ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 826/3559/17

адміністративне провадження № К/9901/6958/19, К/9901/7761/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Берназюка Я.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Органу самоорганізації населення у місті Києві «Комітет мікрорайону «Биківня» до Київської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальна організація «Інститут Генерального плану м. Києва», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт Лайф 2000», Приватне підприємство «Аглайс», Громадська організація «Світла Оселя», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносфера-Караван», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроліфт Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Профсталь», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ-2000», Громадська організація «Київська міська спілка ветеранів АТО», Громадська спілка Всеукраїнське об`єднання родин загиблих та безвісти зниклих, учасників антитерористичної операції, ветеранів війни та активістів волонтерського руху «КРИЛА 8 СОТНІ», Громадська організація «Родина Героїв «Небесної Сотні», Товариство з обмеженою відповідальністю «БПК», про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційними скаргами Органу самоорганізації населення у м. Києві «Комітет мікрорайону «Биківня», заступника прокурора м. Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 29.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Лічевецького І.О., Земляної Г.В., Мельничука В.П. від 07.02.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року Орган самоорганізації населення у місті Києві «Комітет мікрорайону «Биківня» (далі у тексті цієї постанови також позивач) звернувся з позовом до Київської міської ради (далі у тексті цієї постанови також Київрада, КМР, відповідач), треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент), Комунальна організація «Інститут Генерального плану м. Києва», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт Лайф 2000», Приватне підприємство «Аглайс», Громадська організація «Світла Оселя», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносфера-Караван», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроліфт Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Профсталь», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ-2000», Громадська організація «Київська міська спілка ветеранів АТО», Громадська спілка Всеукраїнське об`єднання родин загиблих та безвісти зниклих, учасників антитерористичної операції, ветеранів війни та активістів волонтерського руху «КРИЛА 8 СОТНІ», Громадська організація «Родина Героїв «Небесної Сотні», Товариство з обмеженою відповідальністю «БПК», у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 14 квітня 2016 року №330/330 «Про затвердження детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва» (далі також спірне, оскаржуване рішення).

2. В обґрунтуванні позовних вимог наводились аргументи про те, що проект детального плану території №2, всупереч вимог чинного законодавства, не виносився належним чином на громадське обговорення, не проходив громадські слухання та не відповідає Генеральному плану м. Києва, що є грубим порушенням норм чинного законодавства.

3. Позивач вказував й на те, що погоджувальна комісія, яка погодила проект Детального плану території селища Биківня, була сформована незаконно.

4. Також, до суду першої інстанції позивачем було подано заяву про зміну підстав позову, у якій він вказував на те, що спірне рішення прийнято відповідачем 14.04.2016 та опубліковано 22.04.2016, тобто більш ніж за сім місяців до набрання чинності рішення Київської міської ради №864/864 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13.11.2014 №518/10006», на підставі якого і затверджувався вказаний детальний план території.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

6. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято уповноваженим суб`єктом з дотриманням процедури його прийняття і громадського обговорення, а при розробленні детального плану території, який затверджено спірним рішенням, дотримано вимоги законодавства і цей документ не суперечить чинним станом на момент його затвердження положенням генерального плану міста Києва.

7. Суди відхилили наведені у заяві про зміну підстав позову посилання на те, що відповідачем в порушення вимог законодавства опубліковано рішення Київської міської ради від 26.12.2014 № 864/864 більше ніж за сім місяців після прийняття спірного у цій справі рішення щодо затвердження детального плану території, у зв`язку з чим це рішення, на думку позивача, не набуло чинності.

8. З цього приводу суди попередніх інстанцій зазначали, що у відповідності до частини четвертої статті 21 Регламенту Київської міської ради, який затверджено рішенням Київської міської ради від 12.11.2014 № 351/351, проект рішення Київради нормативно-правового характеру повинен містити положення про оприлюднення та набрання ним чинності, однак, згідно з наведеними у оскаржуваних судових рішеннях мотивами рішення КМР від 26.12.2014 № 864/864 не містило відомостей про те, що таке рішення підлягає опублікуванню, а також даних, що проект вказаного рішення підлягає публікації і має нормативно - правовий характер.

9. Суд першої інстанції звертав увагу й на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 826/11632/16 надано оцінку рішенню Київської міської ради від 26.12.2014 №864/864, а отже у відповідності до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України такі обставини не підлягають повторному доказуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, позивач та заступник прокурора міста Києва подали касаційні скарги.

11. Орган самоорганізації населення у місті Києві «Комітет мікрорайону «Биківня» у своїй касаційній скарзі просить ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12. Заступник прокурора міста Києва у своїй касаційній скарзі просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», пункту 36 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №559 «Про містобудівний кадастр», з метою реалізації Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київради від 15.12.2011 №824/7060, Київрада прийняла рішення від 13.11.2013 №518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації», яким затвердила Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві (далі - Програма).

14. Метою Програми є розроблення і затвердження генерального плану столиці України - міста Києва, обґрунтованого визначення на основі затверджених детальних планів територій планувальної організації та функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталів, мікрорайонів, інших частин території м. Києва, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, а також встановлення єдиних умов та обмежень (регламентів) забудови територій на основі затверджених планів зонування для інтенсивного втілення в життя принципів містобудівної політики інтегрованого міського розвитку столиці України як стабільного європейського міста, створення повноцінного життєвого середовища, збереження традиційних особливостей, історичного середовища та природно-ландшафтного комплексу міста, розвитку ефективної інженерної та транспортної інфраструктури.

15. Відповідно до пункту 2 рішення Київради від 13.11.2013 №518/10006 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено виступити замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми.

16. Одним з визначених розділом 2 Програми її завдань є встановлення орієнтовних меж окремих територій та вартості робіт зі створення містобудівної документації.

17. Згідно з розділом 5 Програми організація розроблення містобудівної документації у м. Києві здійснюється Департаментом - замовником згідно з Переліком містобудівної документації, що розроблятиметься у 2014 - 2016 рр. (додаток до Програми), з урахуванням інвестиційних намірів щодо забудови окремих територій.

18. Замовник містобудівної документації:

організовує в установленому порядку поновлення матеріалів топографо-геодезичної зйомки територій м. Києва, проведеної в минулі роки, необхідних для розроблення містобудівної документації відповідно до Програми;

забезпечує урахування питань, пов`язаних з розміщенням об`єктів будівництва, іншого використання територій, з погодженням проектів землеустрою, наданням містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів при розробленні містобудівної документації;

визначає та уточнює межі розроблення містобудівної документації;

забезпечує організацію фінансування розроблення містобудівної документації шляхом залучення інвестиційних коштів або подання відповідного бюджетного запиту;

готує завдання на розроблення містобудівної документації та подає його на затвердження заступнику голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків, готує інші вихідні дані;

визначає розробника містобудівної документації;

забезпечує урахування громадських інтересів шляхом публікації оголошення про розроблення містобудівної документації, організації проведення громадських слухань після отримання проекту містобудівної документації від розробника;

у разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій готує проект рішення Київської міської ради про зміни у переліку містобудівної документації, наведеної у додатку до Програми;

при розробленні зонінгу уточнює завдання на розроблення детальних планів відповідної території.

19. Розробник містобудівної документації:

готує проект договору на розроблення або внесення змін до містобудівної документації;

збирає вихідні дані за дорученням замовника;

розробляє містобудівну документацію або вносить до неї зміни відповідно до вимог державних будівельних норм, державних стандартів;

бере участь у проведенні громадських слухань, розгляді архітектурно-містобудівною радою та сесією Київської міської ради розробленої ним містобудівної документації;

пропонує замовнику у разі необхідності залучити інші науково-дослідні та проектні організації до проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів містобудівної документації;

зберігає оригінал розробленої містобудівної документації, зміни до неї на паперових і електронних носіях в порядку, встановленому законодавством.

20. Містобудівна документація розробляється комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» та іншими проектними і науково-дослідними організаціями, які мають відповідну ліцензію, сертифікованих спеціалістів і технічну базу, на замовлення Департаменту, згідно з переліком, затвердженим цим рішенням.

21. Під час розроблення містобудівної документації пропозиції замовника щодо використання територій вносяться ним на розгляд та врахування розробником у проекті містобудівної документації.

22. Інвестиційні наміри юридичних та фізичних осіб щодо забудови та іншого використання територій враховуються розробником у проекті містобудівної документації у разі їх узгодження із замовником.

23. Для проведення громадських слухань, проведення погоджень, розгляду на архітектурно-містобудівній раді та експертизи виготовляється один примірник містобудівної документації на електронних носіях та на паперових носіях, що коригується за результатами кожного етапу та передається замовнику для подання на затвердження.

24. Подання містобудівної документації на затвердження Київраді забезпечують Департамент та постійна комісія Київської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

25. Пунктом 3 рішення Київради від 26.12.2014 № 864/864 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 518/10006» доповнено додаток до Програми (Перелік містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013 - 2016 рр.) позиціями такого змісту, зокрема: « 86» (№ п/п), «ДПТ селища Биківня*» (назва містобудівної документації"), « 5.1.011 5.3.030» (розміщення в планувальній структурі міста (код планувального утворення)), « 410» (орієнтовна площа, га).

26. При цьому, згідно примітки до Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013 - 2016 рр., затвердженого Програмою, «*» це розробка нової містобудівної документації».

27. На підставі норм статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Київської міської ради від 13.11.2013 року №518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» Київська міська рада прийняла рішення №330/330 від 14.04.2016 «Про затвердження детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва».

28. Спірним рішенням внесено до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» такі зміни: позицію 86 Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013 - 2016 рр. (додаток до Програми створення (оновлення) містобудівної документації в м. Києві) викладено в новій редакції.

29. Крім того, спірним рішенням затверджено детальний план території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами додаються) як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об`єктів містобудування.

30. На офіційному веб-порталі Департаменту у розділі «Офіційні документи» розміщені текстові та графічні матеріали Генплану та ДПТ.

31. У підписаній керівником Департаменту пояснювальній записці до проекту оскаржуваного рішення вказано: У газеті «Хрещатик» від 14.08.2015 № 117(4713) було опубліковано оголошення про проведення громадських слухань проекту детального плану.

32. Відповідно до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» із змінами та доповненнями від 26.12.2014 №864/864 на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Комунальною організацією «Інститут Генерального плану м. Києва» розроблено Детальний план території селища Биківня площею близько 400 га.

33. Цим проектом передбачалось розміщення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва членам родин Героїв Небесної сотні, киянам-учасників антитерористичної операції, воїнам-афганцям, учасникам Параолімпійських ігор, реконструкцію існуючої забудови та урахування раніше наданих земель іншим фізичним особам.

34. Під час громадських слухань, які проходили з 17 серпня по 24 вересня 2015 року, мешканці селища Биківня висловились проти прийняття запропонованого проекту детального плану та офіційно надали 107 письмових пропозицій та зауважень. Після їх розгляду КО «Інститут Генерального плану м. Києва» був розроблений новий варіант детального плану, в якому докорінно було змінено основні рішення та показники. Територія детального плану зменшена на 240 га (до 176 га), тобто більше ніж вдвічі; розрахункова кількість населення зменшена з 24 тис. осіб до 7,9 тис. осіб; середня поверховість значно понижена.

35. Першою чергою детального плану передбачено:

розміщення земельних ділянок для - індивідуального житлового будівництва громадянам - членам родин загиблих учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, воїнам- афганцям, учасникам Параолімпійських ігор, загальною кількістю 226 земельних ділянок;

завершення добудови існуючої школи № 23;

реконструкція існуючого та будівництво двох нових дошкільних навчальних закладів;

будівництво реабілітаційного центру для бійців АТО;

добудова пожежного депо по вул. Путивльській;

будівництво очисних споруд дощової каналізації;

створення парку «Героїв України» за рахунок існуючих невпорядкованих озеленених територій вздовж вулиці Бобринецької;

36. На перспективу передбачається:

будівництво багатоквартирної мало- та середньоповерхової житлової забудови (3-4 поверхи);

реконструкція існуючої застарілої багатоквартирної житлової забудови вздовж вул. Радистів;

будівництво середньої загальноосвітньої школи на 22 класи;

будівництво поліклініки з підстанцією невідкладної допомоги;

будівництво гідровузла з насосною станцією "Биківня".

будівництво боксових гаражів для мешканців с. Биківня.

37. З метою недопущення вирубки лісових насаджень перспективне будівництво житла планується лише на існуючих ділянках промислового та комунально-складського призначення та на ділянках, невкритих лісом. Зберігається існуючий гаражно - будівельний кооператив «Радист».

38. Крім того, судами встановлено, що матеріали, які розглядалися на пленарному засіданні Київської міської ради 14.04.2016 щодо проекту рішення Київської міської ради «Про затвердження детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва» містять протокол засідання погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення ДПТ від 20.01.2016 № 6, та висновок погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення ДПТ від 20.01.2016.

39. З наявних матеріалів справи вбачається, що ДПТ був погоджений, оскільки однією з цілей його розробки є розміщення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва громадянам - членам родин загиблих учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, воїнам-афганцям, учасникам Параолімпійських ігор, представники громадськості яких приймали участь при обговоренні ДПТ.

40. Вказані рішення погоджувальної комісії, оформлені протоколом від 20.01.2016 № 6 та висновком від 20.01.2016, не визнані незаконними в судовому порядку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

41. Касаційна скарга позивача містить доводи про те, що замовник та Київська міська рада були зобов`язані вжити заходів, пов`язаних із проведенням громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, що був розроблений КО "КИЇВГЕНПЛАН'' після 03.09.2015 з урахуванням пропозицій, наданих мешканцями селища Биківня.

42. Скаржник наполягає, що саме цей «новий детальний план території» був переданий на розгляд погоджувальної комісії без проведення перед цим громадських слухань в порядку передбаченому законодавством. Водночас, на думку скаржника, робота погоджувальної комісії та прийняті нею рішення не є по суті громадськими слуханнями, необхідність проведення яких передбачена діючим законодавством, і є необхідною умовою для прийняття рішення про затвердження ДПТ.

43. У касаційній скарзі звертається увага й на те, що для розробки та затвердження ДПТ с. Биківня рішення Київської міської ради від 26.12.2014 року №864/864 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від №518/10006», мало набрати чинності у порядку, визначеному законодавством, до здійснення Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) замовлення на створення відповідного ДПТ і в будь-якому випадку, до прийняття рішення про затвердження ДПТ с. Биківня.

44. Посилаючись на норми частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням від 12.11.2014 № 351/351 «Про Регламент Київської міської ради» (частина третя статті 35 Регламенту), позивач відзначає, що рішення Київради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Київрадою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Рішення Київради не нормативно-правового характеру та рішення індивідуальної дії набирають чинності з моменту їх прийняття, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті. Рішення Київради нормативно - правового характеру оприлюднюються не пізніше тридцяти днів з моменту їх прийняття. Офіційне оприлюднення всіх рішень Київради нормативно-правового характеру здійснюється шляхом опублікування у газеті Київради «Хрещатик». Обов`язок щодо офіційного оприлюднення рішень Київради покладається на секретаріат Київради.

45. На переконання скаржника рішення Київської міської ради від 26.12.2014 №864/864 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006» має нормативно-правовий характер (передбачає внесення змін до рішення нормативно-правового характеру), а тому такий акт у обов`язковому порядку підлягав опублікуванню у газеті «Хрещатик» не пізніше тридцяти днів з моменту його прийняття, тобто не пізніше 25.01.2015.

46. Однак, як відзначає позивач, рішення Київської міської ради від 26.12.2014 №864/864 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006» було опубліковано у газеті «Хрещатик» №130 (4900) від 30.11.2016 (сторінка 6 газети), у зв`язку з чим це рішення, на підставі якого було розроблено та затверджено ДПТ с. Биківня, набрало чинності лише 30.11.2016, тоді як оскаржуване рішення про затвердження Детального плану території с. Биківня було прийнято Київської міською радою 14.04.2016 та опубліковано 22.04.2016, тобто більш ніж за сім місяців до набрання чинності рішення Київської міської ради на підставі якого і затверджувався вказаний ДПТ.

47. Зважаючи на вказане вище, позивач стверджує, що оскільки відповідні зміни не набули чинності, розробка та затвердження ДПТ с. Биківня не були передбачені Програмою створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві до 30.11.2016 року (в тому числі і станом на дату прийняття спірного рішення КМР).

48. Висновки ж судів попередніх інстанцій про те, що рішення КМР №864/864 не є рішенням нормативно-правового характеру, а тому не підлягає публікації, позивач вважає помилковими і такими, які не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права.

49. Безпідставними, на думку скаржника, є й посилання судів попередніх інстанцій на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 826/11632/16, як на підтвердження обставин стосовно надання оцінки рішенню Київської міської ради від 26.12.2014 №864/864, оскільки у вищезгаданій справі взагалі не надавалась оцінка вказаним обставинам щодо нормативно-правового характеру рішення Київради та набрання ним чинності.

50. За наведеного, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, частини четверту та сьому статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

51. Також скаржник наполягає на необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про те, що розробка детального плану території відповідає Генеральному плану міста Києва, оскільки відведення земельних ділянок для житлової та іншої забудови у затвердженому Детальному плані території селища Биківня здійснено всупереч вимог чинного Генерального плану м. Києва та з порушенням вимог Земельного кодексу України, закону України «Про основи містобудування», закону України «Про охорону земель».

52. Помилковим і необґрунтованим скаржник вважає й висновки судів попередніх інстанцій щодо віднесення території селища Биківня до поліфункціональної зони використання, оскільки поняття «поліфункціональне призначення» чинним законодавством не передбачено, а під час розгляду справи судами не враховано, що поліфункціональність певної території - це планувальне утворення, яке не надає право змінювати положення діючого Генерального плану міста без його корегування у встановленому законодавством порядку.

53. Позивач також зазначає, що відповідно до статутних документів Орган самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня» з моменту реєстрації набуває права юридичної особи, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, основні та оборотні засоби, печатку, бланки зі своїм найменуванням, а тому має повноваження на підставлення інтересів мешканців в межах території своєї діяльності, має право сприяти додержанню законів, та звертатися до суду із позовними заявами в інтересах громади (членів).

54. Аналогічні вищевикладеним мотиви містяться й у касаційній скарзі заступника прокурора м. Києва і додатково наявне обґрунтування підстав здійснення прокуратурою інтересів держави у суді.

55. Так, у касаційній скарзі вказано, що ця скарга подається у зв`язку з тим, що Київської міською радою прийнято спірне рішення з грубим порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 19 Конституції України та всупереч інтересам територіальної громади міста Києва, що є підставою для вжиття заходів представницького характеру відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

56. Окрім цього, заступник прокурора зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з перевищенням наданих відповідачу повноважень та всупереч інтересам територіальної громади і державним інтересам, оскільки фактично змінило стратегію розвідку міста, передбачену Генеральним планом.

57. Крім того, прокурор акцентує увагу на нормах статей 1 7 Лісового кодексу України, якими встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

58. Разом з тим, як вказує заступник прокурора м. Києва, спірний детальний план передбачає будівництво житлових будинків на території, яка, згідно з діючим Генеральним планом, належить до території лісів та лісопарків, що є порушенням державних інтересів та потребує втручання органів прокуратури.

59. На касаційні скарги позивача та прокурора Київською міською радою, Комунальною організацією «Інститут Генерального плану м. Києва» та Приватним підприємством «Аглайс» подані відзиви, у яких заявлено вимоги про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

60. У відзивах на касаційні скарги висловлюються аргументи про те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а наведені скаржником мотиви не зумовлюють їх скасування і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

61. При цьому, Комунальною організацією «Інститут Генерального плану м. Києва» окрема увага звертається на відсутність, на думку останньої, повноважень у прокурора на подання касаційної скарги у цій справі у зв`язку з відсутністю у даному конкретному випадку передбачених законом підстав для здійснення такого представництва і ненаведенням відповідних обґрунтувань при зверненні до касаційного суду.

62. З огляду на вищевикладене Комунальна організація «Інститут Генерального плану м. Києва» вважає, що усі наведені у касаційній скарзі прокурора аргументи підлягають відхиленню і це підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.09.2018 у справі № 826/7910/17 та від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

63. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

64. За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

65. Відповідно до частини першої статті 6 вищевказаного Закону управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

66. Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

67. Частинами першою, третьою статті 8 цього ж Закону визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

68. Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

69. За змістом частин першої, п`ятої, шостої, восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

70. Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація) визначає Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1468/20206.

71. За приписами пункту 4.1 Порядку розроблення містобудівної документації рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

72. Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (абзаци перший, другий пункту 4.3 Порядку розроблення містобудівної документації).

73. За правилами пункту 4.8 вищеназваного Порядку детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

74. Пунктом 1.4. Порядку розроблення містобудівної документації передбачено, що організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення, у тому числі:

оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;

визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України «Про здійснення державних закупівель»;

складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;

надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання;

розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.

75. Крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I Порядку розроблення містобудівної документації, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні:

звертається до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Мінрегіону України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» (пункт 4.9 Порядку розроблення містобудівної документації).

76. Детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання (абзац перший пункту 4.12 Порядку розроблення містобудівної документації).

77. За змістом пунктів 4, 8, 10, 11 та 17 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Пропозиції, подані особами, не визначеними пунктом 7 цього Порядку, або подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду.

Особи, які забезпечують проведення робіт з розгляду таких пропозицій, повідомляють через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, та офіційний веб-сайт відповідного органу місцевого самоврядування про місце подання таких пропозицій.

Пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк.

За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова.

У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії (далі - комісія).

Затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід`ємною складовою частиною зазначеної документації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

78. Зі змісту наведених вище правових норм вбачається, що органом, уповноваженим на прийняття рішення про розроблення детального плану території міста, є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.

79. Цей висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17 та від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а, яка була застосована Верховним Судом й у постанові від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а (2-а/191/7/17).

80. Колегія суддів підкреслює, що виконанню замовником розроблення містобудівної документації (у даному випадку виконавчим органом Київської міської ради) функцій, передбачених пунктами 1.4 і 4.9 Порядку розроблення містобудівної документації (визначення розробника містобудівної документації та укладання з ним відповідного договору, складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації, проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні) передує відповідне рішення міської ради, яке повинно бути офіційно оприлюднене шляхом його опублікування у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщено на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

81. Лише розроблені в установленому законом порядку проекти детального плану територій міста, у тому числі на підставі оприлюдненого у належний спосіб і чинного рішення міської ради про розроблення такого виду містобудівної документації, підлягають громадським слуханням і можуть бути затверджені відповідною міською радою.

82. У справі, яка розглядається, встановлено, що згідно з розділом 5 Програми організація розроблення містобудівної документації у м. Києві здійснюється Департаментом - замовником згідно з Переліком містобудівної документації, що розроблятиметься у 2014 - 2016 рр. (додаток до Програми), з урахуванням інвестиційних намірів щодо забудови окремих територій.

83. Цим же розділом Програми визначено права та обов`язки Департаменту як замовника створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми, а додатком до неї визначено перелік територій, щодо яких розроблятиметься відповідна містобудівна документація, вказано орієнтовна площа цих територій.

84. Суди установили, що додаток до Програми (Перелік містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013 - 2016 рр.) було доповнено позиціями такого змісту, зокрема: - «« 86» (№ п/п), «ДПТ селища Биківня*» (назва містобудівної документації"), « 5.1.011 5.3.030» (розміщення в планувальній структурі міста (код планувального утворення)), « 410» (орієнтовна площа, га)» відповідно до пункту 3 рішення Київради від 26.12.2014 № 864/864 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 518/10006».

85. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вищезазначене рішення не має ознак нормативно - правового акту, а тому не підлягало обов`язковому оприлюдненню в порядку, передбаченому для рішень Київської міської ради нормативно - правового характеру, й набрало чинності з моменту його прийняття.

86. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і з цього приводу зазначає таке.

87. Частина перша статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України надає, серед інших, такі визначення:

нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Юридична ж наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

88. Водночас, пункт 2 рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» із змінами і доповненнями, внесеними, зокрема, рішенням Київської міської ради від 26.12.2014 № 864/864, та пункт 5 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, на підставі яких Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено замовлення розроблення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, у подальшому затвердженого спірним рішенням, є рішенням органу місцевого самоврядування щодо розроблення проектів містобудівної документації й визначає права та обов`язки вказаного Департаменту як замовника детального плану території згідно з Переліком містобудівної документації, що розроблятиметься у 2014 - 2016 рр. (додаток до Програми).

89. Вищенаведені рішення у вказаній частині, відповідно до їх змісту, врегульовують відносини, що виникають між Київрадою - як органом, уповноваженим на прийняття рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації, Департаментом - як замовником розроблення містобудівної документації та розробниками містобудівної документації - Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» та іншими проектними і науково-дослідними організаціями, які мають відповідну ліцензію, сертифікованих спеціалістів і технічну базу, на замовлення Департаменту.

90. Тобто, рішення КМР, на підставі яких Департаментом здійснено замовлення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, не носять загальний характер, оскільки адресовані визначеному колу суб`єктів, не встановлюють правил поведінки (норм права) для необмеженого числа осіб й не розраховані на довгострокове і неодноразове застосування, позаяк вичерпують свою дію фактом замовлення та розроблення містобудівної документації - детального плану відповідної території.

91. За таких обставин, правильними є висновки судів про те, що рішення Київської міської ради від 26.12.2014 № 864/864 не містить ознак нормативно - правового акта.

92. Порядок набрання чинності рішеннями органів місцевого самоврядування ненормативного характеру визначено частиною четвертою статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

93. Частиною першою статті 73 вищевказаного Закону також передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

94. Порядок набрання чинності рішеннями Київради, а також порядок набуття чинності та оприлюднення прийнятих нею нормативно-правових актів унормовано й статтею 35 Регламенту Київської міської ради та рішенням цієї ж ради III сесії XXIII скликання від 04.02.1999 № 138/239, за змістом яких рішення Київради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинене Київським міським головою і внесене на повторний розгляд Київради із обґрунтуванням зауважень. Київрада зобов`язана на черговому пленарному засіданні повторно розглянути рішення. Якщо рішення Київради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття не зупинено Київським міським головою, то Київський міський голова зобов`язаний його підписати у 30-денний термін з дня його прийняття Київрадою.

Якщо Київрада відхилила зауваження Київського міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами голосів депутатів Київради від загального складу Київради, воно набирає чинності.

Рішення Київради не нормативно-правового характеру та рішення індивідуальної дії набирають чинності з моменту їх прийняття, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35 Регламенту Київської міської ради.

Рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з дня їх прийняття, якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію. При необхідності вони оприлюднюються в газеті «Хрещатик».

95. Враховуючи встановлені у цій справі обставини та приписи вищенаведених положень законодавства, рішення Київської міської ради від 26.12.2014 № 864/864, яке не було зупинене Київським міським головою і не внесене на повторний розгляд Київради із обґрунтуванням зауважень, набрало чинності у день його прийняття, у зв`язку з чим у Департаменту виник обов`язок щодо організації розроблення містобудівної документації - детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, зокрема: визначити та уточнити межі розроблення містобудівної документації; підготувати завдання на розроблення містобудівної документації та подати його на затвердження заступнику голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків; підготувати інші вихідні дані; визначити розробника містобудівної документації; забезпечити урахування громадських інтересів шляхом публікації оголошення про розроблення містобудівної документації, організації проведення громадських слухань після отримання проекту містобудівної документації від розробника тощо.

96. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що замовлення Департаментом вищевказаної містобудівної документації здійснене на підставі чинного рішення Київради щодо розроблення проектів містобудівної документації, а саме - рішення Київської міської ради від 26.12.2014 № 864/864, яке, до того ж, як встановлено судовим розглядом цієї справи не було оскаржене та скасоване у встановленому законом порядку й було обов`язкове до виконання Департаментом.

97. Неоприлюднення ж Київрадою прийнятого нею рішення ненормативного характеру щодо розроблення проектів містобудівної документації не зумовлює нечинність цього рішення, оскільки набрання ним чинності законодавство не пов`язує з моментом його офіційного оприлюднення.

98. Таким чином, суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доводам позивача, вказаним у якості підстав позову, щодо ненабрання чинності рішенням Київської міської ради від 26.12.2014 № 864/864 у зв`язку з його неоприлюдненням суб`єктом прийняття й правильно їх відхилили.

99. Що ж до доводів скаржників стосовно порушення процедури громадського обговорення проєкту детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, то такі зводяться до того, що:

розпорядження Київського міського голови від 11.01.2016 №1 «Про затвердження персонального складу погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва» було скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 826/512/16, яке набрало законної сили;

розроблений після розгляду пропозицій мешканців селища Биківня «новий» детальний план території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, який і був затверджений оскаржуваним у цій справі судовим рішенням, був переданий на розгляд погоджувальної комісії без проведення перед цим громадських слухань в порядку передбаченому законодавством. В той же час, на думку позивача, робота погоджувальної комісії та прийняті нею рішення не є по суті громадськими слуханнями, необхідність проведення яких передбачена діючим законодавством і є необхідною умовою для прийняття рішення про затвердження детального плану території.

100. Окрім цього, скаржник як у судах попередніх інстанцій, так і у касаційній скарзі, наполягає на тому, що затверджений спірним рішенням Київради детальний план території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва не відповідає Генеральному плану міста Києва й значно погіршує умови проживання жителів с. Биківня, не відповідає вимогам щодо охорони навколишнього середовища та земель.

101. Оцінюючи такі аргументи касаційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховним Судом розглядалась справа № 826/11632/16 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, Громадська організація «Родина Героїв «Небесної Сотні», Громадська організація «Українська асоціація інвалідів АТО», Громадська організація «Київська міська спілка ветеранів АТО», Громадська організація «Київська міська спілка ветеранів Афганістану», Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт Лайф 2000», приватне підприємство «Аглайс», товариство з обмеженою відповідальністю «Техносфера-Караван», Громадська спілка «Всеукраїнське громадське об`єднання родин загиблих та безвісти зниклих учасників антитерористичної операції, ветеранів війни та активістів волонтерського руху «Крила 8 Сотні» про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 330/330 від 14.04.2016 «Про затвердження детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва».

102. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.11.2020 у справі № 826/11632/16 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018, якою у задоволенні позову відмовлено.

103. Судовим розглядом вищевказаної справи було встановлено такі обставини.

104. Відповідно до графічної частини Генерального плану м. Києва функціональне призначення земель на території селища Биківня та навколо нього, за рахунок яких планується розширення території громадської забудови, позначене як поліфункціональне, тобто поєднує декілька форм використання. При цьому, відповідно до Детального плану території с. Биківня, затвердженого оскаржуваним рішенням Київської МР, відповідні землі віднесені до земель громадської, житлової (середньо та багатоповерхової) та садибної забудови (для індивідуального будівництва), що цілком узгоджується з функціональним призначенням земель с. Биківня та навколо нього, визначеним Генеральним планом м. Києва.

105. Отже, Верховний Суд у справі № 826/11632/16 дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази та встановлені під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій обставини справи спростовують доводи касаційної скарги про невідповідність Детального плану території с. Биківня Генеральному плану м. Києва.

106. При розгляді справи № 826/11632/16 судами також враховано, що Детальним планом території с. Биківня запроектовано будівництво об`єктів громадської забудови, зокрема, двох дитячих дошкільних закладів на 117 місць та 250 місць, середньої загальноосвітньої школи, магазинів, аптеки, закладів громадського харчування, пожежного депо тощо, що в цілому відповідає вимогам частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

107. Судами першої та апеляційної інстанцій у вищевказаній справі також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що після корегування Детального плану території с. Биківня було передбачено, що перспективне будівництво житла планується лише на існуючих ділянках промислового та комунально-складського призначення та на ділянках, невкритих лісом, саме з метою недопущення вирубки лісових насаджень.

108. З огляду на вищезазначене, Верховний Суд констатував, що доводи скаржника про невідповідність Детального плану території с. Биківня, затвердженого оскаржуваним рішенням Київської МР, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

109. У цій же справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у газеті «Хрещатик» від 14.08.2015 № 117(4713) було опубліковано оголошення про проведення громадських слухань проекту Детального плану території с. Биківня.

110. Під час громадських слухань, які проходили з 17 серпня по 24 вересня 2015 року, мешканці селища Биківня висловились проти прийняття запропонованого проекту детального плану та офіційно надали 107 письмових пропозицій та зауважень, які були зареєстровані у встановленому порядку.

111. 17.12.2015 Київською міською радою прийнято рішення № 23/23 «Про утворення погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва».

112. Розпорядженням Київського міського голови «Про затвердження персонального складу погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва» від 11.01.2016 затверджено персональний склад комісії.

113. Після розгляду КО «Інститут Генерального плану м. Києва» був розроблений новий варіант Детального плану території с. Биківня, в якому докорінно було змінено основні рішення та показники. Територія детального плану зменшена на 240 га (до 176 га), тобто більше ніж вдвічі; розрахункова кількість населення зменшена з 24 тис. осіб до 7,9 тис. осіб; середня поверховість значно понижена.

114. Зі змісту протоколу засідання погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території, від 20 січня 2016 року № 6, та висновку погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території, від 20 січня 2016 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що новий проект Детального плану території с. Биківня був погоджений, оскільки однією з цілей його розробки є розміщення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва громадянам - членам родин загиблих учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, воїнам-афганцям, учасникам Параолімпійських ігор, представники громадськості яких приймали участь при обговоренні Детального плану території с. Биківня.

115. Відповідні протокол та висновки погоджувальної комісії були долучені до проекту Детального плану території с. Биківня та подані на розгляд Київської міської ради, яка на пленарному засіданні 14.04.2016 рішенням № 330/330 затвердила Детальний план території с. Биківня.

116. На цій підставі Верховний Суд у справі № 826/11632/16 погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що при розробці Детального плану території с. Биківня та його затвердженні оскаржуваним рішенням було дотримано встановленого законодавством порядку проведення громадських слухань та враховано пропозиції зацікавлених осіб.

117. Оцінюючи доводи скаржника про визнання протиправним та скасування розпорядження Київського міського голови від 11.01.2016 № 1 «Про затвердження персонального складу погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва» судовим рішенням у справі № 826/512/16, яке набуло законної сили, що, на думку позивача, свідчить про нечинність прийнятого погоджувальною комісією висновку, колегія суддів зазначила таке.

118. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що погоджувальна комісія із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, була утворена 17.12.2015 рішенням Київської міської ради № 23/23.

119. Тобто, протягом двох тижнів, починаючи з дати її утворення, комісія повинна була розглянути зафіксовані у протоколі громадських слухань зауваження та пропозиції та вирішити питання щодо їх прийняття або відхилення. Після закінчення цього строку, якщо засідання комісії не відбулось, рішення не прийнято або її члени не змогли досягти згоди з будь-яких питань, то орган місцевого самоврядування набуває право самостійно прийняти остаточне рішення.

120. Тому, зважаючи на те, що один із членів комісії не погодився з її персональним складом, про що свідчить його звернення до суду у справі № 826/512/16, Київська МР набула право самостійно вирішити спірні питання.

121. При цьому, колегія суддів зазначила, що у допрацьованій редакції детального плану с. Биківня були враховані пропозиції та зауваження, висловлені під час громадського обговорення. Крім того, Київською МР дотримано встановленого порядку проведення громадських слухань, а скасування судовим рішенням, яке набуло законної сили, розпорядження київського міського голови про затвердження персонального складу погоджувальної комісії не свідчить про порушення відповідачем порядку проведення громадського обговорення та не порушує права позивача та інших осіб на участь у такому обговоренні, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту протоколу громадських слухань та протоколу засідання погоджувальної комісії позивач приймав участь в обговоренні проекту детального плану с. Биківня, висловлював свої зауваження та пропозиції.

122. З огляду на викладене, Верховний Суд за наслідками розгляду справи № 826/11632/16 у касаційному порядку погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення Київської міської ради № 330/330 від 14.04.2016, яким затверджено Детальний план території с. Биківня, прийняте відповідачем у відповідності з діючим законодавством та в межах наданих повноважень.

123. Наявність вищевикладених обставин, встановлених під час розгляду справи № 826/11632/16, була підтверджена судами попередніх інстанцій і у справі, яка розглядається, на підставі наявних у ній доказів, досліджених у судових засіданнях.

124. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

125. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 , який є керівником Органу самоорганізації населення у місті Києві «Комітет мікрорайону «Биківня», брав участь як у розгляді справи № 826/11632/16 (у якості позивача), так і справі, що розглядається (у якості особи, яка представляє інтереси позивача, - Органу самоорганізації населення у місті Києві «Комітет мікрорайону «Биківня»).

126. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, предмет і підстави позову (окрім підстави позову щодо відсутності у відповідача правових підстав на прийняття спірного рішення у зв`язку з нечинністю рішення КМР щодо розроблення проєкту містобудівної документації, якій надана належна оцінка судами попередніх інстанцій і проаналізована колегією суддів у якості доводів касаційної скарги у цій постанові) є аналогічними у справі, що розглядається, та у справі № 826/11632/16.

127. При цьому, судами попередніх інстанцій, під час розгляду цієї справи та її апеляційного перегляду, надано належну оцінку усім доводам позивача і підставам позову, які ним заявлялись, й аргументам, викладеним у апеляційних скаргах заступника прокурора м. Києва і Органу самоорганізації населення у м. Києві «Комітет мікрорайону «Биківня», а у оскаржуваних судових рішеннях наведено відповідні мотиви з посиланням на норми права, якими врегульовано спірні правовідносини.

128. Касаційні ж скарги не містять аргументів, які б спростовували обставини, встановлені у справі, що розглядається, та у справі № 826/11632/16, розглянутої Верховним Судом у касаційному порядку, а також дозволяли б дійти іншого висновку щодо предмету спору, аніж той, до якого дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі та Верховний Суд, перевіряючи правильне застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права у справі за позовом ОСОБА_1 щодо оскарження рішення Київської міської ради № 330/330 від 14.04.2016, яким затверджено Детальний план території с. Биківня.

129. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд констатує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення цього позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до закону і скасуванню не підлягають.

130. Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені Комунальною організацією «Інститут Генерального плану м. Києва» у відзиві на касаційну скаргу, стосовно відсутності повноважень у заступника прокурора м. Києва на подання касаційної скарги у цій справі у зв`язку з ненаведенням відповідних обґрунтувань щодо наявності передбачених законом підстав для здійснення такого представництва при зверненні до касаційного суду.

131. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на таке.

132. За приписами частин першої, третьої, четвертої, пункту 3 частини шостої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

133. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

134. Частиною третьою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

135. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу

136. Згідно ж з положеннями частини шостої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. У разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.

До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина перша, друга, шоста статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України).

137. Вищевикладені положення законодавства підтверджують право на подання касаційної скарги прокурором, який брав участь у судовому розгляді, на судове рішення, ухвалене у адміністративній справі за позовом іншої особи, після його перегляду в апеляційному порядку за його апеляційною скаргою та за наявності обґрунтувань, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

138. Питання ж про відповідність касаційної скарги вимогам процесуального закону і можливості відкриття касаційного провадження у справі вирішується суддею-доповідачем протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги.

139. Як засвідчує зміст оскаржуваної позивачем постанови суду апеляційної інстанції та матеріали касаційної скарги, така подана заступником прокурора м. Києва, який брав участь у апеляційному перегляді справи за його апеляційною скаргою.

140. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги заступник прокурора м. Києва вказував, зокрема, на те, що детальний план території, затверджений спірним рішенням Київради, передбачає будівництво житлових будинків на території, яка, згідно з діючим Генеральним планом, належить до території лісів та лісопарків, які згідно з статтями 1 7 Лісового кодексу України є об`єктами права власності Українського народу та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави, що, на думку скаржника, є порушенням державних інтересів та потребує втручання органів прокуратури.

141. Наведені заступником прокурора м. Києва обґрунтування були ретельно перевірені та проаналізовані колегією суддів під час вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження у справі та постановлення ухвали від 19.03.2019, у мотивувальній частині якої вказано, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана у строк, передбачений статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Перешкоди для прийняття касаційної скарги до провадження Верховним Судом та відкриття касаційного провадження відсутні.

142. Вказані ж у відзиві на касаційну скаргу прокурора мотиви цього не спростовують, а посилання Комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» на постанови Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 826/7910/17 та від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18 колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є релевантними до справи, яка розглядається.

143. У вищевказаних судових рішеннях касаційного суду аналізувалось питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави при поданні позовної заяви, а не касаційної скарги, до того ж, повертаючи позовну заяву прокурора, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погодився й Верховний Суд, про відсутність у нього повноважень на ведення справи в суді, в тому числі, і в інтересах територіальної громади, оскільки її інтереси представлені відповідними органами. Прокурор, звернувшись з позовом в інтересах територіальної громади міста Києва до Київської міської ради про скасування рішення, не зазначив відповідних обґрунтувань щодо порушення рішенням відповідача саме інтересів територіальної громади міста Києва.

144. У справі ж, яка розглядається, підставами для подання касаційної скарги прокурором слугувало порушення саме інтересів держави, що полягало у недопущенні забудови і знищення лісів та лісопарків на території селища Биківня, які за законом перебувають під державною охороною.

145. Разом з тим, як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, після корегування Детального плану території с. Биківня було передбачено, що перспективне будівництво житла планується лише на існуючих ділянках промислового та комунально-складського призначення та на ділянках, невкритих лісом, саме з метою недопущення вирубки лісових насаджень.

146. Після розгляду КО «Інститут Генерального плану м. Києва» був розроблений новий варіант Детального плану території с. Биківня, в якому докорінно було змінено основні рішення та показники. Територія детального плану зменшена на 240 га (до 176 га), тобто більше ніж вдвічі; розрахункова кількість населення зменшена з 24 тис. осіб до 7,9 тис. осіб; середня поверховість значно понижена.

147. Отже, вказані прокурором доводи касаційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами і у зв`язку з цим колегією суддів відхиляються.

148. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає таке рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

149. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

150. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

151. Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

152. Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

153. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

154. Оскільки за наслідками касаційного розгляду справи, проведеного Верховним Судом у межах вимог і доводів касаційних скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, то у даному випадку відсутні й підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

155. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355 та 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Органу самоорганізації населення у м. Києві «Комітет мікрорайону «Биківня», заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Т.Г. Стрелець

Я.О. Берназюк