ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14128/16
адміністративне провадження № К/9901/36069/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (колегія суддів: Літвіна Н.М., Коротких А.Ю., Федотов І.В.) у справі № 826/14128/16 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Дитинство» про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство», про визнання протиправною бездіяльності Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови у встановленні фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території (південного, північного, східного, західного боку) будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язання Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації встановити фізичні перешкоди (огородження, квітники) на межі прибудинкової території (з південного, північного, східного, західного боку) будинку АДРЕСА_1 .
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не надано оцінки бездіяльності відповідача з приводу нерозгляду неодноразових звернень позивача та інших мешканців будинку щодо обмеження руху транспортних засобів на прибудинковій території. Також судами не взято до уваги існування раніше встановленого шлагбауму, який відповідач не встановлює повторно.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2018 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, ОСОБА_1 проживає у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство» здійснює медичну практику у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на значне збільшення потоку стороннього автотранспорту у безпосередній близькості до житлового будинку АДРЕСА_1 в результаті господарської діяльності медичного закладу ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство», погіршилися санітарно-гігієнічні та безпечні умови проживання і відпочинку жителів вказаного будинку. При цьому, позивач наголошував на тому, що медичний центр має окремий заїзд, яким не користується, натомість відвідувачі вказаного медичного закладу здійснюють паркування своїх автомобілів поблизу будинку, в якому проживає позивач, здійснюючи перешкоди в користуванні прибудинковою територією.
У зв`язку із зазначеними обставинами, ОСОБА_1 звертався до Міністерства охорони здоров`я України, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Прокуратури Шевченківського району м. Києва, Прокуратури м. Києва, народних депутатів України про вирішення ситуації, яка склалася біля його будинку у зв`язку із проїздом та паркуванням стороннього автотранспорту.
Листом від 13.07.2016 № 109.КО-13456 Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація повідомила позивача про те, що ними неодноразово розглядалось питання заїзду автотранспорту до медичного закладу ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство». Зважаючи на обмежену площу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , заїзд до медичного закладу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований у безпосередній близькості до зазначеного житлового будинку. Оскільки рельєф місцевості, на якій розміщений мікрорайон « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та вищезазначені будинки, є гористим, перенесення проїзду безпосередньо до території, прилеглої до медичного центру, є технічно неможливим. З метою попередження надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути, встановлення фізичних перешкод, які унеможливлюють заїзд на прибудинкову територію, є недоцільним.
Вважаючи незаконною бездіяльність відповідача стосовно відмови у встановленні фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправної бездіяльності Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації стосовно відмови у встановленні фізичних перешкод на межі прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 119 Конституції України, місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; 2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв`язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров`я, фізкультури і спорту, сім`ї, жінок, молоді та дітей; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху, зокрема, належить: організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач, який є мешканцем будинку за адресою: АДРЕСА_1 стурбований ситуацією, яка виникла внаслідок здійснення оренди приміщення в будівлі 2-Е ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство». Позивач зазначає, що внаслідок здійснення господарської діяльності зазначеного медичного закладу суттєво погіршишся умови проживання і відпочинку жителів будинку 2-Г у зв`язку з тим, що збільшився потік транспортних засобів, власниками яких є відвідувачі ТОВ «Медичний центр «Добробут - Дитинство».
Відповідно до інформації, яка міститься у листах відповідача від 13 грудня 2011 року № 19 К - 1308/д та від 13 липня 2016 року вбачається, що відповідачем здійснено перевірку відомостей, які містяться у зверненнях та встановлено, що до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 існує два заїзди, котрі мають певний кут нахилу і де хаотично здійснюють паркування автомобілів, зокрема, і мешканці будинків, що не заборонено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Тому, встановлення фізичних перешкод (огороджень, квітників тощо) на межі прибудинкової території зазначеного будинку може чинити перешкоду для запобігання наслідкам надзвичайних ситуацій, які можуть виникнути, оскільки перешкоджатиме проїзду транспорту спеціального призначення як до житлових будинків № 2, 2-А, 2-Б, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так і до нежитлового 2-Е (швидкої медичної допомоги, протипожежної та протиаварійної охорони). В той же час, це створить умови для недопущення транспортних засобів мешканців будинку на прибудинкову територію та порушуватиме їхні права в цій частині. У разі встановлення фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 такі перешкоди будуть ставити під загрозу право мешканців вказаного будинку на отримання медичної, протиаварійної та протипожежної охорони, оскільки вони перешкоджатимуть вільному проїзду до приміщень будинку санітарного, аварійного та іншого автотранспорту. Забезпечення наявності проїздів чи смуг, придатних до проїзду пожежних машин, передбачено ДБНВ.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я», ДБНВ 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», ДБНВ.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».
З огляду на зазначені обставини суди дійшли висновку про обгрунтованість інформації, що здійснення встановлення фізичних перешкод (огороджень, квітників) на межі прибудинкової території (південного, північного, східного, західного боку) будинку АДРЕСА_1 фактично є неможливим з технічних причин.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідачем допущено бездіяльність, що полягає у нерозгляді неодноразових звернень позивача, оскільки позивачем не надано доказів здійснення неодноразових звернень громадян та залишення цих звернень відповідачем без належного реагування. Водночас матеріали справи містять листи Шевченківської РДА в м. Києві, адресовані позивачу зі спірного питання датовані 13.12.2011, 20.03.2012, 21.06.2012, 29.12.2012, 10.01.2013, 09.06.2015, 13.07.2016 та протокол виїзної наради від 08.06.2012.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що жодної протиправної бездіяльності відповідачем не допущено.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
Л.В. Тацій