№ 826/13176/15 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/13176/15

адміністративне провадження № К/9901/11787/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної адміністрації залізничного транспорту України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року (у складі головуючого судді Пащенка К.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.)

у справі №826/13176/15

за позовом Державної аудиторської служби України

до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

про зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Державна аудиторська служба України звернулась до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», в якому просила суд зобов`язати відповідача виконати вимогу Державної фінансової інспекції України від 12 грудня 2014 року № 32-14/101 в частині:

- пункту 1 вимоги - розглянути матеріали ревізії, вжити заходів щодо усунення виявлених порушень та недопущення їх в подальшому, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних у їх допущенні осіб;

- пункту 2 вимоги - Тарифній комісії привести протокольне рішення №20 від 04.12.2013 у відповідність до вимог підпункту 3.5 пункту 3 Положення про Тарифну комісію, затвердженого наказом від 18.12.2012 №455-Ц/од «Про Тарифну комісію Державної адміністрації транспорту України», щодо суми та порядку внесення передоплати в розмірі 300,00 тис. дол. США при укладанні договорів з усіма суб`єктами господарювання, що здійснюють організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України в 2014 фрахтовому році. В подальшому забезпечити надходження доходів на загальну суму 11,2 млн. дол. США шляхом укладання додаткових угод або проведення претензійно-позовної роботи щодо сплати суми передоплати в розмірі 300,00 тис. дол. США контрагентами, якими не внесено зазначену суму при укладенні договорів про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2014 фрахтовий рік (перелік контрагентів наведено в додатку 7 до акту ревізії);

- пункту 3 вимоги - на виконання вимог статті 315 Господарського кодексу України провести претензійно-позовну роботу щодо погашення ТОВ «Союз-енерго» дебіторської заборгованості на суму 54,5 млн грн за отримані останнім в 2013 році послуги з організації транзитного перевезення сирої нафти на умовах договору від 06.11.2008 № 413-0647/08-ЦЮ;

- пункту 4 вимоги - провести незалежну експертну оцінку прав користування земельними ділянками, якими користується Укрзалізниця на підставі права їх постійного користування, що передбачено вимогами пункту 1 розділу III Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213;

- пункту 5 вимоги - забезпечити подання фінансової звітності відповідно до вимог статті 9 та статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 №193, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314;

- пункту 6 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту тягового рухомого складу на загальну суму 3629947,92 грн (з урахуванням суми ПДВ), в тому числі: на 127200,77 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №25/2014-ЦЮ; на 611000,69 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №16/2014-ЦЮ; на 551786,17 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 17.02.2014 № 30/2014-ЦЮ; на 950690,14 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 24/2014-ЦЮ; на 648668,13 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №8/2014-ЦЮ; на 202 845,30 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №17/2014-ЦЮ; на 462502,36 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №28/2014-ЦЮ; на 115785,63 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 15/2014-ЦЮ;

- пункту 7 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту електропоїздів на загальну суму 2875620,10 грн (з урахуванням суми ПДВ), в тому числі: на 1031123,71 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 03.03.2014 №42/2014-ЦЮ; на 757454,63 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 20.02.2014 №37/2014-ЦЮ; на 651124,64 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 20.02.2014 №34/2014-ЦЮ; на 84226,18 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 29.10.2013 №178/2013-ЦЮ; на 351690,94 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 20.02.2014 №36/2014-ЦЮ;

- пункту 8 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту тягового рухомого складу на загальну суму 1112238,26 грн (з урахуванням суми ПДВ), що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 17.02.2014 №32/2014- ЦЮ.

2. 13 лютого 2018 року суд першої інстанції постановив ухвалу, якою замінив Державну фінансову інспекцію України її правонаступником - Державною аудиторською службою України.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року, позов задоволено: зобов`язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Укрзалізниця» виконати вимогу від 12 грудня 2014 року № 32-14/101 в частині:

- пункту 2 вимоги - Тарифній комісії привести протокольне рішення №20 від 04.12.2013 у відповідність до вимог підпункту 3.5 пункту 3 Положення про Тарифну комісію, затвердженого наказом від 18.12.2012 №455-Ц/од «Про Тарифну комісію Державної адміністрації транспорту України», щодо суми та порядку внесення передоплати в розмірі 300,00 тис. дол. США при укладанні договорів з усіма суб`єктами господарювання, що здійснюють організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України в 2014 фрахтовому році. В подальшому, забезпечити надходження доходів на загальну суму 11,2 млн. дол. США шляхом укладання додаткових угод або проведення претензійно-позовної роботи щодо сплати суми передоплати в розмірі 300,00 тис. дол. США контрагентами, якими не внесено зазначену суму при укладенні договорів про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2014 фрахтовий рік (перелік контрагентів наведено в додатку 7 до акту ревізії);

- пункту 3 вимоги - на виконання вимог статті 315 Господарського кодексу України провести претензійно-позовну роботу щодо погашення ТОВ «Союз-енерго» дебіторської заборгованості на суму 54,5 млн. грн. за отримані останнім в 2013 році послуги з організації транзитного перевезення сирої нафти на умовах договору від 06.11.2008 №413-0647/08-ЦЮ;

- пункту 5 вимоги - забезпечити подання фінансової звітності відповідно до вимог статті 9 та статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 №193, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242, Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314;

- пункту 6 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту тягового рухомого складу на загальну суму 3629947,92 грн (з урахуванням суми ПДВ), в тому числі: на 127200,77 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №25/2014-ЦЮ; на 611000,69 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №16/2014-ЦЮ; на 551786,17 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 17.02.2014 №30/2014-ЦЮ; на 950690,14 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №24/2014-ЦЮ; на 648668,13 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 8/2014-ЦЮ; на 202845,30 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 17/2014-ЦЮ; на 462502,36 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 №28/2014-ЦЮ; на 115785,63 грн, що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 11.02.2014 № 15/2014-ЦЮ;

- пункту 8 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», яка виникла внаслідок перегляду в сторону зменшення вартості відповідно проведеної модернізації, капітального ремонту тягового рухомого складу на загальну суму 1112238,26 грн. (з урахуванням суми ПДВ), що передбачено вимогами пункту 4.2 договору від 17.02.2014 №32/2014- ЦЮ.

4. У поданій касаційній скарзі Державна адміністрація залізничного транспорту України із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду або на новий розгляд.

5. Ухвалою Верховного Суду від 7 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем у жовтні 2014 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт від 5 листопада 2014 року №32-21/3.

7. На підставі висновків, викладених в акті ревізії, позивачем складено та направлено на адресу відповідача вимогу про усунення порушень від 12 грудня 2014 року № 32-14/101.

8. Оскільки відповідач порушення, виявлені ревізією, в повному обсязі не усунув, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101 досліджувались у справі №826/1403/15, за результатами розгляду якої постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, встановлено їх правомірність.

10. Відповідні обставини згідно з приписами частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

11. Оскільки зазначені пункти вимоги позивача про усунення порушень від 12 грудня 2014 року №32-14/101 станом на час розгляду справи є чинними та в установлений строк не виконані відповідачем в добровільному порядку, суди дійшли висновку про обґрунтованість пред`явленого позову.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Державна адміністрація залізничного транспорту України у своїй касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, оскільки судами не надано оцінки доказам, поданих відповідачем, не зазначено мотиви їх відхилення.

13. Щодо пункту 2 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101 відповідач зазначає, що протокольне рішення №20 від 04.12.2013 відповідає вимогам підпункту 3.5 пункту 3 Положення про Тарифну комісію, затвердженого наказом від 18.12.2012 №455-Ц/од «Про Тарифну комісію Державної адміністрації транспорту України» та положенням статті 627 ЦК України в частині встановлення розміру передоплати при укладенні договорів в залежності від обсягів перевезень, виду вантажів та напрямку перевезень.

14. Також відповідач стверджує, що на момент розгляду справи він виконав пункт 3 вимоги, зокрема, вжив заходів щодо стягнення з ТОВ «Союз-Енерго» дебіторської заборгованості на суму 54,5 млн грн за отримані в 2013 році послуги з організації транзитного перевезення сирої нафти на умовах відповідно до договору від 06.11.2008 №413-0б47/08-ЦЮ.

15. Крім того, відповідач вважає неправомірними вимоги пункту 5 з огляду на те, що інвестиції були отримані не в період, за який здійснювалась перевірка, а отже вимагати усунення порушень за вказаний період позивач не має права.

16. Підсумовуючи, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не були враховані доводи відповідача про часткове виконання ним окремих пунктів вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101, не надано оцінку відповідним доказам, що підтверджують ці доводи. Зазначене, вказує відповідач, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 353 КАС України.

17. У відзиві на касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України Державна аудиторська служба України вважає касаційну скаргу необґрунтованою, повністю погоджується з мотивами оскаржуваних рішень судів, тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.

18. Наголошує, що порушення, які зазначені в пунктах 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101 та які досліджував Окружний адміністративний суд міста Києва при розгляді справи №826/1403/15, про що зазначено в описовій та мотивувальній частинах постанови від 3 серпня 2015 року, станом на день розгляду апеляційної скарги у справі №826/13176/15 визнані правомірними.

19. Щодо аргументів відповідача про те, що пункти 2, 5 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101 є неправомірними, то їх правомірність підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року в справі №826/1403/15, яке набрало законної сили, а тому такі твердження відповідача позивач вважає недоречними.

20. Щодо виконання відповідачем пункту 3 зазначеної вимоги, позивач стверджує, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував цю обставину. Отже, такі докази й не могли досліджуватись при оскаржуваних рішень у цій справі, оскільки вони відсутні в матеріалах справи №826/13176/15.

21. Водночас, звертає увагу автор відзиву на касаційну скаргу, посилання відповідача на справу №910/13960/14 не свідчить про виконання пункту 3 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101, оскільки Господарський суд Київської області повернув позовну заяву відповідача без розгляду в порядку статті 63 ГПК України. Це підтверджує те, що провадження в справі за позовом про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Союз-Енерго» відкритим не було, а отже належних заходів щодо виконання пункту 3 вимоги №32-14/101 скаржник не вживав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

23. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

24. Відповідач у касаційній скарзі стверджує, що судами порушено пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, відповідно до якого підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

25. Спірні правовідносини в розглядуваному спорі склались з приводу обґрунтованості заявленого органом державного фінансового контролю позову до підконтрольної установи про зобов`язання виконати пункти вимоги.

26. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

27. За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 цього Закону органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

28. Наведені законодавчі норми неодноразово аналізувались Верховним Судом України, Верховним Судом, в тому числі його Великою Палатою (зокрема, постанова від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16), які вказали, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов`язковою до виконання; що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

29. Отже, в останнього наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

30. Предметом розглядуваного спору є зобов`язання відповідача виконати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги Державної фінансової інспекції України від 12 грудня 2014 року № 32-14/101, які не пов`язані зі стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

31. Водночас, як установлено судами, зазначені пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги Державної фінансової інспекції України від 12 грудня 2014 року № 32-14/101 були предметом судового розгляду в справі №826/1403/15 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" до Державної фінансової інспекції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Союз Енерго», ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім Січневого повстання 1918 року», ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» за участі прокуратури міста Києва, про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги про усунення порушень від 12 грудня 2014 року №32-14/101.

32. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову в зазначеній справі №826/1403/15, чим підтверджено законність спірних пунктів вимоги Державної фінансової інспекції України від 12 грудня 2014 року №32-14/101. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року набрала законної сили 10 грудня 2015 року.

33. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

34. За таких обставин, а також з огляду на те, що станом на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної постанови в цій справі були чинними та в установлений строк не виконані підконтрольною установою в добровільному порядку пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень від 12 грудня 2014 року № 32-14/101, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної, дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову, зобов`язавши відповідача виконати зазначені пункти вимоги.

35. Аргументи відповідача про те, що пункти 2, 5 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101 є неправомірними і суди не досліджували це, не заслуговують на увагу з підстав, зазначених у попередніх пунктах цієї постанови, а саме законність пунктів 2, 5 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101 встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року в справі №826/1403/15, про що слушно зауважує автор відзиву на касаційну скаргу, і ця обставина в розглядуваному спорі доведенню не підлягає.

36. Щодо доводів відповідача з приводу виконання ним пункту 3 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101, то такі доводи також є безпідставними і не заслуговують на увагу з огляду на таке.

37. Стверджуючи про виконання зазначеного пункту вимоги на момент розгляду цієї справи судами, відповідач не надав суду жодного доказу, який би міг підтвердити цю обставину. Не містить касаційна скарга й посилання на будь-які докази, що могли б підтвердити зазначену обставину. Верховний Суд зауважує, що однієї лише вказівки в касаційній скарзі на виконання пункту вимоги очевидно недостатньо для того, щоб суд установив таку обставину.

38. Посилання відповідача на справу №910/13960/14 не свідчить про виконання ним пункту 3 вимоги від 12 грудня 2014 року №32-14/101, оскільки Господарський суд Київської області ухвалою від 31 липня 2014 року повернув позовну заяву відповідача без розгляду в порядку статті 63 ГПК України, про що слушно зазначає автор відзиву на касаційну скаргу. До того ж про зазначену обставину вже було відомо на час розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/1403/15.

39. Отже, підстава, за якою відкрито касаційне провадження в цій справі (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) та порушення судами пункту 4 частини другої статті 353 КАС України не зайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

40. З огляду на викладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

41. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

42. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року в справі №826/13176/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова