ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

Київ

справа № 826/12135/18

адміністративне провадження № К/9901/19508/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12135/18

за позовом ОСОБА_1 до Старшого слідчого в ОВС 1 відділу управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Кононенка Ю.С., третя особа - Головне слідче управління Служби безпеки України про визнання протиправними дій, -

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янова Еліна Володимирівна

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року, ухваленого у складі головуючого судді Кузьменко А.І.,

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Ганечко О.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Старшого слідчого в ОВС 1 відділу управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Кононенка Ю.С. (далі - відповідач, Кононенко Ю.С. ), в якому просив визнати протиправними дії щодо проведення обшуку за місцем тимчасового проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , погоджене прокурором Генеральної прокуратури України Василенком С.В., внесене по кримінальному провадженню № 1201510001990 від 27 березня 2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 206-2, частиною 3 статті 209 та частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність таких дій відповідача. З огляду на те, що викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 05 липня 2018 року на підставі подання відповідача про проведення обшуку, обставини не відповідають дійсності, порушують його права, порочать його честь, гідність та ділову репутацію та загрожують позивачу незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Позивач зазначав що юридичні особи, про які зазначено в ухвалі слідчого судді позивачу не відомі.

2.1. Всі обставини, які викладені в клопотанні відповідача про проведення обшуку обов`язково мають бути підтверджені відповідними доказами, а саме протоколами слідчих дій тощо, які мають бути отримані у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку. У порушення приписів, визначених даним кодексом відповідач не надав слідчому судді доказів причетності позивача до кримінальних правопорушень, про які йде мова. Слідчий суддя без належних для цього підстав надав дозвіл на обшук квартири, де проживає позивач.

2.2. Під час обшуку відповідачем безпідставно вилучено три аркуша паперу, зміст яких не відомий (оскільки слідчий не ідентифікував дані документи). Оскільки позивач не є учасником кримінального провадження, він позбавлений права оскаржити дії слідчого в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України, тому він звернувся до адміністративного суду. На думку позивача з огляду на приписи статтей 2, 6, 17, 18, 19 та 20 КАС України даний спір підсудній Окружному адміністративному суду м. Києва.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанцій вказав на те, що даний спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач не має будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні, у рамках якого проведено обшук у його помешканні. Правомірність втручання у право позивача було перевірено слідчим суддею під час розгляду клопотання відповідача про проведення обшуку у помешканні позивача, за результатами чого надано дозвіл на проведення обшуку у помешканні позивача. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

4.1. Зі змісту протоколу обшуку від 24 липня 2018 року вбачається, що перед початком проведення обшуку особам, які перебувають в квартирі АДРЕСА_1 було запропоновано відкрити квартиру. Проте оскільки у названій квартирі були відсутні будь-які особи, двері відчинено за допомогою спеціальних засобів та після проведення обшуку двері у квартиру було замкнено за допомогою ключів, які передано офіцеру Головного управління Національної поліції у місті Києві Бондаренку А.Г. (у присутності якого було проведено слідчу дію) разом з примірником протоколу обшуку для забезпечення схоронності майна. З огляду на викладене, суд не вбачає порушень статті 236 Кримінального процесуального кодексу України під час проведення обшуку квартири за вказаною вище адресою. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідач проводячи обшук в квартирі, де мешкав позивач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

5.1. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанцій вказав на те, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною 1 статті 24 КПК України, кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

5.2. Також суд апеляційної інстанцій вказав на те, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янова Е.М., в якій він просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. В обгрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій грубо порушені права позивача, визначені статтями 2 6 80 КАС України, статтями 30 19 55 64 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Оскаржувані судові рішення побудовані на виправдовуванні дій відповідача, а не на справедливому і неупередженому захисту конституційних прав скаржника.

7.1. Скаржник наголошує на тому, що йому нічого не відомо про обставини кримінального правопорушення, у рамках якого проведено обшук у його помешканні. Дії відповідача щодо проведення обшуку у місці проживання позивача були незаконними, а рішення про проведення такого обшуку - протиправним. Тому висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити в їх задоволення є помилковими.

7.2. Також, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції зроблено помилкові висновки про те, що даний спір не є публічно - правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У даному випадку має місце спір між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень - слідчим в ОВС 1 відділу управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Кононенка Ю.С., який виник під час здійснення відповідачем визначених законодавством повноважень.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

9. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13 квітня 2020 року, закінчено підготовчі дії та призначено зазначену касаційну скаргу до розгляду у попереднє судове засідання відповідно до вимог частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року по справі №761/24809/18 частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудових розслідувань Головного слідчого управління Служби безпеки України Кононенка Ю.С., погодженого прокурором Генеральної прокуратури України Василенком С.В. та внесеного по кримінальному провадженню № 1201510001990 від 27 березня 2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 206-2, частиною 3 статті 209 та частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України, про проведення обшуку за місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

12. Надано дозвіл старшому слідчому в ОВС 1 відділу 1 управління досудових розслідувань Головного слідчого управління Служби безпеки України Кононенку Ю.С. та членам слідчої групи, призначеної у кримінальному провадженні №1201510001990 від 27 березня 2015 року, на проведення обшуку за місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 з метою виявлення та вилучення наступних предметі та документів:

12.1. - чорнових записів, що містять інформацію про вчинення дій, пов`язаних із протиправним заволодінням юридичними особами: ТОВ «Промстойіновація» (код ЄДРПОУ 37405106), СТОВ «Богданівське» (Код ЄДРПОУ 03798441), ТОВ «Прилуцьке хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 37139103) та ТОВ «Оріон- СКТ» (код ЄДРПОУ 37026490) про протиправну заміну власників (контролерів) Міжнародних бізнес компаній «Скайнет маркетинг лтд», «Смарт лайф лтд» та міжнародної комерційної компанії «Аксаком лтд» (Республіка Сейшельські острови) про протиправне виведення зі складу учасників (засновників) вищезазначених підприємств ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про наміри по заміні засновників ТОВ «Євро гриль» (код ЄДРПОУ 39365375) та ТОВ «Сова-24» (код ЄДРПОУ 39327717), ТОВ «Тієсто Гриль» (код ЄДРПОУ 40121735) та виведення із їх складу ОСОБА_5 . Відмовлено в задоволенні решти клопотання. Строк дії ухвали визначено - 1 місяць з дня її постановлення та надає право на проникнення до приміщення лише один раз.

13. Відповідно до протоколу обшуку від 24 липня 2018 року, складеного старшим слідчим в ОВС 5 відділу 1 управління Головного слідчого управління Служби безпеки України капітаном юстиції Дворським Кирилом Ігоровичем, у присутності понятих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за участі співробітників Служби безпеки України Гончарук О.О., Шульги П.О., дільничного офіцера Головного управління Національної поліції у місті Києві Бондаренко А.П. проведено обшук житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ., в ході якого виявлено та вилучено 3 аркуші паперу із чорновими записами.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

15. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

16. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

19. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

20. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

21. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою скаржник висловлює свою незгоду як із рішенням апеляційної інстанції так і з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року, яка була скасована за результатами апеляційного провадження.

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанцій вірно виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, а отже не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

23. Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

24. Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

25. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина 3 статті 124 Конституції України).

26. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

27. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Пункти 1-3 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

29. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

30. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

32. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

33. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

34. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини 2 статті 19 КАС).

35. Відповідно до частини 6 статті 21 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

36. Судом апеляційної інстанцій вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у даному випадку предметом судового контролю є дії Старшого слідчого в ОВС 1 відділу управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Кононенка Ю.С. щодо проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку у помешканні позивача.

37. Фактично правовими підставами для звернення з таким позовом до суду, по суті є допущення порушення відповідачем по справі ряду норм Кримінально-процесуального кодексу України та не згода позивача із вчиненням відповідачем слідчих дій з обшуку житла на виконання ухвали суду, постановленої в межах кримінальних правовідносин. Водночас позов не містить умотивованих доводів щодо наслідків здійснених співробітниками СБ України втручання у право позивачів на недоторканність житла, у тому числі тих, які би знаходилися за межами регулювання кримінального процесуального закону.

38. Посилання позивача на протиправність дій відповідача щодо проведення обшуку, стосуються виключно питання про відповідність/невідповідність процесуального порядку виконання слідчої дії вимогам КПК України і можуть бути перевірені в межах кримінального провадження за правилами, встановленими цим Кодексом.

39. Згідно з частиною 1 статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

40. Відповідно до визначення, закріпленого в пункті 10 частини 1 статті 3 КПК, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

41. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

42. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

43. Водночас гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти 9, 10 частини 3 статті 42 КПК), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина 3 статті 89 КПК).

44. Конкретний механізм втілення цієї гарантії регламентовано у статтях 234-236 КПК. Згідно з закріпленими в цих статтях процесуально-правовими нормами обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, який при наданні відповідного судового дозволу за поданням слідчого або прокурора зобов`язаний перевірити наявність законних підстав для цього і дотримання інших умов допустимості втручання у право на недоторканність житла.

45. Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль їх дотримання, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті розв`язання питань, які підлягають вирішенню у кримінальному провадженні.

46. Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК, згідно з частиною 1 статті 86 цього Кодексу є критерієм оцінки доказів на предмет допустимості. З огляду на положення частини 2 статті 91 КПК оцінка доказів є невід`ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.

47. З`ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції здатне призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв`язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно відбитися на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були би сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.

48. У зазначеній справі правомірність втручання у право позивача на недоторканність житла було перевірено слідчим суддею при наданні слідчому дозволу на обшук у помешканні позивача. Критерій законності обшуку й, відповідно, предмет судової перевірки згідно з частиною 5 статті 234 КПК становила наявність достатніх підстав вважати що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі або документи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі, мають значення для досудового розслідування, а відомості, що в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.

49. Таким чином, у межах процедури санкціонування слідчим суддею обшуку в будинку позивача було реалізовано механізм судового контролю правомірності втручання правоохоронних органів у його право на повагу до свого житла.

50. Лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.

51. Натомість правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

52. Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а та підтримується усталеною практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 23 січня 2020 року у справі №П/811/1962/17, від 27 січня 2020 року у справі №200/8729/19-а. Підстави для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи відсутні.

53. Доводи касаційної скарги зводяться на незгоди позивача із правовою оцінкою судами обставин справи.

54. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій та констатує, що суд апеляційної інстанцій дійшов вірних висновків про необхідність скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та закриття провадження у справі з огляду на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

55. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

56. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

57. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

58. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

59. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

61. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

62. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

63. З огляду на результат касаційного розгляду Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янова Еліна Володимирівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду