ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/13438/17
адміністративне провадження № К/9901/57112/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Уханенка С.А., Кашпур О.В.
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами в адміністративній справі №826/13438/17
за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про стягнення державного збору, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Васильченко І.П., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Кузьмишеної О.М., Пилипенко О.Є.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. Державна авіаційна служба України (далі - ДАС України) звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (далі - ПАТ «Авіакомпанія «МАУ»), у якому просила стягнути до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях 79423426,38 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є складовою частиною Державного бюджету України.
3. Водночас ПАТ «Авіакомпанія «МАУ», надавши у травні-грудні 2015 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів та, отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), у порушення вимог чинного законодавства не перерахувало відповідні збори до Державного бюджету України в розмірі 79423426,38 грн.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ДАС України формувало та пред`являло позивачеві рахунки-фактури на загальну суму 79423426,38 грн за періоди:
- травень 2015 року: рахунки-фактури №35 від 25 червня 2015 року на суму 7182867,72 грн; №91к від 25 червня 2015 року на суму 1307319,17 грн;
- червень 2015 року: рахунки-фактури №43 від 29 липня 2015 року на суму 239072,87 грн; №120к від 18 серпня 2015 року на суму 2059 859,58 грн;
- липень 2015 року: рахунки-фактури №49 від 25 серпня 2015 року на суму 257648,47 грн; №138к від 28 вересня 2015 року на суму 2185 290,23 грн;
- серпень 2015 року: рахунки-фактури №139к від 28 вересня 2015 року на суму 2184814,67 грн; №57 від 28 вересня 2015 року на суму 9436 881,73 грн;
- вересень 2015 року: рахунки- фактури №65 від 27 жовтня 2015 року на суму 8670948,56 грн; №164к від 18 листопада 2015 року на суму 1414761,19 грн;
- жовтень 2015 року: рахунки-фактури №72 від 30 листопада 2015 року на суму 8541898,19 грн; №169к від 03 грудня 2015 року на суму 1557768,59 грн;
- листопад 2015 року: рахунки-фактури №9 від 01 лютого 2016 року на суму 6636409,49 грн; №11к від 26 січня 2016 року на суму 1251273,85 грн;
- грудень 2015 року: рахунки-фактури №7 від 25 січня 2016 року на суму 7432482,51 грн; №10к від 25 січня 2015 року на суму 1064129,26 грн;
5. Суми зборів, зазначені у рахунках-фактурах, розраховані відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року №889, відповідно до якої постанову Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року №819 "Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" (далі - Постанова №819) викладено у новій редакції та затверджено Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Положення № 819).
6. У рахунках-фактурах позивачем застосовані ставки збору, що містяться у Додатку в колонці «Державні послуги» розділу ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» в пункті 5 «Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній», яким встановлено наступні розміри державного збору за державну послугу - видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній:
7. - у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць;
8. - міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви - 140,8 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката тощо) - 400 доларів США за маршрут.
9. У розділі «Додаткові показники коригування розмірів державного збору» передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку:
10. - у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 долара США;
11. - міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
12. ДАС України, посилаючись на те, що ПАТ «МАУ», надавши у травні-грудні 2015 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів, не перерахувало до Державного бюджету України відповідні збори, звернулось до суду із цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що установлені Постановою №819 ставки зборів, застосовані позивачем при формуванні та пред`явленні відповідачу рахунків-фактур, не створюють для останнього обов`язку щодо їхньої сплати, оскільки вони встановлені не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України.
15. Застосована позивачем ставка збору установлена в Додатку до Положення №819 як ставка збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній, тобто збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній, передбаченого в переліку джерел формування Фонду в пункті 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України.
16. Оскільки позивач використав ставки державного збору, які не встановлені Податковим кодексом України, а визначені Положенням №819, такі збори не справляються після набрання чинності Законом №5203-VI та втрати у зв`язку з цим чинності пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
17. Суди попередніх інстанцій також посилались на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року в справі №826/17492/16, що набрала законної сили, якою положення пунктів 5, 6 розділу II Додатку до Положення № 819 визнано незаконними і нечинними з 01 січня 2014 року (дата набрання чинності Законом № 5203-VI).
18. З огляду також і на те, що з 01 січня 2014 року норми Положення №819, на підставі яких позивач нарахував до сплати відповідачу оскаржувану суму, визнано нечинними, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДАС України подала касаційну скаргу.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДАС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року.
22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року №656/0/78-19 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г., призначено повторний автоматизований розподіл указаної справи.
23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
24. У касаційній скарзі ДАС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
25. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що сплату суб`єктами авіаційної діяльності державних зборів, зокрема за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, передбачено пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України та Положенням №819. Указані збори не є податковими і висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що їхня сплата не передбачена законом, є помилковими.
26. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Авіакомпанія «МАУ», посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
29. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 Повітряного кодексу України загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюються відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України.
30. Загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність - це витрати, пов`язані із забезпеченням виконання основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, у тому числі державного регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики щодо використання повітряного простору України, нормативно-правового забезпечення авіаційної діяльності, забезпечення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації. Порядок використання коштів на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів України.
31. Відповідно до частин четвертої-шостої, восьмої-дев`ятої статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань і функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
32. Надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності:
33. 1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об`єктів та суб`єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;
34. 2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;
35. 3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;
36. 4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;
37. 5) за вчинення офіційних дій, пов`язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів;
38. 6) з авіаційної безпеки;
39. 7) з інших передбачених законом надходжень.
40. Кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях в обсязі, затвердженому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, використовуються на утримання штату працівників та інші витрати уповноваженого органу з питань цивільної авіації, пов`язані із забезпеченням виконання його функцій, на фінансування витрат на участь і представництво України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах, визначених законодавством.
41. Платежі, що підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов`язковими для всіх суб`єктів авіаційної діяльності.
42. Перелік, розмір і порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.
43. Відповідно до пункту 3 розділу ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Повітряного кодексу України збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
44. Згідно з пунктами 2,4 Положення № 819 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Фонд утворюється за рахунок: державних зборів за сертифікацію, реєстрацію і перереєстрацію повітряних суден, аеродромів, сертифікацію авіаційного персоналу та експлуатантів авіаційної техніки, сертифікацію юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи, пов`язані з розробленням, виготовленням, ремонтом і технічним обслуговуванням авіаційної техніки, за видачу дозволів на бортові радіостанції тощо; державних зборів за видачу дозволів на використання комерційних прав (далі - державні збори), розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України; добровільних внесків юридичних і фізичних осіб; інших надходжень згідно з умовами законодавства України.
45. Збори сплачуються юридичними і фізичними особами в розмірах згідно з Додатком.
46. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Додатка до Положення №819, у разі видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній в межах України та/чи міжнародних повітряних ліній державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у визначених розмірах, що стягуються зі споживача.
47. Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 26 листопада 2001 року № 139/821, чинних у період, за який ДАС України нараховано заборгованість (далі - Ліцензійні умови) є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, і видаються на здійснення цього виду діяльності (пункти 1.4, 1.6).
48. Згідно з пунктами 2.4.17 і 2.4.18 цих Умов суб`єкт господарювання має подавати щомісячні звіти щодо виконаних перевезень за встановленою формою, затвердженою згідно з установленим порядком <…>; своєчасно перераховувати до Фонду державні збори згідно з Положенням № 819.
49. За змістом пункту 3 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №520, одним із основних завдань ДАС України є забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
50. Відповідно до пункту 4 Положення №819 державні збори сплачуються юридичними і фізичними особами (далі - суб`єкти авіаційної діяльності) у розмірах згідно з Додатком.
51. Додатком до Положення №819 передбачено розміри державних зборів за надання державних послуг і з сертифікації, реєстрації тощо. Іншими нормативно-правовими актами ставки державних зборів не визначено.
52. Відповідач застосував ставки збору, що містяться у вказаному Додатку в колонці «Державні послуги» розділу ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» в пункті 5 «Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній», яким встановлено наступні розміри державного збору за державну послугу - видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній: у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць; міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви - 140,8 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 400 доларів США за маршрут.
53. У пункті 5 Додатку в останній колонці під назвою «Додаткові показники коригування розмірів державного збору» передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку: у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США; міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
54. Відповідно до пункту 3 розділу ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Повітряного кодексу України збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
55. Згідно з частиною першою статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.
56. За змістом частин другої-третьої статті 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.
57. Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 2-1) власні надходження бюджетних установ; 3) інші неподаткові надходження.
VI. Позиція Верховного Суду
58. Аналіз наведених норм законодавства у їхньому системному зв`язку дає підстави для висновку, що державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є цільовими, по суті, відплатними платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав, а також порядком визначення розміру цього платежу він належить до категорії неподаткових. Законодавець визначив призначення цих коштів та орган, який відповідає за сплату державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, а також суб`єктів, які повинні його сплачувати, та категорію адміністративної послуги.
59. Необхідно зауважити, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України).
60. Наведене правове регулювання спірних відносин дає підстави вважати, що державний збір, заборгованість зі сплати якого подано цей позов, є обов`язковим неподатковим платежем.
61. Те, що ці державні збори не належать до загальнодержавних податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, не заперечує того, що вони були обов`язковими до сплати на підставі закону.
62. Перелік державних зборів, передбачений положеннями Повітряного кодексу України і за своєю суттю належать до неподаткових джерел надходження до Державного бюджету України.
63. Відповідач як суб`єкт авіаційної діяльності мав обов`язок їхнього утримання під час надання послуг з перевезення та сплати, як того вимагала ДАС України.
64. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України є обов`язковим неподатковим платежем, а розрахунок, який направила ДАС України, як і вимога про сплату заборгованості, не мають законних підстав. Адже із набранням чинності Законом №5203-VI підстави для сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях відсутні.
65. Таким чином, основний підхід судів попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи ґрунтувався на тому, що сплата державних зборів, визначених, зокрема в пунктах 3 4 Повітряного кодексу України, суперечить вимогам інших законодавчих актів: Податковому кодексу України, Закону № 5203-VI, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, до якої Україна приєдналася 10 серпня 1992 року.
66. Суди попередніх інстанцій також посилались на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року в справі №826/17492/16, що набрала законної сили, якою положення пунктів 5, 6 розділу II Додатку до Положення № 819 визнано незаконними і нечинними з 01 січня 2014 року (дата набрання чинності Законом №5203-VI).
67. На зазначену обставину вказав також відповідач як на підтвердження відсутності правових підстав для нарахування йому державного збору.
68. У справі, яка розглядається, встановлено, що при розрахунку державного збору ДАС України застосувала ставки збору, визначені в пункті 5 розділу ІІ Додатку до Положення №819.
69. Період, за який позивач просить стягнути заборгованість, охоплюється періодом, протягом якого Положення №819 (у частині ставок державного збору) визнано нечинним.
70. Водночас на час виникнення заборгованості, яку просить стягнути позивач, пункт 5 розділу ІІ Додатку до Положення №819 був чинним. Також він був чинним і на час звернення з цим позовом (квітень 2016 року) до Господарського суду міста Києва, який рішенням від 27 квітня 2017 року припинив провадження в справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
71. Необхідно зауважити, що підставою для звернення до суду з адміністративним позовом в справі №826/17492/16 слугувало те, що позивач не погоджувався із включенням у загальну вартість польоту збору за пасажира у розмірі, еквівалентному 2 долари США.
72. Із наведеного можливо зробити висновок, що ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» як ліцензований авіаперевізник, яке у спірний період надавало послуги з авіаперевезення пасажирів і багажу, також мала чи могла би утримувати з пасажирів і власників багажу збір за перевезення за ставками, визначеними пунктом 5 розділу ІІ Додатка до Положенням №819.
73. Обставина, що згодом правові підстави для визначення розміру державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за перевезення пасажирів і багажу зазнали змін, у зв`язку з прийняттям судового рішення в справі №826/17492/16, не може заперечити того, що такі підстави існували у спірному періоді.
74. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №182 внесено зміни до Положення №819, якою передбачено розмір державного збору за перевезення пасажирів і кожну тонну багажу.
75. Отже, наведене дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій вирішували цей спір лише через правове регулювання відносин щодо фінансування витрат на авіаційну діяльність в аспекті правової природи державного збору за перевезення пасажирів і багажу, тобто законність його сплати/стягнення.
76. Проте важливе значення для правильного вирішення справи має також господарська діяльність відповідача у сфері надання послуг з авіаперевезення, зокрема його участь як суб`єкта авіаційної діяльності у механізмі акумулювання і сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
77. Водночас суди попередніх інстанцій залишили поза увагою істотні для цієї справи питання, зокрема не з`ясували: хто є платником цього збору та за які послуги він справляється; який механізм формування державного збору і його співвідношення з комерційним господарюванням авіаперевізника.
78. З урахуванням зазначеного судам також потрібно з`ясувати: чи включав відповідач протягом спірного періоду у загальну вартість наданих послуг із авіаперевезень збір за перевезення пасажирів і вантажу; якщо так, то чим керувався суб`єкт, коли визначав його ставку; чи отримав фактично ці кошти і у якому розмірі.
79. Тільки після встановлення цих обставин можливо буде дійти висновку щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача до Державного бюджету України державного збору за перевезення кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, за спірний період.
80. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
81. Подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: від 19 лютого 2020 року в справі №826/16485/16 (касаційне провадження К/9901/43048/18); від 18 березня 2020 року в справі №826/15268/17 (касаційне провадження №К/9901/2868/19); від 24 квітня 2020 року в справі №826/7916/17 (касаційне провадження №К/9901/64232/18).
82. Відповідно до частини другої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
83. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
84. Переглянувши в межах доводів касаційної скарги оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанцій в цій справі Суд дійшов висновку, що суди фактично не дослідили і не оцінили зміст правовідносин, що склалися між сторонами спору, залишивши не з`ясованими обставини, які мали істотне значення для правильного вирішення справи.
VII. Судові витрати
85. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
86. Керуючись статтями 3 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
87. Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити частково.
88. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року скасувати.
89. Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
90. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко