ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/10540/18

адміністративне провадження № К/9901/33627/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Блажівська Н. Є., Усенко Є. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2019 року (суддя Катющенко В. П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (судді Ганечко О. М., Шурко О. І., Сорочко Є. О.) у справі № 826/10540/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» (далі - ТОВ «Блок Майстер Україна») 9 липня 2018 року звернулось до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 20 квітня 2018 року № 659215/36387055 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної від 26 березня 2018 року № 20; зобов`язати зареєструвати податкову накладну від 26 березня 2018 року № 20 в ЄРПН.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що при прийнятті спірного рішення відповідачем порушено норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків; не взято до уваги подані позивачем додаткові документи на підтвердження реальності господарської операції, за наслідками якої складено податкову накладну від 26 березня 2018 року № 20.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Головне управління ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Касаційна скарга розглядаються у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», що набрав чинності у зазначену вище дату.

Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що 9 березня 2018 року між ТОВ «Блок Майстер Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренджи Девелопмент» (далі - ТОВ «Ренджи Девелопмент»; орендар) укладено договір оренди транспортного засобу, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки Land Rover. Передача вказаного автомобіля зафіксована відповідним актом. 26 березня 2018 року на рахунок позивача надійшла оплата за оренду транспортного засобу в сумі 419,35 грн, на підставі чого ТОВ «Блок Майстер Україна» складено податкову накладну на суму 419,35 грн № 20, у тому числі 69,89 грн податку на додану вартість та 12 квітня 2018 року направлено для реєстрації в ЄРПН.

Згідно з квитанцією від 12 квітня 2018 року № 1 реєстрацію зазначеної податкової накладної зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Платнику податків було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

На виконання зазначених вимог, 17 квітня 2018 року позивачем були подані до відповідача пояснення, в яких останній зазначив, що уклав з ТОВ «Ренджи Девелопмент» договір про оренду автомобіля, за яким надано послугу та отримано оплату. Також позивачем було подано копії документів на підтвердження цих доводів, а саме: договору оренди транспортного засобу від 19 березня 2018 року; банківської виписки від 26 березня 2018 року; акта виконаних робіт від 31 березня 2018 року.

20 квітня 2018 року комісією Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення № 659215/36387055 про відмову у реєстрації податкової накладної від 26 березня 2018 року № 20, оскільки платником податку не надано копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС від 18 червня 2018 року № 12840/36387055/2 скаргу ТОВ «Блок Майстер Україна» залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернулася до суду з даним позовом.

За правилами статті 201 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1).

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (пункт 201.10).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться відповідні перевірки.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункти 13 - 15 Порядку № 1246).

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

За змістом пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом порушено вимоги пункту 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, було направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначеної господарської операції та податкової накладної; при прийнятті рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, суб`єктом владних повноважень не було зазначено яких саме документів не надано (які не були прийняті до уваги, з яких підстав), а також яких саме документів не вистачає чи яку іншу інформацію необхідно надати для реєстрації такої податкової накладної; оскаржуване рішення містить лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані; зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані податковому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної; доводи відповідача про ненадання позивачем розрахункових документів та договорів не відповідають дійсності, оскільки останнім було надано податковому органу банківську виписку та договір оренди транспортного засобу; так як встановлено відсутність у Головного управління ДФС у м. Києва правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, то належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 26 березня 2018 року № 20.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Висновки судів попередніх інстанцій, є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із нею, оскільки така оцінка судами попередніх інстанцій дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи відповідача про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водночас у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якого є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Н. Є. Блажівська

Є. А. Усенко