ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/11843/16
адміністративне провадження № К/9901/34760/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2017, постановлену у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, прийняту у складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л. (доповідач), Бєлової Л.В., Парінової А.Б.
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. 01.08.2016 Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, у якому просило:
1.1. - визнати протиправними дії відділу митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації від 28.12.2015 №500040403/2015/006837;
1.2. - скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2015 №500040403/2015/000109/2, прийнятого відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ»;
1.3. - скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.12.2015 №500040403/2015/00116, складену відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ».
2. Під час розгляду справи до суду надійшло клопотання Одеської митниці ДФС про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позовну заяву подано з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, а підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відсутні.
3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 22.05.207 позовну заяву ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» залишив без розгляду.
4. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що нормами спеціального законодавства, зокрема, частиною п`ятою статті 24 Митного кодексу України установлено порядок оскарження за правилами Податкового кодексу України виключно для оскарження податкових повідомлень-рішень, якими не є рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів, з огляду на що дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України.
5. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
6. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
IІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційні скарзі ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Касаційна скарга аргументована тим, що норми Податкового кодексу України є спеціальними нормами, а тому саме вони підлягають застосуванню при обчислення строків звернення до суду з цим позовом. На підставі наведеного позивач уважає, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 ПК України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
ІІІ. Нормативне врегулювання
10. Згідно зі статтею 2 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення до суду з цим позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
11. Відповідно до вимог частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
12. Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Згідно з частинами першою-третьою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
14. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 1832 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб`єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
16. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
17. Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
18. Відповідно до пункту 14.1.39 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
19. Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
20. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
ІV. Оцінка Верховного Суду
21. Спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення.
22. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
23. Згідно з частинами першою-другою статті 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення до суду з цим позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
24. Із системного аналізу положень статті 56 та статті 102 ПК України убачається, що ними урегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Проте ці строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.
25. Відповідно до пункту 14.1.39. статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
26. Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивачем оскаржуються картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості, що за своєю суттю не являються рішеннями контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.
27. Крім того, у відповідності до частини першої статті 295 Митного кодексу України, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.
28. Пунктом 1.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.
29. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
30. Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України закріплено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
31. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
32. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
33. Пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України установлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
34. Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, системний аналіз норм митного та податкового законодавства дає суду підстави для висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не є тотожним податковому повідомленню-рішенню, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів лише встановлює результати здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України, а податкове повідомлення-рішення приймається на інших підставах, створює інші правові наслідки та містить податкове зобов`язання для платника податків.
35. На підставі наведеного, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що у випадку звернення до суду із позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів застосуванню підлягають положення статті 99 КАС України.
36. За правилами частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
37. Позивач про існування оскаржуваних рішень дізнався з моменту їх прийняття, а саме з 28.12.2015, а з цим позовом звернувся лише 01.08.2016, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
38. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980).
39. За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно залишив позовну заяву без розгляду з підстав, визначених статтею 100 КАС України, - у зв`язку з пропуском встановленого частиною другою статті 99 КАС України строку звернення до суду.
40. Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
41. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Судові витрати
42. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року у справі № 826/11843/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко