ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 825/632/17

адміністративне провадження № К/9901/33959/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області , про визнання неправомірним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (головуючий суддя - Скалозуб Ю.О., судді - Кашпур О.В., Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І.) .

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області (далі - відповідач 1, УДМСУ у Чернігівській області), Державної міграційної служби України (далі - відповідач 2, ДМС України) про визнання неправомірним та скасування рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області, Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення - залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача згідно п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області, Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення - залишено без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що копія оскаржуваного рішення отримана апелянтом 24 липня 2017 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (том 2 а.с. 59). Відповідно до штемпеля на конверті апеляційна скарга подана 01.08.2017, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Тому, апелянту необхідно надати заяву про поновлення строків із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного строку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області, Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що 04 вересня 2017 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якому він посилається на тривалу процедуру відправки кореспонденції. Дослідивши означене клопотання, суд вважав що, воно є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню. Враховуючи, що станом на 19 вересня 2017 року апелянтом не виконані вимоги ухвали суду від 14 серпня 2017 року, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

09 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, в якій позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що, враховуючи, що позивач позбавлений можливості виготовити довіреність у встановленому законом порядку через відсутність у останнього документів, що посвідчують його особу, а його представник за довіреністю, посвідченою керівництвом ПТПІ, не був залучений до справи, він вважає, що судом було порушено його права на правову допомогу та на вільний вибір захисника. Також скаржник вказує на помилковість твердження суду першої інстанції про неявку позивача та його представника 11.07.2017 та 20.07.2017, оскільки вказане твердження спростовується присутністю представника позивача 11.07.2017 та подачею клопотання про відкладення судового розгляду справи, що мав відбутися 20.07.2017. Позивач також вважає необґрунтованою ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного. Так, скаржник 24.07.2017 отримав ухвалу суду першої інстанції. Тому перебіг строку на апеляційне оскарження, у відповідності до ч. 1 ст. 103 КАС України почався 25.07.2017 та закінчився 30.07.2017. Зважаючи на те, що 30.07.2017 був вихідними днем, відтак останній день подачі апеляційної скарги є наступний за ними робочий день - 31.07.2017. Враховуючи те, що позивач надав апеляційну скаргу для відправки 31.07.2017, але вона була відправлена 01.08.2017 через обставини, що не залежали від волі позивача, а від державної установи ПТПІ, то, на думку скаржника, строк бу пропущений через обставини, які не залежали від його волі.

06 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ДМС України на дану касаційну скаргу, в яких відповідач вважає доводи, викладеній в ній необґрунтованими та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Частина 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції до 15.12.2017: Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Частина 3 статті 186 КАС України в редакції до 15.12.2017: Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Частина 6 статті 103 КАС України в редакції до 15.12.2017: Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Абзаци 1-2 частини 4 статті 189 КАС України в редакції до 15.12.2017: Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зауважує, що за змістом частини 2 статті 211 КАС України, в редакції до 15.12.2017, в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Тому, зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті провадження, тобто не переглянуто по суті ухвалу суду першої інстанції, не надано їй оцінки на предмет порушення норм матеріального чи процесуального права, то рішення суду першої інстанції не підлягає касаційному перегляду.

Відтак, Суд дійшов висновку, що касаційне провадження на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року підлягає закриттю, як помилково відкрите.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, то Суд зауважує наступне.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху, встановив, що копія оскаржуваного рішення отримана апелянтом 24 липня 2017 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (том 2 а.с. 59).

Відтак, останнім день строку подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, згідно ч. 3 ст. 186 з врахуванням ч.6 ст. 103 КАС України в редакції до 15.12.2017, є 31.07.2017.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про неповажність такої причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження, як тривала процедура відправки кореспонденції.

Водночас, суд апеляційної інстанції, дійшовши таких висновків, оминув увагою лист Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України ДМС України (далі - Чернігівський ПТПІ ДМС України), який був долучений позивачем до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зі змісту даного листа слідує, що апеляційну скаргу від позивача Чернігівське ПТПІ ДМС України отримало 31.07.2017, однак, з врахуванням графіку відправки кореспонденції поштового відділення с.Смогилівка, дану скаргу було відправлено 01.08.2017.

Тому Суд, зважаючи на те, що позивачем вчинено дії щодо відправки апеляційної скарги у строк ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції до 15.12.2017), вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску скаржником строку звернення із апеляційною скаргою.

Таким чином, враховуючи викладене, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, не надав належної оцінки та не дослідив належним чином поданий скаржником лист Чернігівського ПТПІ ДМС України, не вчинив дій, що б сприяли з`ясуванню у останнього достовірної інформації щодо дійсної дати отримання Чернігівським ПТПІ ДМС України від скаржника апеляційної скарги для направлення до суду апеляційної інстанції, як на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд зауважує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Дана гарантія має бути забезпечена судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18.11.2010 (Заява N 8863/06) підкреслив, що <…> право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби <…>.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції здійснено поверхневий підхід до вирішення питання щодо своєчасності подання позивачем апеляційної скарги, чим порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини 4 статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 341 339 345 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Закрити касаційне провадження касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року скасувати , а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова