ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа №826/11224/17

адміністративне провадження №К/9901/21792/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

секретар судового засідання Кривда В.І.,

представники: позивача - Сперкач С.В., відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 (суддя - Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Ісаєнко Ю.А., Мельничук В.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Теміс СМТ") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2017 №1362615147, №1372615147, якими Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ''податок на додану вартість'' (далі - ПДВ) на 705' 356,00 грн (564' 285,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 141' 071,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та за платежем ''податок на прибуток'' на 1' 116' 812,00 грн (990' 112,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 126' 700,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позовні вимоги обґрунтовано доводами, що Товариство не вчиняло податкових правопорушень, які зафіксовано у акті перевірки. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій з ТОВ ''Фопп Груп'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'', ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', за результатами яких Товариство включило до складу податкового кредиту суми ПДВ та сформувало витрати, підтверджена первинними та іншими обліковими документами, які були наявні на момент перевірки. Вказує, що при укладенні та виконанні договорів з названими контрагентами діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, в позові відмовив повністю з підстав безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ ''Фопп Груп'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'', ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар''). До такого висновку суди дійшли на підставі встановлених в судовому процесі обставин щодо заперечення засновниками та керівниками ТОВ ''Фопп Груп'' і ТОВ ''Сімузар'' причетності до господарської діяльності цих товариств, свідчення про їх реєстрацію за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності, ухвалення судом обвинувального вироку стосовно засновника і керівника ТОВ ''ПТК ''Материк'' за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 328 Кримінального кодексу України (далі - КК), які, за висновком суду, свідчать про фіктивність підприємства, що не сумісно з легальною підприємницькою дільністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. При цьому суди послалися на висновок Верховного Суду України щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14.

ТОВ "Теміс СМТ" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається на те, що судові рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані лише посиланням на протоколи допиту засновників (керівників) ТОВ ''Фопп Груп'' та ТОВ ''Сімузар'', тоді як наданим позивачем на підтвердження показників податкового обліку первинним документам, що підтверджують господарські операції із ТОВ ''Фопп Груп'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'', ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', суди не надали належної оцінки. Вважає, що факт порушення кримінальних проваджень щодо засновників (керівників) зазначених товариств не є безумовним свідченням безтоварності операцій позивача з цими контрагентами, оскільки у цих кримінальних провадженнях не встановлені обставини щодо цих операцій та щодо злагодженості поведінки між позивачем і особами, які діяли від імені контрагентів.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу вказує на безпідставність доводів позивача у касаційній скарзі та зазначає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та з врахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №826/10838/15 та від 23.04.2019 у справі №826/83336/15.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальну заміну відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника (в результаті реорганізації органів ДФС) - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача підтримав касаційну скаргу, а представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 04.05.2017 №71/26-15-14-07-01-10/32958461 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Теміс СМТ" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, в тому числі, при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ''ПТК ''Материк',' за період з 01.01.2015 по 13.12.2016.

Зазначена податкова перевірка була проведена на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК); ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №757/61558/16-к, постановленої за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 Безкоровайного Б . у кримінальному провадженні №32016100060000108, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК (кримінальна справа №757/61558/16-к); наказу начальника ГУ ДФС від 13.04.2017 №2782; відповідно до направлень від 14.04.2017 №390/26-15-14-07-01, №1356/26-15-14-03-03, №780/26-15-14-06-03, №2467/26-15-14-04-06.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 ПК, внаслідок чого занизив податок на прибуток за 2015-2016 роки на загальну суму 990' 112,0 грн та ПДВ за серпень 2015 року - вересень 2016 року на загальну суму 564' 285,00 грн.

У акті перевірки зазначено, що Товариство завищило витрати за 2015-2016 роки на 2' 821' 423,00 грн та податковий кредит за серпень 2015 року - вересень 2016 року на загальну суму 761' 164,00,00 грн за рахунок витрат на придбання товарів (електронних комплектуючих) та сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за операціями з ТОВ ''Фопп Груп'', ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'' на підставі договорів поставки від 18.08.2015 №220815, від 24.11.2015 №241115, від 12.04.2016 №160412, від 11.03.2016 №1600302.

Висновок ГУ ДФС про порушення Товариством порядку ведення податкового обліку обґрунтований посиланням на те, що операції між Товариством та ТОВ ''Фопп Груп'', ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'' є безтоварними з огляду на виявлені перевіркою обставини щодо фіктивності зазначених контрагентів позивача: 1) державної реєстрація ТОВ ''Фопп Груп'', ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'' проведена особами, які не мали на меті здійснення підприємницької діяльності, на пропозицію інших осіб та за грошову винагороду; 2) відсутність у цих товариств матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності; 3) неподання цими товариствами фінансової та податкової звітності та несплата податків; 4) приховування особами, які діяли від їх імені, місця знаходження; 5) придбаний Товариством у ТОВ ''Борисфен Ольвія'' товар виготовлений не вітчизняним виробником, проте згідно з інформаційними даними ДФС ТОВ ''Борисфен Ольвія'' цей товар не імпортувало та не придбавало у інших контрагентів - резидентів.

Як на джерела інформації про ці обставини ГУ ДФС послалося на протоколи допиту громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в реєстраційних документах ТОВ ''Фопп Груп'' та ТОВ ''Сімузар'' вказані як засновники та керівники; вирок Печерського районного суду міста Києва 21.11.2016 у кримінальній справі №757/52/834/16-к про засудження громадянина Цибульського О.В. (засновника та директора ТОВ ''ПТК ''Материк'') за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 328 КК.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Цим приписам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають лише частково.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що надані позивачем первинні документи, виписані для оформлення операцій з придбання товарів у ТОВ ''Фопп Груп'', ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'', не є безумовним доказом, що такі операції відбулися, а відтак і доказом, що позивач мав право на зменшення оподатковуваного доходу та збільшення податкового кредиту в податковому обліку.

Такий висновок відповідає правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім коли податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

У справах №21-421а11, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Висновок судів першої та апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'' та ТОВ ''Борисфен Ольвія'' зроблений на підставі оцінки доказів у справі відповідно до правил оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини щодо реєстрації ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', ТОВ ''Борисфен Ольвія'' з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на створення штучних умов іншим суб`єктам підприємницької діяльності для отримання податкової вигоди та ухилення від оподаткування встановлені вироками суду у кримінальних справах №757/52/834/16-к, №761/26927/17 та №755/8521/17, які в силу положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду.

Так, згідно з вироком Печерського районного суду міста Києва від 21.11.2016 у кримінальній справі №757/52/834/16-к громадянина ОСОБА_6 засуджено за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 328 КК за фіктивне підприємництво з використанням ТОВ ''ПТК ''Материк''.

Згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 ОСОБА_4 , який в реєстраційних документах ТОВ ''Сімузар'' вказаний як керівник цієї юридичної особи з 21.03.2016, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК. У вироці встановлено, що ОСОБА_4 не виконував обов`язки директора ТОВ ''Сімузар'', придбання (перереєстрацію) товариства здійснив на пропозицію іншої особи за грошову винагороду без мети здійснювати фінансову- господарську діяльність.

За такими ж статями Кримінального кодексу України вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2017 у справі №755/8521/17 засуджено ОСОБА_7 , який в реєстраційних документах ТОВ ''Борисфен Ольвія'' вказаний як керівник цієї юридичної особи з 03.03.2016. При цьому встановлено, що ОСОБА_7 перереєстрував ТОВ ''Борисфен Ольвія'' на пропозицію іншої особи за грошову винагороду, усвідомлюючи, що підприємство буде використовуватися іншими особами для здійснення незаконної діяльності.

У зазначених вироках встановлено, що вказані особи не здійснювали дій від імені зареєстрованих (перереєстрованих) товариств, не видавали та не підписували документи, складені з їх участю, не володіли ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків ''клієнт-банк'' та печатками.

Зважаючи на ці обставини суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача, що у нього є встановлені правовими нормами підстави для зменшення суми оподатковуваного доходу та для збільшення суми податкового кредиту в податковому обліку за наслідками операцій із ТОВ ''ПТК ''Материк'', ТОВ ''Сімузар'', ТОВ ''Борисфен Ольвія''.

Разом з тим, обставини щодо підстав відтворення позивачем в податковому обліку фінансових показників операцій з придбання товарів у ТОВ ''Фопп Груп'', судами першої та апеляційної інстанцій встановлені без дотримання вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновок суду про непідтвердження витрат та податкового кредиту в податковому обліку позивача за операціями з ТОВ ''Фопп Груп'' обліковими документами, які надав позивач, зроблений на підставі оцінки цих документів у сукупності з доводами відповідача про свідчення громадянина ОСОБА_3 в протоколі допиту співробітникам ОУ ДПІ у Печерському районі м. Києва про реєстрацію ТОВ ''Фопп Груп'' на пропозицію іншої особи за грошову винагороду та про його непричетність до подальшої діяльності цього товариства. Разом з тим, такого протоколу (його копії) у справі немає, посилання на протокол допиту в акті перевірки зроблено без зазначення дати його складення та провадження, якого він стосується. Матеріали справи не свідчать, що протокол допиту громадянина ОСОБА_3 був предметом безпосереднього дослідження судом.

Водночас, згідно з частиною першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обставини щодо причетності ОСОБА_3 до діяльності ТОВ ''Фопп Груп'', на які посилається відповідач, мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені витрати, на які позивач зменшив оподатковуваний дохід, та задекларований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ ''Фопп Груп'', податковий кредит належними документами. У разі якщо документи, надані позивачем, не підписані тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій від імені ТОВ ''Фопп Груп'', такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'', та відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути доказами у адміністративній справі.

Внаслідок порушення судами першої та апеляційної інстанцій вищезазначених норм матеріального і процесуального права ухвалені у справі судові рішення про відмову в задоволенні позову про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №1362615147 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 363' 120,00 грн (в тому числі: 290 496,00 грн - основний платіж та 72 624,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) та податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №1372615147 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 334' 903,00 грн (згідно з матеріалами справи зазначені суми грошових зобов`язань були донараховані Товариству за наслідками виключення з податкового обліку сум витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ ''Фопп Груп'') не відповідають критеріям судового рішення, визначеним частинами першою - третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначене та відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 підлягають частковому скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 344, 349, частиною 2 статті 353, статтями 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.05.2017 №1362615147, №1372615147 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 363' 120,00 грн та з податку на прибуток на 334' 903,00 грн відповідно; в цій частині позовних вимог справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду