ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 826/12510/16
адміністративне провадження № К/9901/2026/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (головуючий суддя Костюк Л.О., судді: Кузьмишина О.М., Твердохліб В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Лутугинський» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Лутугинський» (далі - ТОВ «Вітряний парк Лутугинський», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі), Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Головного управління ДФС у Луганській області (яку залучено до участі у справі як відповідача Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 23.09.2016; далі - ДПІ у Лутугинському районі), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - Казначейство), в якому позивач просив:
- визнати протиправною та незаконною бездіяльність відповідачів щодо виконання вимог пункту 200.12 Податкового кодексу України з підготовки та подачі висновку про відшкодування ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» з бюджету суми в розмірі 31 914 423,00 грн;
- визнати протиправною та незаконною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва щодо виконання вимог пункту 200.13 Податкового кодексу України та перерахування коштів у сумі 31 914 423,00 грн з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача;
- стягнути на користь позивача з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 31 914 423,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що ДПІ у Печерському районі та ДПІ у Лутугинському районі протиправно, всупереч положенням статті 200 Податкового кодексу України, допустили бездіяльність щодо відшкодування позивачу бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, в той час як позивачем було дотримано визначений законом алгоритм дій для отримання такого відшкодування, розмір якого підтверджується сукупністю первинних і бухгалтерських документів та проведеною податковим органом перевіркою.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03 жовтня 2016 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, адміністративний позов ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі та ДПІ у Лутугинському районі щодо невиконання вимог пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України в частині підготовки та направлення органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» з бюджету суми в розмірі 31 914 423,00 грн.
Стягнув на користь ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 31 914 423,00 грн.
Відмовив у задоволенні решти позовних вимог.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що довідкою за результатами перевірки було підтверджено наявність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та заявлений ним розмір останнього, проте ДПІ у Лутугинському районі, а в подальшому ДПІ у Печерському районі допустили протиправну бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів, спрямованих на здійснення такого відшкодування у визначеному Податковим кодексом України порядку. Оскільки ненадання органу Державної казначейської служби України відповідного висновку є протиправним, спірна сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, що є найбільш ефективним способом усунення допущених порушень прав позивача та його захисту.
Водночас, решту вимог позивача судами попередніх інстанцій визнано безпідставними, оскільки ГУ ДФС у м. Києві не є контролюючим органом за основним місцем обліку ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» та на нього не покладений обов`язок вчиняти дії щодо здійснення бюджетного відшкодування останньому, в свою чергу у Казначейства не виникло обов`язку з перерахування коштів на рахунок позивача, оскільки висновок про суми відшкодування податку на додану вартість від податкового органу не надходив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема податкового законодавства, що регулює порядок здійснення бюджетного відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість. Скаржник зауважує, що задоволення позовних вимог шляхом стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування є неправильним способом захисту прав та інтересів позивача та повністю суперечить судовій практиці. Водночас, звернув увагу на ненадіслання Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 23.09.2016, відповідно до якої було залучено до участі у справі ДПІ у Лутугинському районі.
Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» подало до ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2014 року, до якої було додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких позивач просив перерахувати на його банківський рахунок суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 31 914 423, 00 грн.
У період з 08 квітня 2014 року по 14 квітня 2014 року посадовими особами ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області було проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» від`ємного значення з ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2013 року та бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2014 року.
За результатом проведення такої перевірки контролюючим органом складено довідку № 18/12-20-22/37904583 від 22 квітня 2014 року, за висновком якої не встановлено порушень при відображенні позивачем у деклараціях за вересень-грудень 2013 року від`ємного значення з ПДВ у сумі 37 147 931,00 грн та у декларації за січень 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 31 914 423,00 грн.
Проте, оскільки кошти бюджетного відшкодування ПДВ на банківський рахунок позивача не надійшли, останній звернувся з позовом до суду.
Правовідносини врегульовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (підпункт14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).
Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12 статті 200 ПК України).
Пунктом 200.13 статті 200 ПК України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Аналіз наведених вище норм підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що контролюючий орган зобов`язаний протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, провести камеральну перевірку та протягом п`яти робочих днів після закінчення такої перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу зобов`язаний перерахувати кошти на рахунок платника податків. Невідшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків суми податку на додану вартість вважаються заборгованістю бюджету, а тому на таку суму нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Зазначеним нормам також кореспондують положення пунктів 5, 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, якими передбачено: у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Правильність та достовірність заявлених позивачем сум ПДВ до відшкодування в межах цієї справи сторонами не заперечується та підтверджується довідкою ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області № 18/12-20-22/37904583 від 22 квітня 2014 року.
Між тим, ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області не складено у встановлений законодавством строк висновку про бюджетне відшкодування, а отже і не були виконані імперативні законодавчі норми щодо його направлення органові державної казначейської служби протягом встановленого строку.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо допущення ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області протиправної бездіяльності щодо невиконання вимог пункту 200.12 статті 200 ПК України з підготовки та подачі висновку про відшкодування ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» з бюджету суми в розмірі 31 914 423, 00 грн.
Окрім цього, з 14 квітня 2014 року на території Луганської області проводилась антитерористична операція та у грудні 2014 року позивач змінив адресу місцезнаходження з Лутугинського району Луганської області на Печерський район м. Києва, у зв`язку з чим був взятий на облік у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечує перехід до неї обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на відшкодування ПДВ з моменту зміни місця реєстрації позивача та взяття його на облік, оскільки від ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області не було отримано пакету документів, з яких можливо було б встановити наявність у позивача права на відшкодування суми бюджетної заборгованості з ПДВ.
Надаючи правову оцінку такій обставині, Суд відзначає наступне.
Відповідно до приписів пунктів 10.15-10.17 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку.
Пакет документів включає, в тому числі, звітну частину облікової справи платника податків (з описом), укомплектовану податковими деклараціями (звітами, розрахунками), копіями актів або довідок за результатами камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок та іншими документами справи, строк зберігання яких не сплив.
Перелік документів, що надсилаються, зазначається у супровідному листі. Документи надсилаються поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про їх вручення або доставляються нарочно працівником контролюючого органу та передаються під підпис до підрозділу, відповідального за організацію документообігу контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків. Документи не можуть бути передані безпосередньо через платника податків чи інших третіх осіб.
З викладеного слідує, що законодавством визначено певний порядок дій контролюючих органів у разі зміни основного місця обліку платника податків.
При цьому, як зазначили суди, ГУ ДФС у м. Києві листом від 18 лютого 2016 року № 3649/10/26-15-26-14 у відповідь на звернення позивача повідомило його про те, що причиною невідшкодування коштів є обставина ненадходження до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно встановленої Порядком обліку платників податків і зборів процедури довідки №18/12-20-22/37904583 від 22 квітня 2014 року від ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області після зміни контролюючого органу за основним місцем обліку.
Разом з тим, відповідно до відомостей цього ж листа, ДПІ у Лутугинському районі ГУ ДФС у Луганській області було надіслано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідні документи, у тому числі електронну копію довідки №18/12-20-22/37904583 від 22 квітня 2014 року.
Таким чином, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було обізнано про існування права у ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» на отримання бюджетного відшкодування.
Як встановлено під час розгляду справи, після отримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві електронної копії довідки №18/12-20-22/37904583 від 22 квітня 2014 року контролюючий орган не подав органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо здійснення бюджетного відшкодування ТОВ «Вітряний парк Лутугинський» суми заборгованості в розмірі 31 914 423, 00 грн, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправної бездіяльності ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Верховний Суд зазначає, що гарантоване та підтверджене податковим органом право платника податку на отримання суми бюджетного відшкодування не може бути поставлене в залежність від дотримання контролюючими органами своїх внутрішніх організаційних процедур, передбачених, зокрема, згаданим вище Порядком, у разі зміни основного місця обліку такого платника, й погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які, з урахуванням встановлених у даній справі обставин, а також з метою недопущення можливих подальших протиправних рішень/дій/бездіяльності та запобігання необхідності повторного звернення до суду, обрали як найбільш ефективний та належний спосіб захисту прав позивача стягнення суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15.
Що ж до посилань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягають у тому, що суд першої інстанції не направив на адресу сторін копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року про залучення до участі у справі ДПІ у Лутугинському районі, якою призначено судове засідання на 29 вересня 2016 року о 16 год. 30 хв., чим порушив право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також неврахування цих обставин судом апеляційної інстанції, то такі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи. До того ж, наведені доводи суперечать змісту апеляційної скарги, в якій ДПІ у Печерському районі вказало, що про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 29 вересня 2016 року, секретар судового засідання повідомив засобами телекомунікаційного зв`язку, що відповідає положенням статті 38 КАС України (в редакції, чинній на дату відповідного повідомлення). Крім того, за приписами пункту 4 частини першої статті 202 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норми процесуального права лише у випадку, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого в даному випадку не відбулось.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 826/12510/16 - без змін.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер