ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/2837/17

адміністративне провадження № К/9901/15937/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 (у складі головуючого судді Маруліної Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 (у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Земляної Г.В., Мєзєнцева Є.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015041306 від 28.09.2016;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015051306 від 28.09.2016;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021161306 від 23.11.2016;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0021171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0015041306 від 28.09.2016;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0015051306 від 28.09.2016;

- визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021161306 від 23.11.2016;

- визнано протиправним та скасовано рішення №0021171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2016;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 6 418, 06 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Приймаючи таке рішення, суди виходили із того, що у податкового органу право на проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_2 було відсутнє, що нівелює правові наслідки від результатів проведеної спірної перевірки, оформлені оскаржуваними рішеннями контролюючого органу.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Начальником ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 29.07.2016 прийнято наказ № 494 про проведення документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань повноти та своєчасності сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 31.08.2016 №1244/16-06/ НОМЕР_1 , згідно з висновками якого за ФОП ОСОБА_2 встановлено порушення:

- статті 138, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК) - завищено валові витрати на загальну суму 2 364 180,80 грн., у т.ч. у 2014 році на суму 1 079 860,28 грн та у 2015 році на суму 1 284 320,52 грн, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 2 364 180, 80 грн, у т.ч. у 2014 році на суму 1 079 860,28 грн та у 2015 році на суму 1 284 320,52 грн, у результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 440 440,31 грн, у тому числі за 2014 рік на суму 183 596, 18 грн та за 2015 рік на суму 256 864, 13 грн;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не нарахування та несплата до бюджету ЄСВ за 2014 - 2015 роки в сумі 61 067, 26 грн, у т.ч. в 2014 році на суму 23 948,67 грн, в 2015 році на суму 37 118,59 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК - заниження суми військового збору у 2015 році на загальну суму 19 264, 81 грн;

- пункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу ІV ПК та згідно з пунктом 119.2 статті 119 розділу ІІ ПК - неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Позивачем 20.09.2016 направлено ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві заперечення на вказаний акт перевірки. Листом ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.09.2016 16023/0/26-59-13-06-23 повідомлено, що висновки, викладені у акті перевірки, визнано такими, що відповідають дійсності.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 28.09.2016 прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0015041306;

- податкове повідомлення-рішення №0015051306;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015071306;

- рішення №0015081306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ.

Позивач 07.10.2016 звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із скаргою про перегляд та скасування зазначених рішень податкового органу.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 04.11.2016 скаргу позивача задоволено частково, а саме в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015071306 від 28.09.2016 та рішення №0015081306 від 28.09.2016, які вирішено вважати відкликаними. Водночас, ГУ ДФС у м. Києві зобов`язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винести та направити нові вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно з чинним законодавством.

ФОП ОСОБА_2 30.11.2016 отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021161306 від 23.11.2016 та рішення №0021171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2016.

Позивачем 08.12.2016 та 16.12.2016 подано скарги на зазначені вимогу та рішення, а також на податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 №0015041306 та №0015051306, які рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 05.12.2016 №7894/С/26-15-10-02-16 та від 07.02.2017 №1719/С/999-11-02-01-14 позивача залишено без задоволення.

Незгода позивача із згаданими рішеннями та вимогою контролюючого органу зумовила його звернення до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у м. Києві у касаційній скарзі просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди безпідставно прийняли до уваги скасування наказу про призначення перевірки, який є актом одноразового застосування, що вичерпав свою дію фактом його виконання. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.01.2020 № 826/16348/13-a та від 24.04.2020 №520/6895/19. Також Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якій він просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Ухвалою Верховного суду від 12 серпня 2022 року замінено Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із пунктами 77.1-77.4, 77.7-77.9 статті 77 ПК документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 16 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Як установили суди попередніх інстанцій, оскаржувані у даній справі рішення податкового органу прийняті за результатами документальної планової перевірки, призначеної наказом начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2016 №494, який рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 у справі №826/13632/16, що набрало законної сили 13.06.2019, визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт протиправності призначення перевірки, за результатами якої винесені рішення та вимога, що оскаржуються позивачем у даній справі.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги викладене, встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і були прийняті оскаржувані рішення та вимога, є достатніми для висновку про протиправність таких рішень та вимоги.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, які стосуються суті виявлених перевіркою порушень, оскільки установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, суд не може переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Відхиляються колегією суддів також і доводи скаржника, які стосуються неможливості окремого оскарження наказу про призначення перевірки як акту, який вичерпав свою дію. Вимоги щодо оскарження такого наказу не є предметом даного спору, а за наявності судового рішення, що набрало законної сили, щодо протиправності наказу, суди позбавлені можливості та правових підстав для надання його повторної правової оцінки.

У касаційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві вказує про невідповідність рішень судів попередніх інстанцій правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.01.2020 № 826/16348/13-a та від 24.04.2020 №520/6895/19. Проте, скаржник не наводить обґрунтувань у чому саме така невідповідність полягає.

Натомість аналогічний підхід до застосування норм права за обставин скасування наказу про проведення перевірки на підставі судового рішення, що набрало законної сили, вже застосовувався в останній практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 03.06.2021 у справі № 822/1660/18, від 21.01.2021 у справі № 826/3200/14, від 24.11.2021 у справі № 826/17043/18.

Щодо доводів скаржника про порушення судом норм процесуального права внаслідок відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, то колегія суддів звертає увагу, що наведене не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення у відповідності до частини третьої статті 317 КАС України, а також не свідчить про неправильне вирішення справи для цілей застосування абзацу другого частини другої статті 317 КАС України. При цьому, колегія суддів підтримує висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, у якому виклав свої пояснення, доводи та міркування щодо предмету спору, а відтак у реалізації вказаних прав його обмежено не було.

Отже, зазначені висновки у їх сукупності не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС , України суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко