ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа №826/15641/16

адміністративне провадження №К/9901/14447/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Желєзного І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018р. (судді - Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019р. (судді - Собків Я.М., Степанюк А.Г., Файдюк В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила (з урахуванням уточнень позовних вимог том І а.с. 182 - 185; том ІІ а.с. 14 - 17):

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині визнання нікчемним правочину з розміщення коштів на власному картковому рахунку, а саме - «правочину за операцією з розміщення 15.06.2016р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) коштів в сумі 150000 грн на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_2 з призначенням платежу «поповнення картрахунку № НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 ", оформлене наказом №233-ОД «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» на підставі Акта перевірки №21;

зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 158255,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує її право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення її договору банківського вкладу до нікчемного на підставі п. 7 та 9 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018р., яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019р., позов задоволено частково.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 158255,07 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії Уповноваженої особи Фонду повністю відповідають положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено обов`язок відповідача провести перевірку правочинів на предмет виявлення нікчемних та тимчасово обмежити з цих підстав виплату грошових коштів з банківських вкладів вкладників банку.

Крім того, посилається на те, що на час звернення позивача з позовом триває перевірка Уповноваженою особою фонду відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому вимоги позивача є передчасними.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено Договір банківського рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті №ZP-005791.

Згідно виписки по рахунку за період з 09.03.2016р. по 28.09.2016р. та квитанції банку №239974 позивач здійснила вклад у розмірі 150000 грн, призначення платежу - «поповнення картрахунку № НОМЕР_2 ; залишок на кінець періоду становив 158255,07 грн. (том І а.с. 20 - 22; 41)

Рішенням Правління Національного банку України від 15.06.2016р. №70-рш/БТ ПАТ «КБ «Євробанк» віднесено до категорії проблемних. (том І а.с. 107 - 108)

Рішенням Правління Національного банку України від 17.06.2016р. №73-рш ПАТ «КБ «Євробанк» віднесено до категорії неплатоспроможних».

На підставі цього рішення Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 17.06.2016р. №1041, згідно з яким розпочала процедуру виведення ПАТ «КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016р. до 16.07.2016р. включно, призначила Уповноважену особу Фонду та делегувала всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені статтями 37 - 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_2 на один місяць. (том І а.с. 136 - 137)

21.06.2016р. Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», відповідно до якого вирішено здійснити перевірку договорів, укладених з ПАТ «КБ «Євробанк» за період з 17.06.2014р. по 17.06.2016р. на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», утворивши для цього відповідну Комісію. (том І а.с. 139 - 140)

21.06.2016р. Уповноваженою особою прийнято наказ №27 «Про перевірку вкладів фізичних осіб», відповідно до якого вирішено здійснити перевірку документів, пов`язаних укладанням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб для визначення підстав можливого обмеження Уповноваженою особою Фонду здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам. (том І а.с. 141 - 144)

07.07.2016р. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1183, яким продовжила строки дії тимчасової адміністрації Банку з 17.07.2016р. до 16.08.2016р. включно. (том І а.с. 145)

16.08.2016р. відповідно до рішення Правління Національного банку України №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1523, згідно з яким розпочала процедуру ліквідації Банку з 17.08.2016р. до 16.08.2018р. включно, призначила Уповноважену особу Фонду та делегувала всі повноваження ліквідатора Банку Кононцю В.В. з 17.08.2016р. до 16.08.2018р. включно. (том І а.с. 65; 67)

Фонд повідомив вкладників про початок проведення виплат гарантованої суми вкладу починаючи з 19.08.2016р. по 30.09.2016р. через установи банку-агенту Фонду АТ «Таскомбанк». (том І а.с. 16)

02.09.2016р. позивач звернулась до ПАТ КБ «Євробанк» із заявою про причини блокування її зарплатної картки у зв`язку з чим вона не має змоги зняти гроші в сумі 158250 грн. (том І а.с. 17)

14.09.2016р. позивач звернулась до ПАТ КБ «Євробанк» із заявою про включення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, подати до Фонду додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду та виплатити їй гарантовану суму коштів за договором банківського рахунку № НОМЕР_2 , розміщеним у банку ПАТ КБ «Євробанк». (том І а.с. 18)

Листом від 07.09.2016р. №01-24.215515 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що в результаті проведеної Комісією перевірки встановлено, що операції по зарахуванню на її рахунок грошових коштів мають ознаки операцій, які могли спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом (ознаки «дроблення»), у зв`язку з чим Уповноваженою особою Фонду прийнято рішення про тимчасове обмеження здійснення ПАТ «КБ «Євробанк» банківських операцій щодо виплати позивачу коштів. (том І а.с. 19)

16.11.2016р. Уповноваженою особою Фонду затверджено Акт перевірки №21 Комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених з ПАТ «КБ «Євробанк», призначеної наказом від 21.06.2016р. №26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», якою виявлено правочини (операції, транзакції), за операціями по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб на поточні/карткові рахунки клієнтів - фізичних осіб, що є нікчемними на підставі пунктів 7 та 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (том І а.с. 91 - 92)

У додатку №1 до Акту Комісії №21 від 16.11.2016р. міститься банківська операція щодо зарахування грошових коштів в сумі 150000 грн на банківський рахунок позивача № НОМЕР_2 . (том І а.с. 93)

24.11.2016р. Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №233-ОД, яким визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких зазначено у Додатку №1 та Додатку №2 до вказаного наказу, а також вирішено не застосовувати наслідки нікчемності правочинів до операцій, перелік яких наведено у Додатках №1 та №2 до наказу. (том І а.с. 94)

У Додатку №2 до наказу №233-ОД від 24.11.2016р. міститься банківська операція із зарахування грошових коштів в сумі 150000 грн на банківський рахунок позивача № НОМЕР_2 . (том І а.с. 156)

Листом від 28.11.2016р. №01-14.4/7223 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про проведення процедури ліквідації Банку, призначення тимчасової адміністрації Банку та проведення Уповноваженою особою Фонду перевірки правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (том І а.с. 39 - 40)

Також позивача повідомлено про те, що під час перевірки правочинів Уповноваженою особою Фонду виявлено правочин (операцію), що має ознаки нікчемності відповідно до статті 38 Закону, а саме - правочин за операцією з розміщення 15.06.2016р. позивачем коштів в сумі 150000 грн на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_2 з призначенням платежу «поповнення картрахунку № НОМЕР_2 » містить ознаки нікчемності правочинів, визначені в пунктах 7, 9 статті 38 Закону, а тому сума внесених позивачем коштів на банківський рахунок не підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судами встановлено, що договір банківського рахунку позивача визнано нікчемним на підставі п. 7, п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку з чим її не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і на неї поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. При цьому суди виходили з того, що відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ КБ «Євробанк» обмеження.

Крім того, суди виходили з того, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, банк має вживати всіх передбачених заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку не входять до кола таких осіб. Тобто, рішення Правління Національного банку України №70-рш/БТ «Про віднесення ПАТ КБ «Євробанк» до категорії проблемних» стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Суди виходили з того, що відповідачем не надано до суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що наказ Уповноваженої особи фонду є внутрішнім розпорядчим документом банк і жодним чином не впливають на факт нікчемності правочину.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи, наведені у касаційних скаргах, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №4452-VI у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Згідно частин 1, п. 1 ч. 2 статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затв. рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012р. №14 (в редакції рішення Виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016р. №823; далі - Положення №14), яке розроблено відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, передбачено процедуру визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, яка передбачає такі послідовні етапи: складення Уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом №4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №802/351/16-а (провадження №11-886апп18) та від 27.02.2019р. у справі №826/9960/15 (провадження №11-1403апп18).

Відповідно до частини 2 статті 37, частин 2 та 4 статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його Уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Станом на дату укладення між Банком і позивачем договору банківського рахунку частина 3 статті 38 Закону №4452-VI передбачала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7); та що здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9).

Таким чином, хоч Уповноважена особа Фонду відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI і наділена правом проведення перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину.

При цьому висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведення перевірки правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ «КБ «Євробанк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про нікчемність правочину (операції) на підставі п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI: правочини за операцією з розміщення 15.06.2016р. позивачем коштів в сумі 158255,07 грн на поточному банківському рахунку № НОМЕР_2 .

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено, що укладений між ПАТ «КБ «Євробанк» і позивачем договір створює для останньої певні переваги (пільги) щодо інших кредиторів банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Правова позиція щодо застосування норм матеріального права, а саме - частини 3 статті 38 Закону №4452-VI у подібних правовідносинах за участю ПАТ «КБ «Євробанк» міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №826/15487/16, від 02.10.2019р. у справі №826/9673/17.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.11.2018р. у справі №810/896/16, від 28.11.2018р. у справі №826/3486/16, від 19.06.2019р. у справі №826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№816/378/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.

Водночас, розглядаючи справу №816/378/16 у постанові від 01.07.2020р. Велика Палата Верховного Суду визнала зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до Переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону №4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

За наслідками розгляду справи №816/378/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

«…ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012р. №346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012р. за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ №…(про віднесення банку до числа проблемних) згідно зі статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

Згідно з постановою НБУ №… (про віднесення банку до числа проблемних) Банк було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення Банку до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку…, а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Крім того, у постанові НБУ №…(про віднесення банку до числа проблемних) не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.»

Такі висновки Великої Палати Верховного Суду підтримано у постановах Верховного Суду від 06.08.2020р. у справі №826/18684/16 та від 13.08.2020р. у справі № 826/1897/16.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Водночас, у постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання відповідачем нікчемним укладеного з позивачем договору.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про нікчемність договору банківського вкладу, а провадження у справі в цій частині - закриттю. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 238 345 349 350 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк» в частині визнання нікчемним правочину з розміщення коштів на власному картковому рахунку, а саме - «правочину за операцією з розміщення 15.06.2016р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) коштів в сумі 150000 грн на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_2 з призначенням платежу «поповнення картрахунку № НОМЕР_2 ПІБ ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 ", оформлене наказом №233-ОД «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» на підставі Акта перевірки №21, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

І.В. Желєзний