ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2020 року

Київ

справа №826/12513/14

адміністративне провадження №К/9901/8949/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року (Судді: Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.),

у справі № 826/12513/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфотакс Плюс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» (далі - позивач, ТОВ «Інфотакс плюс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Шевченкіському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014 року: №0010342203, №0010352203, №0010362203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В доводах касаційної скарги вказав на обґрунтованості висновків акту перевірки від 08.07.2014 року №1222/26-59-22-03/37853822 та прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень, з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім цього факти оплати послуг за договорами із контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» відсутні. З огляду на викладене позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит та валові витрати на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарських операцій, та не підтверджують наявність ділової мети та економічної доцільності.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.10.2011 по 31.05.2014.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 08.07.2014 №1222/26-59-22-03/37853822 з висновками про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» при здійсненні господарської діяльності з контрагентами (ТОВ «Грант тайм» та ТОВ «Укрдевелопмент»):

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2013 року у сумі 137 807,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за I квартал 2014 року у сумі 660 833,00 грн;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 277 227,00 грн.

Обґрунтовуючи вказане порушення контролюючий орган в акті перевірки вказав на відсутність факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» та його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент», тому позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит та валові витрати на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарських операцій, та не підтверджують наявність ділової мети та економічної доцільності. При проведенні перевірки відповідачем враховувались акти перевірки: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.04.2014 №1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 28.02.2014»; Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.04.2014 №1068/26-55-22-09/38489433 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків: товариством з обмеженою відповідальністю «УЦК» за листопад 2013, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Оптіма-маркет» за листопад-грудень 2013». Також висновок ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про «фіктивність» ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» (Службова записка № 1131/ДПІ/26-59-07-02 від 03.04.2014 року).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 21.07.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0010342203, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 172 259,00 грн. у тому числі: 137 807,00 грн. - основний платіж, 34 452,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0010352203, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 660 833,00 грн.;

- №0010362203, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість 346 534,00 грн. у тому числі: 277 227,00 грн. - основний платіж, 69 307,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності фактів оплати послуг за договорами із Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент», на підставі первинних документів, які не відображають: рух активів в процесі здійснення господарських операцій, а також наявність ділової мети та економічної доцільності, необґрунтовано сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з цими контрагентами.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову шляхом скасування податкових повідомлень-рішень керувався неправомірністю їх прийняття, оскільки наданими позивачем документами повністю підтверджується надання послуг та результатів виконання цих послуг у власній господарській діяльності. При цьому суд апеляційної інстанції не приймав врахування відповідачем при проведенні перевірки висновки інших актів перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо відсутності реальності відповідних господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, та вважає правильним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» (виконавець) укладено договір про надання консалтингових послуг від 08.01.2014 року №1-14, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати замовнику комплексні консалтингові послуги, які полягають у розробці бізнес-плану розвитку підприємства; розробки інвестиційного проекту будівництва мережі кафе; консультування з приводу проектного фінансування інвестиційного проекту.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надані суду першої інстанції: копії договору про надання консалтингових послуг від 08.01.2014 №1-14; додатку до договору від 03.03.2014; акту прийому-передачі векселів від 28.03.2014; векселя від 28.03.2014; акт здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 №12; податкова накладна від 31.01.2014 №1074; копія інвестиційного проекту.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» (довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» (комерційний агент) укладено агентський договір від 01.06.2013 року №10/11-13, відповідно до умов якого, комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов`язується надавати довірителю послуги по сприянню у вчинені від імені та за рахунок довірителя правочинів, а саме: пошук потенційних покупців РРО та витратних матеріалів.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії агентського договору від 01.06.2013 №10/11-13; актів надання послуг за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; звітів комерційного агенту за відповідні періоди.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи документи щодо взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» суд першої інстанції вірно зазначив, що ані договір про надання консалтингових послуг від 08.01.2014 №1-14, ані первинні документи, надані позивачем на обґрунтування його виконання не містять конкретизації проекту, розробка якого мала здійснюватися Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм», узгодження умов завдання на відповідний проект. Не обґрунтовано позивачем і наявність економічної доцільності щодо розробки інвестиційного проекту вартістю 793 тис.грн., який реалізований не був. При цьому, позивачем не спростовано висновки акту перевірки контролюючого органу щодо неможливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» господарської діяльності через відсутність офісних приміщень, трудових ресурсів і створення останнього з метою мінімалізації податкового навантаження третіх осіб.

Так, позивачем сформовано податковий кредит за січень 2014 року на підставі податкової накладної від 31.01.2014 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм». При цьому вартість послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» сплачено не було, а шляхом внесення змін до договору від 08.01.2014 №1-14 виписано простий вексель, який станом на час розгляду справи в суді погашений не був.

Враховуючи, що вартість послуг по контракту фактично не оплачено, є безпідставним і формування позивачем і валових витрат за І квартал 2014 року у сумі 660 833 грн.

Крім цього колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки відповідачем враховувався висновок ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про «фіктивність» ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» (Службова записка № 1131/ДПІ/26-59-07-02 від 03.04.2014 року).

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/17926/15-к, провадження 1-кп/761/870/2015) хоча закрито кримінальне провадження № 32014100000036 від 05 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 та звільнено останнього від відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, проте встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ») з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України.

Щодо взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» за договором від 01.06.2013 №10/11-13, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не наведено суду економічної доцільності на оплату посередницьких послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» у розмірі 870 358, 72 грн., наявність зв`язку між фактом продажу РРО і послугами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент». Не спростовано позивачем і доводів відповідача щодо неможливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» господарської діяльності через відсутність офісних приміщень, трудових ресурсів і створення останнього з метою мінімалізації податкового навантаження третіх осіб, а згідно даних податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» на товаристві працює 1 особа, склад контрагентів лише за грудень 2013 року становить 195 із оборотами у суми 64 197 718 грн. До того ж, доказів оплати послуг за договором від 01.06.2013 №10/11-13 позивачем суду не надано.

Під час судового розгляду, а також в запереченнях на касаційну скаргу позивачем жодним чином встановлені судом першої інстанції обставини не спростовані.

Отже висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, на відміну від висновків суду апеляційної інстанції відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року у справі № 826/12513/14 скасувати. Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 року у справі № 826/12513/14.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді С.С. Пасічник В.П. Юрченко