№ 826/18051/16 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/18051/16

касаційне провадження № К/9901/55903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 (головуючий суддя: Амельохін В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 (головуючий суддя: Літвіна Н.М., судді: Федотов І.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/18051/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

18.11.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» Кононець В.В. (далі - уповноважена особа Фонду, відповідач), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО, третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» (далі - ТОВ «Тікетс Консолідатор», третя особа 2), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. про нікчемність правочину (транзакції) з переказу коштів в сумі 183 430, 00 грн з призначенням платежу «Відрядження», здійснений 15.06.2016 ТОВ «Тікетс Консолідатор» з власного рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) ;

зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Міським відділом № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В., оформленого наказом № 189-ОД від 10.08.2016 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним правочину (транзакції) з переказу коштів в сумі 183 430,00 грн з призначенням платежу «Відрядження», здійсненого 15.06.2016 ТОВ «Тікетс Консолідатор» з власного рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Міським відділом № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 11.07.2018 уповноважена особа Фонду подала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що правочин, стороною якого є позивач, виявлений як нікчемний у зв`язку з тим, що він був вчинений під час дії встановлених рішенням Правління НБУ № 70-рш/БТ "Про віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії проблемних" обмежень щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Також вказано, що процедура ліквідації ПАТ "КБ "Євробанк" триває та в разі непідтвердження обставин, які стали підставою для тимчасового обмеження здійснення банківських операцій щодо виплати коштів, позивач міг бути визнаним таким, що має право на отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. За позицією скаржника, позивачем заявлені позовні вимоги передчасно.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2018 відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Учасники справи правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

За змістом частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу визначений наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Стеценко С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.01.2015 між ПАТ КБ «Євробанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт») укладено Договір № ZP-003936 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської картки.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного Договору Банк відповідно до поданого Клієнтом пакету документів та на виконання зобов`язань, прийнятих за цим Договором, на підставі заяви Клієнта відкриває Клієнту картковий рахунок в гривні № НОМЕР_2 (надалі за текстом - «КР»), випускає та надає Клієнту банківську платіжну картку VISA CLASSIC (надалі за текстом - «БПК») міжнародної платіжної системи VISA з можливим максимальним класом відповідно до анкети-заяви клієнта і строком дії відповідно до Тарифів банку та ПІН-код до неї, а також забезпечує розрахунки за операціями з БПК в межах Платіжного ліміту, визначеного в Правилах користування.

15.06.2016 на рахунок позивача № НОМЕР_2 перераховано від ТОВ «Тікетс Консолідатор» з власного рахунку № НОМЕР_1 суму коштів у розмірі 183 430,00 грн з призначенням платежу «Відрядження».

Рішенням Правління Національного банку України №73-рш від 17.06.2016 «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно даного рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк», визначені статтями 37 - 39 Закону № 4452-VI, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно.

У подальшому виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 07.07.2016 №1183, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» з 17.07.2016 до 16.08.2016 включно. Також згідно вказаного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. з 17.07.2016 до 16.08.2016 включно.

Розпочато процедуру виплати вкладникам гарантованих сум відшкодувань банком - агентом АТ «Таскомбанк» з 19.08.2016 до 30.09.2016.

19.08.2016 розпочато процедуру виплати вкладникам гарантованих сум відшкодування банком-агентом АТ «Таскомбанк».

11.08.2016 позивач звернувся з листом до відповідача про надання інформації щодо того, чи подавалась уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» інформація щодо нього до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення його до загального реєстру вкладників.

16.08.2016 уповноваженою особою Фонду за результатами розгляду звернення позивача, листом за № 01-24.3/3247 повідомлено останнього про нікчемність правочину (транзакції) з переказу коштів в сумі 183 430,00 грн з призначенням платежу «Відрядження», здійснений 15.06.2016 ТОВ «Тікетс Консолідатор» з власного рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , що належить йому на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

На підставі частин першої та другої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 № 823; далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4- 6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктами 2 - 4 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною в додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останній розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом № 4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18) та від 27.02.2019 у справі № 826/9960/15 (провадження № 11-1403апп18).

Судами встановлено, що 14.01.2015 між ПАТ КБ «Євробанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт») укладено Договір № ZP-003936 про відкриття карткового рахунку з встановленим лімітом кредитної лінії (у вигляді овердрафту) та обслуговування банківської картки.

Отже, укладення спірного договору та зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (17.06.2016), тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас відповідач не навів правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Станом на дату зарахування коштів на рахунок позивача частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

На підставі наведених вище положень статей 37 та 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком установити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Як установили суди попередніх інстанцій, за результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ КБ "Євробанк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, уповноважена особа повідомила позивача про нікчемність правочину згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, а саме правочину з переказу коштів в сумі 185300,00 грн з призначенням "Відрядження," здійснений 15.06.2016 ТОВ "Тікетс Консолідатор" з власного рахунку на рахунок, що належить ОСОБА_1 .

Проте зі змісту цієї норми вбачається, що пункт 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може застосовуватися до договору, укладеного між ПАТ КБ "Євробанк" і позивачем, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, що вказаний договір був укладений саме з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1068 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий вищезгаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Відтак, покликання відповідача, що позов був передчасним, оскільки передбачена законодавством перевірка правочинів на нікчемність ще не завершилася, не можна вважати обґрунтованими.

Також необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

Водночас у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на неї поширюються передбачені Законом № 4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

Верховний Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас рішення НБУ № 70-рш/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

Згідно з рішенням НБУ № 70-рш/БТ ПАТ КБ "Євробанк" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Євробанк", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, таке рішення НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Крім того, у рішенні НБУ № 70-рш/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 по справі № 816/378/16.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанції, які дійшли правильного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Євробанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на таке відшкодування.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права, а саме частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, у подібних спірних правовідносинах за участю ПАТ "КБ "Євробанк" міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/15487/16, від 11.09.2019 у справі № 826/16041/16, від 11.09.2016 у справі № 826/4469/17, від 02.10.2019 у справі № 826/9673/17.

Водночас судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В., оформленого наказом № 189-ОД від 10.08.2016 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним правочину (транзакції) з переказу коштів в сумі 183 430,00 грн з призначенням платежу «Відрядження», здійсненого 15.06.2016 ТОВ «Тікетс Консолідатор» з власного рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Проте наказ (рішення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій щодо визнання правочину нікчемним.

Така позиція висловлена у вказаних вище постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/15487/16, від 11.09.2019 у справі № 826/16041/16.

Беручи до уваги наведене і враховуючи суть спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про закриття провадження в цій частині позовних вимог.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 345 354 355 356 359 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у справі №826/18051/16 скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В., оформленого наказом № 189-ОД від 10.08.2016 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним правочину (транзакції) з переказу коштів в сумі 183 430,00 грн з призначенням платежу «Відрядження», здійсненого 15.06.2016 ТОВ «Тікетс Консолідатор» з власного рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у справі №826/18051/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.М. Чиркін

Судді В.М. Бевзенко

С.Г. Стеценко