ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа №826/15911/15
адміністративне провадження №К/9901/39805/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДфС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (судді: Губська О.А. (головуючий), Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі № 826/15911/15 за позовом Приватного підприємства "Укрторгбудінвест" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДфС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Укрторгбудінвест" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДфС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.01.2015:
- № 0000042202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 135 218,00 грн, в тому числі за основним платежем на 108 224,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 27 056,00 грн;
- № 0000032202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в загальному розмірі 142 400,00 грн, в тому числі за основним платежем на 113 920,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 28 480,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Підприємством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, що не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що позивачем не було надано до суду первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «БК» ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», ТОВ «БК» БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», ТОВ «ПАЙНЕР».
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 15.12.2014 № 6499/26-58-22-01-17/33944795, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- пп.14.1.206 п.14.1 ст.14, пп.135.5.1 п.135.5 ст. 135, п. п.138.1 ст.138, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. №88 та ст.9 Закону України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 108 224 грн, в тому числі: за три квартали 2012 року на суму 29 174,00 грн, за 4 кв. 2012 року на суму 91275,00 грн, за 2013 рік на суму 16 949,00 грн;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 113 920,00 грн.
Згідно акту перевірки висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ «БК» ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», ТОВ «БК» БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», ТОВ «ПАЙНЕР» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, правочини позивача з вказаними контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, вбачається проведення діяльності спрямованої на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам. Такий висновок контролюючий орган зробив на підставі інформації, що надана іншими контролюючими органами (в тому числі і акт про неможливість проведення зустрічної звірки) та наявна в інформаційних базах даних ДФС, зокрема відносно того, що контрагенти не знаходяться за місцезнаходженням, відсутні ресурси для ведення господарської діяльності, анульовані свідоцтва платників ПДВ, неможливо прослідкувати ланцюг постачання, незвітування контрагентів до контролюючих органів. Крім того, наявні пояснення засновника ТОВ «БК» «ГЕФЕСТ-АЛЬЯНС» ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №32014100000000036 про те, що він не має жодного відношення до діяльності вказаного господарюючого суб`єкту.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «БК» ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», ТОВ «БК» БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», ТОВ «ПАЙНЕР» на підставі договорів підряду (виконання робіт).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами було надано копії документів, зокрема, договори; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, у яких вказано види, обсяг та вартість виконаних робіт, витрати на експлуатацію техніки; копії договірних цін щодо здійснення реконструкції, у яких наведено відомості щодо заробітної плати, вартості матеріальних ресурсів, загально виробничі витрати, коштів на покриття адміністративних витрат; копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3); податкові накладні; банківські виписки.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
12.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
16. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту, як не є таким критерієм і звітування контрагентів до контролюючого органу та сплата ними податків.
17. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
21. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Так, судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
Колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки позивачем до перевірки було надано необхідні первинні документи, зокрема і по господарських операціях з ТОВ «БК» ГЕФЕСТ АЛЬЯНС», ТОВ «БК» БУДІНВЕСТ-ПРОЕКТ», ТОВ «ПАЙНЕР», зауважень щодо їх оформлення та наявності всіх необхідних реквізитів у контролюючого органу не було. Акт перевірки не містить посилань щодо відсутності у позивача первинних документів по спірних операціях. Відсутність первинних документів чи недоліки в їх оформленні не були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував надані позивачем до суду апеляційної інстанції первинні документи, які підтверджують факт вчинення господарських операцій. Крім того, акт перевірки містить посилання на конкретні первинні документи з зазначенням їх назви, дати та інших реквізитів.
22. Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами судом обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені належними доказами. Висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок, інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДФС чи надана іншими контролюючими органами, на яку посилається контролюючий орган, не заслуговують на увагу, оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону.
Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
23. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
24. Посилання контролюючого органу на пояснення засновника ТОВ «БК» «ГЕФЕСТ-АЛЬЯНС» ОСОБА_1 про його непричетність до господарської діяльності вказаного господарюючого суб`єкта, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки згідно з копіями документів первинного бухгалтерського обліку, наданих позивачем, останні від імені ТОВ «БК» «ГЕФЕСТ-АЛЬЯНС» було підписано директором ОСОБА_2., а не ОСОБА_1 . Водночас, відповідно до інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 є керівником цього підприємства лише з 26.12.2013, натомість документи по взаємовідносинах з позивачем були складені і підписані до призначення ОСОБА_1 директором.
Також контролюючим органом не було надано і доказів наявності вироків в кримінальній справі відносно зазначених контрагентів, в межах якої також були надані пояснення ОСОБА_1 , а отримані відомості в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманого на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було.
25. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Підприємством було сформовано витрати та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як контролюючим органом так і позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
26. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
27. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДфС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 слід залишити без задоволення.
28. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
30. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДфС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору до закінчення касаційного провадження у справі, який відповідно до вимог статті 133 КАС України підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДфС у м. Києві за подачу касаційної скарги у розмірі 5 846,40 грн (120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).
Керуючись статтями 133 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі 826/15911/15 залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДфС у м. Києві судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 5 846,40 грн (п`ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова