ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №826/2469/17
адміністративне провадження №К/9901/17428/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 (головуючий суддя: Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 ( головуючий суддя: Лічевицький І.О., судді: Ісаєнко Ю.А., Мельничук В.П.) у справі №826/2469/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
15.02.2017 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. (далі - відповідач, Уповноважена особа Фонду), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду від 12.12.2016 та додатків до нього в частині що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом (рахунком) у ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідачем не було включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок ФГВФО, за відсутності на те правових підстав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 було замінено Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. на Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Волкова О.Ю.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Волкова О.Ю. щодо невнесення ОСОБА_1 до реєстру вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування;
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_1 як вкладника, якій необхідно здійснити виплату відшкодування коштів на рахунку № НОМЕР_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування 200000,00 грн).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» задоволено частково, змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 в частині стягнення судових витрат, в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 залишено без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність твердження відповідача, що позивачка не є вкладником ПАТ КБ «Євробанк» у розумінні Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), оскільки вкладом позивачки є кошти, що перераховані та перебувають на її рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Євробанк». Водночас Уповноваженою особою Фонду не надано будь-яких прийнятних та переконливих доказів на підтвердження того, що позивачка знала чи повинена була знати про існування обмежень, застосованих до ПАТ КБ «Євробанк».
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що незважаючи на відсутність обмежень та перешкод для виплати позивачці гарантованої суми вкладу, відповідач не включив позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення відповідача щодо визнання правочину нікчемним, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що наказ Уповноваженої особи Фонду є внутрішнім розпорядчим документом банку і жодним чином не випливає на факт нікчемності правочинів.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 21.06.2019 Уповноважена особа Фонду подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що правочин, стороною якого є позивачка, виявлений як нікчемний у зв`язку з тим, що він був вчинений 15 червня 2016 року під час дії, встановлених Рішенням Правління НБУ № 70-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" до категорії проблемних", обмежень щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Також вказано, що процедура ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" триває та в разі не підтвердження обставин, які стали підставою для тимчасового обмеження здійснення банківських операцій щодо виплати коштів позивачка могла бути визнана такою, що має право на отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Таким чином, на думку заявника касаційної скарги, позивачкою заявлені позовні вимоги передчасно.
Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
06.08.2019 від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, де Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить касаційну скаргу Упоноваженої особи Фонду задовольнити, а оскаржувані рішення скасувати з ухваленням нової постанови про відмову у задоволені позову.
Позивач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
03.10.2019 справа №826/2469/17 надійшла на адресу Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2010 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту встановлення судами фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно із інформацією зазначеною в квитанції № 240166 від 15.06.2016 позивачкою було здійснено поповнення рахунку № НОМЕР_2 на суму 199 000,00 грн із призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-28651/UAH від 15.06.2016».
17.06.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення за №73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних».
16.08.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.08.2016 за № 1523 розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно.
Листом від 22.12.2016 № 01-14/7437 Уповноважена особа повідомила позивачку про нікчемність правочину (операції) згідно з підпунктами 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI за операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) коштів в сумі 199 000,00 грн на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_2 з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит № ДВ-28651/UAH від 15.06.2016 ».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).
На підставі частин першої та другої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2016 року № 823; далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4- 6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI.
Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.
Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Пунктами 2- 4 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною в додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.
Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останній розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом № 4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 826/9960/15 (провадження № 11-1403апп18).
Суди попередніх інстанцій встановили, що 15.06.2016 позивачкою було здійснено поповнення рахунку № НОМЕР_2 на суму 199 000,00 грн із призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-28651/UAH від 15.06.2016», що підтверджується інформацією у квитанції № 240166 від 15.06.2016.
На підставі рішення Правління НБУ від 17 червня 2016 року № 73-рш "Про віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду того ж дня прийнято рішення № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ КБ "Євробанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня по 16 липня 2016 року включно, призначено Кононця В. В . уповноваженою особою та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Євробанк".
Таким чином, оскільки кошти ОСОБА_1 були розміщені на рахунку ПАТ КБ "Євробанк" до запровадження тимчасової адміністрації, то позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Відповідно до частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Станом на дату укладення між ПАТ КБ "Євробанк" і позивачем договору банківського рахунку частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
На підставі наведених вище положень статей 37 та 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком установити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.
Як установили суди попередніх інстанцій, за результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ КБ "Євробанк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, уповноважена особа повідомила позивачку про нікчемність правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів в сумі 199 000,00 грн на картковому /поточному рахунку № НОМЕР_2 з призначенням платежу «надходження коштів на депозит №ДВ-28651/UAH від 15.06.2016» з підстав, передбачених пунктами 7 та 9 частини третьої статті 38 вказаного Закону.
Проте зі змісту цієї норми вбачається, що пункти 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не можуть застосовуватися до договору, укладеного між ПАТ КБ "Євробанк" і позивачкою, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, що вказаний договір був укладений саме з порушенням норм законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду та зобов`язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права, а саме частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, у подібних спірних правовідносинах за участю ПАТ "КБ "Євробанк" міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/15487/16, від 02 жовтня 2019 року у справі 826/9673/17.
Водночас судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволені позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьої цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий вищезгаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Оскільки наказ (рішення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб.
Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо визнання правочинів нікчемними в частині, що стосується ОСОБА_1 , та провадження в цій частині позовних вимог слід закрити.
Тотожна позиція висловлена у вказаних вище постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/15487/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/16041/16.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 343 350 354 356 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» про визнання правочинів нікчемними в частині, що стосується ОСОБА_1 , а провадження у справі в цій частині закрити.
В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019, з урахуванням абзацу п`ятого резолютивної частини рішення в редакції постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 у справі №826/2469/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
В.М. Шарапа