ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/17745/16
адміністративне провадження № К/9901/38983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/17745/16
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ "Євробанк" Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Аблова Є.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо визнання нікчемним правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів у сумі 192000 грн на картковому/поточному рахунку з призначенням платежу «надходження коштів на депозит №ДВ-28662/UAN від 15 червня 2016 року»;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачки, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вимоги обґрунтувала тим, що визнаючи договір банківського вкладу, укладений між нею та ПАТ «КБ «Євробанк» нікчемним, що стало підставою для невключеня її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідач діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, що оформлене наказом від 16 грудня 2016 року №237-ОД, у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «ВІЛЬНИЙ ДОСТУП» №ДВ-28662/UAN від 15 червня 2016 року, укладеного між ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» та ОСОБА_1 .
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що 15 червня 2016 року між позивачкою та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено договір №ДВ-28662/UAN банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «ВІЛЬНИЙ ДОСТУП».
Згідно з копією квитанції №240177 від 15 червня 2016 року на рахунок позивачкою внесено грошові кошти у розмірі 192 000 грн з призначенням платежу «надходження коштів на депозит №ДВ-28662/UAN від 15 червня 2016 року».
Відповідно до Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 червня 2016 року №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», з урахуванням Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 7 липня 2016 року №1183 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Євробанк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на два місяці з 17 червня 2016 року по 16 серпня 2016 року.
Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 16 серпня 2016 року №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 серпня 2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно.
19 серпня 2016 року розпочато процедуру виплати вкладникам гарантованих сум відшкодування банком-агентом Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк».
Встановлено, що за наслідком звернення до банку - партнера позивачці стало відомо про відсутність інформації про неї у загальному реєстрі вкладників, у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача за отриманням інформації про причини відсутності у реєстрі вкладників.
Листом від 8 вересня 2016 року відповідач повідомив позивачку про те, що 10 серпня 2016 року прийнято рішення про тимчасове обмеження здійснення ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» банківських операцій щодо виплати коштів позивачці.
Крім того, Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №233-ОД, яким визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перелік яких зазначено у Додатку №1 та Додатку №2 до вказаного наказу, а також вирішено не застосовувати наслідки нікчемності правочинів до операцій, перелік яких наведено у Додатках №1 та №2 до наказу.
Відповідачем направлено позивачці повідомлення про нікчемність правочину з розміщення вкладів на власному поточному/картковому рахунку вих. 01-14.1.1/7473 від 22 грудня 2016 року, а саме: розміщення 15 червня 2016 року позивачкою коштів у розмірі 192000 грн на поточному/картковому рахунку з призначенням платежу «надходження коштів на депозит №ДВ-28662/UAN від 15 червня 2016 року» на підставі п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і на неї поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку.
Уповноважена особа не погодилась з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та оскаржила їх в касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відносно визнання нікчемною транзакції, складено акт перевірки, а також прийнято наказ «Щодо заходів пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» Уповноваженої особи Фонду, які не були скасовані. Звертає увагу і на постанову правління НБУ від 15.06.2016 № 70-рш/БТ про віднесення Банку до категорії проблемних та заборону на проведення операцій, які призводили до збільшення суми відшкодування за рахунок Фонду. Відтак, на думку відповідача, така операція призводила до безпідставного збільшення зобов`язань Фонду щодо виплати гарантованого відшкодування.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №4452-VI у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку
Згідно з частинами 1, п. 1 ч. 2 статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затв. рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (в редакції рішення Виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 №823; далі - Положення №14), яке розроблено відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, передбачено процедуру визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, яка передбачає такі послідовні етапи: складення Уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом №4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №802/351/16-а (провадження №11-886апп18) та від 27.02.2019р. у справі №826/9960/15 (провадження №11-1403апп18).
Відповідно до частини 2 статті 37, частин 2 та 4 статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його Уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Станом на дату укладення між Банком і позивачем договору банківського рахунку частина 3 статті 38 Закону №4452-VI передбачала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7); та що здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9).
Таким чином, хоч Уповноважена особа Фонду відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI і наділена правом проведення перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину.
При цьому висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведення перевірки правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ "КБ "Євробанк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду повідомила позивачку про нікчемність правочину (операції) на підставі п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI: правочини за операцією з розміщення 15.06.2016 позивачкою коштів на поточному банківському рахунку.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено, що укладений між ПАТ "КБ "Євробанк" і позивачкою договір створює для останньої певні переваги (пільги) щодо інших кредиторів банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Правова позиція щодо застосування норм матеріального права, а саме - частини 3 статті 38 Закону №4452-VI у подібних правовідносинах за участю ПАТ "КБ "Євробанк" міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/15487/16, від 02.10.2019 у справі №826/9673/17.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.11.2018 у справі №810/896/16, від 28.11.2018 у справі №826/3486/16, від 19.06.2019 у справі №826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі, дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.
Водночас, розглядаючи справу №816/378/16 у постанові від 01.07.2020 Велика Палата Верховного Суду визнала зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до Переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону №4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).
За наслідками розгляду справи №816/378/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
"…ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012р. №346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012р. за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Водночас постанова НБУ №…(про віднесення банку до числа проблемних) згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.
Згідно з постановою НБУ щодо віднесення банку до числа проблемних Банк було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення Банку до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.
Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку…, а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.
Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.
Крім того, у постанові НБУ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку."
Такі висновки Великої Палати Верховного Суду підтримано у постановах Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №826/18684/16 та від 13.08.2020 у справі № 826/1897/16.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову та наявність підстав для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивачку, як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з цим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, що оформлене наказом від 16 грудня 2016 року №237-ОД, у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «ВІЛЬНИЙ ДОСТУП» №ДВ-28662/UAN від 15 червня 2016 року, укладеного між ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» та ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення Уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Встановлена правова природа зазначено наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах) вказаних позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись статями 343 349 350 354 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ "Євробанк" Ларченко Ірини Миколаївни задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, що оформлене наказом від 16 грудня 2016 року №237-ОД, у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «ВІЛЬНИЙ ДОСТУП» №ДВ-28662/UAN від 15 червня 2016 року, укладеного між ПАТ «КБ «ЄВРОБАНК» та ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі №826/17745/16 в цій частині закрити.
В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду