ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/1304/17

адміністративне провадження № К/9901/40102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 року (суддя Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 року (головуючий суддя Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі №826/1304/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0005101306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 3287745 грн. та №000511306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 246809,25грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіряючими під час проведення перевірок не було враховано що позивачем дійсно було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів, за якими було отримано грошові кошти у розмірі 14957120 грн., в той же час протягом 2015 року позивачем понесені витрати на придбання цінних паперів за відповідними договорами купівля-продажу на загальну суму 14947148,58грн. Отже, інвестиційний прибуток отриманий позивачем у 2015 році склав 9971,42грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 26.05.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволений. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2016 року №0005101306, №000511306.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 року у справі №826/1304/17 залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у тому, що позивачем не задекларовано отриманий дохід від продажу акцій та не вірно визначений інвестиційний прибуток.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що від слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а саме виписки по банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЧІ КАПІТАЛ" № НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві "Фідобанк" встановлено, що за перевіряємий період з 01.07.2015 року по 26.10.2015 року на рахунок позивача в Публічному акціонерному товаристві "Фідобанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЧІ КАПІТАЛ" перераховувало кошти на загальну суму 13163160,00 грн. за акції прості іменні, що вільно обертаються в депозитній системі України.

На підставі статті 20, підпунктів 78.1.11, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 03.10.2016 року №755, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивачем за період 01.07.2015 року по 26.10.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.10.2016 року №258/26-54-13-06-17-3045816371 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки контролюючим органом становлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 170.2.2 та 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 2630196,00 грн.; пункту 16.1 статті 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 197447,40 грн., за перевіряємий період з 01.07.2015 року по 26.10.2015 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0005101306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування у розмірі 3287745,00 грн. та №0005111306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 246809,25 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у адміністративному порядку, їх залишено без змін.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов`язаний цим розділом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Отже, фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційного активу юридичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна надати податкову декларацію у встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Тобто, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та вартістю останнього, що визначається із суми витрат на придбання такого активу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за актом перевірки контролюючим органом враховано суму доходу від продажу інвестиційного активу у розмірі 13163160,00 грн., водночас, сума витрат на придбання інвестиційного активу, за даними перевірки, становить 0,00 грн.

Позивач наполягає, що такі висновки контролюючого органу не відповідають дійсності, оскільки ним було понесено витрати на купівлю цінних паперів у загальному розмірі 14947148,58 грн., а у подальшому отримано прибуток від їх продажу у розмірі 14957120,00 грн. Відтак, сума його інвестиційного прибутку становить 9971,42 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що позивачем впродовж 2015 року понесені витрати з купівлі цінних паперів на загальну суму 14947148,58 грн., що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, актами виконаних робіт, розписками та виписками про операції з цінними паперами, наявними в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не оспорюється відповідачем, що контролюючим органом проведено позапланову невиїзну перевірку виключно на підставі наявної у нього інформації, без надання позивачеві можливості надати свої пояснення з приводу предмета перевірки.

Відповідно до частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

При визначенні об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб з операцій із зворотного викупу інвестиційного активу його емітентом вважається інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, підтверджені документами первинного обліку, пов`язані з придбанням такого інвестиційного активу, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться: договір, приходний касовий ордер, касовий чек, розрахункова квитанція тощо.

За приписами частини першої статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Отже, розписка є документом, що засвідчує виконання покупцем взятого на себе обов`язку з оплати цінних паперів за договором купівлі-продажу, який укладений між фізичними особами.

Таким чином, висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми оподаткованого доходу, отриманого платником податку як інвестиційний дохід за період з 01.07.2015 року по 26.10.2015 року на суму 13 163 160,00 грн., є помилковим, оскільки податковим органом не враховані суми витрат позивача на придбання інвестиційного активу, що встановлено судом апеляційної інстанції та, як наслідок неправильно, із порушенням вимог підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначено суму інвестиційного прибутку позивача.

Отже, у відповідача відсутні правові підстави для збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування на суму 3287745,00 грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0005101306.

Стосовно позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0005111306 Суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Фізичні особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб є 2015 рік.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 197447,40 грн. за перевіряємий період з 01.07.2015 року по 26.10.2015 року, чим порушено пункт 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Поряд із цим, як було встановлено апеляційним судом під час вирішення справи, висновок контролюючого органу про те, що чистий оподатковуваний дохід позивача складає 13163160,00 грн., є необґрунтованим та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що нарахування військового збору у даному випадку є похідним від визначення інвестиційного доходу позивача, визначення податковим органом суми військового збору у розмірі 197447,40 грн. є необґрунтованим, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0005111306.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Всупереч вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено у встановленому чинним законодавством порядку правомірність визначення ним оподатковуваного доходу позивачу за 2015 рік.

Враховуючи понесені позивачем витрати на придбання акцій у 2015 році, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що в діях позивача відсутні порушення вимог податкового законодавства при визначенні грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що доводить протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 року у справі №826/1304/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник