ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2020 року
Київ
справа №826/13496/17
провадження №К/9901/56632/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, Березанський міський суд Київської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Бояринцевої М. А., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Коротких А. Ю. (головуючий), Файдюка В. В., Чаку Є. В.
І. Суть спору
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (надалі також відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»;
1.2. стягнути з відповідача на її користь суддівську винагороду за вересень 2017 року в сумі 22531,35 гривень.
2. Суд першої інстанції ухвалою від 24 жовтня 2017 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Березанський міський суд Київської області.
3. Позов обґрунтований тим, що відповідач усупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» при обчисленні виплаченої суддівської винагороди за спірний період застосував норми пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 1 червня 2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 1774-VII).
4. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач наголошував на їх безпідставності з огляду на правомірність застосування до спірних правовідносин пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VII.
5. Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області - подала заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких посилалась на Закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про виконавче провадження», Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, положення про Головне управління Казначейства, затверджене наказом Державної казначейської служби України від 21 листопада 2011 року № 130, і зазначила, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Київській області не порушено прав позивача.
6. Березанський міський суд Київської області заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
7. Указом Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Березанського міського суду Київської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.
8. Згідно зі штатним розписом Березанського міського суду Київської області на 2017 рік посадовий оклад судді становить 16 000 гривень.
9. Наказом Березанського міського суду Київської області від 4 вересня 2014 року № 5/К встановлено з 9 вересня 2014 року судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
10. Згідно з наказом Березанського міського суду Київської області від 12 квіітня 2017 року № 4/К ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови суду з 17 квітня 2017 року терміном на 3 роки. Вказаним наказом ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату у розмірі 10% посадового окладу та продовжено виплату щомісячної доплати у розмірі 30% посадового окладу за вислугу років.
11. Відповідно до розрахункового листа за вересень 2017 року ОСОБА_1 нараховано суддівську винагороду в розмірі 22531,35 гривень, з якої: оклад судді - 16000 гривень, надбавка за адмінпосаду - 1600 гривень, вислуга років судді - 4800 гривень, індексація доходів - 131,35 гривень.
12. На час розгляду справи в судах позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років та її не обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
13. Вважаючи протиправним застосування у спірних правовідносинах пункту 3 розділу І «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VII, що, на думку позивача, призвело до виплати їй суддівської винагороди у неналежному розмірі, остання звернулась до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, в позові відмовив.
15. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили із безпідставності позову з огляду на правомірність застосування при обчисленні виплачуваної позивачеві суддівської винагороди за спірний період вищевказаної законодавчої норми.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. Позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
17. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на протиправності застосування при обчисленні його посадового окладу за спірний період пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VII.
18. У касаційній автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог.
19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
20. Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
21. Касаційний суд перевіряє законність оскаржуваних рішень на відповідність законодавству, яке було чинне на час прийняття судами цих рішень.
21.1 Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
23. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
27. За змістом пункту 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
28. Пунктом 23 наведеного Розділу визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 2453-VІ).
29. Таким чином, правильними є висновок судів про те, що позивачу повинна була нараховуватись суддівська винагорода відповідно до приписів Закону № 2453-VІ.
30. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Ця норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, що застосовується для обрахунку такого окладу. Тому необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
31. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, норми пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, якими встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200 гривень у спірний період) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.
32. Водночас цим же пунктом законодавець передбачив таке: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень».
33. Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець установив:
по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати;
по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 гривень;
по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 гривень.
34. Крім того, таким нормативним врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.
VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
35. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі № 826/13496/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич