ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа №826/12663/18

адміністративні провадження № К/9901/19555/19, №К/9901/19915/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/12663/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної аудиторської служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року, ухвалене у складі: головуючого судді Васильченко І.П., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, ухвалену у складі: головуючої судді Ганечко О.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

та касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, ухвалену у складі: головуючої судді Ганечко О.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» (далі - філія ПАТ «УЗ», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба, відповідач) з вимогою скасувати вимогу Держаудитслужби від 10 липня 2018 року №05-14/545 у частині пунктів 35, 36, 104, 105.

Позов мотивовано тим, що висновки ревізії філії ПАТ «УЗ», на підставі яких відповідач прийняв оскаржувану вимогу, є необґрунтованими.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

Держаудитслужбою було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності філії ПАТ «УЗ» та її відокремлених відділень за період з 01.06.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено довідку від 25.05.2018. Держаудитслужбою також було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Одеського відділення філії ПАТ «УЗ» за період з 01.06.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено довідку від 22.05.2018. Висновки вказаних ревізій були включені до зведено акту ревізії ПАТ «УЗ» від 04.06.2018 №05-21/4.

10 липня 2018 року Держаудитслужбою складено вимогу №05-14/545 про усунення порушень, установлених в акті ревізії від 04 червня 2018 року №05-21/4.

У пункті 35 вимоги зазначено: «На порушення частини четвертої статті 36 Закону №922 [«Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII], Філією «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «УЗ» укладено з ПАТ «Дніпровагонмаш» додаткову угоду від 27.03.2017 № 2 до договору від 22.12.2016 №511-ПМ, якою збільшено ціну за одиницю товару (змінено істотні умови зазначеного договору без установлення в ньому відповідного порядку зміни цін), через що Філією «ЦТС «Ліски» сплачено коштів за вагони-платформи для великотоннажних контейнерів на 3970,43 грн більше, ніж вартість цих вагонів-платформ була згідно з додатком 1 до договору №511-ПМ до укладення додаткової угоди №2, чим заподіяно ПАТ «УЗ» в особі Філії «ЦТС «Ліски» матеріальної шкоди (збитків) на суму 3 970,43 грн».

У пункті 36 вимоги зазначено: «На порушення пункту 15 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року №668, пунктів 1.1, 5.1, 6.1.1, 7.1 договору від 24.12.2014 № 12-14/189-ПР, пунктів 6.2.1, 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, пунктів 2.2, 2.6 Вказівок щодо застосування РЕКН на будівельні роботи ДБН Д.1.1-2-99, пунктів 2.2, 2.5 ДСТУ-Н Б Д.2.3-40:2012 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж устаткування», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 №667, статті 877 ЦК України, Одеське відділення Філії «ЦТС «Ліски» прийняло та оплатило ВКФ ТОВ «Мегаполіс» безпідставно завищену вартість виконаних робіт на об`єкті «Будівництво зернового терміналу потужністю 1000 т/добу (30000 т/міс)» на загальну суму 575,98 тис грн, чим заподіяно ПАТ «УЗ» в особі Філії «ЦТС «Ліски» матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму. Указане порушення усунуто під час ревізії частково на суму 84,09 тис гривень».

У пункті 104 вимоги зазначено: «На порушення пунктів 6.2, 4.6 договорів від 07.07.2016 № 339-ПМ та № 340-ПМ Філією «ЦТС «Ліски» протягом грудня 2016 - лютого 2017 років здійснено оплату ТОВ «Скела Терциум» за нафтопродукти загальним обсягом 6 529,95 тонн на загальну суму 98 188,44 тис грн з ПДВ за відсутності документів щодо настання моменту та дати їхньої поставки, моменту переходу права власності на них, факту їхнього отримання у грудні 2016 року».

У пункті 105 вимоги зазначено: «На порушення Інструкції [про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999] №291 та Облікової політики ПАТ «УЗ», статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відображено за даними бухгалтерського обліку Філії «ЦТС «Ліски» суми з відшкодування ТОВ «Прогрес Плюс ЛТД» вартості контейнерів і судових витрат у розмірі 727,4 тис грн».

Не погоджуючись з вказаними пунктами вимог, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 позов задоволено: визнано протиправними і скасовано п. 35, 36, 104 та 105 вимоги Держаудитслужби від 10.07.2018 №05-14/545.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, зазначені в оскаржуваних пунктах вимоги, є необґрунтованими та не знайшли свого документального та нормативного підтвердження в ході розгляду справи.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 змінено в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з необхідністю скасування оскаржуваних пунктів вимоги від 10.07.2018 №05-14/545, проте з інших мотивів.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що в цій справі не було необхідності вдаватися в оцінку обґрунтованості виявлених порушень, адже оскаржувана вимога за формою і змістом містить суттєві недоліки, що вказують на її незаконність.

За висновками суду апеляційної інстанції, вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи підконтрольному суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

Водночас у цій справі вимога в оскаржуваній частині як індивідуально-правовий акт, який в силу закону обов`язковий до виконання підконтрольною установою, винесена з порушенням зазначених вимог, адже є неконкретизованою та не визначає конкретних шляхів для усунення підконтрольною установою виявлених порушень.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної аудиторської служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що висновки ревізії, на яких ґрунтуються оскаржувані пункти вимоги від 10 липня 2018 року №05-14/545, є правильними.

Відповідач також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у справах №814/3964/15, №822/2087/17, №826/18946/14, №810/4712/14, відповідно до яких підконтрольна установа не може заявити позов про визнання протиправною та скасування вимоги, в якій зазначено про збитки та необхідність їхнього стягнення. Правильність визначення збитків перевіряє той суд, що розглядає позов органу державного фінансового контролю про їхнє примусове стягнення.

15 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга філії ПАТ «УЗ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач, зокрема, наполягає на тому, що чинне законодавство не містить положень, які б обмежували компетенцію суду в питанні оцінки обґрунтованості порушень, зазначених у вимозі органу державного фінансового контролю, прийнятій за наслідками ревізії, чи які б обмежували право підконтрольного суб`єкта на оскарження такої вимоги до суду.

Позивач також зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність порушень, які стали підставою для складання вимоги в оскаржуваній частині.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.

Ухвалами Верховного Суду від 19.07.2019 відкрито касаційне провадження за вказаними скаргами.

У зв`язку з внесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону №2939-XII передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: 1) пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; 2) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; 3) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43).

Пунктом 1 Положення №43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

VI. Позиція Верховного Суду

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та, у разі виявлення порушень законодавства, пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

У разі виявлення збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її відповідно до вимог законодавства, що у цій частині є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їхню наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Законність і правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їхнє стягнення, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Отже, пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи у випадку їхнього оскарження. Водночас наявність збитків, правильність їхнього обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, від 07 жовтня 2014 року в справі №21-368а14, від 14 жовтня 2014 року в справі №21-453а14, від 18 листопада 2014 року в справі №21-461а14, від 20 січня 2015 року в справі №21-601а14, від 27 січня 2015 року в справі № 21-436а14, від 10 лютого 2015 року в справі №21-632а14, від 15 квітня 2014 року в справах №№ 21-40а14, 21-63а14), від 29 травня 2017 року в справі №826/6304/16, від 23 лютого 2016 року в справі №818/1857/14.

Цю ж правову позицію послідовно підтримав Верховний Суд у постановах від 08 серпня 2019 року у справі №804/9577/13-а, від 11 грудня 2019 року №160/641/19, від 08 квітня 2020 року в справі №809/504/17, від 07 квітня 2020 року в справі №813/1984/18, від 31 березня 2020 року в справі №817/650/18, від 20 березня 2020 року в справі №814/380/17, від 12 березня 2021 року у справі №640/3186/19, від 27 травня 2021 року у справі №160/8621/19, від 17 червня 2021 року у справі №0440/6907/18, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 14 грудня 2021 року у справ №811/1203/18 та інших.

Оскаржувані в цій справі пункти 35, 36, 104 вимоги Держаудитслужби від 10 липня 2018 року №05-14/545 указують на порушення вимог чинного законодавства, що призвели до заподіяння збитків, їхній розмір і необхідність усунення цих порушень шляхом стягнення збитків.

Ураховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, а правильність їх обчислення має перевірятись судом, який розглядає такий позов, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що оскаржувана вимога породжує обов`язки, що негативно впливають на права позивача, а їх захист може бути здійснений шляхом визнання відповідної вимоги протиправною та її скасування.

З урахуванням викладеного Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків про наявність у позивача порушеного права у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваної вимоги у частині пунктів 35, 36, 104.

Щодо пункту 105 оскаржуваної вимоги, то в цій частині вона спрямована на коригування роботи позивача та приведення відповідно до вимог законодавства, що встановлює порядок бухгалтерського обліку, і в цій частині є обов`язковою до виконання та може бути предметом судового контролю за позовом підконтрольного суб`єкта.

Надаючи оцінку рішенням судів попередніх інстанцій у вказаній частині, Суд виходить з такого.

Як з`ясували суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 у справі №910/21550/16 задоволено позов ПАТ «УЗ» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» про стягнення заборгованості: вирішено стягнути з ТОВ «Прогрес Плюс ЛТД» на користь позивача 45 336,30 грн заборгованості за надані послуги, 715 978,31 грн відшкодування вартості контейнерів та судові витрати у розмірі 11 419, 72 грн.

04 квітня 2017 року Святошинським РВДВС міста Києва відкрито виконавче провадження №53691895 з примусового виконання вказаного рішення. 06 квітня 2017 року винесено постанову про арешт майна, 18.04.2017- постанову про арешт коштів боржника, 28.08.2017- повторну постанову про арешт коштів боржника.

Суд першої інстанції встановив, що на момент проведення ревізії рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2017 року у справі №910/21550/16 не виконано.

Задовольняючи позов у цій частині, суд першої інстанції зазначив, що підставою для відображення в бухгалтерському обліку відшкодування вартості контейнерів, присудженого за рішенням суду, є фактичне зарахування на рахунки позивача відповідних сум. Проте Суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку визначено в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 (далі - Інструкція №291).

Інструкцією №291 передбачено, що узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ведеться на рахунку 71 «Інший операційний дохід».

Рахунок 71 «Інший операційний дохід» має субрахунок 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки», на якому узагальнюється інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

На рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями.

На субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» ведеться облік розрахунків за претензіями, які пред`явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред`явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками.

Відповідно до абзацу сьомого статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

З аналізу викладених норм випливає, що відшкодування збитків відображають на рахунку обліку доходів з одночасним визнанням дебіторської заборгованості. З цією метою на дату визнання заборгованості боржником або на дату набрання законної сили рішенням суду (якщо підставою для стягнення збитків є судове рішення) у бухгалтерському обліку вчиняються записи за дебетом рахунку 374 «Розрахунки за претензіями» - кредитом рахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки».

Отож доводи позивача, які підтримав суд першої інстанції, про те, що суми з відшкодування вартості контейнерів у розмірі 727,4 тис грн, присуджені рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 у справі №910/21550/16, не підлягали відображенню в бухгалтерському обліку є помилковими і ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо аргументів суду апеляційної інстанції про невідповідність вимоги, у тому числі у вказаній частині, загальним вимогам до актів індивідуальної дії через відсутність у ній чіткого (безальтернативного) способу усунення виявлених порушень і про визнання її незаконною з цих підстав, Суд зазначає таке.

У постановах Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі №820/3534/16, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/8741/16 зазначено, що така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування.

При цьому, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів законодавства наділений саме керівник підприємства. Водночас указана обставина не позбавляє підконтрольного суб`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання роз`яснень, якщо самостійно встановити відповідний спосіб не вдається.

Отже, в частині пункту 105 вимоги Держаудитслужби від 10 липня 2018 року №05-14/545 вона є обґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій про необхідність її скасування ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною першою статті 351 КАС України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної аудиторської служби, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №826/12663/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко