ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа №826/16536/18
адміністративне провадження № К/9901/397/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (головуючий суддя: Бабенко К.А., судді: Бараненко І.І., Єгорова Н.М.) у справі № 826/16536/18 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» Єрмакова Валерія Олександровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі також позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" Єрмакова Валерія Олександровича (далі також відповідач або Уповноважена особа Фонду), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Богуслав" Єрмака В.О. про віднесення до нікчемних правочинів (трансакцій), здійснених 25.10.2017 з переказу коштів в сумі 15 348 200 грн з депозитного рахунку ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 та з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 з призначенням платежу: "Видача коштів по депозитному договору № 17/01-ДД/17-32689 від 04.07.2017" та з переказу коштів в сумі 14 107 868,99 грн з поточного рахунку позивача № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу: "Погашення кредиту ТОВ "Ковад Авто" (33601426) зг. Договору № 15/01- ГКД-04/2015 від 19.10.2015р. та дог. Поруки № 15/05-ПР-36 від 24.10.2017 без ПДВ".
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10 жовтня 2019 року позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду про віднесення до нікчемних правочинів (трансакцій), здійснених 25 жовтня 2017 року, з переказу коштів в сумі 15 348 200 грн з депозитного рахунку ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 та з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 з призначенням платежу: "Видача коштів по депозитному договору № 17/01-ДД/17-32689 від 04 липня 2017 року" та з переказу коштів в сумі 14 107 868, 99 грн з поточного рахунку позивача № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу: "Погашення кредиту ТОВ "Ковад Авто" (33601426) зг. Договору № 15/01- ГКД-04/2015 від 19 жовтня 2015 року та дог. Поруки № 15/05-ПР-36 від 24 жовтня 2017 року без ПДВ".
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2019 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року та закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) (суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
В порядку статті 31 КАС України здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2017 між ОСОБА_1 та АТ "Банк Богуслав" укладений договір банківського строкового вкладу фізичної особи «Прогресс+» № 17/01-ДД/ НОМЕР_4 , відповідно до якого банк відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_5 для зберігання залучених банком та розміщених вкладником грошових коштів в сумі 577 000 доларів США.
Відповідно до пункту 1.2. Договору вклад залучається на зберігання строком на 31 календарний день. Дата повернення вкладу - 04.08.2017 або дата, що буде визначена на умовах п. 1.4 або 1.6 цього Договору.
Також, 24.10.2017 між ПАТ "Банк Богуслав" (Кредитор), ОСОБА_1 (Поручитель), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковад Авто» (Позичальник) укладено договір поруки № 15/05-ПР-36, згідно умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором у порядку та в строки, встановлені цим Договором, за виконання в повному обсязі Позичальником, як існуючого на час укладення цього Договору, так і того, що може виникнути в майбутньому, зобов`язання що витікає із кредитного договору.
25.10.2017 ПАТ "Банк Богуслав" здійснив переказ коштів в сумі 15 348 200 грн з Депозитного рахунку позивачки на рахунок № НОМЕР_1 та з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок позивачки № НОМЕР_2 з призначенням платежу: «Видача коштів по депозитному договору № 17/01-ДД/17-32689 від 04.07.2017 року».
Також, 25.10.2017 на підставі відповідних платіжних документів, Банк здійснив переказ коштів в сумі 14 107 868,99 грн. з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням «Погашення кредиту ТОВ «Ковад Авто» згідно Договору № 15/01- ГКД-04/2015 від 19.10.2015 та договору поруки №15/05-ПР-36 від 24.10.2007 року без ПДВ».
26.10.2017 директор ТОВ «Ковад Авто» звернувся з листом № 2610-03 до голови правління АТ «Банк Богуслав», в якому просив розірвати з ТОВ «Ковад Авто» Генеральний кредитний договір № 15/01- ГКД -04/2015 від 19.10.2015 в зв`язку з повним виконанням зобов`язань ТОВ «Ковад Авто» за кредитним договором № 15/01-КР-23/2015 від 19.10.2015 на виконання та в межах Генерального кредитного договору № 15/01- ГКД-04/2015 від 19.10.2015.
На підставі рішення Національного банку України № 708-рш/БТ від 06.11.2017 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 4928 "Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "Банк Богуслав" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким розпочато процедуру виведення AT "Банк Богуслав" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 13 год. 00 хв. 06.11.2017 до 05.12.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй всі повноваження тимчасового адміністратора AT "Банк Богуслав", визначені статтями 37 - 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
В подальшому відповідно до рішення Правління Національного банку України від 30.11.2017 № 774-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 5267 від 01.12.2017 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк Богуслав" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації AT "Банк Богуслав" з 01.12.2017 до 30.11.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора AT "Банк Богуслав", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Єрмаку Валерію Олександровичу строком на один рік з 01.12.2017 до 30.11.2018 включно.
Листом від 03.04.2018 № 264/045 відповідач повідомив позивачку про те, що правочин з переказу коштів (транзакції), здійсненого 25.10.2017 АТ AT "Банк Богуслав» в сумі 15 348 200,00 грн з депозитного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_1 та з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 з призначенням «Видача коштів по депозитному договору № 17/01-ДД/17-32689 від 04.07.2017 та з переказу коштів в сумі 14 107 868,99 грн з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням «Погашення кредиту ТОВ «Ковад Авто» згідно Договору № 15/01- ГКД-04/2015 від 19.10.2015 та договору поруки № 15/05-ПР-36 від 24.10.2007 року без ПДВ», є нікчемним на підставі підпунктів 2, 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважаючи протиправним таке рішення відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що зазначені правочини з переказу коштів не можуть бути визнані нікчемними відповідно до норм Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів» (далі також Закон № 4452-VI), у зв`язку з чим вважає рішення відповідача протиправним.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту наявності причино-наслідкового зв`язку між правочином, який укладено позивачем та неплатоспроможністю банку чи неможливістю виконання у зв`язку з таким правочином зобов`язань перед іншими кредиторами.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій з боку третіх осіб на яких вказує відповідач також надано не було.
Водночас суд зазначив, що факт внесення грошових коштів на рахунок банку позивачем підтверджується належним чином оформленим документом банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору ним були внесені, тоді як відповідачем доказів того, що зазначені кошти фактично не вносились, надано не було.
За позицією суду першої інстанції, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність вчинення ним оскаржуваних дій та прийняття рішень.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції з покликання на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а зазначає, що наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ чи повідомлення Банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків ані у Банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом чи повідомленням до нікчемних. Такі накази та повідомлення є внутрішніми розпорядчими документами Банку як суб`єкта господарювання, що видаються керівниками Банків в межах своїх повноважень; оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку). Отже, встановлена правова природа наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту).
Скаржник стверджує, що ним фактично оскаржується рішення уповноваженої особи Фонду, виданого на виконання владних управлінських повноважень у результаті здійсненої перевірки правочинів на предмет їх нікчемності.
На переконання позивачки, саме за правилами адміністративного судочинства особа, яка оскаржує дії Фонду чи її уповноваженої особи, вправі вимагати визнання протиправними дій чи рішення уповноваженої особи Фонду щодо віднесення правочину до нікчемних, у разі коли таке рішення прийнято не на підставі закону, який містить перелік підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними (частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI).
Вважає, що закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції позбавляє її можливості в разі пред`явлення до неї позову про витребування майна захищати своє право шляхом оспорюваного наказу, як такого, що не відповідає вимогам частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачкою оскаржується рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Богуслав» Єрмака В.О. про віднесення до нікчемних правочинів (транзакцій), здійснених 25.10.2017 з переказу коштів.
Так, повідомленням від 03.04.2018 № 264/045 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Богуслав» Єрмак В.О. повідомив позивачку про те, що правочин з переказу коштів (транзакції), здійсненого 25.10.2017 АТ AT "Банк Богуслав» в сумі 15 348 200,00 грн з депозитного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_1 та з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 з призначенням «Видача коштів по депозитному договору № 17/01-ДД/17-32689 від 04.07.2017 та з переказу коштів в сумі 14 107 868,99 грн з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням «Погашення кредиту ТОВ «Ковад Авто» згідно Договору № 15/01- ГКД-04/2015 від 19.10.2015 та договору поруки № 15/05-ПР-36 від 24.10.2007 року без ПДВ», є нікчемним на підставі підпунктів 2, 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
В свою чергу, завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначені статтями 2, 4 та 19 КАС України.
Згідно із частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах у тому числі (…), у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За приписами частини 2 статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а викладена така правова позиція:
«Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів АТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.».
Тотожна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від від 04.07.2018 № 819/353/16, від 12.02.2020 у справі № 805/5102/15-а.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не може самостійно застосувати наслідки нікчемності правочинів. У разі виявлення нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочинів. Вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, керуючись сталою практикою Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини1 статті 238 КАС України.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції постанови про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 826/16536/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
О.П. Стародуб