ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
Київ
справа №826/16466/16
адміністративне провадження №К/9901/29726/18, К/9901/29725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Національного банку України до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз», ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційними скаргами Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та Національного банку України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Губської Л.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Національний банк України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:
1) визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 11.10.2016 ВП №52407064 про стягнення виконавчого збору;
2) визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 09.11.2016 ВП №52407064 про накладення штрафу;
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2017 клопотання представника Національного банку України задоволено, об`єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №826/16466/16, №826/18116/16 та присвоєно об`єднаним справам загальний №826/16466/16.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час прийняття спірних постанов не враховано доводів позивача про неможливість виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю законодавчої процедури вчинення відповідних дій, а також того, що з метою виконання судового рішення Національний банк України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення способу виконання рішення. На переконання позивача, зазначене свідчить про поважність причин невиконання судового рішення, а тому постанови про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу винесені державним виконавцем неправомірно. Крім того, позивач звернув увагу на те, що 05.10.2016 набула чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем на підставі попередньої редакції Закону що, на думку позивача, також свідчить про її протиправність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 09.11.2016 ВП №52407064 про накладення штрафу. В іншій частині позову відмовлено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення штрафу мала бути прийнята за нормами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній до 05.10.2016 (далі - Закон №606), оскільки рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній після 05.10.2016 (далі - Закон №1404), продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності Законом №1404, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, а тому позов в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу є таким, що підлягає задоволенню.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, суд першої інстанції виходив з того, що боржник був обізнаний про виконавче провадження, строк для добровільного виконання рішення суду, який сплинув, та про дію нормативно-правових актів, які регулюють виконавче провадження в Україні. У постанові суду першої інстанції зазначено про те, що виконавчий збір повинен стягуватися відповідно до вимог Закону №606, який був чинний до 05.10.2016, незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання. Відтак, суд дійшов висновку про правомірність винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017 скасовано. Ухвалено нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову Національного банку України. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 11.10.2016 ВП №52407064 про стягнення виконавчого збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Судом апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції помилково ототожнив термін «виконавча дія» та «виконавче провадження», дійшовши висновку, що якщо виконавче провадження розпочато під час дії попереднього Закону, то в такому ж порядку воно підлягає завершенню. Натомість, апеляційний суд дійшов висновку, що винесення спірних постанов є в кожному випадку окремою виконавчою дією, які здійснені виконавцем після 05.10.2016 (набрання чинності Законом №1404), а тому в обох випадках державний виконавець повинен був керуватись нормами Закону №1404.
9. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що нормами статті 28 Закону №606 передбачалось стягнення виконавчого збору незалежно від здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, водночас, норми Закону №1404 такого положення не містять. Стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, доказів проведення яких відповідачем суду не надано. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
10. Разом з тим, апеляційний суд вказав, що державним виконавцем правомірно притягнуто боржника у виконавчому провадженні №52407064 до відповідальності за невиконання судового рішення, оскільки позивачем судове рішення не виконано без поважних причин. Звернення позивача до суду із заявами про роз`яснення постанови суду та про встановлення способу її виконання не визнані судом в якості поважних причин невиконання судового рішення, а розцінені як спосіб ухилення від його виконання, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та відзиву на неї
11. 13.05.2018 Міністерством юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017.
12. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить зазначену постанову в частині задоволених вимог скасувати та відмовити у задоволенні адміністративного позову Національного банку України.
13. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору прийнята у відповідності до вимог законодавства, оскільки позивач у встановлений строк добровільно рішення суду не виконав, хоча був обізнаний у наявності і судового рішення, і виконавчого провадження. Також відповідач вважає, що заява позивача про встановлення порядку і способу виконання судового рішення не може бути ознакою поважності причин невиконання рішення суду, оскільки має на меті лише затягування процесу виконання рішення.
14. Відзивів на касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від учасників справи не надходило, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Національного банку України та відзиву на неї
15. Національним банком України також подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017. Позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 09.11.2017 ВП №52407064 про накладення штрафу.
16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Національним банком України рішення суду не було виконано з поважних причин, оскільки законодавством не передбачено можливості відновлення діяльності банків після відкликання у них банківської ліцензії та початку процедури їх ліквідації, та позивачем було подано до суду заяву в порядку ст. 263 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) про встановлення способу виконання судового рішення. На думку позивача, постанова державного виконавця про накладення штрафу не відповідає вимогам ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон №1404), та є протиправною, оскільки зазначена норма вказує на те, що така постанова може бути винесена лише у випадку невиконання рішення суду без поважних причин.
17. В запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Комерційний банк «Союз» вказує, що подання до суду заяви про встановлення способу виконання судового рішення не свідчить про бажання позивача виконати це рішення, оскільки має на меті лише затягування процесу виконання судового рішення. Також третя особа вважає, що відсутність у законодавстві механізму відновлення діяльності банків після відкликання у них банківських ліцензій та початку процедури їх ліквідації не тільки не звільняє Національний банк України від виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва, але й вимагає від позивача самостійного пошуку шляхів для її виконання в межах існуючих у нього дискреційних повноважень.
18. ОСОБА_1 у своїх запереченнях на касаційну скаргу Національного банку України зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №826/7833/16 відмовлено позивачу в задоволенні його заяви про встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №826/7833/16. На думку третьої особи, вказане підтверджує відсутність поважних причин невиконання позивачем зазначеного судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що Національний банк України має всі належні правові механізми, достатні для виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 у справі №826/7833/16.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
19. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України.
20. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та об`єднано касаційні скарги Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та Національного банку України в одне касаційне провадження.
21. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційних скарг К/9901/29725/18 та К/9901/29726/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» цього кодексу.
22. Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2018 для розгляду справи №826/16466/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білоус О.В., судді - Шарапа В.М., Стрелець Т.Г.
23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №560/0/78-19 від 31.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.
24. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 для розгляду справи №826/16466/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
25. Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2016 відкрито виконавче провадження №52407064 за виконавчим листом, виданим 20.09.2016 Київським апеляційним адміністративним судом у справі №826/7833/16, наступного змісту:
«Зобов`язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких, буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити функціонування Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» в якості діючої банківської установи, в т.ч., але не виключно: відновити функціонування кореспондентського рахунку АТ «КБ «Союз» в НБУ, відновити АТ «КБ «Союз» в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновити АТ «КБ «Союз» в якості абонента системи електронної пошти НБУ, відновити роботу АТ «КБ «Союз» у всіх інформаційних задачах НБУ до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвiтнiсть»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», відновити інформаційний обмін АТ «КБ «Союз» з державними установами, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Державна митна служба; Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку АТ «КБ «Союз» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу АТ «КБ «Союз» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи АТ «КБ «Союз» у зазначених вище системах.
Зобов`язати Національний банк України в порядку, встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких буде відноситься вчинення відповідних дій), відновити інформацію про Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз» як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України)».
Стягувачем за виконавчим листом є ОСОБА_1 .
27. 11.10.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Тарасом Володимировичем у виконавчому провадженні №52407064 складено акт про неможливість отримати від боржника інформацію щодо виконання рішення суду та винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 040,00 грн.
28. 12.10.2016 від позивача до відповідача надійшло клопотання про зупинення виконавчого провадження з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній до 05.10.2016, Закон №606) з метою надіслання державним виконавцем заяви до суду про роз`яснення рішення суду та надано копію заяви НБУ до суду про встановлення способу виконання постанови окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/7833/16.
29. 12.10.2016 державним виконавцем прийнято вимогу №20.1-424/14, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду або надати письмові пояснення щодо причин неможливості такого виконання. Також державним виконавцем попереджено боржника про відповідальність, передбачену ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній після 05.10.2016, Закон №1404) за невиконання без поважних причин рішення суду.
30. Листом від 21.10.2016 Національний банк України повідомив відповідача про те, що вважає причини, з яких ним не виконано рішення суду у справі №826/7833/16, поважними, а також повідомив про звернення до суду із заявою про встановлення способу виконання рішення суду.
31. 24.10.2016 державним виконавцем прийнято постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 31.10.2016 та зобов`язано боржника у цей же строк надати копію Регламенту Правління НБУ та пояснення, оскільки боржником не вказано, які саме дії перешкоджають йому виконати рішення суду у спосіб, встановлений судом, - шляхом прийняття акту індивідуальної дії.
32. 31.10.2016 від боржника на адресу державного виконавця надійшли пояснення щодо поважності причин невиконання рішення суду та заява про відкладення виконавчих дій до розгляду заяви банку про встановлення способу виконання судового рішення.
33. 09.11.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. прийнято постанову про накладення штрафу на Національний банк України у розмірі 5 100,00 грн відповідно до статті 75 Закону №1404.
34. Судами також встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №826/7833/16 відмовлено у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про роз`яснення рішення суду та про встановлення способу і порядку його виконання.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
35. Кодекс адміністративного судочинства України
(в редакції, чинній до 15.12.2017)
35.1. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
36.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36.2. Відповідно до ст. 129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
37. Закон України «Про виконавче провадження»
(в редакції, чинній з 05.10.2016)
37.1. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
37.2. Частиною 1 статті 13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
37.3. Згідно зі ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
37.4. За приписами ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
37.5. Відповідно до ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
37.6. Пунктами 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
IV. Позиція Верховного Суду
38. Згідно зі ст. 327 КАС України судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
39. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Оцінюючи обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.
41. В силу ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма суб`єктами на всій території України.
42. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Окружним адміністративним судом міста Києва від 12.07.2016 у справі №826/7833/16 прийнято рішення, яким зобов`язано Національний банк України вчинити зазначені у резолютивній частині рішення дії, спрямовані на відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» в якості діючої банківської установи.
43. Зазначене рішення набрало законної сили, та Київським апеляційним адміністративним судом 20.09.2016 на його виконання видано виконавчий лист №826/7833/16.
44. Постановою державного виконавця від 03.10.2016 відкрито виконавче провадження №52407064 з виконання вказаного виконавчого листа. У постанові було встановлено строк для самостійного виконання вимог виконавчого документу, а саме до семи днів з моменту винесення постанови, а також постановлено при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
45. 05.10.2016 набрав чинності Закон України №1404-VIII «Про виконавче провадження», пунктами 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
46. 11.10.2016 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 2 040,00 грн. Постанова мотивована тим, що станом на 11.10.2016 боржником не виконано рішення суду у встановлений для самостійного виконання строк, а тому в силу приписів ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» №606 (тобто в редакції, яка діяла до 05.10.2016) виконавчий збір підлягає стягненню у розмірі 2 040,00 грн.
47. 09.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5 100,00 грн за невиконання без поважних причин постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 у справі №826/7833/16. Постанова про накладення штрафу мотивована тим, що у позивача відсутні поважні причини невиконання вказаного рішення суду, що є підставою для застосування до боржника заходів відповідальності, встановлених ст. 75 Закону №1404.
48. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що винесення спірних постанов є в кожному випадку окремою виконавчою дією, які здійснені виконавцем після 05.10.2016 (набрання чинності новим Законом «Про виконавче провадження»), а тому в обох випадках державний виконавець повинен був керуватись нормами нового Закону, тобто Закону №1404. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність винесення постанови про стягнення з Національного банку України виконавчого збору. Верховний Суд погоджується із зазначеним висновком, з огляду на наступне.
49. Як було зазначено вище, 05.10.2016 набрав чинності Закон України №1404, відповідно до прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
50. Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер, підпадає під поняття «виконавча дія». Тому стягнення виконавчого збору, яке здійснювалось на підставі відповідної постанови, є окремою виконавчою дією. Враховуючи те, що постанова винесена 11.10.2016, тобто після набрання Законом №1404 чинності, а також те, що вказаним Законом визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є окремим виконавчим документом, така виконавча дія як стягнення виконавчого збору у даній справі мала бути вчинена за правилами Закону №1404, про що справедливо зазначив суд апеляційної інстанції.
51. Водночас, ч. 3 ст. 27 Закону №1404 встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Вказаною нормою не передбачено, що стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, як помилково вважав суд апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначає про те, що апеляційним судом було помилково застосовано положення ч. 2 ст. 27 Закону №1404 замість частини 3 цієї ж статті, оскільки ч. 2 ст. 27 Закону регулює стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішень майнового характеру, та не має відношення до виконання рішень немайнового характеру.
52. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
53. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що спірну постанову про стягнення виконавчого збору, винесену з посиланням на ст. 28 Закону №606, не можна вважати такою, що прийнята у відповідності до вимог законодавства. Суд апеляційної інстанції хоч і припустився помилки, надаючи оцінку діям державного виконавця в частині підстав для стягнення виконавчого збору, однак вказане не вплинуло на правильність висновків суду щодо протиправності винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору.
54. За наведених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що постанова державного виконавця від 11.10.2016 ВП №52407064 про стягнення виконавчого збору прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» №1404, та суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про її скасування.
55. Стосовно правомірності винесення державним виконавцем постанови від 09.11.2016 про накладення на позивача штрафу у виконавчому провадженні №52407064, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
56. З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята з посиланням на ст. 75 Закону №1404 у зв`язку з невиконанням позивачем без поважних причин постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 у справі №826/7833/16.
57. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач стверджує, що рішення суду ним не було виконано з поважних причин. Так, Національний банк України вказує, що він є органом державної влади, та в силу ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, законодавством не передбачено можливості відновлення діяльності банків після відкликання у них банківської ліцензії та початку процедури їх ліквідації. Позивач зазначає, що він неодноразово повідомляв державного виконавця про неможливість виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю законодавчої процедури вчинення відповідних дій. Також, маючи намір виконати рішення суду в повному обсязі, позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва була подана заява про встановлення способу виконання рішення шляхом прийняття Правлінням Національного банку України акта індивідуальної дії, яким передбачатимуться порядок і послідовність дій підрозділів Національного банку України та АТ «КБ «Союз» щодо відновлення діяльності останнього як банку.
58. Отже, Національний банк України, вказуючи на відсутність законодавчих актів, що регулюють відновлення діяльності банків після відкликання у них банківської ліцензії та початку процедури їх ліквідації, одночасно зазначає про наявність у нього власних повноважень, що дозволяють виконати рішення суду. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що позивач посилається на можливість виконання рішення суду виключно у разі прийняття судом відповідної ухвали про встановлення способу виконання судового рішення, проте не надає жодних пояснень з приводу того, чому ним не можуть бути використані відповідні повноваження без звернення до суду. За таких обставин наведені причини невиконання судового рішення, про які зазначає позивач, а саме відсутність законодавчо визначеного регулювання відновлення діяльності банків після відкликання у них банківської ліцензії та початку процедури їх ліквідації, не можна визнати поважними в розумінні ст. 75 Закону №1404.
59. Крім того, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, звернення позивача до суду із заявами про роз`яснення постанови суду та про встановлення способу її виконання не можуть бути визнані судом в якості поважних причин невиконання судового рішення, а мають бути розцінені як спосіб ухилення від його виконання.
60. Враховуючи викладене, Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги Національного банку України щодо поважності причин невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 у справі №826/7833/16.
61. Оскільки рішення суду не було виконано позивачем без поважних причин, Верховний Суд вважає, що спірна постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 09.11.2016 ВП №52407064 про накладення штрафу винесена правомірно, з урахуванням вимог Закону №1404, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи касаційної скарги Національного банку України не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
62. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
63. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 відсутні.
64. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
65. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та Національного банку України залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк ,
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду