ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 826/2210/18

касаційне провадження № К/9901/55213/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2018 (суддя Каракашьян С.К.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Лічевецький І.О., Земляна Г.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач, податковий орган), в якому просило: визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 04.08.2011 №6, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 09.01.2018 №7 до вказаної податкової накладної; зобов`язати ДФС України прийняти та зареєструвати зазначені податкову накладну та розрахунок до неї в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.01.2018, в операційний день, коли було надіслано засобами електронного зв`язку податкову накладну та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що відповідачем протиправно відмовлено платнику у реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування її кількісних і вартісних показників. Позивач вважає безпідставним посилання податкового органу на застосування строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки даною нормою строків реєстрації податкових накладних не встановлено, а заяв про відшкодування податку позивачем не подано.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, у задоволені позову відмовив.

Відмовляючи у задоволені позову, суди виходили з того, що положення Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 №1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1246) містять обмеження по строку реєстрації податкових накладних, а відтак дії відповідача щодо відмови у реєстрації податкової накладної та розрахунку до неї з підстав пропущення позивачем строку реєстрації є правомірними.

Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник доводить, що податковий орган протиправно позбавив позивача права на реєстрацію зазначеної податкової накладної та розрахунку до неї, вважає, що строки, на які посилається відповідач, не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Зазначає, що висновки судів суперечать положенням статті 192 ПК України, пункту 9 Порядку №1246, пункту 22 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1307). Скаржник зазначає, що податковим законодавством не обмежується право платника податків коригувати податкові зобов`язання у випадку зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг).

Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 03.10.2023 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 04.10.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариством 04.08.2011 було виписано ТОВ «Житомирбудрозвідка» податкову накладну №6/1 на суму 150000,00 грн за авансовий платіж за роботи по вивченню мінерально-сировинної бази буто-щебеневої сировини законсервованих родовищ та перспективних ділянок в межах Житомирської області за договором від 08.09.2010 №262/10 та додаткової угоди від 27.07.2011 №21.

14.12.2017 Господарським судом міста Києва була затверджена мирова угода по справі №910/10564/16, укладена між позивачем та ТОВ «Житомирбудрозвідка».

З метою повернення отриманої в 2011 році попередньої оплати, позивач зобов`язувався протягом 60 календарних місяців перераховувати на користь кредитора по 16070,83 грн щомісячно. На виконання мирової угоди позивач 09.01.2018 перерахував кошти в сумі 16070,83 грн (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 2678,47 грн)

Керуючись положеннями пункту 192.1 статті 192 ПК України, позивач склав та відправив ТОВ «Житомирбудрозвідка» для здійснення ним реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 09.01.2018 до податкової накладної №6 від 04.08.2011.

При реєстрації контрагентом вказаного розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), ДФС України було направлено квитанції з вказівкою про те, що документ не може бути прийнятий та порушено вимоги статті 102 ПК України та пункту 6 Порядку №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341), а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання самого розрахунку коригування.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За правилами пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 192.1 статті 192 ПК України, розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України, розрахунок коригування до податкової накладної складається в порядку, встановленому для податкових накладних.

Порядок складання та реєстрації податкових накладних регулюється статтею 201 ПК України та постановою Порядком №1246.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Оскільки порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної є аналогічним порядку складання податкових накладних, то розрахунок коригування повинен складатися платником податків на дату зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, з огляду на норми статті 201 ПК України.

Вказаною статтею також не передбачено застосування строків давності до подання для реєстрації розрахунку коригування показників податкового зобов`язання та податкового кредиту саме у випадку зміни суми компенсації вартості товару/послуги.

Підставою прийняття ДФС України оскаржуваного позивачем рішення про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, слугували висновки про порушення строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, пункту 6 Порядку №1246.

Так, положеннями пункту 6 Порядку №1246 визначено, що розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 01.02.2015 та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) та розрахунок коригування.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Строки давності, встановлені статтею 102 ПК України, застосовуються до складання та реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних, якщо такі накладні були складені до 01.02.2015 та не підлягали реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Відтак, суди дійшли правильного висновку, що зазначена податкова накладна не підлягала реєстрації станом на дату виписки (04.08.2011) та не була зареєстрована станом на день її складання. Положення пункту 6 Порядку №1246 містять обмеження строку реєстрації таких податкових накладних.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова