ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року

Київ

справа №826/14243/16

адміністративне провадження №К/9901/3049/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2017 року (суддя Костенко Д.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Мацедонська В.Е. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора Київської області ОСОБА_2, прокуратури Київської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до прокурора Київської області ОСОБА_2 , прокуратури Київської області у якому просив визнати протиправною бездіяльність прокурора Київської області ОСОБА_2, яка полягає у не наданні йому основної частини чергової щорічної відпустки з 01 вересня 2016 року; визнати протиправною бездіяльність прокурора Київської області ОСОБА_2 щодо не надання йому основної частини чергової щорічної відпустки з 15 вересня 2016 року; стягнути з прокурора Київської області ОСОБА_2 заподіяну неправомірною бездіяльністю моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн; зобов`язати прокурора Київської області ОСОБА_2 . публічно вибачитися за свою протиправну бездіяльність шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному інтернет-сайті прокуратури Київської області, доступ до якого здійснюється за адресою kobl.kp.gov. ua .

Позов обґрунтовано порушенням прокурором Київської області ОСОБА_2 вимог статтей 2, 10 Закону України "Про відпустки", статті 79 Кодексу законів про працю України (КЗпП), статті 82 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на ненадання позивачу основної частини чергової щорічної відпустки відповідно до поданих ним заяв від 11 серпня 2016 року та від 06 вересня 2016 року і затвердженого графіку черговості надання щорічних відпусток працівникам Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Позивач зазначає, що ненадання йому відпустки негативно вплинуло на членів його сім`ї, викликало у нього глибоке психічне напруження, відчуття несправедливості та розчарування, у зв`язку з чим він оцінює моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокурора Київської області ОСОБА_2 щодо ненадання ОСОБА_1 основної частини чергової щорічної відпустки з 01 вересня 2016 року та з 15 вересня 2016 року. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обставини ненадання щорічної основної відпустки, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і відповідач не спростовував доводів позивача, і наданих ним доказів та не довів правомірності своїх дій, а також, беручи до уваги, що питання надання відпустки працівникам вирішується керівником регіональної прокуратури, суди дійшли висновків про обґрунтованість вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача - прокурора Київської області ОСОБА_2 і про необхідність задоволення даної вимоги. В частині стягнення з прокурора Київської області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, позивачем, який зазначив про глибоке психічне напруження, відчуття несправедливості та розчарування, не доведено понесення ним глибоких фізичних і душевних страждань. На переконання судів констатація судами факту і визнання судами допущення прокурором Київської області протиправної бездіяльності є належним і достатнім способом захисту порушеного права. Вимога про зобов`язання прокурора Київської області вчинити певні дії, а саме публічно вибачитися перед позивачем за свою протиправну бездіяльність шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному інтернет-сайті прокуратури Київської області (kobl.kp.gov.ua), не підлягає задоволенню з огляду на недоведеність позивачем наявності у відповідача відповідних владних управлінських повноважень для вчинення таких дій, про які просить позивач. Дана вимога не розглядається судом у контексті захисту честі, гідності і ділової репутації позивача, що, як вірно зазначив представник відповідачів, здійснюється у порядку цивільного судочинства, а виключно з точки зору можливості здійснення таких владних управлінських дій відповідачем.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник посилається на нагальну службову необхідність присутності позивача на своєму робочому місці, оскільки були розпочаті службові розслідування, призначені 11 серпня 2016 року і 29 серпня 2016 року за фактами незаконних дій окремих працівників Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури.

Скаржник зазначив, що позивачу надана щорічна основна відпустка у грудні 2016 року згідно із наказом прокурора Київської області ОСОБА_2 від 12 грудня 2016 №1229к, тому його право на відпустку у 2016 році було реалізоване.

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що керівник регіональної прокуратури наділений правом підписання документів від імені органу, який очолює. При вирішенні питання про надання відпусток, прокурор області керується інформацією, рекомендаціями та пропозиціями, наданими відповідальним структурним підрозділом, а саме відділом роботи з кадрами, до обов`язку якого входить, у т.ч. питання додержання черговості відпусток, кількості використаних/невикористаних днів відпусток прокурорами, підготовка проектів наказів про надання відпусток.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора Київської області ОСОБА_2, прокуратури Київської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/3049/17 (адміністративна справа №826/14243/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача Желтобрюх І. Л., суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 640/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Наказом прокурора Київської області № 2449к від 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.

Керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури було складено графік черговості надання щорічних відпусток оперативним працівникам на 2016 рік.

Згідно цього графіку, відпустка позивача передбачена у вересні.

11 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Київської області ОСОБА_2. із заявою про надання відпустки з 01 вересня 2016 року.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06 вересня 2016 року, супровідних листів Києво-Святошинської місцевої прокуратури від 11 серпня 2016 року №15774 вих-16 та від 06 вересня 2016 року №1747 вих-16, реєстрів Києво-Святошинської місцевої прокуратури відправки до прокуратури вищого рівня №[11-37]922-16 за 12 серпня 2016 року та №[11-37]1057-16 за 06 вересня 2016 року, що позивач звернувся до прокурора Київської області ОСОБА_2 із заявами від 11 серпня 2016 року та від 06 вересня 2016 року про надання щорічної відпустки за період роботи 2015-2016 роки тривалістю 30 календарних днів з 01 вересня та з 15 вересня 2016 рік відповідно з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових потреб, які (заяви) були одержані прокуратурою Київської області.

Судом встановлено, що щорічна відпустка позивачу у вересні 2016 року, згідно поданих ним заяв від 11 серпня 2016 року і від 06 вересня 2016 року та затвердженого графіку, надана не була.

Судом встановлено і підтверджується наявною у справі скаргою ОСОБА_1 від 20 вересня 2016 року, що позивач 31 серпня 2016 року та 20 вересня 2016 року звертався до Генерального прокурора України ОСОБА_5 із скаргами на дії прокурора Київської області ОСОБА_2 щодо ненадання щорічної основної відпустки з 01 вересня 2016 року. Листом Генеральної прокуратури України від 30 вересня 2016 року №11/1-27084-15, копія якого наявна у справі, позивачу надана відповідь, в якій повідомлено про те, що за результатами проведеної перевірки наведені у зверненні доводи знайшли своє підтвердження і з огляду на виявлені порушення вимог статей 10 Закону України "Про відпустки" та статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині безпідставної відмови у наданні щорічної відпустки, прокурору області надіслано листа з вимогою негайного усунення виявлених порушень та недопущення їх у подальшому. Одночасно позивачу повідомлено про те, що питання про притягнення прокурора Київської області до відповідальності буде вирішуватися у встановленому законодавством порядку за результатами планової перевірки стану організації роботи з кадрами в органах прокуратури цієї області, яка на той час проводилася працівниками Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України, у т. ч. з урахуванням порушень законів, виявлених при розгляді звернень позивача.

Наказом прокурора Київської області ОСОБА_2 від 12 грудня 2016 року №1229к позивачу надана щорічна основна відпустка за період роботи з 15 грудня 2015 року по 15 грудня 2016 року тривалістю 30 календарних днів (без урахування святкових днів) з 13 грудня 2016 року по 13 січня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на для оздоровлення.

Вважаючи протиправною бездіяльність прокурора Київської області ОСОБА_2 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права та акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 45 Конституції України визначено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Відповідно до статті 82 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора . Для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань прокурори можуть бути відкликані з щорічної основної чи додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до статті10 Закону №504/96-ВР щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

У цій справі встановлено, що на час подання позивачем заяв про надання відпустки він працював на посаді заступника прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури, безперервний строк роботи на якій перевищував 6 місяців, а тому відповідно до статті 45 Конституції України, статті 2, частини п`ятої статті 10 Закону України "Про відпустки", частини першої статті 79 КЗпП, статті 82 Закону України "Про прокуратуру" позивач мав право на щорічну основну відпустку повної тривалості (30 календарних днів).

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що керівники прокуратур усіх рівнів повинні забезпечувати своєчасне надання щорічних відпусток працівникам прокуратури відповідно до вимог Законів України "Про прокуратуру", "Про відпустки" та інших нормативно-правових актів, їх використання до закінчення робочого року та з дотриманням затверджених графіків.

Відпустки працівникам надаються на підставі їх заяв, погоджених із безпосереднім керівником та заступником керівника прокуратури згідно з розподілом обов`язків, поданих за 2 тижні до початку відпустки.

Перенесення щорічних відпусток на інший період здійснюється лише у виняткових випадках за наявності нагальної службової необхідності чи інших поважних причин.

Відкликання працівника зі щорічної основної чи додаткової оплачуваної відпустки допускається лише у виняткових випадках за вмотивованим рапортом його безпосереднього керівника для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань".

Враховуючи право позивача на відпустку та зважаючи на те, що згідно графіку черговості надання відпусток щорічна основна відпустка позивача передбачена у вересні 2016 року, а також беручи до уваги своєчасне подання і належне оформлення позивачем заяв про надання щорічної основної відпустки, колегія суддів Верховного Суду зазначає, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач має законні підстави для надання йому щорічної основної відпустки. Водночас відповідач - прокурор Київської області, як керівник регіональної прокуратури, всупереч вищенаведених норм законів не надав позивачу щорічної основної відпустки, чим порушив його право на відпочинок.

Посилання представника відповідача на службові розслідування, призначені 11 серпня 2016 року і 29 серпня 2016 року за фактами незаконних дій окремих працівників Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, та у зв`язку з цим службову необхідність присутності позивача на своєму робочому місці є безпідставними,

Посилання представника відповідача на те, що позивачу надана щорічна основна відпустка у грудні 2016 року згідно із наказом прокурора Київської області ОСОБА_2 від 12 грудня 2016 №1229к, не спростовує допущених відповідачем порушень щодо не надання позивачу відпустки у вересні 2016 року і не доводить правомірність оскаржуваної бездіяльності.

Судом першої інстанції допитано у якості свідка ОСОБА_6 , який на час подання позивачем заяв про надання щорічної основної відпустки працював виконуючим обов`язки начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Київської області. Свідок зазначив, що заяви позивача про надання відпустки від 11 серпня 2016 року та від 06 вересня 2016 року надійшли до прокуратури Київської області своєчасно; зауважень до їх оформлення не було; проект наказу про надання відпустки готувався і доповідався ним керівнику прокуратури Київської області, однак з яких конкретно причин відпустка не була позивачу надана, ким і коли конкретно повідомлявся позивач про таке рішення свідок пригадати не може за спливом часу.

Оскільки відповідно до вимог законодавства позивач мав право на відпустку, саме у вересні 2016 року, вчасно звернувся до виконуючого обов`язки начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Київської області із відповідними заявами. Проект наказу про надання відпустки готувався і доповідався ОСОБА_6 керівнику прокуратури Київської області. Однак проект наказу про надання відпустки не був реалізований керівником Київської області ОСОБА_2., випадків наявності нагальної службової необхідності чи інших поважних причин для перенесення відпустки на інший період відповідачем не наведено.

Доводи та аргументи відповідача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судів обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов