ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року

м. Київ

справа №826/19439/13-а

адміністративне провадження № К/9901/32884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.), прийняті за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - позивач, податковий орган) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі - відповідач, Товариство), в якому просила стягнути з нього заборгованість перед бюджетом в сумі 3 302 864,03 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року, позов задоволено: стягнуто з рахунків Товариства до Державного бюджету України податковий борг у загальній сумі 3 302 864,03 грн.

В січні 2016 року Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року за нововиявленими обставинами, в якій (з врахуванням уточнень від 25 квітня 2016 року) просило її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи заяву, відповідач зазначав, що підставою для перегляду є подання Товариством уточнюючої податкової декларації з плати за землю, згідно з якою його борг з цього платежу зменшено до 1 597 729,97 грн.

В уточненнях же до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та додаткових поясненнях до неї відповідач посилався на порушення податковим органом процедур стягнення податкового боргу та направлення податкової вимоги.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, заяву Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року задовольнив, зазначене судове рішення скасував та прийняв нове, яким в задоволенні позовних вимог податкового органу відмовив.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставина подання платником податків уточнюючої декларації як така може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року відмовити.

В касаційній скарзі позивач вказував, що на час розгляду справи уточнюючої податкової декларації не існувало, а тому дана обставина є не нововиявленою, а новою; крім того, питання додержання процедур стягнення податкового боргу та направлення податкової вимоги не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки воно вже досліджувалось й враховувалось при первісному розгляді даної справи, що знайшло своє відображення, у тому числі, в рішенні касаційного суду.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Частиною ж 2 цієї статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

При цьому нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи.

Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою й обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.

Водночас, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду.

"Істотність" обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення спору.

Ознаку "не були і не могли бути відомі" потрібно розглядати як сукупність двох обов`язкових умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо щоб особа просто не знала про її наявність, а необхідно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо ж особа все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Як вже вказувалось в цій постанові та враховано судами попередніх інстанцій при здійсненні перегляду справи за нововиявленими обставинами, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року, з рахунків Товариства до Державного бюджету України стягнуто податковий борг у загальній сумі 3 302 864,03 грн.

В грудні 2015 року Товариство подало уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік. Підставою для такого звернення стали обставини, які Товариство вважає нововиявленими, а саме: у червні 2015 року змінено склад Правління та Наглядової ради Товариства, у зв`язку з чим проведено інвентаризацію наявних матеріальних і нематеріальних активів та встановлено, що всупереч положенням Земельного та Податкового кодексів України колишнє керівництво Товариства не вчиняло дій щодо повідомлення офіційних державних органів про зміни, спричинені відчуженням нерухомого майна, й у поданих деклараціях з плати за землю декларувало зобов`язання по земельних ділянках, які вибули з користування відповідача.

Таким чином, обставини справи свідчать, що підставою подання до податкового органу уточнюючої декларації слугувала зміна керівництва Товариства та проведення перевірки його господарської діяльності, під час якої виявлено помилки у податковому обліку.

Проте, такі помилки існували на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, а Товариство не могло не знати про них, адже обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, встановлений підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Що ж до порушень процедур стягнення податкового боргу та порядку направлення податкової вимоги, на які відповідач посилається в уточненнях і додаткових поясненнях до заяви, то ці обставини досліджені під час судового розгляду, крім того, Товариство не зазначає, що саме з діючого на той момент законодавства або фактичних дій податкового органу йому не було і не могло бути відомо на час розгляду справи судами.

Враховуючи викладене, Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року за нововиявленими обставинами.

За приписами частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зави Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі №826/19439/13-а відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду