ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10223/18
адміністративне провадження № К/9901/17831/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/10223/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "КВАЗАР" до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" - про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "КВАЗАР" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, прийняте в складі головуючого судді Шейко Т.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "КВАЗАР" звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19 червня 2018 року № 55344700 з підстав, визначених пунктом 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати протиправною та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19 червня 2018 року № 55344700;
- визнати протиправною та скасувати постанову про зняття арешту з майна від 19 червня 2018 року № 55344700;
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича (далі - головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС) щодо передачі шляхом винесення акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19 червня 2018 року ВП № 55344700 у власність Акціонерному товариству «Сбербанк».
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 19 Конституції України та статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», зазначає, що спірні постанови суперечать пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а вчинені державним виконавцем дії щодо передачі стягувачу майна позивача є протиправними.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2019 року позовні вимоги ПАТ "Квазар" задоволені в повному обсязі: визнано протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо передачі шляхом прийняття акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 19 червня 2018 ВП № 55344700 у власність Акціонерному товариству «Сбербанк» майна Приватного акціонерного товариства «Квазар»; визнано протиправними та скасовано винесені 19 червня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем у виконавчому провадженні ВП № 55344700 постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та про зняття арешту з майна та про закінчення виконавчого провадження; зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 55344700 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з визнанням судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню) та відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначити про зняття арешту з майна ПАТ «Квазар», накладеного в цьому виконавчому провадженні.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності чинного рішення Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/289/18 про визнання виконавчого документу (виконавчого напису № 5704 від 30 грудня 2016 року) таким, що не підлягає виконанню, відповідачем у той же день (19 червня 2018 року) було прийнято постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, про зняття арешту з майна та про закінчення виконавчого провадження ВП № 55344700, які є протиправними і підлягають скасуванню.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент складання державним виконавцем у виконавчому провадженні № 55344700 акту про передачу у власність стягувачу нереалізованого майна боржника та винесення постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, про зняття арешту майна та про закінчення виконавчого провадження відповідач не знав та не міг знати про ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови від 19 червня 2018 року. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував ту обставину, що на момент апеляційного розгляду справи, рішення Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/289/18, на яке посилається позивач, є скасованим постановою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року.
6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, головою Правління ПАТ "Квазар" оскаржено її у касаційному порядку.
7. Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року скасовано, а справу №826/10223/18 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
8. У постанові від 13 грудня 2019 року Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно встановити послідовність подій, які відбулися 19.06.2018, а саме: ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови від 19.06.2018 у справі про визнання виконавчого документу (виконавчого напису від 30.12.2016 № 5704) таким, що не підлягає виконанню та прийняття головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ постанов від 19.06.2018 № 55344700 про закінчення виконавчого провадження, про передачу майна стягувачу та про зняття арешту з майна і як наслідок складання акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.06.2018 ВП №55344700, а також суду необхідно з`ясувати належний склад учасників, виходячи з підстав позову, його предмету і заявлених позовних вимог.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення (новий розгляд)
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що іпотекодержатель за договором від 27.01.2012 і третя особа по цій справі, - Акціонерне товариство "Сбербанк" скористалось у встановлений строк своїм правом, передбаченим Законом України "Про іпотеку", через звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було реалізовано державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною продажу предмета іпотеки з третіх електронних торгів шляхом прийняття постанов від 19.06.2018 у виконавчому провадженні № 55344700 про закінчення виконавчого провадження, про зняття арешту з майна та, відповідно, складання акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.06.2018 ВП №55344700, а відтак державний виконавець діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ПАТ "КВАЗАР" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Міністерство юстиції України, з огляду на частину третю статті 287 КАС України та Департамент державної виконавчої служби Мін`юсту, з огляду на статтю 43 КАС України не можуть бути відповідачами у справах такої категорії, тому для визначення правильної моделі поведінки особи у спірних правовідносин, необхідний правовий висновок Верховного Суду щодо правильного застосування норм частини першої ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 6, 7, 12, 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» в контексті застосування норми частини третьої ст. 43, частини третьої ст. 287 КАС України, з урахуванням приписів абзацу другого пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, з огляду на повноваження відповідача, викладених в пунктах 23, 24, 8321 Положення про Міністерство юстиції України.
13. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було надано відповідного висновку щодо позиції позивача про те, що в цій справі дії виконавця з винесення постанови про передачу майна стягувачу не охоплюються його обов`язком, передбаченим Законом України «Про іпотеку» щодо виконання рішення нотаріуса, а тому є свавільними і такими, що розцінюються як неправомірне втручання в приватне майнове право боржника. Безпосередньо рішення про передачу майна стягувачу є таким, що не тягне за собою юридичних наслідків, оскільки право залишити за собою майно у іпотекодержателя згідно із Законом України «Про іпотеку» виникає незалежно від волевиявлення (рішення) виконавця.
14. Касатор зазначає про те, що несвоєчасне винесення державним виконавцем спірних рішень у процедурі виконавчого провадження № 55344700 порушило права позивача, в тому числі право на своєчасне виконання зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010, укладеного з АТ «Сбербанк», в частині вартості реалізованого майна в процедурі ВП №55344700 та призвело до збільшення розміру заборгованості за договором.
ІV. Позиція інших учасників справи.
15. Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги.
16. У відзиві на касаційну скаргу третя особа зазначає, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Яковенка М.М., суддів Дашутіна І.В., Шишова О.О., від 27 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства "КВАЗАР" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року.
18. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенка М.М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 01 жовтня 2020 року № 1885/0/78-20 справу передано 02 жовтня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А.
19. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року касаційну скаргу прийнято до провадження.
20. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 21 грудня 2021 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
21. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010 між Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК" та позивачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ.
22. Публічним акціонерним товариством «Квазар» 27.01.2012 в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та товариством укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі під № 861, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають із договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем 29.04.2010 р., з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, які (зобов`язання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в пункті 3.1 договору (предмет іпотеки), а саме нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48879580000, і належить Публічному акціонерному товариству «Квазар» на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18.05.2011 р. у справі № 2-3411/10.
23. 29.07.2016 на адресу Публічного акціонерного товариства «Квазар» направлено повідомлення-вимогу іпотекодавцю/заставодавцю № 392/5/50 про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором від 29.04.2010 № 05-В/10/47/КЛ із доданим розрахунком заборгованості. 05.08.2016 вказана вимога отримана уповноваженою особою позивача. Цим повідомленням-вимогою публічне акціонерне товариство «Сбербанк» повідомило Публічне акціонерне товариство «Квазар» про існуючу прострочену заборгованість за кредитним договором та попередило про те, що у випадку незадоволення вимоги банку, останній буде змушений задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного/заставного майна, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису.
24. 30.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною вчинено виконавчий напис № 5704, яким запропоновано Публічному акціонерному товариству «Сбербанк» звернути стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48879580000, і належить Публічному акціонерному товариству «Квазар» на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2011 р. у справі № 2-3411/10 та є предметом забезпечення виконання ПАТ «Квазар» основного зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії від 29.04.2010 р. № 05-В/10/47/КЛ (зі змінами і доповненнями).
25. У цьому виконавчому написі запропоновано за рахунок реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» за кредитним договором у сумі 7077308 євро 41 євроцентів, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6340000,00 євро, заборгованість по процентах за користування кредитною лінією 737308,41 євро. Строк, за який проводиться стягнення - з 02.04.2016 до 11.10.2016.
26. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем 08.12.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55344700.
27. Вказана постанова була оскаржена Приватним акціонерним товариством «Квазар» до суду.
28. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2018, в адміністративній справі № 826/16954/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Квазар» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» про визнання протиправною та скасування постанови від 08.12.2017 р. ВП № 55344700, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
29. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
30. Державним виконавцем 26.12.2017 винесено постанову про арешт майна боржника, якою описано нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48879580000, і належить Публічному акціонерному товариству «Квазар» на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18.05.2011 у справі № 2-3411/10.
31. Оскільки призначені на 12.02.2018, 26.03.2018 і 07.05.2018 електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, відповідно до вимог частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець надіслав стягувачу (Публічному акціонерному товариству «Сбербанк») листа стосовно вирішення питання про залишення за собою непроданого майна.
32. Листом від 17.05.2018 № 9029/5/28-3 третя особа повідомила відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про прийняте рішення залишити за собою нереалізоване майно боржника, а саме: нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48879580000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3 і належить Публічному акціонерному товариству «Квазар» на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18.05.2011 у справі № 2-3411/10, за ціною третіх електронних торгів - 53534467, 70 грн без ПДВ.
33. 19.06.2018 державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 55344700 складено акт про передачу у власність Акціонерному товариству «Сбербанк» нереалізованого майна Приватного акціонерного товариства «Квазар» та винесено постанови: про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, про зняття арешту з майна та про закінчення виконавчого провадження, з якими не погоджується позивач і вважає їх протиправними.
34. 19.06.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/289/18 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018, задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Квазар» і визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5704, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. 30.12.2016, про звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48879580000 та належить ПАТ «Квазар», в рахунок виконання ПАТ «Квазар» основного зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії від 29.04.2010 № 05-В/10/47КЛ в сумі 7077308 євро 41 євроцентів, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 6340000, 00 євро, заборгованість по процентах за користування кредитною лінією 737308, 41 євро зі строком стягнення з 02.04.2016 р. до 11.10.2016 р.
35. Рішення Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 в справі № 910/289/18 було скасовано постановою Верховного Суду від 21.02.2019 та залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
36. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Кодекс адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом, далі - КАС України.
Частина друга статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.)
38. Закон України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, у тому числі на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 39 Закону № 1404-VIII передбачено перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнанням судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини першої цієї статті); якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки (пункт 15 частини першої).
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39).
Правилами частини другої статті 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Частина 5 статті 61 Закону № 1404-VIII. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Частина 6 статті 61 Закону № 1404-VIII. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Частина 7 статті 61 Закону № 1404-VIII. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
Частина 8 статті 61 Закону № 1404-VIII. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Частина 9 статті 61 Закону № 1404-VIII. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
39. Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 898-IV.
Частина перша статті 49 Закону № 898-IV. Протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Частина друга статті 49 Закону № 898-IV. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна
Частина 3 статті 49 Закону № 898-IV. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
Відповідно до частини третьої статті 47 Закону № 898-IV акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем, скріплюється його печаткою та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, який проводив прилюдні торги.
40. Згідно із статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», далі - Інструкція № 512/5, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
41. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
43. Позивач вважає, що правильне застосування положень Закону України «Про іпотеку» з урахуванням приписів Закону України «Про виконавче провадження» нівелює правове значення спірного рішення виконавця про передачу майна стягувачу як таке, що не має юридичних наслідків, і доводить, що втручання виконавця у приватне право боржника є протиправним.
44. На думку касатора, залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки. Відтак, за твердженням касатора, дії виконавця з винесення постанови про передачу майна стягувачу не охоплюються його обов`язком, передбаченим Законом України «Про іпотеку» щодо виконання рішення нотаріуса, а тому є свавільними і такими, що розцінюються як неправомірне втручання в приватне майнове право боржника.
45. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що вказані доводи касатора стосуються обґрунтування протиправності постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.06.2018 № 55344700.
46. Так, приписами частини 9 статті 61 Закону № 1404-VIII передбачено, що про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову.
47. Таким чином, приймаючи спірне рішення, державний виконавець діяв відповідно до вказаних правових норм, а тому доводи касатора про втручання виконавця у приватне право боржника є безпідставними.
48. Щодо посилання касатора на несвоєчасне винесення державним виконавцем спірних рішень у процедурі виконавчого провадження № 55344700, чим порушено право позивача на своєчасне виконання зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010, укладеного з АТ «Сбербанк», в частині вартості реалізованого майна в процедурі ВП №55344700 та призвело до збільшення розміру заборгованості за договором, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
49. Відповідно до заяви від 17.05.2018 №9029/5/28-3 (вх. № Міністерства юстиції України 15601-33-18 від 17.05.2018), Акціонерне товариство "Сбербанк" просило начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скласти акт про реалізацію предмета іпотеки за початковою ціною продажу предмета іпотеки з третіх електронних торгів у розмірі 53534467,70 грн нежилої будівлі (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48879580000, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Квазар" та передане Публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" в іпотеку.
50. Отже, іпотекодержатель за договором від 27.01.2012 скористався у встановлений строк своїм правом, передбаченим Законом України "Про іпотеку", через звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було реалізовано державним виконавцем згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною продажу предмета іпотеки з третіх електронних торгів шляхом прийняття постанов від 19.06.2018 у виконавчому провадженні № 55344700 про закінчення виконавчого провадження, про зняття арешту з майна та, відповідно, складання акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.06.2018 ВП №55344700, а відтак обґрунтованими є висновки судів про те, що державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.
51. За загальноприйнятими засадами правосуддя останнє повинно відповідати вимогам справедливості і забезпечувати ефективний спосіб захисту, який повинен бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
52. Враховуючи те, що за результатами розгляду заяви третьої особи про залишення за собою нереалізованого майна, яка була своєчасно подана Акціонерним товариством "Сбербанк", у державного виконавця, в силу приписів пункту 15 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виник обов`язок прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження та як наслідок постанову про зняття арешту з майна та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, тому колегія суддів Верховного Суду вважає, що в даному випадку, з огляду на правомірність спірних рішень відповідача, несвоєчасне їх прийняття не впливає на вказаний обов`язок відповідача та не свідчить про їх протиправність.
53. Також позивач посилається на те, що Міністерство юстиції України та Департамент державної виконавчої служби Мін`юсту не можуть бути відповідачами у справах цієї категорії.
54. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи вказані доводи, виходили із відсутності відомостей про те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є юридичною особою. У зв`язку з цим вважали обґрунтованим визначити в якості відповідача Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
55. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
56. Так, система органів державної виконавчої служби визначена на рівні закону, зокрема статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
57. Норми Інструкції № 512/5, як підзаконного нормативно-правового акта мають відповідати положенням закону та не суперечити їм.
58. Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є юридичною особою, оскільки інформація про зазначеного суб`єкта відсутня у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
59. З огляду на чинне, на момент виникнення спірних правовідносин, спеціальне законодавство, колегія суддів Верховного Суду зазначає про відсутність у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України будь-якого спеціального статусу, який би свідчив про його можливість виступати самостійним суб`єктом адміністративного процесу.
60. На переконання колегії суддів, питання внутрішньої організації органу державної влади, зокрема Міністерства юстиції України під час реалізації функції з організації примусового виконання судових рішень, не створює для структурних підрозділів суб`єкта владних повноважень можливості самостійно виступати у правовідносинах, які виникають під час оскарження дій державних виконавців.
61. Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення) визначено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування, серед іншого, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
62. Підпунктом 2-4 пункту 3 Положення визначено, що до основних завдань Міністерства юстиції України належить забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
63. Крім того, підпунктом 83-21 Положення закріплено, що Мін`юст також організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом.
64. За вказаних обставин, Верховний Суд приходить до висновку про те, що Міністерство юстиції України може виступати відповідачем у справах про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних виконавців, у порядку статті 287 КАС України.
65. Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 640/10840/10 і колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від неї.
66. Щодо заявленого позивачем клопотання про передачу справи № 826/10223/18 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, то необхідно зазначити, що за правилами частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
67. Ураховуючи те, що колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи цей спір, врахувала висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №640/10840/10, і не вважає за необхідне відступити від цих висновків, підстави для передачі справи № 826/10223/18 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відсутні.
68. Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
ІХ. Судові витрати
70. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КВАЗАР" залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в справі № 826/10223/18 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С.А. Уханенко