ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/12308/18
адміністративне провадження № К/9901/10777/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі Суд):
cудді-доповідача Радишевської О.Р.,
суддів Уханенка С.А., Шевцової Н.В.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження справу №826/12308/18
за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату (далі відповідач) з вимогами:
визнати протиправною відмову Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату у наданні ОСОБА_1 додаткової відпустки у зв`язку з навчанням;
зобов`язати Деснянський районний у місті Києві військовий комісаріат внести зміни до наказу від 24 травня 2018 року №55 шляхом заміни часткової щорічної відпустки, наданої ОСОБА_1 у період з 29 травня 2018 року по 22 червня 2018 року, на додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням;
визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити цей строк.
2. Позовні вимоги мотивовано протиправною відмовою відповідача надати позивачці як студентці вищого навчального закладу за формою навчання заочна/дистанційна додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проєкту (роботи), що є порушенням її права на таку відпустку, передбаченого статтею 216 Кодексу законів про працю України та статтею 15 Закону України «Про відпустки».
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату та на підставі контракту, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», навчалася в Міжрегіональній академії управління персоналом (IV рівня акредитації) за спеціальністю « 051 Економіка», спеціалізація «Управління персоналом та економіка праці» із заочною/дистанційною формою навчання.
4. Відповідно до довідки-виклику від 16 травня 2018 року №142 Міжрегіональна академія управління персоналом звернулася до керівника Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату відповідно до статті 216 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України «Про відпустки» з проханням надати студентці ОСОБА_1 оплачувану додаткову відпустку на період підготовки дипломної роботи на 120 днів з 29 травня 2018 року по 25 вересня 2018 року.
5. На підставі вказаної довідки позивачка звернулася до відповідача із заявою від 21 травня 2018 року про надання їй відпустки на 106 днів з 29 травня 2018 року по 11 вересня 2018 року.
6. Відповідно до резолюції та рапорту, що вчинені на вказаній заяві, статтею 15 Закону України «Про відпустки» не передбачено надання відпустки студентам на дистанційній формі навчання, у зв`язку з чим у її задоволенні позивачці відмовлено.
7. 23 травня 2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання їй частини щорічної відпустки за 2018 рік тривалістю 25 календарних днів з 29 травня 2018 року для проходження виробничої і переддипломної практики на базі Деснянського районного центру зайнятості в м.Києві.
8. Наказом військового комісара Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату (по стройовій частині) від 24 травня 2018 року №55 позивачці надано частину щорічної відпустки на 25 календарних днів з 29 травня 2018 року по 22 червня 2018 року.
9. 11 червня 2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання їй додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки та захисту дипломного проєкту (роботи) на 93 календарних дні з 25 червня 2018 року та компенсацію першої частини щорічної відпустки в кількості 25 календарних днів з 26 вересня 2018 року у зв`язку з ненаданням їй вчасно згаданої додаткової відпустки.
10. Листом від 14 червня 2018 року №2120 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивачки.
11. Уважаючи таку відмову незаконною, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року позов задоволено:
визнано протиправною відмову Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату у наданні ОСОБА_1 додаткової відпустки у зв`язку з навчанням;
зобов`язано Деснянський районний у місті Києві військовий комісаріат унести зміни до наказу від 24 травня 2018 року №55, а саме: по тексту наказу замість слів, які стосуються надання ОСОБА_1 частини щорічної відпустки на 25 календарних дні з 29 травня 2018 року по 22 червня 2018 року, зазначити про надання їй додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки дипломної роботи на 25 календарних дні з 29 травня 2018 року по 22 червня 2018 року.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що для цілей надання відпустки, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 216 Кодексу законів про працю України, пунктом 4 частини першої статті 15 Закону України «Про відпустки» дистанційна і заочна форма навчання є тотожними поняттями.
14. З урахуванням викладеного суд першої інстанції вважав, що відповідач не міг посилатися на дистанційну форму навчання позивачки як на підставу для відмови у наданні їй відпустки на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи).
15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду.
16. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачкою був пропущений місячний строк для звернення до суду, водночас позивачка не довела існування поважних причин, що перешкоджали їх своєчасно звернутися до суду.
17. Зокрема, суд апеляційної інстанції визнав, що поєднання повного робочого дня з підготовкою до захисту дипломного проєкту не є обставиною, що об`єктивно перешкоджала позивачці звернутися до суду в передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення, а справу направити на продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
19. Як на підставу для касаційного оскарження позивачка посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 308 КАС України, викладеного у постанові від 19 вересня 2019 року у справі №0440/6027/18.
20. Як зазначає позивачка, у вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не може вирішувати питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, якщо апеляційна скарга не була обгрунтована такими доводами.
21. Позивачка також зазначає, що, обчислюючи строк звернення до суду, суд апеляційної інстанції безпідставно керувався положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України, тоді як до спірних правовідносин підлягали застосування положення статті 233 Кодексу законів про працю України.
22. Позивачка доводить, що тотожний висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин в частині строків звернення до суду положень статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №802/28/16-а, від 20 червня 2018 року у справі №823/761/17.
23. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
24. Касаційна скарга надійшла до Суду 15 квітня 2020 року та за наслідками автоматизованого розподілу передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А. Шевцовій Н.В.
25. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
26. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
28. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
29. Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
30. Частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
31. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
32. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
33. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
34. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
35. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
VI. Позиція Верховного Суду
36. У цій справі підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про залишення позову без розгляду був висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачкою строку звернення до суду.
37. Водночас, як убачається зі змісту апеляційної скарги відповідача, доводи про подання позивачкою позову за межами строків звернення до суду та необхідність залишення позову без розгляду не були підставою, на якій ґрунтувалися вимоги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції.
38. Суд зазначає, що Верховний Суд у справах №420/1927/20, №0440/6027/18, №1640/2719/18, №520/5875/19 вже вирішував питання, що стосується меж перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, зокрема правомірності залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, якщо рішення суду першої інстанції не оскаржується з цих підстав.
39. Зокрема, у справі № 520/5875/19 суд апеляційної інстанції, так само як і в цій справі, не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, застосувавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Залишаючи позовну заяву позивача у справі №520/5875/19 без розгляду, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.
40. У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №520/5875/19 Верховний Суд зазначив, що межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
41. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 цього ж Кодексу).
42. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
43. Нормами абзацу другого частини першої статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
44. Беручи до уваги викладене, Верховний Суд постанові від 21 липня 2021 року у справі №520/5875/19 дійшов висновку, що розгляд судом справи, позов у якій подано за межами строків звернення, не відноситься до порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, у зв`язку з чим наявність таких обставин не дає суду апеляційної інстанції повноважень для скасування рішення суду, якщо доводи про пропуск строку звернення до суду не були підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
45. Наявність у суду апеляційної інстанції повноважень скасовувати рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду не надає права суду апеляційної інстанції застосовувати ці повноваження з власної ініціативи.
46. Аналогічні висновки щодо застосування статей 308 319 КАС України в подібних правовідносинах викладені також у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №0440/6027/18, від 12 січня 2021 року у справі №1640/2719/18, від 23 лютого 2021 року у справі №420/1927/20 і Суд не знаходить підстав для відступу від вказаної правової позиції під час розгляду цієї справи.
47. Беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків про дотримання позивачкою строків звернення до суду, Суд не дає оцінки доводам касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини п`ятої статті 122 КАС України та частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України щодо тривалості строку звернення до суду.
48. Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
49. З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
50. Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
51. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
52. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №826/12308/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
53. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач:О.Р. Радишевська
Судді:С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова