№ 826/15278/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 826/15278/17

адміністративне провадження № К/990/17603/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції у місті Києві, про визнання протиправними і скасування актів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року (у складі головуючого судді Балась Т.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Собківа Я.М., cуддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.) у справі №826/15278/17,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції у місті Києві), у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5);

- визнати протиправним та скасувати акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що складені відповідачем акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 та акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014 №110 є необґрунтованими, оскільки з них неможливо з`ясувати, на підставі чого комісія дійшла висновку, що факт загибелі ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) не пов`язаний з виконанням службових обов`язків; у ході проведення спеціального розслідування вибірково вивчено матеріали кримінального провадження, які містять суперечності та не дають змоги стверджувати про дійсні обставини травмування і загибелі ОСОБА_2 ; факт наявності алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 на момент події злочину не підтверджено ніякими доказами; оскаржувані акти є перешкодою в отриманні позивачем одноразової грошової допомоги від держави згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 скасовано, та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

5. У постанові від 03.12.2020 Верховний Суд відмітив:

5.1. Судами попередніх інстанцій не було досліджено питання та не надано відповідної оцінки тому, що наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 19.11.2014 №1032 було створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку та визначено її склад, проте, оскаржуваний Акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5) та Акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) були підписані іншими особами. Крім того, протокол засідання комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014, від 20.11.2014, на якому вирішувалось питання щодо організації спеціального розслідування нещасного випадку та розподіл обов`язків між членами комісії, також підписано двома особами, як членами комісії, однак згідно з наказом №1032 від 19.11.2014 вони до неї не входять.

5.2. Зважаючи на те, що в силу п. 4.6. Порядку № 1346 акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування, судами попередніх інстанцій не досліджено питання непідписання оскаржуваних актів членами комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а проставлення підписів інших осіб, а також не досліджено питання наявності або відсутності окремої думки зазначених членів комісії.

5.3. Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання, чи перебував ОСОБА_2 , в момент загибелі, на добовому чергуванні у місті Слов`янськ, Донецької області, на яке заступив 13 листопада 2014 року. Враховуючи, що відповідач в якості причин нещасного випадку зазначає порушення ОСОБА_2 п. 8.2. розділу IV Інструкції №657, який регламентує заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю під час несення служби, судами не перевірено, чи перебував ОСОБА_2 протягом 13-14.11.2014 на добовому чергуванні, чи видавалась йому зброя, чи поверталась вона після чергування, чим це підтверджується згідно з вимогами законодавства.

5.4. Крім того, на вимогу ухвали суду першої інстанції від 26.09.2018 не надано до суду всіх матеріалів, що долучені до акту розслідування, зокрема, протоколу проведення слідчого експерименту, протоколів допиту свідків, які також стали підставою для прийняття оскаржуваних актів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

7. Під час нового розгляду судом першої інстанції зазначалось, що зі змісту акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 14.11.2014 об 08:50 год. від 05.12.2014 та акта №110 про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014 встановлено, що причинами нещасного випадку вказано організаційні порушення ОСОБА_2 вимог пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №657, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.09.2011 за №1125/19863; Пунктом 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю встановлено, що категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо патрон знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу; з журналу реєстрації інструктажів щодо заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю вбачається, що ОСОБА_2 28.08.2014 був ознайомлений з заходами безпеки, про що ним особисто поставлено підпис.

8. Суд першої інстанції зауважував, що у судовому засіданні 20.08.2021 у якості свідка ОСОБА_5 повідомила, що на момент знайомства з ОСОБА_2 вона працювала в м. Слов`янську, в кафе, що знаходилось неподалік від його казарми. У день трагедії ОСОБА_2 прийшов до вищезазначеного кафе, після чого вони разом пішли до закинутої будівлі, що розташована поряд із казармою, де ніхто не мешкав. ОСОБА_2 повідомив їй, що о третій ночі має заступити на добове чергування. О третій ночі ОСОБА_2 розбудив ОСОБА_6 , сказавши, що йде на чергування. Після цього ОСОБА_2 приніс обігрівач, так як було дуже холодно, потім знову прийшов та приніс кицьку. Зайшовши до кімнати востаннє, під ранок, ОСОБА_2 знову прийшов до кімнати, мав при собі автомат та був у стані алкогольного сп`яніння, не міг відчинити двері, які відчинялись лише зовні. ОСОБА_5 збиралась у цей час на навчання. На запитання чому він випивав під перебування на посту, ОСОБА_2 повідомив їй, що випивав із знайомими пожежниками. У подальшому, в той момент коли свідок ОСОБА_5 одягала кофту, вона почула вистріл. Вона відразу вибігла на вулицю і покликала на допомогу, після чого її відвели до іншої будівлі. Свідок ОСОБА_5 також зазначила, що часом вони з ОСОБА_2 сварилися, коли він приходив до кафе. Він замовляв собі випивку. Одного разу приревнував її до одного з відвідувачів та вистрелив зі зброї у повітря, після чого хлопці, з якими він проходив службу забрали його та він довгий час не приходив.

9. Суд першої інстанції вказував, що відповідно до висновку експерта від 26.04.2018 № 131/К встановлено, що вогнепальний перелом кісток черепу ОСОБА_2 міг бути спричинений власною рукою з вогнепальної зброї; При чому покликання позивача на те, що ОСОБА_2 загинув під час перебування в зоні антитерористичної операції на території Донецької області та зброю йому було видано для безпосереднього виконання службових обов`язків, саме по собі не означає, що його вищезазначені дії вчинені під час виконання службових обов`язків.

10. Суд першої інстанції дійшов висновків, що ОСОБА_2 допущено порушення пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю, що в свою чергу свідчить про те, що у даному випадку нещасний випадок (у тому числі поранення) стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11, так як вбачається порушення потерпілим службової дисципліни, що і стало підставою для висновку про те, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків»; таким чином, наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням службової дисципліни та пораненням, що призвело до загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 .

11. В частині того, що наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 19.11.2014 №1032 було створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку та визначено її склад, проте, оскаржуваний Акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5) та Акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) були підписані іншими особами, а протокол засідання комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014, від 20.11.2014, на якому вирішувалось питання щодо організації спеціального розслідування нещасного випадку та розподіл обов`язків між членами комісії, також підписано двома особами, як членами комісії, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 однак згідно з наказом №1032 від 19.11.2014 вони до неї не входять, суд першої інстанції вважав ґрунтовними, однак зазначив, що такі не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних актів, оскільки не спростовують висновки, які викладено у них.

12. Також суд першої інстанції відмічав суперечливість доводів позивача, що факт наявності алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 на момент події злочину не підтверджено ніякими доказами та зазначав, що в акті №110 про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014 зазначено, що медичний висновок про наявність у крові ОСОБА_2 алкоголю чи інших наркотичних речовин буде наданий при надходженні інформації від Слов`янського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи; згідно висновку експерта №43 від 18.10.2017 при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_2 виявлений спирт етиловий у концентрації у крові 2,32 %, у сечі - 2,66 %; враховуючи той факт, що на момент складення оскаржуваних документів висновку експертизи ще не було, комісією дані обставини не встановлювалися та не були враховані при складенні акту №110 про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

13. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі №826/15278/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо правильного застосування, зокрема, положень п.п. 4.3., 4.6. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

15. Крім того, як на підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було в повному обсязі встановлено всі обставини справи, які мають істотне значення, що відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України та пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України.

16. Позивач також зазначає, що при новому розгляді вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.12.2020 в повному обсязі виконані не були, що є порушенням частини 5 статті 353 КАС України; при цьому відсутній висновок Верховного Суду про застосування та дотримання вказаної норми процесуального права.

17. ОСОБА_1 зауважує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки рішення суду першої інстанції не перевіряв і докази не досліджував, а формально провів апеляційний розгляд, адже доводи стосовно підписання оскаржуваних актів спеціального розслідування загибелі її сина неповноважним складом комісії та результати токсикологічного дослідження біологічних матеріалів з міста Донецька вже після комісійної судово-медичної експертизи, суд апеляційної інстанції проігнорував; так само апеляційний суд у даній справі не звернув увагу на відсутність слідів рук і ніг на зброї сина позивача, відсутність встановленого у рамках відповідного кримінального провадження калібру травмуючого снаряду та зброї тощо.

18. Скаржник також вказує, що у даній справі суди попередніх інстанцій застосували норми права щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що суд першої інстанції фактично самостійно провів спеціальне розслідування загибелі ОСОБА_2 ..

19. Висновки судів попередніх інстанцій щодо неналежного підписання оскаржуваних актів позивач вважає такими, що нівелюють положення статті 19 Конституції України та знаходяться поза межами правопорядку і законності.

20. Посилаючись на грубе порушення норм процесуального права, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в ході нового розгляду прийняли судові рішення на підставі недопустимих доказів за відсутності всіх матеріалів розслідування нещасного випадку, оскільки відповідачем не була виконана ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020. Крім того, на переконання скаржника, суди в цій частині також порушили частину 5 статті 353 КАС України, оскільки Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 констатував, що судами попередніх інстанцій не було вирішено питання щодо відсутності всіх матеріалів службового розслідування.

21. Окрім того, позивач вважає, що комісія передчасно, необґрунтовано та неправомірно зробила свої висновки про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, а суди попередніх інстанцій в ході розгляду справи не звернули на це увагу та встановили обставини на основі недопустимого доказу - висновку експерта № 43 від 18.10.2017; крім того, суди попередніх інстанцій не мали правових підстав оцінювати докази, які надавались з кримінального провадження.

22. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

23. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 11 липня 2022 року.

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М.

25. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі №826/15278/17.

26. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 24 липня 2023 року

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.03.1991 року.

28. 14.11.2014 до відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надійшла інформація про загибель в місті Слов`янськ Донецької області міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Січ" рядового міліції ОСОБА_2 .

29. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 19.11.2014 № 1032 створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку (Комісія).

30. 05.12.2014 Комісією складено акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 14.11.2014 об 08:50 год., за формою Н-5 (акт розслідування).

31. В акті розслідування зазначено, що 14.11.2014 о 08:50 год. в кімнаті АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_2 з вогнепальним пораненням голови.

32. Із пояснення свідка ОСОБА_5 , що була допитана під час судового засідання в Окружному адміністративному суді міста Києва, встановлено, що вночі 14.11.2014 заступив на чергування, а з 08:00 год. ОСОБА_2 вдягнений та озброєний для несення служби, декілька разів заходив в кімнату до ОСОБА_5 та розмовляв з нею. Зайшовши до кімнати востаннє, ОСОБА_2 присів на ліжко тримаючи у руках автомат АКМ. В подальшому ОСОБА_5 почула постріл і, повернувшись, побачила, як ОСОБА_2 падає на підлогу. Вона вибігла на вулицю і покликала на допомогу.

33. Слідчо-оперативною групою Слов`янського МВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області проведено огляд кімнати № 2 гуртожитку та вилучено автомат АКМ № НОМЕР_2 одну гільзу, магазин з 29 патронами та зроблено змиви зі стіни бурого кольору.

34. Комісією встановлено, що причиною нещасного випадку є порушення ОСОБА_2 вимог пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 657.

35. Згідно висновків Комісії, нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

36. 05.12.2014 начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Терещуком О.Д. затверджено акт № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру, за формою НТ.

37. В акті № 110 зазначено, що медичний висновок про наявність у крові ОСОБА_2 алкоголю чи інших наркотичних речовин буде наданий при надходженні інформації від Слов`янського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

38. Вказаним актом № 110 затверджено висновки Комісії, а саме, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

41. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

42. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

43. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

44. Частина 1 статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

45. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

46. Основні засади (принципи) адміністративного судочинства визначені в частині 3 вказаної статті. Ними є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

47. Відповідно до статті 14 Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

48. Підзаконний нормативно-правовий акт, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

49. На підставі пункту 2.1. розділу 2 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

50. Згідно з пунктом 2.2 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

51. Відповідно до пункту 2.4 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

52. Пункт 3.1 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

53. Згідно пункту 3.8 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю;

скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

54. Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов`язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов`язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

55. Згідно з пунктом 3.10 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах частини другої пункту 3.11 Порядку, визнаються пов`язаними з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування.

56. Пунктом 3.11 Порядку №1346 передбачено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

57. Згідно з пунктом 3.12 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

58. Згідно з пунктом 3.14 Порядку №1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

59. Випадки загибелі працівників органів Міністерства внутрішніх справ України підпадають під проведення спеціального розслідування, проведеного згідно пункту 4.1 Порядку №1346.

60. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, де зазначається один з таких висновків про нещасний випадок (у тому числі поранення): нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю. Також оформлюються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, в тому числі акт за формою Н-1 або НТ в двох примірниках - пункти 3.8 - 3.12 (пункт 4.6 Порядку №1346).

61. Відповідно до пункту 4.3 Порядку №1346 Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, нещасного випадку зі смертельним наслідком, випадку зникнення працівника підрозділу організовує наказом (розпорядженням) керівник органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ.

До складу комісії із спеціального розслідування включаються заступник керівника органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ (голова комісії) та представники: служб внутрішньої безпеки та розслідувань, державного нагляду за охороною праці системи МВС України, управління (відділу) роботи з персоналом, органу, до сфери управління якого належить підрозділ, керівник підрозділу, де стався випадок. У разі необхідності до складу комісії включаються представники інших підрозділів.

Комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що трапився під час виконання оперативно-розвідувальних завдань, ліквідації масових безпорядків, за рішенням керівника органу, до сфери управління якого належить підрозділ може мати інший склад.

При розслідуванні гострих професійних захворювань (отруєнь) для роботи в комісії залучається спеціаліст відповідної СЕС системи МВС України, а в разі самогубства працівника - психолог.

62. Відповідно до пункту 4.6 Порядку № 1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов`язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначаються категорія аварії та розмір заподіяної під час цієї аварії матеріальної шкоди.

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди зі змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему

думку.

Акт за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується керівником вищого підрозділу протягом доби після одержання цих документів.

63. Інструкція із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №657 (далі - Інструкція), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2011 за №1125/19863 визначає систему заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки особового складу органів внутрішніх справ, запобігання загибелі, пораненням та травмуванню працівників міліції та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю працівниками міліції.

64. Розділом IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю встановлено заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю під час несення служби.

65. Пунктом 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю встановлено, що категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо патрон знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу.

66. Виходячи із аналізу наведених положень нормативно-правових актів, зокрема і тих, стосовно яких відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування, слід дійти висновку, що спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком організовується наказом (розпорядженням) керівника органу, до сфери управління якого належить відповідний підрозділ, до складу комісії із спеціального розслідування включаються заступник керівника органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ (голова комісії) та представники: служби внутрішньої безпеки та розслідувань, державного нагляду за охороною праці системи МВС України, управління (відділу) роботи з персоналом, органу, до сфери управління якого належить підрозділ, керівник підрозділу, де стався випадок, а у разі необхідності до складу комісії включаються представники інших підрозділів.

67. За результатами такого розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13, а саме: копія відповідного наказу (розпорядження) про організацію спеціального розслідування нещасного випадку; акт спеціального розслідування нещасного випадку; протокол огляду місця, де стався нещасний випадок, за встановленою формою (додаток 9); ескіз місця нещасного випадку (у тому числі поранення) за встановленою формою (додаток 10), необхідні плани, схеми, фотознімки місця події, пошкодженого об`єкта, транспортного засобу, обладнання, устаткування тощо; протоколи рішень комісії із спеціального розслідування про розподіл функцій між членами цієї комісії, які беруть участь у розслідуванні, та про призначення експертної комісії; припис посадової особи служби державного нагляду за охороною праці (якщо він видавався); копія акта за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого окремо; висновки експертиз (науково-технічної, медичної тощо), якщо такі проводилися; медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого, а також про наявність в його організмі алкоголю чи наркотиків (у разі необхідності); висновок лікувально-профілактичного закладу про розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь), результати вимірів і лабораторних досліджень виробничих факторів трудового процесу; протоколи опитувань та пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (додаток 11); копії документів про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охорони праці, особистої безпеки; копії приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих керівнику державними інспекторами до настання нещасного випадку (у тому числі поранення) і під час його розслідування; витяги із законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, особистої безпеки, вимоги яких були порушені; довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком (у тому числі пораненням), та надання потерпілому чи членам його сім`ї матеріальної допомоги; копія наказу керівника згідно з пунктом 4.12 цього Порядку тощо.

68. Також наведеними нормами встановлено, що акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування, а у разі незгоди з його змістом, член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.

69. Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду повторно виходили з того, що ОСОБА_2 допущено порушення пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, що, в свою чергу, стало підставою для прийняття Комісією рішення згідно з пунктом 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, та визнано, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, так як вбачається порушення потерпілим службової дисципліни.

70. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у цій ситуації наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням службової дисципліни та пораненням, що призвело до загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 .

71. Як було встановлено, ця справа вже була на розгляді в суді касаційної інстанції, та постановою від 03.12.2020 Верховний Суд направив цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неповного дослідження обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

72. Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. А тому, під час нового розгляду справи на підставі зазначеної норми процесуального закону, суду першої інстанції необхідно було врахувати висновки суду касаційної інстанції та зауваження щодо недосліджених обставин справи.

73. Як видно із матеріалів даної справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020, якою прийнято до провадження адміністративну справу № 826/15278/17, також витребувано у сторін письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.12.2020 по даній справі, а також витребувано у відповідача протокол проведення слідчого експерименту, протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протокол допиту свідка ОСОБА_11 , протокол допиту свідка ОСОБА_12 , протокол допиту свідка ОСОБА_13 , які стали підставою для прийняття оскаржуваних актів.

74. Суди попередніх інстанцій зазначали, що відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суд не повідомив.

75. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції констатували, що відповідач вимоги ухвали суду не виконав, та додаткових процесуальних дій не вчиняв.

76. Верховний Суд зауважує, що процесуально-правові засади щодо витребування доказів передбачено в статті 80 КАС України, згідно частини 3 якої про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

77. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (частина 6 статті 80 КАС України).

78. Відповідно до частини 8 статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

79. Відповідно до частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

80. Процесуально-правові засади щодо заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві передбачені Главою 9 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.

81. Так, відповідно до статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

82. Відтак, встановивши, що витребувані докази (протокол проведення слідчого експерименту, протокол допиту свідка ОСОБА_10 , протокол допиту свідка ОСОБА_11 , протокол допиту свідка ОСОБА_12 , протокол допиту свідка ОСОБА_13 ) були підставою для прийняття оскаржуваних актів та відповідач вимоги ухвали суду не виконав, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішував питань щодо застосування до такого учасника справи заходів процесуального примусу, як це передбачено частиною 8 статті 80 КАС України чи щодо визнання обставин, для з`ясування яких витребовувалися ці докази (частина 9 статті 80 КАС України).

83. А тому, Верховний Суд вважає вірними доводи касаційної скарги щодо того, що судами попередніх інстанцій на виконання вказівок суду касаційної інстанції не було належним чином вирішено питання щодо відсутності всіх матеріалів службового розслідування.

84. Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій вдруге порушили норми процесуального права в частині неповноти дослідження обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

85. Щодо доводів касаційної скарги в частині підписання оскаржуваних актів неповноважним складом комісії, Верховний Суд зазначає наступне.

86. Як було встановлено судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи, наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 19.11.2014 №1032 створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку та визначено її склад. Оскаржувані Акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5) та Акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) були підписані іншими особами, а протокол засідання комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014, від 20.11.2014, на якому вирішувалось питання щодо організації спеціального розслідування нещасного випадку та розподіл обов`язків між членами комісії, також підписано двома особами, як членами комісії, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак згідно з наказом №1032 від 19.11.2014 року вони до неї не входять.

87. Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до протоколу засідання комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014 з працівником батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Січ», підпорядкованого ГУ МВС України в місиі Києві, рядовим міліції ОСОБА_2 від 20.11.2014, розподілено обов`язки між конкретними членами вказаної комісії, та замість двох з них оскаржувані акти підписані іншими особами, в тому числі без зазначення їх посад.

88. Матеріали справи також не містять доказів щодо зміни складу Комісії, чи покладання відповідних обов`язків на указаних осіб.

89. Такі обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій під час нового розгляду справи. Поряд з цим, в оскаржуваних судових рішеннях наявних висновок про те, що такі доводи позивача були ґрунтовними, однак вказані порушення не тягнуть собою скасування оскаржуваних актів з огляду на правильність висновків за результатами службового розслідування.

90. Колегія суддів зауважує, Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18, вже звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

91. Ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи, суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України.

92. Отже спірні рішення відповідача повинні були бути перевіреними адміністративним судом на предмет законності та легітимності в частині дотримання процедури їх прийняття.

93. Водночас, у іншій справі у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 Верховний Суд указував, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

94. У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

95. Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

96. Застосовуючи ці підходи до обставин даної справи, Верховний Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі щодо того, що наявність підпису на оскаржуваних актах інших осіб, які не були визначені в наказі, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних актів, оскільки не спростовують висновки, які викладено у них, - є передчасними та зробленими без повноти дослідження, як розподілених обов`язків уповноважених членів комісії під час розслідування, так і процедури прийняття спірних рішень відповідача.

97. Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині також знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

98. Щодо доводів касаційної скарги про встановлення судами попередніх інстанції обставин на основі недопустимих доказів, Верховний Суд зазначає наступне.

99. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановили обставини на основі недопустимого доказу - висновку експерта № 43 від 18.10.2017 та крім того, суди попередніх інстанцій не мали правових підстав оцінювати докази, які надавались з кримінального провадження.

100. Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, суд відмічав суперечливість доводів позивача, що факт наявності алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 на момент події злочину не підтверджено ніякими доказами, позаяк в акті №110 про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014 зазначено, що медичний висновок про наявність у крові сина позивача алкоголю чи інших наркотичних речовин буде наданий при надходженні інформації від Слов`янського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, а згідно висновку експерта №43 від 18.10.2017 при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_2 виявлений спирт етиловий у концентрації у крові 2,32 %, у сечі - 2,66 %.

101. Параграф 1 Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає основні положення про докази.

102. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

103. Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.

104. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.

105. Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).

106. Згідно зі статтею 74 КАС України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

107. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

108. До таких висновків щодо сутності доказів та, зокрема, визначення критеріїв їх допустимості дійшов Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2022 року у справі № 280/8987/20.

109. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

110. Колегія суддів повторно зауважує, що в силу вимог частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

111. Повертаючись до матеріалів даної справи та аналізуючи характер спірних правовідносин, слід зазначити, що скаржник належним чином не обґрунтовує, чим визнання недостовірності такого доказу може вплинути на правомірність оскаржуваних актів, позаяк такий доказ (висновок експерта №43 від 18.10.2017), з огляду на час складення не був врахований комісією під час розслідування нещасного випадку.

112. Слід зауважити, що предметом адміністративного позову у цій справі не є питання перебування загиблого сина позивача у стані алкогольного сп`яніння; натомість предметом позову є правомірність прийняття спірних актів за фактом розслідування нещасного випадку, що трапився в листопаді 2014 року за участю ОСОБА_2 .

113. Адміністративний суд в межах даного позову не може оцінювати докази і обставини, які підлягають встановленню під час кримінального провадження, а саме конкретні деталі смерті ОСОБА_2 .

114. Критерії, з яких виходить адміністративний суд під час розгляду справ, визначені в статті 2 КАС України, і саме від них повинен відштовхуватись суд під час судового розгляду.

115. Відтак, суду необхідно було дослідити, чи оскаржувані акти складені в межах повноважень та на підставі з`ясованих всіх обставин, і виходити виключно із тих доказів, які існували на час складення спірних актів.

116. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

117. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

118. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

119. Таким чином, неповне з`ясування судом дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права, з урахуванням наведених вище висновків, є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

120. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення ухваленні з порушенням норм процесуального права.

121. А тому, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

122. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, а також висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 03.12.2020 у цій справі, які не були в повному обсязі враховані, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

123. Разом з тим, Суд звертає увагу, що 15 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

124. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

125. А тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

126. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись ст. 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі №826/15278/17 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду