ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №826/16295/16

адміністративне провадження №К/9901/43899/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/16295/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Конті" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Конті" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Кармазіна О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Троян Н.М., суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "КОНТІ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» щодо відхилення та неакцептування вимог Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» до ПАТ «Фідобанк»;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» акцептувати кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» у розмірі 16214556 грн 14 коп. і включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Фідобанк»;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни до затвердженого переліку (реєстру) вимог кредиторів в частині доповнення кредиторськими вимогами Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» у розмірі 16214556 грн 14 коп.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у зв`язку з ліквідацією банку звернувся до Уповноваженої особи із заявою про акцептування вимог кредитора (позивача), які підтверджені рішенням Господарського суду м. Києва № 910/25058/14 про стягнення на користь позивача з банку 9 900 649,98 грн. основного боргу, 11 329,53 грн. - 3% річних та відшкодування 73080 грн. судового збору. Однак, у відповідь було надіслано лист із цитуванням норм законодавства щодо виконання судових рішень, без будь-якої оцінки вимог позивача та, відповідно, без прийняття будь-якого рішення щодо них. Крім того, як зазначає позивач, у зв`язку з невиконанням банком з моменту подання позову щодо стягнення основної суми заборгованості, тобто з 21.10.2014, і до прийняття рішення щодо запровадження тимчасової адміністрації у банку, тобто по 19.05.2016, нарахована сума боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами. Таким чином, зазначивши у позові розрахунок (а.с.7), позивач вважає, що загальний розмір вимог позивача до Банку, що підлягає акцептуванню відповідачем, становить 16 214 556,14 грн., яка складається з: 9 900 649,98 грн. - сума основного боргу за судовим рішенням; 11 392,53 грн. - 3% річних за судовим рішенням; 73 080,00 грн - судовий збір, стягнутий на користь позивача з банку за судовим рішенням; 5 759 898,70 грн. - інфляційне збільшення суми заборгованості за період з 21.10.2014 по 19.05.2016; 469 534,93 грн., - 3% річних, розрахованих позивачем за період з 21.10.2014 по 19.05.2016.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 24 листопада 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича, яка полягає у не розгляді по суті заяви Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "КОНТІ" від 02.08.2016 №853/11/330 про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру кредиторів.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича з урахуванням висновків суду повторно та по суті розглянути заяву Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "КОНТІ" від 02.08.2016 №853/11/330 про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру кредиторів і за результатами її розгляду вчинити відповідні дії, передбачені ч. 2 ст. 49, п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку слід визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 02.08.2016 №853/11/330. Разом з тим, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача акцептувати вимоги позивача та в частині подання відповідачем до Фонду змін до затвердженого переліку (вимог) кредиторів є передчасними, оскільки вчиненню таких дій з боку відповідача має передувати розгляд заяви позивача по суті кредиторських вимог та з урахуванням дослідження та оцінки доданих до заяви документів, чого в даному випадку не вчинено відповідачем. Враховуючи наведене, з метою повного захисту прав позивача щодо розгляду його заяви та прийняття передбаченого законом рішення слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача по суті та за результатами її розгляду вчинити відповідні дії.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 15 лютого 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 21 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті».

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення не можна вважати ефективним способом захисту порушених прав, оскільки вони не забезпечують поновлення порушеного права та не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав позивача.

8. Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Конті" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 826/16295/16.

9. 16 травня 2018 року до Верховного Суду від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" надійшов відзив на касаційну скаргу.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Конті". Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

10. 06 червня 2018 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Конті".

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 9 червня 2016 року № 959, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у неплатоспроможному ПАТ «Фідобанк» з 20 червня 2016 р. до 19 липня 2016 р. включно.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича з 20 червня 2016 р. до 19 липня 2016 р. включно.

На підставі Рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку Олександру Володимировичу з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.

Оголошення опубліковано в газеті «Голос України» № 138 (6392) від 23.07.2016. У відповідності до оголошення вимоги кредиторів ПАТ «Фідобанк» приймалися протягом 30 днів з дня опублікування оголошення про ліквідацію ПАТ «Фідобанк» в газеті «Голос України».

02 серпня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою № 853/11/330 про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру кредиторів (а.с. 99-103), яка була отримана відповідачем 08.08.2016.

Згідно вказаної заяви 31.03.2014 банком надано позивачу гарантії платежу у розмірі 12 000 000 грн. Гарантією банк взяв на себе безвідкличні зобов`язання сплатити позивачу суму, що не перевищує 12 000 000 грн, протягом 5-ти банківських днів з дня отримання від позивача оригіналу належно оформленої письмової вимоги за умови визначення у вимозі, що позивач здійснив поставку продукції, а ТОВ «Торгова група «Атлант» не виконало своїх платіжних зобов`язань. Оскільки гарантія платежу не поверталась, позивач від неї не відмовлявся, тому, за твердженням позивача, на час пред`явлення відповідної вимоги гарантія платежу була діючою. 29 жовтня 2014 року позивач звернувся до банку з відповідною вимогою на суму 9 904 709 грн 77 коп., однак, письмової відповіді щодо виконання зобов`язань не було отримано.

Крім того, позивач зазначив, що Господарським судом м. Києва 07.06.2016 прийнято рішення у справі №910/14329/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Атлант», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Конті», про визнання недійсною банківську гарантію від 31.03.2014 № IGR140331/87, у задоволенні якого відмовлено повністю.

Вказане рішення відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення господарського суду набрало законної сили 30.06.2016 (а.с. 78-82).

Крім того, у заяві № 853/11/330 від 02.08.2016 позивачем проведено розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних. Загалом заявлено вимоги на суму 16 559 585 грн 45 коп., які слід включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2015 у справі № 910/25058/14, стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ПАТ «Виробниче об`єднання «КОНТІ» (код 25112243) 9 900 649 грн 98 коп. основного боргу, 11 392 грн. 53 коп. 3 % річних та 73 080 грн судового збору.

Вказане судове рішення набрало законної сили 11.08.2016 відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016.

Згідно листа від 21.09.2016 № 2-3-6-3/1133- ЛК позивача повідомлено, що 11.08.2016 набрало чинності рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2015 у справі № 910/25058/14 про задоволення позовних вимог до банку про стягнення 9 900 649 грн 98 коп. основного боргу з оплати банківської гарантії та 11 392 грн 53 коп. - 3% річних, однак ст. 115 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, заявник має право звернутися з відповідною заявою до виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження.

20 жовтня 2016 року позивач повторно звернувся до Уповноваженої особи Фонду з листом № 1054/11/369, в якому просив повідомити про результати розгляду його заяви від 02.08.2016 № 853/11/330 (а.с. 43).

25 листопада 2016 року Уповноваженою особою Фонду на адресу позивача сформовано повідомлення № 2-3-2-2/1523- ЛК-ОГ згідно з яким, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.11.2016 від 02.08.2016 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів банку. Також повідомлено, що заява позивача № 853/11/330 від 02.08.2016 про визнання кредиторських вимог та включення до реєстру кредиторів отримана, але, на думку відповідача, у наданій заяві, в тому числі доданому пакеті документів, відсутні документальні підтвердження, що є підставою для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів (а.с. 44).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

IІI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій під час розгляду спору виходили з того, що цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Верховного Суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ФІДОБАНК».

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб`єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені Позивачем вимоги випливають із наявності зобов`язань банку, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині першій статті 20 ГПК України визначено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 826/14764/17 і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

13. Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

14. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Конті" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 826/16295/16 скасувати.

3. Провадження у справі №826/16295/16 закрити.

4. Роз`яснити позивачу право на звернення з цим позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій