ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 826/19772/16
касаційне провадження № К/9901/17320/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Егло Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 (суддя Добрянська Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егло Україна" до Головного управління ДФС у мscns Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Егло Україна" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у мscns Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0017451406, №0017461406.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування, оскільки контролюючим органом проігноровано документи, які надано під час проведення перевірки, неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки позивачем в повній мірі підтверджено вартість товарів під час їх митного оформлення.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем митне оформлення товарів за митними деклараціями здійснено з наданням сфальсифікованих сертифікатів про походження товарів та без сплати антидемпінгового мита, тому є обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «антидемпінгове мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання» на суму 388738,55 грн. (за основним платежем 259159,03 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 129579,52 грн) та за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на суму 77747,72 грн (за основним платежем 51831,81 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 25915, 91 грн).
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що судами залишено поза увагою, що сертифікати походження товару видані Торгово-промисловою палатою Кельна, а не Торгово-промисловою палатою Федеративної Республіки Німеччина. Позивач вважає безпідставними висновки контролюючого органу про виявлені порушення, оскільки в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено лист Торгово-промислової палати Федеративної Республіки Німеччина, яким вона підтверджує, що не видавала сертифікати погодження товарів позивачу, та проігноровано, що такі сертифікати були видані Торгово-промисловою палатою Кельна. Скаржник зауважує, що судами не досліджено і не надано оцінку висновку про походження товару від 16.09.2016 №1207-11, яким визначено країну походження товару - Австрія. Позивач зауважує, що судами не досліджені документи, надані позивачем в підтвердження країни походження товару, не з`ясовано їх зміст і не зазначено, чому вони не були прийняті судом.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.06.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.06.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством законодавства України з питань державної митної справи під час декларування товарів за митними деклараціями від 11.11.2014 №100270005/2015/342134, від 17.11.2014 №100270004/2015/342208, від 24.11.2014 №100270005/2015/342278, від 16.12.2014 №100270005/2015/339034, від 01.12.2014 №100270005/2015/338909, від 22.12.2014 №100270005/2015/339089, від 13.01.2015 №100270005/2015/314923, від 26.01.2015 №00270005/2015/315012, від 18.03.2015 №100270005/2015/315439, від 16.04.2015 №100270005/2015/315681, від 21.05.2015 №100270005/2015/315915, від 26.06.2015 №100270005/2015/316261, від 13.07.2015 №100270005/2015/316420, від 03.08.2015 №100270005/2015/316628, від 10.08.2015 №100270005/2015/316694, від 19.08.2015 №100270005/2015/316782, від 07.09.2015 №100270005/2015/316934, від 19.10.2015 №100270005/2015/317378, від 29.10.2015 №100270005/2015/317478, від 09.11.2015 №100270005/2015/317571, від 30.11.2015 №100270005/2015/317829, від 15.12.2015 №100270005/2015/317977, від 21.12.2015 №100270005/2015/318047, від 25.01.2016 №100270005/2015/321124, за наслідками якої складено акт від 31.08.2016 №780/26-15-14-06-05/36438874 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
частини 2 статті 44, частини 1 статті 257 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого заявлено недостовірні відомості, шляхом подання фальсифікованого сертифікату про походження, що призвело до ухилення від сплати антидемпінгового мита та заниження податкового зобов`язання на суму 259159,03 грн;
пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму на 51831,81 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016:
№0017451406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на суму 388738,55 грн, з яких, за основним платежем в сумі 259159,03 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 129579,52 грн;
№0017461406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів, код платежу 14070100 на суму 77747,72 грн, в тому числі, за основним платежем в сумі 51831,81 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25915,91 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 18.11.2016 №24855/6/99-99-11-03-03-25 прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 275 МК України, у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: 1) спеціальне мито; 2) антидемпінгове мито; 3) компенсаційне мито; 4) додатковий імпортний збір.
За правилами частини четвертої статті 275 МК України антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об`єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що антидемпінгові заходи - попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до цього Закону під час або за результатами антидемпінгового розслідування; антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об`єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).
Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», остаточне антидемпінгове мито сплачується за ставкою та на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів. Остаточне антидемпінгове мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів), у тому числі мита, які, як правило, справляються при імпорті в країну імпорту товарів.
За правилами частин першої, другої статті 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів(обов`язкових платежів), у тому числі мита, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів. Щодо імпорту товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися антидемпінгове та компенсаційне мито.
Міністерство публікує у газеті повідомлення про рішення, згідно з яким запроваджується справляння попереднього або остаточного антидемпінгового мита, рішення про прийняття зобов`язань експортера щодо припинення демпінгового імпорту або про припинення антидемпінгових розслідувань чи антидемпінгових процедур без застосування антидемпінгових заходів. З метою дотримання вимог щодо захисту конфіденційної інформації ці рішення повинні містити перелік експортерів, якщо це можливо, або заінтересованих країн, опис товару, резюме фактів і основні висновки щодо наявності демпінгу та шкоди. Копія рішення надсилається відомим заінтересованим сторонам.
Положення цієї частини застосовуються також до відповідних рішень про перегляди антидемпінгових заходів.
Положеннями пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.
Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - третьою статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини третьої статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково: 1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України; 2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність"; 3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 48 Митного кодексу України, у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.
До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.
Відповідно до статті 278 МК України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Наведене свідчить, що документом, який достовірно визначає країну походження товарів, які підпадають під заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом встановлення мита, є сертифікат про походження товарів, без надання якого до товарів застосовуються остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товарів, які підлягають оподаткуванню особливими видами мита за ставками, встановленими рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі на день подання до митного оформлення митної декларації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за митними деклараціями, які були об`єктом перевірки, позивачем оформлено товари «лампи розжарювання». Торговельна марка: EGLO. Виробник: Leuchten GmbH. Країна виробництва: АТ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8539 22 90 10 (ставка ввізного мита у розмірі - 10 % з митної вартості, податку на додану вартість - 20 %).
Декларантом самостійно застосовано ставку ввізного мита у розмірі 10 % із зазначенням країни походження Австрія та без сплати антидемпінгового мита.
Для підтвердження заявленої країни походження позивачем надано під час митного оформлення сертифікати про походження товару.
ДФС України листом від 29.03.2016 №5283/5/99-99-25-02-03-16 направлено запит до Асоціації Торгово-промислової палати Федеративної Республіки Німеччина (Deutscher Industrie - und Handelskammertag) щодо підтвердження автентичності наданих сертифікатів про походження товарів.
У відповідь на цей запит отримано відповідь від Асоціації Торгово-промислової палати Федеративної Республіки Німеччина (Deutscher Industrie - und Handelskammertag) від 13.06.2016 року №2016/04-28 про те, що сертифікати про походження товарів німецькою палатою не видавались, тобто зазначені у запиті сертифікати є фальсифікованими.
Підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань стало застосування до ввезених Товариством за вищезазначеними митними деклараціями товарів «лампи розжарювання серії Vintage» антидемпінгового мита Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 14.07.2006 №АД-137/2006/143-36 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення з Китайської Народної Республіки», відповідно до якого застосовуються остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару з Китайської Народної Республіки, що має такий опис: лампи розжарювання електричні загального призначення потужністю не більше як 200 Вт та напругою понад 100 Вт, які можуть класифікуватись за кодом 8539 22 90 10 згідно з УКТ ЗЕД зі сплатою остаточного антидемпінгового мита у розмірі 74,63 %.
Суди, приймаючи рішення дійшли висновку, що позивачем митне оформлення товарів за вищезазначеними митними деклараціями здійснено з наданням сфальсифікованих сертифікатів про походження товарів та без сплати антидемпінгового мита.
Суди встановили, що позивачем митне оформлення товарів за вищезазначеними митними деклараціями здійснено з наданням сфальсифікованих сертифікатів про походження товарів та без сплати антидемпінгового мита, відтак колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про обґрунтованість висновків контролюючого органу та збільшення суми грошового зобов`язання з антидемпінгового мита на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання, на суму 388738,55 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 259159,03 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 129579,52 грн та з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів, на суму 77747,72 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 51831,81 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25915,91грн.
Доводам скаржника, що дію остаточних антидемпінгових заходів, які покладені в основу акту перевірки, встановлених рішенням комісії від 14.07.2006 №АД-137/2006/143-36, припинено 04.10.2012, суди надали оцінку з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суд враховує, що рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 14.07.2006 №АД-137/2006/143-36 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення з Китайської Народної Республіки» застосовані остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару з Китайської Народної Республіки, а саме: лампи розжарювання електричні загального призначення потужністю не більше як 200 Вт та напругою понад 100 Вт, які можуть класифікуватись за кодом 8539 22 90 10 згідно з УКТ ЗЕД зі сплатою остаточного антидемпінгового мита у розмірі 74,63 %.
В подальшому, рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 03.10.2012 №АД-284/2012/4423-08 «Про порушення перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення походженням з Китайської Народної Республіки у зв`язку з закінченням строку їх застосування» дію антидемпінгових заходів, застосованих рішенням від 14.07.2006 №АД-137/2006/143-36, продовжено до прийняття Комісією відповідного рішення за результатами цього перегляду.
Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 02.10.2013 №АД-302/2013/4423-06 «Про продовження дії остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення походженням з Китайської Народної Республіки» продовжено дію антидемпінгових заходів, застосованих рішенням від 14.07.2006 №АД-137/2006/143-36, терміном на п`ять років.
Наведене свідчить, що дія рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 14.07.2006 №АД-137/2006/143-36 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення з Китайської Народної Республіки» не припинялась з моменту його застосування.
Доводи скаржника про те, що суди не надали належної правової оцінки тому, що сертифікати походження були видані не Торгово-промисловою палатою Федеративної Республіки Німеччина, а Торгово-промисловою палатою Кельна, Верховний Суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки матеріали справи містять лист Торгово-промислової палатою Федеративної Республіки Німеччина від 13.06.2016 № 2016/04-28, в якому вказано, що Торгово-промислова палата Федеративної Республіки Німеччина ще раз звірила сертифікати походження згідно наведеного переліку із Торгово-промисловою палатою Кельна, яка також повідомила, що такі сертифікати Торгово-промисловою палатою Кельна не видавалися, усі сертифікати являються підробкою.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є правильними та підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги вищевказаних обставин не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Егло Україна" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова І.Я.Олендер