ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11010/17
адміністративне провадження № К/9901/30122/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року (головуючий суддя - Григорович П.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)
у справі №826/11010/17
за позовом ОСОБА_1
до Національного антикорупційного бюро України
про поновлення на роботі.
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ директора Національного антикорупційного бюро України від 1 серпня 2017 року №15-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження директора Національного антикорупційного бюро України від 1 серпня 2017 року №1262-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити на посаді детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 4 серпня 2017 року і до моменту фактичного поновлення на державній службі.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності на те правових підстав оскільки законодавством не передбачена відповідальність за невиконання слідчим вказівок та доручень керівника органу досудового розслідування, що призвело до незаконного звільнення. Вважає що в оскаржуваному розпорядженні безпідставно та неправомірно зазначено причину звільнення, а звільнення відбулося з порушенням вимог законодавства.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 10 вересня 2015 року позивача призначено на посаду детектива Національного бюро Першого відділу детективів Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та він прийняв присягу державного службовця.
7. 10 травня 2017 року зареєстровано службову записку старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Болгова В.М. про виявлення фактів, які можуть свідчити про неналежне виконання детективом ОСОБА_1 своїх службових обов`язків.
8. Повідомлено, що у провадженні детективів Третього відділу детективів перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 листопада 2016 року за №52016000000000418, та старшим слідчим слідчої групи визначено позивача. 14 лютого та 14 березня 2017 року проведено оперативні наради щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, за результатами яких стан досудового розслідування визнано незадовільним, виявлено факти систематичного невжиття ОСОБА_1 заходів щодо належного досудового розслідування, а також численні факти невиконання заходів, визначених планом досудового розслідування, рішеннями оперативних нарад, факти введення в оману керівників відділу і підрозділу щодо результатів проведеної роботи. 22 березня 2017 року проведено оперативну нараду при керівнику Третього підрозділу детективів щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, за результатами якої 28 березня 2017 року винесено постанову про визнання старшим слідчим слідчої групи Кравчука І.І. у зв`язку з неефективним здійсненням досудового розслідування ОСОБА_1 , залишивши його у складі слідчої групи, а також встановлено строк для усунення допущених недоліків - 21 квітня 2017 року. 24 квітня 2017 року проведено оперативну нараду при керівнику Головного підрозділу детективів щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, за результатами якої стан досудового розслідування визнано незадовільним, прийнято рішення про ініціювання службового розслідування за фактами неналежного виконання детективом ОСОБА_1 своїх службових обов`язків.
9. Висловлено пропозицію доручити Управлінню внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України провести службове розслідування щодо викладених фактів, які можуть свідчити про неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків.
10. Наказом директора Національного антикорупційного бюро України від 13 травня 2017 року №109-о призначено службове розслідування за фактом неналежного виконання детективом Третього відділу детективів ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, відповідно до фактів, вказаних у службовій записці від 10 травня 2017 року.
11. В ході проведеного службового розслідування встановлено: невиконання позивачем покладених на нього завдань в рамках досудового розслідування кримінального провадження №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року (практично повністю не виконувались плани першочергових слідчих дій); невиконання рішень оперативних нарад щодо стану досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні (протокол наради №8 від 31 січня 2017 року яким позивача зобов`язано вчинити слідчі дії; протокол оперативної наради №9 від 14 лютого 2017 року яким повторно зобов`язано вчинити слідчі дії; протокол оперативної наради №10 від 14 березня 2017 року яким зобов`язано вчинити слідчі дії; протокол оперативної наради від 22 березня 2017 року, яким позивачу оновлено план досудового розслідування та встановлено строк для усунення недоліків у роботі), а також невиконання доручень керівництва.
12. Розглянувши висновок та матеріали службового розслідування, заслухавши доповідь ОСОБА_9 , виступи уповноваженого представника підрозділу внутрішнього контролю Керівника управління внутрішнього контролю Осипчука Р.С. та пояснення позивача, Дисциплінарна комісія Національного антикорупційного бюро України 27 липня 2017 року затвердила висновок №18, відповідно до якого в діях детектива ОСОБА_1 наявні дисциплінарні проступки у вигляді: дій, що шкодять авторитету державної служби, невиконання та неналежного виконання посадових обов`язків, доручень керівника, прийнятих у межах його повноважень, порушення правил етичної поведінки державного службовця (підпункти 1.1 та 1.4 пункту 1 розділу ІІІ Кодексу професійної етики працівників Національного антикорупційного бюро України), а також систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
13. Рекомендовано директору Національного бюро, керуючись вимогами часини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Однак, враховуючи систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, поскладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, за яке передбачено звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, рекомендовано звільнити позивача зі служби в Національному антикорупційному бюро України та припинити державну службу на підставі пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
14. До таких висновків Дисциплінарна комісія Національного антикорупційного бюро України прийшла на підставі того, що позивачем майже повністю не виконано план першочергових слідчих дій у кримінальному провадженні №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року, затверджений 28 грудня 2016 року, у зв`язку з чим 30 січня 2017 року керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Болговим В.М. за участі заступника керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Смілого І.В. та позивача проведено оперативну нараду, за результатами якої складено протокол №8 та зобов`язано позивача у строк до 13 лютого 2017 року виконати певний перелік слідчих дій у кримінальному провадженні.
15. 14 лютого 2017 року керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Болговим В.М. проведено оперативну нараду щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні та виконання рішень попередньої оперативної наради, за результатами якої складено протокол №9 та зафіксовано (у тому числі виходячи з пояснень позивача), що надані вказівки виконані лише частково (складено повідомлення про підозру ОСОБА_10 та направлено запит до ДІС України). Невиконання постановлених задач позивач обґрунтував завантаженням проведення негласних слідчих дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (прослуховування ліній по НСРД) в іншому кримінальному провадженні та недостатності часу для виконання слідчих і процесуальних дій. Разом з тим позивач не зміг пояснити Болгову В.М. обставин суперечності його пояснень щодо прослуховування ліній по НСРД в іншому кримінальному провадженні зі встановленими даними про його відсутність у відповідних приміщеннях Національного бюро 2 лютого, 3 лютого та 6-9 лютого 2017 року. Також позивач не зміг пояснити виявлені Болговим В.М. розбіжності в поданій ним інформації щодо виконаної роботи (дорученої), а саме підготовки клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у Фонді державного майна України, ТОВ «ЗТМК», ПАТ «КБ «НАДРА», які фактично не були погоджені та не були подані до суду. За підсумком оперативної наради Болгов В.М. вказав позивачу на недопустимість невиконання рішень, прийнятих на оперативній нараді, затягування досудового розслідування, а також обману безпосередніх керівників про виконання слідчих та оперативних дій. У зв`язку з наведеним позивача було повторно зобов`язано вчинити певні слідчі дії по епізодам у кримінальному провадженні.
16. 20 лютого 2017 року позивач подав письмові пояснення щодо невиконання вказівок оперативних нарад наголошуючи на тому, що натомість ним вчинялися інші процесуальні дії у кримінальному провадженні №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року (тимчасовий доступ до речей і документів НБУ щодо рефінансування та віднесення до неплатоспроможних ПАТ «КБ «НАДРА» та вивчення вилучених документів; підготовка та оголошення підозри ОСОБА_10 ; участь у допиті), а також він приймав участь (був задіяний) в іншому кримінальному провадженні; перебував у відрядженні; виконував інші дії.
17. 14 березня 2017 року керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Болговим В.М. за участі заступника керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Смілого І.В. та позивача проведено оперативну нараду щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року та результатів роботи позивача за період з 20 лютого по 13 березня 2017 року, за результатом якої складено протокол № 10 та зафіксовано, що у тому числі, як вбачається з наданої позивачем інформації, із наданих йому вказівок виконано лише складання повідомлення про підозру ОСОБА_10 , а також скеровано службову записку до Управління аналітики та обробки інформації Національного бюро з метою аналізу операцій щодо експорту титану за даними ДФС України. В ході оперативної наради заступник керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Смілий І.В. запропонував позивачу пояснити, чому ним не здійснено заплановані тимчасові доступи та не вилучено документи у Фонді державного майна України, ТОВ «ЗТМК», ПАТ «КБ «НАДРА», на що позивач повідомив що клопотання про тимчасовий доступ були ним складені, проте прокуратурою не погоджені, натомість процесуальний керівник прийняв рішення про проведення обшуку та вилучення відповідних документів за місцезнаходженням, при цьому було надано вказівку готувати відповідні клопотання про тимчасовий доступ та обшук від імені процесуального керівника. Разом з тим Болгов В.М. попросив позивача пояснити, чому він не повідомляв про такі вимоги процесуального керівника раніше, однак останній пояснити нічого не зміг. Також Болгов В.М. попросив позивача повідомити про фактично вчинені ним дії з метою здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, однак позивач повідомив, що ним разом з процесуальним керівником здійснювалося лише планування проведення обшуків. За підсумком оперативної наради Болгов В.М. вказав що невиконання рішень оперативної наради від 14 лютого 2017 року, неналежне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні зумовлені не значною завантаженістю позивача, а його неефективною та неякісною роботою. Також Болгов В.М. вказав позивачу на недопущення в подальшому виконання вказівок процесуальних керівників, що не відповідають вимогам КПК України.
18. 22 березня 2017 року керівником Третього підрозділу детективів Стецюком Я.М. проведено чергову оперативну нараду щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року, за підсумками якої складено протокол, згідно з яким позивачу висловлено зауваження щодо незадовільного стану досудового розслідування у кримінальному провадженні та допущення тяганини, з якими він погодився зауважуючи що значною мірою на хід досудового розслідування впливали усні вказівки процесуального керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ, однак пообіцяв всебічно активізувати досудове розслідування у кримінальному провадженні. Також позивач повідомив, що розуміє відповідальність, покладену на нього, необхідність виконання вказівок, наданих керівником відділу, та пообіцяв в майбутньому дотримуватися дисципліни. За підсумками проведеної наради було вирішено оновити план досудового розслідування (встановивши термін виконання завдань до 22 травня 2017 року) та встановити позивачу строк для усунення допущених недоліків до 21 квітня 2017 року.
19. 24 квітня 2017 року керівником Головного підрозділу детективів Калужинським А.В. проведено чергову оперативну нараду за участі керівника Третього підрозділу детективів Стецюка Я.М., керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Болгова В.М., старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Кравчука І.І. та позивача про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні, за підсумками якої складено протокол, згідно з яким стан досудового розслідування визнано незадовільним, ініційовано службове розслідування за фактами неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків.
20. Під час проведення службового розслідування були відібрані пояснення у керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Болгова В.М. , який підтвердив наведені вище обставини невиконання позивачем своїх службових обов`язків та запланованих завдань в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року.
21. Позивач, надаючи пояснення в рамках службового розслідування повідомив, що план досудового розслідування у кримінальному провадженні, який налічував сім заходів, затверджений керівником Третього підрозділу детективів Стецюком Я.М. 28 грудня 2016 року, виконаний ним лише частково та з порушенням встановлених строків, а саме: перший захід виконаний лише частково та з порушенням встановлених строків; другий захід фактично не виконаний; третій захід фактично виконаний лише в окремій частині; четвертий захід фактично не виконаний; п`ятий захід виконаний з порушенням встановлених строків; шостий захід фактично не виконаний через невиконання попередніх заходів; сьомий захід фактично не виконаний. Щодо оновленого плану досудового розслідування (налічував дев`ять заходів) повідомив, що він також виконаний лише частково і з порушенням встановлених планом строків. Щодо плану від 19 квітня 2017 року досудового розслідування (налічував дев`ять заходів), то повідомив, що він також виконаний лише частково і з порушенням встановлених строків. Щодо обставин та відомостей, викладених у протоколах оперативних нарад від 30 січня, 14 лютого, 14 березня та 22 березня 2017 року позивач підтвердив, що вказані в них відомості тезисно відповідають обставинам та ними зафіксовані фактичні дані під час нарад. Щодо обставин наведення у довідці про виконану роботу за період з 30 січня по 3 лютого 2017 року даних про прослуховування ліній по НСРД по іншому кримінальному провадженні за 2 лютого, 3 лютого, 6-9 лютого 2017 року, зважаючи на встановлені обставини відсутності у вказані дні у відповідному приміщенні Національного бюро, позивач зазначив, що довідки про виконану роботу оформлялися на вимогу керівника відділу наприкінці кожного тижня, тож фактично станом на кінець тижня неможливо вказати точний час здійснення кожного заходу, що відображений у довідці. У планах та довідках за тиждень позивачем не відображалися усі здійснені за тиждень процесуальні та слідчі заходи, а довідки складалися лише формально, що призвело до відображення в них частково недостовірних відомостей.
22. З огляду на зазначене, позивач у своїх поясненнях дійшов висновку, що роботу він виконував, проте визнає провину за неякісне складання звітних документів на вимогу керівництва, а також невиконання рішень оперативних нарад в частині поставлених строків їх виконання.
23. Також, під час службового розслідування встановлено, що згідно зі службовою запискою керівника Управління внутрішнього контролю для проведення перевірки позивача на доброчесність 19 червня 2017 року на його робочу електронну адресу зі спеціально створеної електронної адреси, схожої на електронну адресу старшого детектива Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_8 , скеровано у відсканованому вигляді несправжній (макет) документ з грифом секретності «Цілком таємно» з текстом «Для долучення до матеріалів клопотання», після чого через нетривалий проміжок часу на робочу електрону адресу позивача надіслано повідомлення наступного змісту «Вибач то було адресовано іншому Богдану, прошу Вас видалити попередній лист з доданим файлом!». У відповідь від позивача отримано текстові повідомлення наступного змісту: «Ну ти і безстрашний!» та «Видалив, ніхто не взнає». Разом з тим, дізнавшись про протиправні дії ОСОБА_8 , у відповідності до вимог частини третьої статті 27 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІІ Кодексу професійної етики працівників Національного бюро, позивач був зобов`язаний негайно повідомити про такі протиправні дії з боку іншого працівника директора бюро та Управління внутрішнього контролю, проте цього зроблено не було.
24. Позивач пояснив (письмові пояснення від 21 червня 2017 року) що дійсно отримував на робочу адресу повідомлення від особи, яку він не пам`ятає, яке містило якийсь файл, чи був він з грифом секретності, - він також не пам`ятає; відповідь на повідомлення дійсно надавав, проте якого змісту і в якій кількості також не пам`ятає; переписку з особою ОСОБА_8 , якщо така мала місце, він видалив без її вивчення, натомість у цих же поясненнях вказуючи про те, що наскільки він пригадує файл у вкладенні містив відомості про службову діяльність, яка до його діяльності не має відношення; на питання щодо повідомлення про протиправні дії з боку ОСОБА_8 директора бюро та Управління внутрішнього контролю зазначив, що оскільки особу ОСОБА_8 він не знає та не володіє фактами вчинення ним протиправних дій, то будь-яких повідомлень не здійснював.
25. При цьому 12 листопада 2015 року позивач надав письмову згоду на збір та обробку персональних даних та конфіденційної інформації, а також власноруч підписав повідомлення про можливість проведення перевірки на доброчесність та моніторингу способу життя працівника Національного бюро. Також позивач ознайомлений під особистий підпис 7 вересня 2016 року з Кодексом професійної етики працівників Національного бюро та 14 вересня 2016 року з посадовою інструкцією детектива відділу детективів підрозділу детективів Головного підрозділу детективів.
26. З матеріалами службового розслідування позивач був ознайомлений, що підтверджується його підписом на листі ознайомлення, не зазначивши дату.
27. Наказом директора Національного антикорупційного бюро України від 1 червня 2017 року №11-н за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, а саме: Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, застосовано до позивача вид дисциплінарного стягнення - догану. Підставою для такого наказу став висновок Дисциплінарної комісії Національного бюро від 29 травня 2017 року №17.
28. Наказом директора Національного антикорупційного бюро України від 1 серпня 2017 року №15-н, керуючись пунктом 10 частини першої статті 8 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», пунктом 3 частини першої статті 66 та частиною четвертою статті 66 Закону України «Про державну службу», за вчинення дисциплінарних проступків у вигляді: дій, що шкодять авторитету державної служби, невиконання та неналежного виконання посадових обов`язків, доручень керівника, прийнятих у межах його повноважень, порушення правил етичної поведінки державного службовця (підпункти 1.1 та 1.4. пункту 1 Розділу ІІІ Кодексу професійної етики працівників Національного бюро), до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
29. Розпорядженням директора Національного антикорупційного бюро України від 1 серпня 2017 року №1262-р припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 4 серпня 2017 року з посади детектива Національного бюро Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
30. Не погоджуючись з застосованим дисциплінарним стягненням та звільненням з державної служби, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
31. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що будучи державним службовцем позивач мав неухильно дотримуватися принципів державної служби, Присяги державного службовця та Кодексу етики працівників Національного антикорупційного бюро України, а також сумлінно виконувати покладені на нього службові обов`язки та доручення керівництва.
32. Виходячи з норм Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу» систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків (у тому числі законних доручень керівництва), якщо раніше до такого працівника застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, є підставою для звільнення такого працівника за ініціативою роботодавця.
33. Виходячи з встановлених у ході службового розслідування та затверджених у висновку Дисциплінарної комісії Національного бюро від 27 липня 2017 року № 18 обставин судом встановлено, що відповідачем доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин покладених на нього обов`язків (зокрема, пункту 2.1, підпункту 2.8.19 пункту 2.8, підпункту 2.8.20 пункту 2.8, пункту 4.3 Посадової інструкції), законних доручень керівництва (протоколи оперативних нарад від 30 січня, 13 лютого, 14 березня та 22 березня 2017 року), а також вимог Кодексу етики працівників Національного бюро, що він частково підтверджував як під час оперативних нарад, так і надаючи пояснення в рамках службового розслідування, тобто вбачається вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
34. При цьому судом встановлено відсутність обставин що пом`якшують відповідальність позивача. Натомість встановлено наявність обставин що обтяжують відповідальність, а саме вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому законом порядку попереднього стягнення (догана, застосована наказом від 1 червня 2017 року).
35. Окрім того, у поведінці позивача вбачається надання керівництву недостовірних даних щодо проведеної ним роботи, про що він сам зазначав у поясненнях під час службового розслідування, що є недопустимим та порушує вимоги Кодексу етики працівників Національного бюро.
36. Порушення, виявлені в ході службового розслідування (щодо неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року та порушення його строків), на думку суду, можуть призвести до дискредитації, підриву авторитету та довіри до Національного бюро як органу, основним із завдань якого є попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
37. Апеляційний суд також зазначав, що твердження позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності двічі за одне і теж порушення є безпідставним, оскільки попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності є обов`язковою умовою, яка застосовується у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Оскаржуваним розпорядженням від 1 серпня 2017 року вирішувалося питання припинення державної служби, а не застосування дисциплінарного стягнення.
38. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що службове розслідування фактично проводилося Управлінням внутрішнього контролю Національного бюро упродовж травня-липня 2017 року, матеріали службового розслідування оформлювалися з метою створення видимості наявності грубих порушень, достатніх для його звільнення з посади. Управлінням було отримано від ініціатора службового розслідування усі матеріали, що на його думку свідчили про допущення порушень позивачем, проведено формальне відібрання пояснень внаслідок чого зроблено необ`єктивні висновки виключно на документах ініціатора службового розслідування та його поясненнях, а також характеристики керівника Третього підрозділу детективів.
39. У подальшому працівники Управління внутрішнього контролю Національного бюро, не маючи достатніх підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та з метою їх створення, провели перевірку на доброчесність позивача. Вважає що ним не порушено вимоги частини третьої статті 27 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», підпункту 1.1 пункту 1 Розділу ІІІ Кодексу професійної етики працівників Національного бюро оскільки йому не було відомо про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника, факт вчинення таких дій чи бездіяльності іншим працівником не встановлений будь-яким рішенням (про притягнення до відповідальності або звільнення від відповідальності за нереабілітуючих обставин).
40. Як наслідок вважає що службове розслідування було проведено необ`єктивно, однобоко, що призвело до складання висновку службового розслідування з подальшим його розглядом та матеріалів службового розслідування на Дисциплінарній комісії. Також вважає що жоден дисциплінарний проступок, який йому інкримінований та за сукупністю яких до нього прийнято оскаржувані документи та притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не був ним вчинений, як наслідок, не доведений в ході службового розслідування та засідання Дисциплінарної комісії.
41. Оскаржуване рішення окружного суду, підтримане судом апеляційної інстанції, повністю базується на висновку Дисциплінарної комісії Національного бюро від 27 липня 2017 року № 18, на підставі якого було прийнято оскаржувані розпорядчі документи. При цьому не встановлено вчинення проступків за які передбачено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, а саме передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а також вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
42. Вважає що у зв`язку з цим, відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» у відповідача не було підстав для застосування до нього такого виду дисциплінарної відповідальності як звільнення.
43. Зазначає що у порушення вимог частини сьомої статті 66 та частини третьої статті 74 Закону України «Про державну службу» його двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одні і ті ж проступки.
44. Також зазначає що судами першої та апеляційної інстанцій поверхово досліджені матеріали справи, проігноровано аргументи адміністративного позову та апеляційної скарги.
45. У обґрунтування касаційної скарги посилається на постанову Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року у справі №816/4490/15 та від 24 жовтня 2018 року у справі №820/5932/16, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у вказаних справах.
46. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначав, що позивач під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000418 від 4 листопада 2016 року всупереч статті 38 КПК України не застосував всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування; всупереч статті 28 КПК України не забезпечив щоб кожна процесуальна дія або процесуальне рішення були виконані або прийняті в розумні строки, внаслідок чого не забезпечено виконання завдання кримінального провадження в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
47. Просив закрити касаційне провадження, вважаючи покликання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року (справа №816/4490/15) та 24 жовтня 2018 року (справа №8205932/16) безпідставним.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
48. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
49. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу застосування дисциплінарного стягнення, припинення державної служби та звільнення з посади державної служби за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, якщо раніше до особи було застосовано заходи дисциплінарного стягнення.
50. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
51. Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро) визначені Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року №1698-VII (далі - Закон №1698-VII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
52. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
53. Відповідно до статті 10 Закону №1698-VII до працівників Національного бюро належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.
54. Оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених законом до підслідності Національного бюро, а також в інших справах, витребуваних до Національного бюро прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування працівниками Національного бюро, проводять старші детективи та детективи Національного бюро, які є державними службовцями.
55. Час проходження служби в Національному бюро зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (частина друга).
56. На службу до Національного бюро приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються Директором Національного бюро. Призначення на посади у Національному бюро здійснюється виключно за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Національного бюро, крім призначення на посади першого заступника та заступників Директора Національного бюро (частина четверта).
57. Трудові відносини працівників Національного бюро регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Національного бюро, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу» (частина шоста).
58. Позивач у Національному бюро проходив державну службу та ним було прийнято присягу державного службовця.
59. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIIІ).
60. Частиною другою статті 1 Закону №889-VIIІ встановлено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
61. Статтею 8 Закону №889-VIIІ визначено що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
62. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
63. У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
64. Відповідно до частини першої-четвертої статті 9 Закону №889-VIIІ державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки.
65. Державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
66. Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.
67. Якщо державний службовець отримав наказ (розпорядження), доручення не від безпосереднього керівника, а від керівника вищого рівня, він зобов`язаний повідомити про це безпосереднього керівника.
68. Судом першої інстанції було досліджено посадову інструкцію детектива відділу детективів підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, затверджену директором Національного бюро 18 серпня 2016 року, з якою позивач був ознайомлений 14 вересня 2016 року. Встановлено, що відповідно до розділу ІІ посадової інструкції детектив, окрім іншого: виконує доручення директора Національного бюро, його першого заступника, керівника підрозділу детективів та відділу детективів (пункт 2.1.); зобов`язаний неухильно дотримуватися службової дисципліни (пункт 2.3.); у кримінальному провадженні, в якому йому доручено досудове розслідування, зокрема: здійснює розгляд заяв і повідомлень про можливі кримінальні правопорушення; починає та здійснює досудове розслідування (підпункт 2.8.1. пункту 2.8.); проводить слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі дії або доручає їх проведення оперативним підрозділам (підпункт 2.8.4.-2.8.5. пункту 2.8.); повідомляє про підозру (підпункт 2.8.7. пункту 2.8.); складає обвинувальний акт (підпункт 2.8.8. пункту 2.8.); приймає процесуальні рішення (підпункт 2.8.9. пункту 2.8.); складає плани досудового розслідування (підпункт 2.8.16. пункту 2.8.); забезпечує проведення досудового розслідування у кримінальних провадженням протягом розумного строку (підпункт 2.8.19. пункту 2.8.); запобігає фактам незаконного втручання в свою процесуальну діяльність у випадку одержання будь-яких письмових чи усних вказівок, вимог, доручень тощо, які стосуються питань досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні і не передбачені КПК України, невідкладно інформаціє про це в письмовій формі директора Національного бюро, керівника підрозділу детективів Головного підрозділу детективів та керівника відділу детективів або його заступника (підпункт 2.8.20. пункту 2.8.). У випадку одержання інформації про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Національного бюро, негайно повідомляє про директора Національного бюро та підрозділ внутрішнього контролю (пункт 4.3.).
69. Відповідно до частини другої статті 20 Закону №1698-VII працівники Національного бюро за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
70. Частиною першою статті 64 Закону №889-VIIІ встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
71. Відповідно до статті 65 Закону №889-VIIІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
72. Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
73. Статтею 66 Закону №889-VIIІ встановлено види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
74. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність (частина четверта).
75. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята).
76. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії (частина шоста).
77. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частина сьома).
78. При цьому відповідно до частини першої статті 74 Закону №889-VIIІ дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
79. Відповідно до статті 28 Закону №1698-VII для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро утворюється Дисциплінарна комісія у складі п`яти осіб. Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
80. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії приймає Директор Національного бюро. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.
81. Підставами для притягнення працівника Національного бюро до дисциплінарної відповідальності є: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала відомою працівнику у зв`язку з виконанням його повноважень; 3) порушення встановленого законом порядку і строків подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості; 5) негативні результати перевірки на доброчесність або моніторингу способу життя працівника; 6) інші підстави, передбачені Законом України «Про державну службу» для працівників Національного бюро, які є державними службовцями, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України для працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.
82. Для розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, призначеного за фактом неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків, відбулося засідання Дисциплінарної комісії Національного бюро, за результатами якого 27 липня 2017 року затверджено висновок № 18. Відповідно до затвердженого висновку в діях детектива ОСОБА_1 наявні дисциплінарні проступки у вигляді: дій, що шкодять авторитету державної служби, невиконання та неналежного виконання посадових обов`язків, доручень керівника, прийнятих у межах його повноважень, порушення правил етичної поведінки державного службовця (підпункти 1.1 та 1.4 пункту 1 розділу ІІІ Кодексу професійної етики працівників Національного антикорупційного бюро України), а також систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
83. Позивач був присутній на засіданні Дисциплінарної комісії, надавав свої пояснення з приводу обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Судами було встановлено та враховано що позивач частково погоджувався з порушеннями та неналежним виконанням посадових обов`язків, доручень керівника під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №520160000000000418 від 4 листопада 2016 року.
84. На підставі висновку Дисциплінарної комісії директором Національного бюро 1 серпня 2017 року було видано наказ № 15-н про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Наказ відповідає вимогам частини четвертої статті 66 Закону №889-VIIІ, відповідно до якої оскільки позивачем було допущено вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 (порушення правил етичної поведінки державних службовців) та 5 (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень) частини другої статті 65 цього Закону, до нього може бути застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як попередження про неповну службову відповідність.
85. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
86. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (частина третя статті 87).
87. Пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
88. У оскаржуваному розпорядженні від 1 серпня 2017 року відповідач керувався пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України та пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ.
89. Апеляційний суд у відповідь на обґрунтування апеляційної скарги позивача правомірно зазначав що розпорядженням від 1 серпня 2017 року №1262-р вирішувалося питання припинення державної служби, а не застосування дисциплінарного стягнення, а отже твердження про притягнення до дисциплінарної відповідальності двічі за одне і теж порушення є безпідставним.
90. Частина перша статті 66 Закону №889-VIIІ передбачає такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби, а статтею 87 цього Закону встановлено підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а не застосування дисциплінарного стягнення.
91. Оскільки позивача двічі протягом року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - 1 червня 2017 року застосовано догану, а 1 серпня 2017 року попереджено про неповну службову відповідність, то відповідно до статті 87 Закону №889-VIIІ та пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України у відповідача були підстави для припинення державної служби позивача.
92. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відповідачем доведено систематичне невиконання без поважних причин позивачем покладених на нього обов`язків (зокрема, пункту 2.1., підпункту 2.8.19. пункту 2.8., підпункту 2.8.20. пункту 2.8., пункту 4.3. Посадової інструкції), законних доручень керівництва (відповідно до протоколів оперативних нарад від 30 січня, 14 лютого, 14 березня та 22 березня 2017 року), а також вимог Кодексу професійної етики працівників Національного бюро, що позивач частково підтверджував як під час оперативних нарад, так і надаючи пояснення в рамках службового розслідування, тобто вбачається вчинення дисциплінарного проступку.
93. Крім того у поведінці позивача вбачається надання керівництву недостовірних даних щодо проведеної ним роботи, про що він сам зазначав у поясненнях під час службового розслідування, що є недопустимим та порушує вимоги Кодексу професійної етики працівників Національного бюро.
94. Також порушення, виявлені в ході службового розслідування, проведеного відносно позивача, обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій можуть такими, що призвести до дискредитації, підриву авторитету та довіри до Національного бюро як органу, основним із завдань якого є попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
95. Позивач неодноразово зазначав, що при обранні виду дисциплінарного стягнення не було враховано результатів його попередньої роботи, а саме заохочення за підсумками роботи за 2016 рік у вигляді подяки. Проте відповідачем було враховано заохочення позивача, але у той же час враховано незняте дисциплінарне стягнення, його поведінку та характеристику керівника Третього підрозділу детективів.
96. Доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
97. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів.
98. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
99. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року в справі №816/4490/15 та від 24 жовтня 2018 року у справі №820/5932/16, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у вказаних справах.
100. Проте спірні правовідносини у справі №816/4490/15 не були врегульовані Законом України «Про державну службу» оскільки позивач не був державним службовцем, на відміну від спірних правовідносин у справі №826/11010/17.
101. Також слід зауважити що висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах Верховним Судом у справі №816/4490/15 не було викладено, а підтримано позицію судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання неправомірними підстав для звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.
102. У справі №820/5932/16 суди виходили з того, що під час видання наказу про звільнення позивача з посади не дотримано вимоги пункту 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ стосовно підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем вимог частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» під час звільнення позивача.
103. Проте у розглядуваній справі позивача звільнено не у порядку дисциплінарного стягнення, а на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ.
104. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №826/11010/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак О.В. Калашнікова Н.М. Мартинюк