ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11614/17
адміністративне провадження № К/9901/307/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Конверського Є.А.
представника відповідача Рибак А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2017 №0003321402, №0003311402, акта від 27.04.2017 №166/26-15-14-02-04/36046631, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня 2019 року (прийняту в складі: головуючого судді Кузьменка В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Мельничука В.П.),
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - позивач, ТОВ «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ «УМТК») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2017 року №0003321402 та №0003311402 та скасування акта від 27 квітня 2017 року №166/26-15-14-02-04/36046631 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код 36046631) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року».
2. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач уважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з того, що перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, а господарські операції із контрагентами ТОВ «Джастіс Сентр», ТОВ «Еледе Трейд», ТОВ «Акіл Трейд», ТОВ «Асфард», ТОВ «Інтеграс Компані» підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ «УМТК» дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів та послуг.
4.1. Крім того, суди зазначили, що надані позивачем документи не дозволяють ідентифікувати участь ТОВ "Джастіс Сентр", ТОВ "Елада Трейд" та ТОВ "Акіл Трейд" у наданні будь-яких послуг на користь ТОВ "УМТК" та встановити взаємозв`язок придбаних послуг із господарською діяльністю позивача; зокрема у справі відсутні докази щодо характеру здійснюваної господарської діяльності позивача, принципів організації роботи та необхідності надання консультаційних послуг. Суд також зазначає, що ТОВ "Джастіс Сентр" надавало консультаційні за 2014 рік, та два перших півріччя 2015 року, однак, договір про надання таких послуг укладено позивачем у вересні 2015 року, тобто вже після звітного періоду, що вказує про недоцільність надання таких послуг.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
6. 21 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №826/11614/17
7. У касаційні скарзі позивач указує, що надав необхідні документи та належним чином підтвердив факт отримання товарів, послуг від контрагентів, відобразив вказані операції у фінансовому та податковому обліку, чим підтвердив реальність здійснених операцій.
7.1. Поза увагою судів обох інстанцій залишилось питання мети придбання та обставин використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності Позивача. Без належного дослідження вказаних питань неможливо повно і всебічно з`ясувати обставини даної справи.
7.2. Позивач зазначає, що оплата за поставлені товари та надані послуги ТОВ "Джаетіс Сентр", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Асфард", ТОВ "Інтеграс Компані" здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого Позивачем долучено банківські виписки.
7.3. На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось Відповідачем.
7.4. Позивач звертає увагу на те, що первинні документи (договори, накладні, акти), у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між Позивачем та його контрагентами, підтверджують реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між Позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам ЦК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.
7.5. Також, позивач наголошує на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою Верховного Суду, який у постанові від 16.01.2018 р. у справі № 826/1398/14 чітко наголосив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, про відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод постачання. Та більше того, добросовісний платник податків не має відповідати за ведення бухгалтерського та податкового обліку його контрагентом - постачальником, а тим більше контрагентами такого контрагента.
7.6. Крім того, позивач посилається на те, що інформація контролюючого органу щодо ймовірних порушень податкового законодавства Позивачем та його контрагентами носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 справа № 816/652/15-а, від 14.03.2018 у справі № 813/4815/13-а.
8. На адресу Верховного Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди попередніх інстанцій установили що відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 травня 2017 року №0003321402 згідно з підпунктом 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 86.7 статті 86 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, статті 188, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «УМТК» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 507 749,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 206 199,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 301 550,00 грн.
10. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 травня 2017 року №0003311402 згідно з підпунктом 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 86.7 статті 86 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.2, 138.4, 138.11 статті 138 (в редакції Податкового кодексу України до 2015 року), підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 (у редакції Податкового кодексу України з 2015 року) ТОВ «УМТК» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1269122,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1085579,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 183 543,00грн.
11. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 квітня 2017 року №166/26-15-14-02-04/36046631 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код 36046631) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року» (далі по тексту - акт перевірки) та за наслідками розгляду заперечень на висновки акта перевірки, оформлених рішенням ГУ ДФС від 25 травня 2017 року №14154/10/26-15-14-02-04 про залишення висновків акта перевірки без змін, а скарги - без задоволення.
12. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 09 серпня 2017 року №17447/6/99-99-11-01-01-25 за наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року №0003321402 та №0003311402, залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.
13. У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.2, 138.4, 138.11 статті 138 (в редакції Податкового кодексу України до 2015 року), підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 (у редакції Податкового кодексу України з 2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 085 579,00 грн. в тому числі по періодах: за 2014 рік в сумі 104 171,00 грн., за 2015 рік в сумі 351 408,00 грн., за 1 квартал 2016 року в сумі 270 000,00 грн., за 2016 рік в сумі 630 000,00 грн.; порушення пункту 185.1 статті 185, статті 188, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 206 199,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2014 року - 36 280,00 грн., грудень 2014 року - 79 466,00 грн., січень 2015 року - 18 694,00 грн., лютий 2015 року - 62 396,00 грн., березень 2015 року - 62 285,00 грн., квітень 2015 року - 156 845,00 грн., травень 2015 року - 90 233,00 грн., січень 2016 року - 300 000,00 грн., листопад 2016 року - 100 000,00 грн., грудень 2016 року - 300 000,00 грн.
14. Указані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Джастіс Сентр», ТОВ «Еледе Трейд», ТОВ «Акіл Трейд», ТОВ «Асфард», ТОВ «Інтеграс Компані» у зв`язку з тим, що вказаними підприємствами за перевірений період не надано до податкових органів декларації з податку на прибуток, додатків АМ до декларації, що свідчить про приховання інформації щодо основних фондів, оборотних активів, податкового розрахунку сум доходів, що свою чергу дає можливість зробити висновок про відсутність найманих працівників, тобто, зазначене свідчить необхідних факторів для здійснення фінансово-господарської діяльності; укладені позивачем з зазначеними контрагентами договори носять характер нереальності а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері; щодо ТОВ «Джастіс Сентр» - в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні від 12 квітня 2016 року №32016040650000017 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що підприємство має ознаки «фіктивності», залучалось до вчинення дій для ухилення від сплати податків та сприяння у злочинній діяльності; щодо ТОВ «Елада Трейд» - в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні від 05 травня 2016 року №120160000000001 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 361, частиною другою статті 366, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, встановлено, що підприємство має ознаки «фіктивності», яке входить до складу «конвертаційного» центру з метою ухилення від сплати податків, незаконному формуванні податкового кредиту тощо; щодо ТОВ «Асфард» - в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні від 09 червня 2015 року №32015100110000142 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що ТОВ «Асфард» є одним з підприємств, які створювались «фіктивно», яке входить до складу «конвертаційного» центру з метою прикриття незаконної діяльності щодо вчинення фіктивних фінансово-господарських операцій, незаконного формування податкового кредиту, витрат з метою приховання факту та фактичних обсягів операцій тощо; щодо ТОВ «Інтеграс Компані» - в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні від 29 квітня 2016 року №32016100100000054 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що ТОВ «Інтеграс Компані» має ознаки «фіктивності», за рахунок якого формувався податковий кредит з податку на додану вартість тощо.
15. Не погодившись з указаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду, вважаючи рішення податкового органу протиправними та незаконними.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
17. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
18. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
19. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
20. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
21. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
22. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
23. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
24. Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
25. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
26. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
27. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
28. Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
29. У силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
30. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
31. Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
32. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
33. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо факту здійснення (реальності) господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Джастіс Сентр», ТОВ «Елада Трейд», ТОВ «Акіл Трейд», ТОВ «Асфард», ТОВ «Інтеграс Компані»; мети придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.
35. Судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів та послуг.
36. Колегія суддів зазначає, що відповідно до позовних вимог ТОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія» просила суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішень від 30 травня 2017 року №0003321402, №0003311402 та скасувати акт від 27 квітня 2017 року №166/26-15-14-02-04/36046631 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ».
37. Підставами для задоволення своїх вимог позивач зазначив відсутність порушень ТОВ «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» при формуванні податкової звітності. Крім того, позивач посилається на наявність процедурних порушень під час здійснення податковим органом перевірки.
38. Суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшли висновку, що позивач не довів у суді реальність господарських операцій та відмовив у задоволенні вимог про скасування акту перевірки зазначивши що такий акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
39. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
40. Проте, слід звернути увагу, що позивач обґрунтовуючи протиправність як акту перевірки так і податкових повідомлень-рішень посилається на процедурні порушення податкового органу під час проведення перевірки.
41. Тобто, суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними податкових повідомлень-рішень не надали оцінки наявності чи відсутності процедурних порушень під час проведення перевірки на які посилається позивач.
42. Верховний суд звертає увагу на правовий висновок, який викладений у рішенні судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 826/17123/18, відповідно до якого, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
43. За таких обставин Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не надали правову оцінку в першу чергу наявності чи відсутності порушень вимог законодавства з боку контролюючого органу щодо проведення перевірки.
44. Крім того, Верховний Суд також зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що надані позивачем документи не дозволяють ідентифікувати участь контрагентів ТОВ «УМТК» у господарській діяльності. Також, обґрунтовуючи неможливість установити реальність господарських операцій Суди, обмежилися перерахуванням назв документів.
45. Тобто, висновки викладені у судових рішеннях, зроблені за відсутності оцінки наданих документів, (як окремо так у їх сукупності) які містяться в матеріалах справи та на які посилається скаржник, а саме: актів надання послуг; консультацій; консультаційних звітів; актів приймання-передачі; проектів документів з претензійно-позовної діяльності; товарно-транспортних накладних; видаткових накладних; податкових накладних; банківських виписок, за кожною господарською операцією.
46. Тобто, судами попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не досліджено належним чином наявні докази. Обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та надання оцінки всім важливим доводам сторін виконано не було.
47. Відповідно до частини другої, третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, рішення апеляційного суду та суду першої інстанції підлягають скасуванню та направленню справи до суду першої інстанції.
49. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
50. За таких обставин Верховний Суд уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
51. Повний текст постанови складений 26 липня 2021 року.
52. Керуючись статтями 328 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" задовольнити.
2. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №826/11614/17 - скасувати, а справу 826/11614/17 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.
3. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко