ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/2098/18
адміністративне провадження № К/9901/27177/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2019 року (суддя - Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Ганечко О.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/2098/18,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив зобов`язати відповідача відкликати офіційний документ Міністерства оборони України - подання від 17.11.1993 р., про що повідомити позивача.
2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління кадрів Міністерства оборони України про спростування відомостей, що не відповідають дійсності і викладені неправдиво, які містяться у поданні від 17.11.1993, в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з пропуском однорічного строку, передбаченого ст. 7 ЦК України, позовної давності до пред`явлення позову. Позивач вказував, що в цьому рішенні зазначено, що суд, згідно досліджених доказів, знаходить, що відомості стосовно ОСОБА_1 , які містяться в поданні від 17.11.1993, не відповідають дійсності і викладені неправдиво.
3. Позивач зазначав, що 06.02.2017 звернувся до Міністра оборони України з проханням вилучити з його особової справи оригінал подання від 17.11.1993 Головного управління кадрів Міністерства оборони України з посиланням на рішення Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 та ч. 5 ст. 277 ЦК України. Проте відповідачем листами від 12.04.2017 та 04.01.2018 повідомлено позивача про відсутність у його особовій справі вказаного подання, а також про відмову у задоволенні позовних вимог рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2018 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
5. Не погодившись із рішенням першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 09.02.2018, а справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
7. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання відкликання офіційного документу - подання від 17.11.1993. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без розгляду.
11. Рішення судів мотивовані тим, що з моменту, коли позивач був ознайомлений з поданням Міноборони від 17.11.1993, до моменту його звернення до суду з позовом у цій справі минуло майже 20 років.
12. Суди виходили з того, що жодних поважних причин, які б об`єктивно унеможливили своєчасне подання ним позовної заяви у відповідності до процесуального законодавства, яке діяло станом на 1993 рік, коли йому стало відомо про порушення його прав та законних інтересів, або принаймні у 1999 році, коли він отримав рішення суду в іншій справі, та продовж наступних 14 років, ним не зазначено і будь-яких доказів суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
13. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, направивши справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
14. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції всупереч ч. 1 ст. 9 КАС України і його заяві про особисту участь у розгляді справи, позивача позбавлено права на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, подати на розгляд суду такі докази, як відповіді посадових осіб Міністерства оборони України.
15. Крім того, на переконання касатора, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що позивач у 1999 році вже звертався з відповідним позовом до суду (в позові відмовлено внаслідок пропуску строку звернення), оскільки саме Військовий суд Київського гарнізону визнав, що відомості, які було викладено в поданні від 17.11.1993, не відповідають дійсності і викладені неправдиво, і предметом позову у цій справі до суб`єкта владних повноважень є зобов`язання вчинити дії щодо вилучення з особової справи неправдивого документа.
16. Скаржник вважає, що суди дійшли необґрунтованих висновків про те, що з моменту, коли позивач був ознайомлений з поданням Міноборони від 17.11.1993 до моменту його звернення до суду з позовом у цій справі минуло майже 20 років, оскільки позивач у 2017-2018 роках неодноразово звертався до Міністра оборони України з проханням відкликати офіційний документ, який містить недостовірну інформацію, про що було отримано вісім відповідей, які і підтверджують ті правовідносини, які виникли у 2017-2018 роках, а тому висновки судів про пропущений строк звернення до адміністративного суду та залишення адміністративного позову без розгляду - є помилковими.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. До Верховного Суду засобами поштового зв`язку 27.09.2019 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
19. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.09.2019 для розгляду справи №826/2098/18 визначено склад суду: суддя-доповідач Жук А.В., судді Мартинюк Н.М., Мельник - Томенко Ж.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019.
21. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2022 дану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
22. Кодекс адміністративного судочинства України
22.1. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
22.2. Частина перша статті 122. Строк звернення до адміністративного суду
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
22.3. Абзац перший частини другої статті 122. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22.4. Частина третя статті 122. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22.5. Стаття 123. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
22.6. Стаття 240. Залишення позову без розгляду
Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; 9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про
відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».
24. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
28. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.
29. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. Відповідно до ч. З ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
31. Як вбачається з матеріалів справи 17 січня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, таким чином позивач не був присутній під час розгляду справи та на час встановлення судом першої інстанції факту пропуску строку, і не мав змоги надати до суду заяву про поновлення строку.
32. Разом з тим, виходячи з системного аналізу положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України висновується, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
33. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
34. Крім того, аналогічні правила Кодексом адміністративного судочинства України встановлено і при вирішення питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.
35. Верховний Суд дійшов висновку, що вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини 3,4 статті 123 КАС України).
36. Крім того, Верховний Суд відзначає, що оскільки ця справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то в даному випадку суд першої інстанції дійшовши висновку, що позов було подано після закінчення встановлених законом строків, повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.
37. Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції розглядаючи цю справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, дійшов висновку про звернення з позовом після закінчення встановленого законом строку та залишив позов без розгляду не надавши позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку з вказанням поважності причин такого пропуску, чим порушив вимоги статті 123 КАС України, а апеляційний суд на це уваги не звернув.
38. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність залишення позову без розгляду, оскільки такий висновок без надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку є передчасним.
39. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
40. Відповідно до ч. 1,4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
41. За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі №826/2098/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко