ПОСТАНОВА

Іменем України

20 жовтня 2020 року

Київ

справа №826/20101/15

адміністративне провадження №К/9901/40741/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 (суддя - Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А..) у справі № 826/20101/15.

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ) від 11.06.2015 №0000202100, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 73894,71 грн. за основним платежем та в розмірі 36947,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оподаткуванню акцизним податком підлягають операції саме з роздрібного продажу підакцизних товарів споживачам для їх особистого некомерційного використання. При реалізації позивачем підакцизних товарів через власну мережу автозаправних станцій юридичним особам шляхом відвантаження відповідної кількості пального особам, які діють від імені та в інтересах цих юридичних осіб, реалізація у роздріб у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не відбувається, так як нафтопродукти придбаваються з метою їх використання у комерційних цілях. Крім того, зазначає, що в ході проведення камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи некомерційного використання, тому висновки про порушення позивачем законодавства є безпідставними. Також посилається на протиправність застосування штрафу в розмірі 50 відсотків, оскільки в даному випадку факт повторного притягнення до відповідальності відсутній.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин реалізації позивачем спірних обсягів товарів для некомерційного використання.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Володимир-Волинська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, у зв`язку з чим відповідні операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС незалежно від умов їх продажу та форми розрахунків є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи прийняті у справі судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ПАТ «Укрнафта» подало до Нововолинської ОДПІ декларацію акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за березень 2015 року, в додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до якої задекларовано вартість підакцизних товарів до оподаткування, зокрема: вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі, у тому числі у мережі громадського харчування: бензини моторні - 2211543,84 грн., у тому числі від реалізації товарів комерційного використання - 232283,56 грн.; інші нафтопродукти - 4426122,35 грн., у тому числі від реалізації товарів комерційного використання - 1230708,15 грн.; скраплений газ - 293511,94 грн., у тому числі від реалізації товарів комерційного використання - 14902,57 грн.; паливо моторне альтернативне - 33351,26 грн.; вартість підакцизних товарів до оподаткування, зокрема: бензини моторні - 1979260,28 грн.; інші нафтопродукти - 3195414,20 грн.; скраплений газ - 278609,37 грн.; паливо моторне альтернативне - 33351,26 грн.

Нововолинською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності декларації акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за березень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.05.2015 №520/22.5/135390, в якому відображено висновки про порушення позивачем статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 та статті 216 Податкового кодексу України та занижено акцизний податок за березень 2015 року на суму 73894,71 грн.

Такі висновки обґрунтовано тим, що продаж підакцизних товарів - нафтопродуктів через мережу автозаправних комплексів безпосередньо споживачам є об`єктом оподаткування акцизним податком незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівковий чи безготівковий) під час здійснення розрахункових операцій.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000202100, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 110842,07 грн., в тому числі за основним платежем - 73894,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36947,36 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України встановлено, що реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 зазначеної Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пункт 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України.

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значені в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, передбачено, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов`язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Крім того, згідно листа Державної фіскальної служби України від 20.01.2015 №1519/7/99-99-19-03-03-17 акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам`яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України у розмірі 5% від вартості підакцизних товарів.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Наведені законодавчі норми дають підстави для висновку про те, що податкові зобов`язання зі сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій, у зв`язку з чим, у справі, яка розглядається, прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

На користь такого висновку свідчить також змістове уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне), Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено підпункт 14.1.212 Податкового кодексу України згідно із яким під реалізацією суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.03.2018 по справі №813/4238/15, від 20.04.2018 по справі №820/10856/15, від 20.06.2018 по справі №803/1118/16.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність нарахування грошового з акцизного податку не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції відповідачем доказів, які б підтверджували, що визначення позивачу суми податкового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 травня 2015 року №000253314 було повторним протягом 1095 днів надано не було, що свідчить про неправомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000202100 в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 73894,71 грн. за основним платежем та в розмірі 18473,68 грн. (73894,71*25%) штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі № 826/20101/15 в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000202100 в частині нарахування грошового зобов`язання в розмірі 73894,71 грн. за основним платежем та в розмірі 18473,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі № 826/20101/15 в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000202100 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18473,68 грн. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду