ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/17301/17
адміністративне провадження № К/9901/3741/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «ІМПУЛЬС» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги № 114037-17 та рішення № 114037-17, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі № 826/17301/17.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «ІМПУЛЬС» (далі - позивач, ДП «НТК «ІМПУЛЬС») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги № 114031-17 та рішення № 114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015 № 0004602204, на час звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду, оскаржується та не є узгодженим.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу № 114031-17 та рішення №114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкову вимогу № 114031-17 та рішення №114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки станом на прийняття рішення содом першої інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі № 826/740/16 не набрала законної сили, а тому податкові повідомлення-рішення не вважаються узгодженими. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність доводів відповідача, що податкова вимога не містить обов`язкового припису щодо її виконання, наслідків для платника податків та не може бути оскаржена до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «НТК «ІМПУЛЬС» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «НТК «ІМПУЛЬС» 20.12.2017 отримало від контролюючого органу податкову вимогу від 04.12.2017 № 114037-17 та рішення № 114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017, відповідно до яких станом на 03.12.2017 сума податкового боргу позивача становить 223 089,83 грн та про намір здійснити опис майна позивача. Також судами встановлено, що за результатами перевірки господарської діяльності позивача, контролюючим органом складено акт № 4591/26-51-22-04/14307765 від 05.08.2015, яким встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 140 000,00 грн.
25.08.2015 на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004602204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 175 000,00 грн у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 35 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовною заявою до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі № 826/740/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП «НТК «ІМПУЛЬС». Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу на вказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено. Відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2017 року клопотання ДП «НТК «ІМПУЛЬС» задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «НТК «ІМПУЛЬС» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року.
Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 826/740/16 касаційну скаргу ДП «НТК «ІМПУЛЬС» задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій того, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі № 826/740/16 набрала законної сили, а також того, що податкова вимога не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржена до адміністративного суду, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункти 14.1.39, 14.1.153, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
10.2. Пункт 31.1 статті 31.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
10.3. Підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54.
Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
10.4. Пункти 57.2, 57.3 статті 57
У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
10.5. Пункт 59.1 статті 59.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
10.6. Підпункт 89.1.2 пункту 89.1, пункт 89.5 статті 89.
Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.
У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкову вимогу № 114031-17 та рішення № 114037-17 про опис майна у податкову заставу від 04.12.2017, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 25.08.2015 на підставі акта перевірки № 4591/26-51-22-04/14307765 від 05.08.2015 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004602204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 175 000,00 грн у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 35 000,00 грн, а позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся з позовною заявою до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі № 826/740/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП «НТК «ІМПУЛЬС». Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу на вказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено. Відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2017 року клопотання ДП «НТК «ІМПУЛЬС» задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «НТК «ІМПУЛЬС» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року. Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 826/740/16 касаційну скаргу ДП «НТК «ІМПУЛЬС» задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент прийняття у справі, що розглядається рішення судом першої інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у справі № 826/740/16 не набрала законної сили, у зв`язку з чим, податкові повідомлення-рішення не є узгодженими. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що з із урахуванням положень Конституції України (зокрема, статті 55) Кодексу адміністративного судочинства України, а також положень Податкового кодексу України податкова вимога підлягає оскарженню до суду, тоді як доводи відповідача, що така не має юридичного характеру та не є правовим актом індивідуальної дії, у зв`язку з чим не може бути оскаржена до адміністративного суду є безпідставними та не необґрунтованими посиланнями на положення чинного законодавства.
14. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі та запереченням на адміністративний позов, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.
Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року слід залишити без задоволення.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 826/17301/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова