ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/13960/17
адміністративне провадження № К/9901/27742/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року (головуючий суддя: Скочок Т.О., судді: Кармазін О.А., Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року ( головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі № 826/13960/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови в частині,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
В 2017 році Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (далі - позивач або ПАТ «Київгаз») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП або Комісія), у якому просило:
визнати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 28 квітня 2017 року № 615 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493» в частині внесення змін до пунктів 3 та 4 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи незаконною та скасувати її в цій частині.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла поштою 07 жовтня 2019 року), у якій просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
29 жовтня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що зміни до пунктів 3 та 4 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи (далі також Кодекс КТС), внесені постановою НКРЕКП від 28 квітня 2017 року №615 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493», є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Звертає увагу, що ПАТ «Київгаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу споживачам міста Києва, на що має відповідну ліцензію, яку видано НКРЕКП та є оператором газорозподільної системи. На замовлення постачальників природного газу ПАТ «Київгаз» (оператора ГТС) отриманий з газотранспортної системи газ розподіляє за замовленнями постачальників споживачам. У разі перевищення за обліковий період (місяць) обсягів розподіленого природного газу узгодженим обсягам постачання у оператора газорозподільної системи може виникнути негативний небаланс природного газу. Відповідно до положень розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи (ПАТ «Укртрансгаз») може надавати оператором газорозподільної системи послуги з балансування об`ємів природного газу.
Позивач зазначає, що примушення до отримання послуг суперечить положенням закону та не може створювати цивільно - правових зобов`язань.
Між позивачем та ПАТ «Укртрансгаз», як оператором газотранспортної системи, не укладалось договору щодо замовлення послуг з балансування природного газу, а тому, на думку позивача, правові засади для примусового надання оператором газотранспортної системи послуг оператору ГРС (ГРМ) з балансування обсягів природного газу відсутні. Тобто, на думку позивача, відповідач своєю постановою від 28 квітня 2017 року № 615 у оскаржуваній частині протиправно встановив право оператора ГТС одноособово, без волевиявлення та погодження з операторами ГРМ, висувати останнім на підставі односторонніх актів про надання послуг з балансування обсягів природного газу вимоги (надавати рахунки) про оплату нібито наданих послуг та незаконно зобов`язує операторів ГРС здійснювати оплату таких рахунків.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що постанова НКРЕКП від 28 квітня 2017 року №615 прийнята в межах повноважень, визначених законами України «Про ринок природного газу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та у спосіб, визначений законодавством України.
Представник відповідача зауважив, що твердження позивача щодо відсутності укладеного договору транспортування газу між ПАТ «Київгаз» та ПАТ «Укртрансгаз» щодо замовлення послуг балансування є такими, що не відповідають дійсності, оскільки пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування газотранспортної системи, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497.
Положеннями Кодексу ГТС, як зазначено у відзиві на позовну заяву, передбачена чітка процедура врегулювання постачальниками природного газу небалансів власних споживачів (до строку надання послуг балансування оператором ГТС).
Також представник відповідача вказав, що ПАТ «Київгаз» є оператором газорозподільної системи та здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі відповідної ліцензії, виданої НКРЕКП, а отже, за доводами представника відповідача, не є постачальником природного газу, а тому твердження позивача стосовно можливого виникнення негативного небалансу у оператора газорозподільної системи у випадку перевищення споживачем підтвердженого обсягу природного газу є безпідставним.
Водночас, як вказано у відзиві на позовну заяву, оператор газорозподільної системи є відповідальним за негативний небаланс, що виникає у разі несанкціонованого споживання природного газу споживачем на відповідний розрахунковий період тощо, тобто, позивач, як оператор газорозподільної системи, до початку розрахункового періоду, володіє інформацією стосовно споживачів природного газу, які не забезпечені підтвердженим обсягом природного газу, що, в свою чергу, може призвести до несанкціонованого відбору природного газу.
Зміни, внесені до Кодексу ГТС постановою НКРЕКП від 28 квітня 2017 року № 615, як вказує представник відповідача, створюють рівні умови для суб`єктів ринку природного газу та стимулюють замовників послуг транспортування самостійно врегульовувати небаланси власних споживачів.
У зв`язку з чим, на думку представника відповідача, положення чинних нормативно-правових актів, у тому числі, Кодексу ГТС (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28 квітня 2017 року № 615) створюють дієві механізми попередження небалансів природного газу, які можуть утворюватися у зв`язку із діями (бездіяльністю) постачальників природного газу та операторів газорозподільних систем, а тому позовні вимоги ПАТ «Київгаз» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Київгаз» зареєстроване, як юридична особа, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, одним з видів господарської діяльності якої є «торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи».
ПАТ «Київгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу та є оператором газорозподільної системи на підставі ліцензії НКРЕКП серії АВ № 597373 від 13 грудня 2011 року на розподіл природного газу і газу (метану) вугільних родовищ.
Відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
28 квітня 2017 року НКРЕКП прийнято постанову № 615, якою затверджено Зміни до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи".
Так, Постановою НКРЕКП від 28 квітня 2017 року № 615 "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493" (далі по тексту - постанова №615) відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" затверджено Зміни до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1378/27823, що додаються.
Зокрема постановою № 615 затверджено такі Зміни до Кодексу газотранспортної системи:
У розділі XIV:
у главі 4 пункт 3 та 4 викладено в такій редакції:
"3. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.
4. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів.»
Не погоджуючись із зазначеними змінами, внесеними оскаржуваною в цій частині постановою, позивач звернувся до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що положеннями Кодексу ГТС передбачено процедуру врегулювання постачальниками природного газу небалансів власних споживачів.
За позицією судів попередніх інстанцій, ПАТ «Київгаз» є оператором газорозподільної системи та не є постачальником природного газу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що внесені постановою НКРЕКП № 615 зміни до пунктів 3,4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС не містять примусу в частині замовлення оператором газорозподільної системи послуг з балансування оператором газотранспортної системи, а направлені виключно на створення ефективних механізмів забезпечення надійності у роботі газотранспортної системи та усунення ризиків від дій недобросовісних суб`єктів ринку природного газу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що зміни до пунктів 3 та 4 розділі XIV Кодексу ГТС протирічать положенням закону, є протиправними, незаконними та підлягають скасуванню.
З посиланням на статтю 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) скаржник зазначає, що підставою для виникнення правовідносин щодо надання послуги має бути договір між замовником та виконавцем. Укладення такого договору має відповідати положенням статті 3 ЦК України щодо свободи договору.
Скаржник звертає увагу, що між ПАТ «Київгаз» та АТ «Укртрансгаз» існує (нині пролонгований) договір 2011 року на транспортування природного газу магістральним газопроводом у розподільні мережі ПАТ «Київгаз», проте у вказаному договорі не передбачено регулювання відносин з приводу надання послуг з балансування природнього газу, а відтак, за позицією позивача, правові засади для примусового надання оператором ГТС послуг оператору ГРС (ГРМ) з балансування обсягів природнього газу відсутні.
Стверджує, що у разі утворення негативного небалансу балансування мають здійснити за рахунок відповідних споживачів їх постачальники, а у виняткових випадках (якщо за небаланс відповідальний оператор ГРС - ПАТ «Київгаз») він має придбати обсяги природного газу у власників ресурсів газу за своїм вибором.
За позицією скаржника, оператор ГТС -АТ «Укртрансгаз» не є власником ресурсу газу, який він лише транспортує магістральними газопроводами, а відтак він не може бути продавцем ресурсу (в обсязі небалансу), бо діяльність з такого продажу є фактично постачанням природного газу, а об`єднання функцій транспортування та постачання газу в діяльності одного суб`єкта ринку газу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 та частини 1 статті 23 Закону України «Про ринок природного газу» не дозволяється.
Також скаржник наголошує, що суд, визнаючи право НКРЕКП на нормативне врегулювання відносин щодо небалансу природнього газу взагалі, безпідставно обмежив права операторів ГРС, у т.ч. ПАТ «Київгаз», на вибір продавців природного газу для покриття небалансу та в порушення норм матеріального права надав операторові ГТС -АТ «Укртрансгаз» монопольне право на продаж обсягу газу у обсягах небалансів.
Водночас позивач зазначає, що суди надали оцінку процедурі прийняття регуляторного акту та права відповідача приймати такі акти, проте не надали оцінку факту невідповідності його нормам матеріального права.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає про дотримання Комісією норм чинного законодавства під час розроблення, обговорення та прийняття оскаржуваної постанови від 28 квітня 2017 року № 615.
Звертає увагу, що відповідачем не зазначено якому саме закону, який регулює відносини на ринку природного газу, тобто нормам спеціального законодавства, не відповідає оскаржувана постанова. Єдиним обґрунтуванням скаржника є посилання на статтю 901 ЦК України.
За позицією відповідача, положеннями Закону про ринок газу передбачено, що розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування, який відповідно до Кодексу ГТС включає в себе витрати на закупівлю оператором природного газу і витрати на його транспортування і зберігання.
Також зазначає, що ПАТ «Київгаз» у відносинах з оператором ГТС не є споживачем природного газу, а отже ПАТ «Київгаз» помилково ототожнює поняття «постачання природного газу» та «врегулювання оператором газотранспортної системи небалансів замовників послуг транспортування (в рамках послуги балансування) з метою врівноваження попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі».
Відповідач стверджує, що положеннями Кодексу ГТС передбачена чітка процедура врегулювання постачальниками природного газу небалансів власних споживачів (до строку надання послуг балансування оператором ГТС).
Водночас відповідач зазначає, що з метою уникнення надання оператором ГТС послуг балансування за результатами місяця, ПАТ «Київгаз» повинно своєчасно закуповувати природний газ для власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Аналогічну норму КАС України містить і в чинній редакції, згідно з якою, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що нею затверджено Зміни до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи".
Відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Київгаз» є оператором газорозподільної системи та суб`єктом ринку природного газу, відтак позивач є суб`єктом правовідносин, на які розповсюджується дія постанови в оскаржуваній частині.
Частою 1 статті 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон № 1540-VIII) передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу (пункт 1 частина 1 статті 2 Закону № 1540-VIII).
Згідно статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них; затверджує і публікує умови надання послуг з балансування, які повинні надаватися на справедливій і недискримінаційній основі, ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, з найбільшою економічною ефективністю і забезпечувати стимулювання користувачів мережі до балансування свого споживання енергії з мережі та постачання енергії в мережу.
Отже, Закон наділяє НКРЕКП, як Регулятора, повноваженнями на розробку та затвердження Кодексу газотранспортних систем та внесення змін до нього, що спростовує твердження позивачів про відсутність у відповідача повноважень на внесення та затвердження змін до Кодексу газотранспортної системи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, проект оскаржуваної постанови розроблено за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу у зв`язку із наявністю ознак регуляторного акта.
За змістом статті 15 Закону № 1540-VIII підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
Кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб.
Проект рішення Регулятора разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються Регулятором не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту рішення.
Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів рішень, встановлюється Регулятором і не може становити менше одного місяця та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов`язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.
У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п`ять робочих днів до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.
Так, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до статті 15 Закону № 1540-VIII, було оприлюднено проект регуляторного акта - постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 № 2493» та аналіз регуляторного впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП в мережі Інтернет.
15 березня 2017 року в приміщенні НКРЕКП відбувся розгляд зауважень і пропозицій до Проекту постанови, за підсумками якого 22 березня 2017 року було оприлюднено інформацію про результати розгляду зауважень і пропозицій разом з обґрунтуванням їх прийняття або відхилення.
Листом Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2017 року №128-29/02-2015, в межах компетенції, повідомлено Регулятора про погодження проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 № 2493».
Отже, за позицією судів попередніх інстанцій, з якою погоджується Верховний Суд, відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови було в повній мірі дотримано процедуру прийняття регуляторного акта. В свою чергу, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем вимог статті 15 Закону № 1540-VIII.
Щодо доводів ПАТ «Київгаз» про те, що вказаною постановою встановлено право Оператора газотранспортної системи (ГТС) одноособово, без волевиявлення та погодження з Операторами газорозподільної системи (ГРС), висувати останнім на підставі односторонніх актів про надання послуг з балансування обсягів природного газу вимоги (надавати рахунки) про оплату нібито наданих послуг та незаконно зобов`язує операторів газорозподільної системи здійснювати оплату таких рахунків, що не відповідає нормам ЦК України та Закону № 1540-VIII, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України від 9 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII) оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
Частиною 2 статті 22 Закону № 329-VIII встановлено, що оператор газотранспортної системи зобов`язаний, зокрема, здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою.
У частині 9 статті 33 Закону № 329-VIII закріплено, що Кодекс ГТС повинен містити зокрема, правила фізичного і комерційного балансування з урахуванням основних принципів, визначених статтею 35 цього Закону.
Згідно із пунктом 5 Кодексу ГТС, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493:
балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації;
фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку про те, що розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування, який відповідно до Кодексу газотранспортної системи включає в себе витрати на закупівлю оператором природного газу і витрати на його транспортування і зберігання.
Згідно із статтею 1 Закону № 329-VIII постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
У розділі 1 глави VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:
доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;
замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;
послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
У главі 1 розділу ХІV Кодексу ГТС зазначено, що замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.
Главою 3 розділу ХІV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць.
Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.
У разі позитивного значення місячного небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця:
здійснює продаж природного газу в розмірі небалансу іншим замовникам послуг транспортування;
здійснює закачування газу в обсязі місячного небалансу природного газу або його залишків шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації за цей газовий місяць.
У разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця:
здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування;
здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць.
У разі підтвердження достатніх обсягів газу для покриття місячного небалансу у замовника послуг транспортування оператор газосховища до 12-го числа наступного місяця надає оператору газотранспортної системи інформацію про виконання балансуючої номінації з метою здійснення оператором газотранспортної системи балансуючої алокації.
Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, зміст наведених норм законодавства свідчить про те, що положеннями Кодексу ГТС передбачено процедуру врегулювання постачальниками природного газу небалансів власних споживачів.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що внесені постановою НКРЕКП №615 зміни до пунктів 3, 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС не містять примусу в частині замовлення оператором газорозподільної системи послуг з балансування оператором газотранспортної системи, а направлені виключно на створення ефективних механізмів забезпечення надійності у роботі газотранспортної системи та усунення ризиків від дій недобросовісних суб`єктів ринку природного газу, оскільки Кодексом ГТС передбачено процедуру врегулювання постачальниками природного газу небалансів власних споживачів до 12-го числа наступного місяця шляхом здійснення купівлі природного газу в інших замовників послуг транспортування.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13960/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа