ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №826/14291/16

адміністративне провадження №К/9901/31313/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (судді: Желтобрюх І.Л. (головуючий), Бєлова Л.В., Парінов А.Б.) у справі №826/14291/16 за позовом Приватне підприємство «Мірель Торг» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Мірель Торг» (далі - позивач, Підприємство) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 №0031031201 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 11 328,95 грн (10%).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що надані позивачем документи свідчать про своєчасність сплати ним сум узгоджених грошових зобов`язань у строки, визначені Податковим кодексом України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена перевірка позивача з питань своєчасності сплати суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №3418/26-54-12-01-11 від 27.05.2016 про результати перевірки своєчасності сплати грошових зобов`язань до бюджету.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті податку на додану вартість на загальну суму 113289,50 грн із затримкою строків сплати до 30 календарних днів, а саме за лютий, березень, квітень, травень 2014 року та квітень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість від 13.06.2016 №0031031201 у сумі 11328,95 грн (10%).

Судами встановлено, що позивачем до контролюючого органу подано наступні податкові декларації:

- за січень 2014 року податкову декларацію №9008838984 від 20.02.2014 на суму податкового зобов`язання у розмірі 31442,11 грн;

- за лютий 2014 року податкову декларацію №9014841827 від 20.03.2014 на суму податкового зобов`язання у розмірі 5314,80 грн;

- за березень 2014 року податкову декларацію №9021938579 від 18.04.2014 на суму податкового зобов`язання у розмірі 10455,39 грн;

- за квітень 2014 року податкову декларацію №9028461839 від 19.05.2014 на суму податкового зобов`язання у розмірі 10815,72 грн;

- за лютий 2016 року податкову декларацію №9049480658 від 05.04.2016 року на суму податкового зобов`язання у розмірі 113154,00 грн.

При цьому, судами також встановлено, що позивачем сплачувались податкові зобов`язання з ПДВ, зокрема, за січень 2014 року у розмірі 31442,11 грн (платіжне доручення №137 від 20.02.2014), за лютий 2014 року у розмірі 5314,80 грн (платіжне доручення №229 від 24.03.2014), за березень 2014 року у розмірі 10455,39 грн (платіжне доручення №325 від 22.04.2014), за квітень 2014 року у розмірі 10815,72 грн (платіжне доручення №419 від 23.05.2014), за лютий 2016 року у розмірі 113154,00 грн (витяг з електронного рахунку №05303986 від 05.04.2016).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що у контролюючого органу наявні законодавчі підстави для застосування до позивача фінансових санкцій з огляду на несвоєчасну сплату останнім самостійно задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ.

9. Підприємством відзиву (заперечення) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

10.2. Підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

10.3. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

10.4. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10.5. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

10.6. Пункт 203.1 статті 203.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

10.7. Пункт 203.2 статті 203.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання.

Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.

12. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

14. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

15. Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів, проведено сплату податкових зобов`язань з ПДВ до бюджету, колегія суддів погоджується із висновком попередніх судових інстанцій щодо безпідставності визначення позивачеві штрафу згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 826/14291/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду