ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року

м. Київ

справа №826/3417/17

адміністративне провадження № К/9901/51810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (Судді: Карпушова О.В., Губська Л.В., Кобаль М.І)

у справі № 826/3417/17

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» (правонаступник, Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна»)

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

07.03.2017 року Підприємство з іноземними інвестиціями «ГЛЕНКОР Грейн Україна» (правонаступник Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №0000594108.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 01.02.2018 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаного у ТОВ НВП «Стандарт» товару (насіння соняшника) за перевіряємий період та як наслідок, неправомірності формування позивачем у жовтня 2015 року податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 345 909 грн. Доводячи не реальність здійснення господарських операцій, контролюючий орган опирається на те, що господарські операції не підтверджуються по ланцюгу постачання, зокрема, посилається на те, що перевірку проведено на виконання ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.02.2016 р. про призначення перевірки, прийнятої у межах кримінального провадження № 12014200440004455 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України (внаслідок порушення кримінальної справи відносно посадових осіб підприємства ФГ «Дніпро97», який був постачальником товару контрагента - ТОВ «ПВП «Стандарт» протягом 2014-2015 року). Враховуючи викладене скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На стадії підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи повідомлені позивачем в надісланому на адресу суду клопотанні в частині зміни найменування підприємства, Верховним Судом здійснено заміну позивача в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 КАС України, на Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна».

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 30.03.2016 року по 30.11.2016 року відповідачем, на підставі пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на виконання вимог ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 грудня 2016 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 23393195) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ПВП "Стандарт" (код ЄДРПОУ 38867768) за жовтень 2015 року", за результатами якої складено акт від 07.12.2016 р. №2075/28-10-41-08/23393195 з висновками про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року в розмірі 345 909,00 грн.

Висновки акта перевірки обґрунтовані безпідставним віднесенням позивачем до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товару (насіння соняшника) по відносинам із ТОВ НВП "Стандарт" у зв`язку із не доведенням реальності господарських операцій по ланцюгу постачання. Такі висновки контролюючого органу базуються на тому, що перевірку проведено на виконання ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.02.2016 р. про призначення перевірки, прийнятої у межах кримінального провадження № 12014200440004455 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України (внаслідок порушення кримінальної справи відносно посадових осіб підприємства ФГ «Дніпро97», який був постачальником товару контрагента - ТОВ «ПВП «Стандарт» протягом 2014-2015 року). В ході досудового розслідування встановлено, що у період 2014-2015 року на території міста Суми зареєстровано ТОВ НВП "Стандарт"; за даним аналізу бази даних ДФС у розрізі контрагентів встановлено, що близько 75% витрат підприємства сформовано на рахунок господарських взаємовідносин з ФГ "Дніпро 97", щодо якого отримано інформацію про фіктивність, відсутність придбання товарно-матеріальних цінностей та необхідних потужностей для провадження господарської діяльності. Враховуючи викладене контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту за жовтень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Стандарт» на суму 345 909,00 грн при придбанні насіння соняшника по ланцюгу постачання від ФГ «Дніпро 97» у зв`язку із встановленням нереальності господарської операції, що у свою чергу призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року в розмірі 345 909 грн (т.1 а.с.34).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 23.12.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000594108, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2015 року на 345 909,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 477,00 грн. (т.1 а.с.79).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій за перевіряємий період. Таким висновкам суду першої інстанції передувало не надання суду першої інстанції копій податкових накладних, виписаних ТОВ НВП "Стандарт", а також не надання будь-яких доказів, які б підтверджували реальність господарських операцій із ТОВ НВП "Стандарт" та подальший рух придбаного насіння соняшника, наприклад, договори поставки чи переробки сировини, акти приймання-передачі, акти списання. За висновками суду, надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ НВП "Стандарт" лише фіксують господарські операції та не підтверджують їх реальність.

Скасовуючи вищенаведене рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції посилався на документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій, враховуючи надання позивачем суду апеляційної інстанції копій податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН з відповідними квитанціями про їх прийняття, а також документів, які підтверджують використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності. Також, враховуючи, що перевірка позивача проведена на підстави ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.02.2016 р (прийнятої у межах кримінального провадження № 12014200440004455), Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17 в контексті того, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, встановив відсутність обвинувального вироку відносно посадових осіб контрагента ТОВ НВП «Стандарт», що підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" (покупець) та ТОВ НВП "Стандарт" (продавець) уклали договір купівлі-продажу №СР-00616 від 07 жовтня 2015 року згідно умов якого продавець зобов`язався поставити і передати у власність покупця соняшник (товарний) українського походження врожаю 2015 року на умовах EXW (франко-елеватор) (у редакції Інкотермс 2010) - ПАТ "Лебединське Хлібоприймальне підприємство" (т.1 а.с.92). Також до вказаного до вказаного договору укладені додаткові угоди в частині продовження строків поставки товару (т.1 а.с.98-99)

На підтвердження здійснення реальності здійснення господарської операції за вказаним договором позивач надав наступні документи: рахунки-фактури від 09 жовтня 2015 року №09-10-15/2, від 12 жовтня 2015 року №12-10-15/2, від 13 жовтня 2015 року №13-10-15/2, видаткові накладні від 09 жовтня 2015 року №243, від 12 жовтня 2015 року №252, від 13 жовтня 2015 року №256; платіжні доручення від 12.10.2015р., 13.10.2015р., 15.10.2015р., акти прийому-передачі зерна від 09.10.2015р., від 12.10.2015р., 13.10.2015, складські квитанції на зерно (т.1 а.с.100-120), договір складського зберігання соняшника (т.1 а.с.121, 140). Оплату за поставлений товар позивач здійснив шляхом перерахування на рахунок продавця грошових коштів на повну суму вартості поставленого товару, що підтверджено копіями платіжних доручень.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з актами прийому-передачі зерна від 09 жовтня 2015 року № 18, від 12 жовтня 2015 року №19, від 13 жовтня 2015 року № 20 та відповідними складськими квитанціями на зерно ПАТ "Лебединське Хлібоприймальне підприємство" зерно переоформлено з ТОВ НВП "Стандарт" на нового власника - ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА". За договором складського зберігання насіння соняшника від 09 жовтня 2015 року №50-С/ЗБ/2015, укладеним між позивачем, як поклажодавцем, та ПАТ "Лебединське Хлібоприймальне підприємство", як зерновий складом, останній зобов`язався прийняти насіння соняшника на зберігання. Відповідно до акта надання послуг зерновий склад надав позивачу послуги зі зберігання соняшника, відвантаження та зважування соняшника на загальну суму 28 691,65 грн.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновок суду першої інстанції про безтоварність господарських відносин внаслідок не надання позивачем податкових накладних та подальший рух придбаного насіння соняшника, посилався на те, що позивач надав суду апеляційної інстанції податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН (т.2 а.с.228) та інші документи щодо транспортування товару (т.2 а.с.196-227), його зберігання (т.2 а.с.39-195).

Крім цього, у відзиві на касаційну скаргу позивач посилався на те, що факт реальності операцій з придбання товару у контрагента ТОВ НВП "Стандарт" підтверджується подальшим використанням, зокрема спрямуванням з ПАТ "Лебединське Хлібоприймальне підприємство" до заводу ПрАТ «Колос» партії насіння соняшнику для подальшої переробки в олію, що підтверджено долученими до справи документами. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про документальне підтвердження використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

Контролюючим органом в касаційній скарзі не наведено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи касаційної скарги базуються виключно на не підтвердженні господарських операцій по ланцюгу постачання, що обумовлено фактом порушення кримінального провадження відносно посадових осіб підприємства ФГ «Дніпро97», який був постачальником товару контрагенту - ТОВ «ПВП «Стандарт» протягом 2014-2015 року.

Поряд з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу, що сам факт порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача у ланцюгу постачання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами.

Як наголошено в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №810/1394/17 (адміністративне провадження №К/9901/4636/17), зокрема, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Контролюючим органом не надано доказів ухвалення судових рішень за результатами кримінального провадження відносно ФГ «Дніпро-97», який був постачальником товару контрагента-ТОВ «ПВП «Стандарт» протягом 2014-2015 року і судом апеляційної інстанції встановлено відсутність обвинувального вироку відносно посадових осіб контрагента ТОВ НВП «Стандарт», що підтверджено відповідачем в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

До того ж, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Наведення таких доводів також входить до предмету доказування у справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21).

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушив норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 826/3417/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко