ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №826/16707/18
адміністративне провадження №К/9901/29342/19, №К/9901/22807/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шевцової Н.В. (суддя-доповідач),
суддів - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
за участю
секретаря судового засідання Івашко О.Л.
учасники справи:
представник позивача Зудінов О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/16707/18
за позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії
за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України та Енергетичної митниці ДФС
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року прийняте у складі головуючого судді Головань О.В.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М.., суддів Ганечко О.М., Карпушової О.В.
У С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1) та до Енергетичної митниці ДФС (далі - Енергетична митниця ДФС, відповідач-2), в якому просив:
1.1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2018 р. №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. Визнати протиправним та скасувати наказ Енергетичної митниці ДФС від 14 вересня 2018 року №400-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби від 13 вересня 2018 року №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.3. Зобов`язати ДФС України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15 вересня 2018 року;
1.4. Стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2018 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на час попередження його про наступне вивільнення, а також на момент звільнення у Енергетичній митниці ДФС та на інших митницях ДФС існували вакантні посади, що могли бути запропоновані йому, але не були запропоновані, що підтверджується штатними розписами.
2.1. Також позивач зазначає, що з урахуванням своєї кваліфікації позивач міг виконувати роботу рівня начальника відділу, тоді як в порушення вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) такі посади йому запропоновані не були, не враховано положення статті 42 КЗпП щодо рівня кваліфікації позивача та продуктивності праці.
2.2. Додатково позивач посилається на ту обставину, що уповноваженим органом в розумінні статті 49-2 КЗпП України є Голова ДФС України, оскільки згідно підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови Державної фіскальної служби України від 15 червня 2017 року №421, посади керівників та заступників керівників територіальних органів ДФС, в тому числі, і посада позивача, належать до посад призначення, переведення на які та звільнення з яких провадиться Головою ДФС.
3. Представники відповідачів позов не визнали, та зазначили, що при звільненні позивача дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України, а підстав для пропонування позивачу інших рівнозначних посад не було.
3.1. Також відповідачі зазначили, що поновлення на посаді є дискреційним правом, і суд не може зобов`язати відповідачів поновити особу на посаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 03 вересня 2003 року працював в системі органів митної служби.
5. Наказом ДФС України від 27 квітня 2016 року №1684-о "Про призначення ОСОБА_1 " його призначено з 28 квітня 2016 року на посаду заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями в порядку переведення з ДФС України.
6. Згідно з наказом Енергетичної митниці ДФС від 21 березня 2017 року №22 "Про введення в дію штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", який введено в дію з 01 січня 2017 року, за "Індексом структурного підрозділу" "Керівництво" обліковувалося 4 посади, в тому числі, і обіймана позивачем посада заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу протидії митним правопорушенням.
7. Відповідно до наказу Енергетичною митницею ДФС від 13 травня 2017 року № 39 затверджено Переліку №1 змін до організаційної структури Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік.
8. 09 червня 2017 року Енергетичною митницею ДФС прийнято наказ №51 "Про введення в дію Переліку змін №1 до штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", який введено в дію з 06 вересня 2017 року, згідно з яким виведено зі штатного розпису у розділі "Керівництво" посаду заступника начальника - начальника відділу протидії митним правопорушенням.
9. Наказом Енергетичної митниці ДФС від 09 жовтня 2017 року №113 "Про введення в дію Переліку змін №2 до штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", який введено в дію з 06 жовтня 2017 року, згідно з яким виведено зі штатного розпису Відділ протидії митним правопорушенням у складі начальника відділу, заступника начальника відділу та головного державного інспектора.
10. 18 жовтня 2017 року з посиланням на накази Енергетичної митниці ДФС від 13 травня 2017 року №39 та від 09 червня 2017 року №51 позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновано вакантну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення "Київ" митного посту "Центральний" Енергетичної митниці ДФС, від якої позивач відмовився, а також просив надати йому весь перелік вакансій станом на 18 жовня 2017 року.
11. Переведення позивача на рівнозначну посаду заступника начальника Сумської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії згідно із листа від 28 листопада 2017 року №5589/7/18-70-04-58 вирішено не було.
12. 14 березня 2018 року позивачу запропоновано перелік вакантних посад згідно з затвердженого наказом Енергетичної митниці ДФС від 29 січня 2018 року №9 штатного розпису на 2018 року, від яких позивач відмовився, оскільки йому запропоновано не всі вакантні посади.
13. 05 липня 2018 року позивачу запропоновано перелік вакантних посад згідно з затвердженого наказом Енергетичної митниці ДФС від 29 січня 2018 року №9 штатного розпису на 2018 рік, від яких позивач відмовився, оскільки йому запропоновано не всі вакантні посади.
14. Наказом Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2018 року №1647-о відповідно до статті 87 Закону № 889-VIII звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями.
15. Наказом Енергетичної митниці ДФС від 14 вересня 2018 року №400-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби від 13 вересня 2018 року №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 " визначено дату звільнення з 14 вересня 2018 року, з позивачем проведено розрахунок у зв`язку зі звільненням.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
16. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, задоволено позовні вимоги.
16.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 13 вересня 2018 року №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказ Енергетичної митниці ДФС від 14 вересня 2018 року №400-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2018 року № 1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
16.2. Зобов`язано ДФС України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15 вересня 2018 року.
16.3. Стягнуто з Енергетичної митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2018 року по 27 лютого 2019 року включно в розмірі 51 972 грн 27 коп.
17. Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що відповідачем-1 була допущена протиправна бездіяльність під час процедури вивільнення позивача з посади, оскільки позивачу не було запропоновано всі наявні рівнозначні вакантні посади, із врахуванням положення статті 42 КЗпП щодо рівня кваліфікації позивача та продуктивності праці, а тому звільнення позивача є протиправним, у зв`язку із чим накази ДФС України від 13 вересня 2018 року №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та Енергетичної митниці ДФС від 14 вересня 2018 року №400-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2018 року № 1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправними та підлягають скасуванню.
ІV. Касаційне оскарження
18. 12 серпня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника ДФС України.
19. У касаційній скарзі представник відповідача-1 зазначає, що звільнення позивача відбулося у передбачений нормами КЗпП України спосіб із дотриманням вимог статті 19 Конституції України, статтей 40, 42 та 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону № 889-VIII.
19.1. Представник відповідача-1 також вважає, що чинним законодавством України непередбачено обов`язку пропонувати особі всі наявні вакантні посади відповідно до нового штатного розпису.
19.2. Також, відповідач-1 звертає увагу, що судами попередніх інстанцій порушено норми статті 235 КЗпПУкраїни, а саме поновлено позивача не на посаді із якої його було звільнено, а на посаді, яка є аналогічною.
19.3. З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняте нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
20. 30 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А. відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/16707/18.
21. Також до Верховного Суду 31 жовтня 2019 року надійшов відзив представника позивача на касаційну скаргу, в якій він посилається на законність та обґрунтованість рішень попередніх інстанцій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін. Також представник позивача просить стягнути з ДФС України на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
22. 10 жовтня 2019 року справа № 826/16707/18 надійшла до Верховного Суду.
23. Також, 24 жовтня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника Енергетичної митниці ДФС.
24. У касаційній скарзі представник відповідача-2 зазначає, що звільнення позивача відбулося у передбачений нормами КЗпП України спосіб із дотриманням вимог статті 19 Конституції України, статтей 40, 42 та 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону № 889-VIII.
24.1. Представник відповідача-2 також вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми статті 235 КЗпПУкраїни, а саме поновлено позивача не на посаді із якої його було звільнено, а на посаді, яка є аналогічною.
24.3. З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняте нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
25. 02 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А. відкрито касаційне провадження.
26. У Верховному Суді 29 січня 2020 року у судовому засіданні прибув представник
відповідача-1 Дробович Є.Р., який займає посаду головного державного інспектора відділу розгляду проектів наказів та супроводження судових спорів апарату Регуляторно-правового департаменту ДФС України. На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ДФС України Дробовичем Є.Р. надано довіреність, якою ДФС України уповноважує його представляти свої інтереси у Верховному Суді (Касаційному адміністративному суді) з усіма правами та обов`язками наданими статтями 44 47 51 Кодексу адміністративного судочинства України.
27. Частиною першою та третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
27.1. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
28. Відповідно до абзацу 2 підпункту 11 пункту 161 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
29. Згідно із частиною третьою статті 1312 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
30. У зв`язку із тим, що Дробович Є.Р. не надав суду докази на підтвердження зайняття адвокатською діяльність або на підтвердження того, що Дробович Є.Р. є особою, яка діє відповідно до Закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) , на підставі якого він здійснює самопредставництво відповідача-1, Верховний Суд протокольно ухвалив відмовити Дробовичу Є.Р. про допуск до участі в справі як представника ДФС України.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
31. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
32. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
33. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
36. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
38. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
39. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
40. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
41. На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
42. Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
43. Згідно положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
43.1. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
43.2. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
44. У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
45. Частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
VІ. Позиція Верховного Суду
46. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
47. Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.
49. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником, як при ліквідації; реорганізації; скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.
50. При цьому вживані в цій нормі поняття «ліквідація», «реорганізація», «скорочення чисельності або штату працівників», стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.
51. За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією підприємства, установи, організації за пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути ліквідація чи реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.
52. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статті 42, 43, 49-2 КЗпП України.
53. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65-1цс12, і Верховний Суд не вбачає правових підстав відступити від цього висновку.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 червня 2017 року Енергетичною митницею ДФС видано наказ №51 "Про введення в дію Переліку змін №1 до штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", який введено в дію з 06 вересня 2017 року та згідно з яким виведено зі штатного розпису у розділі "Керівництво" посаду заступника начальника - начальника відділу протидії митним правопорушенням.
54.1. Також, наказом Енергетичної митниці ДФС від 09 жовтня 2017 року №113 "Про введення в дію Переліку змін №2 до штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", введеним в дію з 06 жовтня 2017 року, згідно з яким виведено зі штатного розпису Відділ протидії митним правопорушенням у складі начальника відділу, заступника начальника відділу та головного державного інспектора.
55. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
56. Верховний Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази запропонування позивачу всіх іншіх вакантних посад, які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду реорганізації та існували на день звільнення.
57. Судами попередніх інстанцій установлено, що 18 жовтня 2017 року одночасно із попередженням про вивільнення позивача, йому запропоновано вакантну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення "Київ" митного посту "Центральний" Енергетичної митниці ДФС, від якої позивач відмовився, а також просив надати йому весь перелік вакансій станом на 18 жовня 2017 року.
58. Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 березня 2018 року та 05 липня 2018 року позивачу було запропоновано перелік вакантних посад згідно з затвердженого наказом Енергетичної митниці ДФС від 29 січня 2018 року №9 штатного розпису на 2018 року, від яких позивач відмовився, оскільки йому запропоновано не всі вакантні посади.
59. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій було встановлено, що 18 жовтня 2017 року, 14 березня 2018 року та 05 липня 2018 року відповідачем дійсно не було запропоновано позивачу всі вакантні посади, крім того, запропоновані посади не були рівнозначними посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями.
60. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що накази ДФС України від 13 вересня 2018 року №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та Енергетичної митниці ДФС від 14 вересня 2018 року №400-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2018 року № 1647-о "Про звільнення ОСОБА_1 " не прийняті у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України, тобто в порушення частини третьої статті 2 КАС України.
61. Проте, Верховний Суд зауважує, що із аналізу норм статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.
62. В порушення вказаних норм статті 235 КЗпП України суди попередніх інстанцій поновили позивача на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15 вересня 2018 року.
63. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про поновлення позивача не на посаді з якої його звільнено, а на рівнозначній цій посаді.
64. Верховний Суд зауважує, що звільнення ОСОБА_1 із порушенням процедури звільнення та без законної на те підстави, в силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме на посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15 вересня 2018 року.
65. Частиною першою статті 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
66. З огляду на викладене, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи щодо обставин звільнення позивача, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині визначення посади на яку слід поновити ОСОБА_1 , Верховний Суд вважає, що судові рішення у цій частині слід скасувати та прийняти у цій частині нову постанову, якою зобов`язати поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15 вересня 2018 року.
VІІ Судові витрати
67. У відзиві на касаційну скаргу представником позивача Зудіновим О.О. заявлено вимогу про стягнення із ДФС України на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесену у зв`язку із переглядом у суді касаційної інстанції в розмірі 2400 грн.
68. Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
69. При цьому в силу положень частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
70. Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
71. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
72. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
73. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
74. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року в справі № 569/17904/17.
75. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правчиної (правової) допомоги від 10 листопада 2018 року №11/18 ХАВ; рахунок за наданні послуги від 28 жовтня 2018 року №28-10; квитанція до прибуткового касавого ордера від 28 жовтня 2018 року № 21/19.
76. Разом із тим, позивачем (представником позивача) не надано акт здачі-прийняття наданих послуг із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
77. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність усіх необхідних доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, ч. 1 ст. 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Енергетичної митниці ДФС задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року скасувати у частині зобов`язання ДФС України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15 вересня 2018 року, та прийняти в цій частині нову постанову, якою поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15 вересня 2018 року.
3. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року залишити без змін.
4. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.
Головуючий суддя: Н.В.Шевцова
Судді: В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич