ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року

м. Київ

справа № 826/1268/17

адміністративне провадження № К/9901/56555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2018 (суддя: Качур І.А.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 (судді: Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі № 826/1268/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Публічне акціонерного товариства «Фінанс Банк» (далі - позивач, ПАТ «Фінанс Банк» Банк) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві, податковий/контролюючий орган) в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 № 0019651406 про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на прибуток ПАТ «Фінанс Банк» у розмірі 1 959 873,00 грн., в тому числі 1 567 898 грн. за податковими зобов`язаннями; 391 975,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки Банк не завищував витрат, не занижував фінансового результату до оподаткування та сплатив податок на прибуток у повному обсязі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки рішеннями Святошинського районного суду м. Києва у цивільних справах № 759/13686/15-ц та № 759/13693/15-ц, які набрали законної сили, стягнуто з поручителя на користь ПАТ «Фінанс Банк» заборгованість по кредитним операціям згідно договорів від 08.09.2008 №0839-Ф, від 01.04.2009 № 0907-Ф, в тому числі стягнуто прострочену заборгованість по кредиту, прострочену заборгованість по процентах за кредит, заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів, нараховані проценти, Банком було отримано дохід за який не було сплачено податок на прибуток.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

За переконанням позивача, банк не отримував права на новий фінансовий актив при винесенні судових рішень, а суди лише підтвердили вже існуюче право на фінансовий актив. Додає, що набрання законної сили судових рішень не є господарською операцією у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як помилково зазначено в акті перевірки, оскільки не викликає зміни в структурі активів та зобов`язань у власному капіталі позивача.

Тоді як банки обчислюють податок на прибуток на основі фінансового результату за даними фінансової звітності, складеної за міжнародними стандартами.

Поряд з цим, скаржник зауважив, що банк мав об`єктивні свідчення того, що корисність фінансових активів за згаданими у акті договорами зменшується, а судові рішення жодним чином на такі ознаки не вплинули та не збільшили майбутні грошові потоки по даному фінансовому інструменту, оскільки невизначеність щодо отримання компенсації за даними фінансовими інструментами залишилась. Банк не мав жодної законної підстави збільшувати фінансовий результат на суму витрат на формування резервів для відшкодування можливих витрат за договорами № 0839-Ф-ПД та № 0907-Ф-ПБ про переведення боргу.

Також додає, що банк не отримував жодних коштів відповідно до судових рішень у цивільних справах Святошинського районного суду міста Києва № 759/13686/15-ц та № 759/13693/15-ц.

Натомість в результаті відступлення існуючої заборгованості банк у декларації за 9 місяців 2016 року належним чином відобразив дохід та сплатив податок у належному розмірі, однак зазначений період не був предметом перевірки податковим органом.

Щодо прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення з порушенням вимог податкового законодавства, то позивач зауважив, що таке рішення прийнято на підставі акту перевірки, висновки якого базуються на припущеннях щодо ймовірного виконання судових рішень у справах № 759/13686/15-ц та № 759/13693/15-ц. та отримання доходу. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає даним акту перевірки, оскільки у висновках акта встановлені порушення МСБО 18, п. 1.6. Постанови НБУ, про які не зазначено в оскаржуваному рішенні. Додає, що суди попередніх інстанцій не витребували у податкового органу розрахунок штрафу та безаргументовано погодилися з його розміром.

Відповідач протиправно взяв на себе повноваження банківського нагляду та в межах податкової перевірки безпідставно встановив порушення банківського законодавства. Тоді як, під час здійснення банківської діяльності, банк належним чином перевірявся Національним банком України та порушення вимог п. 1.6 Постанови НБУ № 23, про яке йдеться в акті перевірки, не встановлювалось.

Позивач додає, що 31.05.2016 відповідачу був наданий дозвіл НБУ на ліквідацію за рішенням власника, що було б неможливим у разі існування порушень банківського законодавства.

Скаржник також зауважив, що висновком експертного дослідження від 10.01.2017 № 0100, проведеного судовим експертом Київського інституту судових експертів Тихоненко Іриною Петрівною не підтверджено порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення.

Також позивач додав, що у звіті незалежного аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Актив-Аудит» зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідають міжнародним стандартам фінансової звітності й бухгалтерському обліку, оскільки оцінка фінансових активів, зокрема, заборгованості по кредитним договорам має здійснюватися відповідно до МСБО 39.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив таку скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.08.2016 по 12.09.2016 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Фінанс Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.08.2016, за результатами якої складено акт від 26.09.2016 №859/26-15-14-06-01/19193869 (т. 1 а.с. 28-55), яким встановлено порушення ПАТ «Фінанс Банк», (МСБО 18) «Дохід», пункту 1.6. Постанови НБУ від 25.01.2012 № 23 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями», п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат банку на суму 8710543 грн, заниження фінансового результату до оподаткування у сумі 8710543 грн та заниження податку на прибуток у сумі 1567898 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 № 0019651406, яким за порушення п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1959873 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1567898 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 391975 грн. (т. 1 а.с. 70)

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Держаної фіскальної служби України від 16.12.2016 №27237/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 № 0019651406 залишене без змін, а скарга позивача без задоволення.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) «Дохід» визначено, що дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів визначено як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов`язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов`язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. Дохід від звичайної діяльності є доходом, який виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання і позначається різними назвами, а саме: продаж, гонорари, відсотки, дивіденди та роялті.

Згідно з пунктом 1 МСБО 18 цей Стандарт має використовуватися в обліку доходу, який виникає в результаті таких операцій і подій: а) продаж товарів; б) надання послуг; в) використання активів суб`єкта господарювання іншими сторонами, результатом чого є відсотки, роялті та дивіденди.

Відповідно до пунктів 4 МСБО 18 надання послуг, як правило, передбачає виконання суб`єктом господарювання завдання, обумовленого в контракті, протягом узгодженого періоду. Послуги можуть надаватися протягом одного або кількох періодів.

Згідно з пунктом 5 МСБО 18 у результаті використання активів суб`єкта господарювання іншими сторонами виникає дохід у вигляді: а) відсотків - плати за використання грошових коштів чи еквівалентів грошових коштів або сум, заборгованих суб`єктові господарювання; б) роялті - плати за використання довгострокових активів суб`єкта господарювання, наприклад патентів, торгових знаків, авторського права та комп`ютерних програм; в) дивідендів - розподілу прибутку власникам інвестицій у капітал пропорційно до їхніх внесків капіталу певного класу.

Відповідно до абз. 1 пункту 7 МСБО 18 дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

Сума доходу, яка виникає в результаті операції, як правило, визначається шляхом угоди між суб`єктом господарювання та покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка має бути отримана з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки чи знижки з обсягу, що надаються суб`єктом господарювання (пункт 10 МСБО 18).

Згідно з пунктом 29 МСБО 18 дохід, який виникає в результаті використання третіми сторонами активів суб`єкта господарювання, що приносять відсотки, роялті та дивіденди, має визнаватися на основі, викладеній у параграфі 30, якщо: а) є ймовірність, що економічні вигоди, пов`язані з операцією, надходитимуть до суб`єкта господарювання; та б) можна достовірно оцінити суму доходу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 30 МСБО 18 дохід має визнаватися на такій основі: відсотки мають визнаватися із застосуванням методу ефективної ставки відсотка, наведеного в МСБО 39, параграф 9 та К35-К38.

Пунктом 34 МСБО 18 визначено, що дохід визнається, тільки коли існує ймовірність надходження до суб`єкта господарювання економічних вигід, пов`язаних з операцією. Проте, коли виникає невизначеність щодо отримання суми, яку вже включено до суми доходу, неотримана сума (або сума, щодо якої перестає існувати ймовірність відшкодування) визнається як витрати, а не як коригування суми первісно визнаного доходу.

Відтак, зі змісту наведених норм права вбачається, що доходом є саме надходження до суб`єкта господарювання економічних вигід, пов`язаних з операцією, у вигляді грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору № 0839-Ф-ПД про переведення боргу від 09.11.2012 заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед ПАТ «Фінанс Банк» за договором кредиту № 0839-ф від 08.09.2008 переведена на нового боржника - ПАТ «ТММ-Енергобуд» (т. 1 а.с. 230-243).

В забезпечення виконання зобов`язань ПАТ «ТММ-Енергобуд» перед Банком за договором про переведення боргу № 0839-Ф-ПД від 09.11.2012, між ПАТ «Фінанс Банк» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) та ПАТ «Енергобуд» (позичальник) в особі Генерального директора ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0839-Ф-ПД-П від 29.04.2014, згідно умов якого поручитель зобов`язується солідарно з позичальником відповідати в повному обсязі перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника за договором № 0839-Ф-ПД про переведення боргу від 09.11.2012, зі всіма змінами та доповненнями. Поручитель та позичальник несуть солідарний обов`язок перед кредитором за виконання зобов`язань (т. 1 а.с. 244-245).

Також, згідно договору № 0907-Ф-ПБ про переведення боргу від 09.11.2012 заборгованість позичальника ОСОБА_3 перед Банком за Договором № 0907-Ф про надання кредиту від 01.04.2009 була переведена на нового позичальника - ПАТ «ТММ-Енергобуд» (т. 1 а.с. 213-227)

В забезпечення виконання зобов`язань ПАТ «ТММ-Енергобуд» перед Банком за договором про переведення боргу № 0907-Ф-ПБ від 09.11.2012, між ПАТ «Фінанс Банк» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) та ПАТ «Енергобуд» (позичальник) в особі Генерального директора ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0907-Ф-ПБ-П від 29.04.2014, згідно умов якого поручитель зобов`язується солідарно з позичальником відповідати в повному обсязі перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника за договором про переведення боргу №0907-Ф-ПБ від 09.11.2012, зі всіма змінами та доповненнями. Поручитель та позичальник несуть солідарний обов`язок перед кредитором за виконання зобов`язань (т. 1 а.с. 228-229).

Заборгованість ПАТ «ТММ-Енергобуд» перед ПАТ «Фінанс Банк» за кредитними договорами станом на 31.03.2016 складала 10 598 765,69 грн. яка була простроченою, в тому числі за основним боргом - з 02.07.2014 або 638 днів станом на кінець дня 31.03.2016, та за процентами - з 08.10.2014 або 540 днів станом на кінець дня 31.03.2016.

Суди також встановили, що станом на 31.03.2016 банком сформований резерв за вказаними фінансовими активами в розмірі 100% від їх балансової вартості (без врахування сформованих резервів) в загальній сумі 8710542,72 грн, в тому числі: за кредитним договором №0907-Ф/договором про переведення боргу №0907-Ф-ПБ - 3619159,75 грн; за кредитним договором №0839-Ф/договором про переведення боргу №0839-Ф-ПД - 5091383,27 грн.

За вищезазначеними кредитними договорами ПАТ «Фінанс Банк» подано позови до ОСОБА_2 , третя особа - ПАИ «ТММ-Енергобуд», про стягнення заборгованості.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі №759/13693/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк» до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ «ТММ-Енергобуд» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 7 155 630,24 грн задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фінанс Банк» заборгованість в розмірі 7155630,24 грн та судовий збір у сумі 3654,00 грн. (т. 1 а.с. 208-212).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2015 у справі №759/13686/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 4873633,93 грн задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фінанс Банк» заборгованість в сумі 4 873 633,93 грн. (т. 1 а.с. 204-207).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки рішеннями суду у цивільних справах № 759/13686/15-ц та № 759/13693/15-ц, які набрали законної сили, стягнуто з поручителя на користь позивача заборгованість по кредитним операціям згідно договорів від 08.09.2008 № 0839-Ф, від 01.04.2009 № 0907-Ф, в тому числі стягнуто прострочену заборгованість по кредиту, процентах за кредит, по пені за несвоєчасне повернення кредиту, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів, нараховані проценти, як наслідок, це зумовлює отримання банком доходу.

Крім того, суди попередніх інстанцій також встановили, що в ході проведення перевірки (т. 1 а.с. 16 акту перевірки) встановлено факт відступлення позивачем права вимоги вищезазначених кредитів за договором від 19.07.2016 № ПВ-19072016 ТОВ «ФК «Профкапітал», загальний розмір заборгованості, права вимоги до якого відступаються складає 13185217 грн за ціною 1000000 грн. Результат від операції склав збиток у розмірі 12185217 грн..

За таких обставин, враховуючи укладений договір про відступлення права вимоги від 19.07.2016 № ПВ-19072016 на користь ТОВ «ФК «Профкапітал», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не мав права на отримання відповідних грошових коштів, які були передані у кредит, тому кошти отримані відповідно до судових рішень у цивільних справах №759/13686/15-ц та №759/13693/15-ц не можуть вважатися як повернутий кредит, а є безпосередньо доходом позивача.

Однак, вказані висновки Суд вважає передчасними, оскільки, виходячи з аналізу пункту 34 МСБО 18, моментом отримання доходу за вказаними судоми рішеннями є саме надходження до банку грошових коштів.

У зв`язку із зазначеним судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи надходили за судовими рішеннями Святошинського районного суду міста Києва у цивільних справах № 759/13686/15-ц та № 759/13693/15-ц на рахунок ПАТ «Фінанс Банк» кошти від ОСОБА_2 до укладення договору про відступлення права вимоги від 19.07.2016 № ПВ-19072016, та якщо надходили, то у якому розмірі, з надходженням яких можливо було б пов`язати отримання банком доходу та заниження ним фінансового результату.

Крім того, матеріали справи не містять договору від 19.07.2016 № ПВ-19072016 про відступлення права вимоги ПАТ «Фінанс Банк» на користь ТОВ «ФК «Профкапітал». Колегією суддів також не вбачається, вчинення судами попередніх інстанцій дій щодо його витребування як у позивача, так і у відповідача.

Більш того, судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки доводам позивача, на які позивач посилається у касаційній скарзі щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням вимог податкового законодавства, на які позивач також акцентував увагу у позовній заяві.

Крім іншого слід зауважити, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки наявним в матеріалах справи висновку експертного дослідження від 10.01.2017 №0100; аудиторському висновку (звіт незалежного аудитора) Аудиторської фірми «Актив-Аудит» за результатами аудиторської перевірки річної фінансової звітності ПАТ «Фінанс Банк» за 2015 рік; звіту незалежного аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Актив-Аудит» з надання впевненості з питань щодо правильності визначення результату за 1 квартал 2016 року та відповідності такого фінансового результату МСФЗ ПАТ «Фінанс Банк» від 30.12.2016; звіту Аудиторської фірми «Актив-Аудит» щодо огляду проміжної скороченої фінансової звітності ПАТ «Фінанс Банк» станом на кінець дня 31.05.2016, а судом апеляційної інстанції не зазначені мотиви не прийняття вказаних письмових доказів.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341 345 349 351 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 у справі № 826/1268/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк