ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа №826/15636/15
касаційне провадження №К/9901/28382/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 (головуючий суддя - Літвінова А.В., судді: Кротюк О.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 (головуючий суддя - Петрик І.Й.; судді: Борисюк Л.П., Собків Я.М.) у справі № 826/15636/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації від 26.06.2015 № 13460/6/99-99-15-03-02-15 із зобов`язанням надати нову.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02.11.2015 позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.02.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 без змін.
Державна фіскальна служба України звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 287 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 161 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових актів.
Позивачем, у свою чергу, подано клопотання про передачу справи № 826/15636/15 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів для прийняття узгодженої правової позиції.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.1995 за договором купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» приватизувало державне підприємство (як цілісний майновий комплекс). Зазначене майно складається, зокрема, з нежилого приміщення на першому поверсі трьохповерхового жилого будинку, за адресою: вул. Фрунзе, 33.
05.06.2015 позивач у порядку статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернувся із запитом до Державної фіскальної служби України з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань: чи зобов`язане Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» за вказаних у запиті обставин сплачувати податок на майно (в частині орендної плати) за земельну ділянку за адресою Фрунзе, 33 ; чи понесе позивач якусь відповідальність за Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо не буде сплачувати податок на майно (орендну плату) за розглядувану ділянку; чи може Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана», враховуючи положення статей 50 і 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), уточнити податкові зобов`язання (шляхом їх зняття) за 2012 - 2015 роки та повернути надміру сплачені кошти у вигляді орендної плати, яка здійснювалась без законних підстав.
Листом від 26.06.2015 № 13460/6/99-99-15-03-02-15 відповідачем надано відповідь на поставлені платником запитання.
Скасовуючи вказану індивідуальну податкову консультацію та зобов`язуючи надати нову з урахуванням висновків суду, Окружний адміністративний суд м. Києва, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що в листі Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 № 13460/6/99-99-15-03-02-15 відсутні відповіді на поставлені позивачем питання, як і відсутнє посилання на відсутність у податкового органу компетенції надавати консультації з поставлених питань.
Крім того, суд зазначив, що пунктами 287.1, 287.6, 287.7, 287.8 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено: обов`язок сплати земельного податку власниками нерухомого майна незалежно від оформлення права власності на землю; обов`язок власника нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
В зв`язку з цим, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що оскільки питання виникнення обов`язку позивача сплачувати плату за землю та розмір цієї плати врегульовано вказаними вище положеннями, то питання його відповідальності у випадку неперерахування плати за землю (орендної плати), можливість уточнення податкового зобов`язання за 2012 - 2015 роки та повернення надміру сплаченої орендної плати має вирішуватись відповідно до загальних положень Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням пункту 287.8 статті 287 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Для цього, в свою чергу, законодавець вимагає від платника податків, який звертається за індивідуальною податковою консультацією, правильно формулювати самі запитання, які мають бути поставлені конкретно, чітко та зрозуміло, з описом індивідуальної ситуації, що склалась.
Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
В порушення наведених процесуальних приписів суди попередніх інстанцій у спірному випадку, надаючи правову оцінку розглядуваній податковій консультації, не зазначили, на які саме з поставлених трьох питань відповідачем не надано відповіді, а також, у чому, на переконання судів, полягає неконкретність наданих роз`яснень органа доходів і зборів.
Крім того, за правилами пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Проте, Окружний адміністративний суд м. Києва, зокрема, вказуючи на необхідність надання відповідачем нової індивідуальної податкової консультації з урахуванням висновків суду, не зазначив, в чому полягає суперечність оспорюваної консультації нормам або змісту відповідного податку на майно.
У цій конкретній ситуації такий висновок суду є передчасним, оскільки скасовуючи індивідуальну податкову консультацію від 26.06.2015 № 13460/6/99-99-15-03-02-15 з огляду на відсутність у ній правової позиції, суд безпідставно виклав висновки щодо правильного на його думку застосування приписів пунктів 287.1, 287.6, 287.7, 287.8 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Адже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Суд касаційної інстанції, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Щодо заявленого позивачем клопотання про передачу справи № 826/15636/15 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, то слід зазначити, що за правилами частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Враховуючи те, що колегія суддів Верховного Суду за наслідками розгляду цього спору дійшла висновку про направлення справи на новий розгляд з підстави порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, підстави для передачі справи № 826/15636/15 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів на даний час відсутні.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі № 826/15636/15 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк