ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 826/3560/16

касаційне провадження № К/9901/40297/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інспекції, у якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000651701 від 19.10.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 691008,84 грн. (у тому числі: 552807,07 грн. - основний платіж, 138201,77 грн. - штрафні санкції), яке рішенням ГУ ДФС у м. Києві «Про результати розгляду первинної скарги» № 3951/Б/26-15-10-08-16 від 14.12.2015 було скасоване в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3910,80 грн. (у тому числі: 3128,64 - основний платіж, 782,16 грн. - штрафні санкції); визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 203732,68 грн. № Ф-18-У від 19.10.2015; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 20375,38 грн. № 418/26-55-17-01 від 19.10.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог приватний нотаріус ОСОБА_1 послалася на те, що: податкова звітність за 2012 - 2014 роки була сформована нею на підставі первинних бухгалтерських документів, відображених у Книзі обліку доходів та витрат, тобто на підставі відповідних господарських операцій; доводи Інспекції про відсутність документів, які підтверджують розрахунки між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки податковий орган не надав належної правової оцінки положенням договорів. Укладеним із вказаним підприємцем щодо порядку розрахунків, а також змісту актів виконаних робіт, в який вказано, що розрахунки були проведені у день підписання даних актів; приватним нотаріусом ОСОБА_1 у 2014 році були сформовані витрати на підставі господарських операцій, здійснених з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 , а не з ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , про що позивачем були надані докази у процесі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, та з приводу чого рішенням ДФС України від 20.01.2016 № 570/Б/99-99-10-01-07-25 «Про направлення скарги на новий розгляд» було зобов`язано ГУ ДФС у м. Києві забезпечити проведення документальної позапланової перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 з питань, що стали предметом оскарження, а Інспекцією, в свою чергу було проведено таку перевірку, результати якої оформлені актом від 17.02.2016 № 306/26-55-12-01-2790509043, проте результати висновків акту перевірки від 05.10.2015 № 1236/26-55-17-01-2790509043 були залишені без змін; оскільки фізичними особами-підприємцями, з якими позивачем були укладені договори, приватному нотаріусу ОСОБА_1 були надані копії свідоцтв про державну реєстрацію та свідоцтв платника єдиного податку, то позивач у даному випадку не виступав податковим агентом та, відповідно, не включав відомості про виплату таким підприємцям доходу до форми № 1-ДФ; з урахуванням положень діючого законодавства щодо проведення розрахунків фізичними особами, які є платниками єдиного податку, роль первинного документа виконують договори, акти прийому-передачі тощо.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: в ході розгляду справи не встановлено реальності розрахунків позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , що підтверджує висновки податкового органу про те, що витрати позивача із вказаними підприємцями не підтверджені документально; судом не досліджувалася та не надавалася оцінка поданим позивачем договорам, що були укладені з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 , оскільки перевірки останніх (виконання тощо) контролюючим органом згідно акту перевірки не здійснювалося, з урахуванням того, що зворотного позивачем у ході розгляду справи не доведено; оскільки в ході розгляду справи встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід, на який, в свою чергу, нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7. Пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Приватний нотаріус ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.04.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказують на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: позивачем разом із позовною заявою (пункт 80 додатків) було подано до суду копію акту перевірки від 17.02.2016 № 306/26-55-12-01-2790509043, який хоч і залишає без змін висновки акту перевірки від 05.10.2015 № 1236/26-55-17-01-2790509043, проте ґрунтується на наданій позивачем інформації та документах щодо взаємовідносин з іншими контрагентами, проте суди зазначили про його відсутність у матеріалах справи; висновки контролюючого органу про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат протилежні висновку, який було зроблено під час проведення експертного дослідження № 063/17 від 13.03.2017; під час перевірки приватний нотаріус ОСОБА_1 мала всі необхідні документи бухгалтерського обліку, проте який контролюючому органу виявилося недостатньо, а суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки всі дані про проведені операції позивачем було відображено у Книзі обліку доходів та витрат за 2012, 2013, 2014 роки, порушень ведення якої контролюючим органом встановлено не було. З огляду на викладене, просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.12.2021 прийняв касаційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.12.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 05.10.2015 № 1236/26-55-17-01-2790509043, за висновками якого позивачем були порушені: вимоги пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід на загальну суму 3236829,12 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 927700,16 грн., за 2013 рік - 551561,96 грн., за 2014 рік - 1757567,00 грн.), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті, на загальну суму 552807,07 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 155248,15 грн., за 2013 рік - 96236,13 грн., за 2014 рік - 301322,79 грн.); абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на загальну суму 203732,68 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 66862,76 грн., за 2013 рік - 70049,54 грн., за 2014 рік - 66820,38 грн.).

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що приватний нотаріус ОСОБА_1 неправомірно включила до складу витрат у 2012, 2013 та 2014 роках витрати, понесені по господарських операціях з контрагентами-постачальниками, зокрема, з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , оскільки документи, які підтверджують розрахунки приватного нотаріуса ОСОБА_1 із зазначеними підприємцями, відсутні, а у податкових розрахунках за формою № 1-ДФ самозайнятою особою ОСОБА_1 не відображено суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь вказаних контрагентів, що, в свою чергу, свідчить про нереальність взаєморозрахунків між позивачем та зазначеними підприємцями; вказані обставини щодо завищення позивачем витрат призвели до заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, за період, який перевірявся.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла: податкове повідомлення-рішення № 0000651701 від 19.10.2015, яким збільшила самозайнятій особі ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на 552807,07 грн. - за основним платежем, 138201,77 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); рішення № 18/26-55-17-01 від 19.10.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донарахувала ОСОБА_1 203732,68 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосувала штрафні санкції у розмірі 20375,38 грн.; вимогу № Ф-18-У від 19.10.2015 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у сумі 203732,68 грн.

Вказані податкове повідомлення-рішення, рішення та вимога про сплату боргу оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 14.12.2015 № 3951/Б/26-15-10-08-16 «Про результати розгляду первинної скарги» було скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000651701 від 19.10.2015 в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3910,80 грн. (у тому числі: 3128,64 - основний платіж, 782,16 грн. - штрафні санкції), а в іншій частині оспорюване податкове повідомлення-рішення, а також рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишила без змін.

Рішенням ДФС України від 20.01.2016 № 570/Б/99-99-10-01-07-25 «Про направлення скарги на новий розгляд» скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 було направлено на новий розгляд, оскільки питання щодо правомірності та обґрунтованості винесених вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій ГУ ДФС у м. Києві під час розгляду первинної скарги досліджено не в повному обсязі.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 18.02.2016 № 1315/Б/26-15-10-08-16 «Про результати розгляду первинної скарги» рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) було залишено без змін.

Рішенням ДФС України від 22.02.2016 № 1826/Б/99-99-10-01-14 «Про результати розгляду повторної скарги» податкове повідомлення-рішення № 0000651701 від 19.10.2015 (з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.12.2015 № 3951/Б/26-15-10-08-16) було залишене без змін. При цьому, в мотивувальній частині рішення було вказано, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку приватного нотаріуса ОСОБА_1 з питань, що стали предметом оскарження, та складено акт від 17.02.2016 № 306/26-55-12-01-2790509043.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, врегульоване статтею 178 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 178.2 статті 178 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу наведених правових норм слідує, що витрати, необхідні для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, повинні бути підтверджені документально.

Перелік таких документів міститься: у Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженому наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025 (який був чинним до 16.09.2013), відповідно до підпункту 3.4 пункту 3 якого до графи 4 Книги обліку доходів і витрат записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов`язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи; Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України, від 16.09.2013 № 481, відповідно до підпункту 5 пункту 6 якого у графі 5 Книги обліку доходів і витрат зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не було надано документального підтвердження реального здійснення з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , а документи щодо здійснення приватним нотаріусом господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 судами не досліджувалася та не оцінювалися, оскільки перевірка таких операцій (виконання тощо) контролюючим органом згідно акту перевірки не здійснювалася.

Разом з цим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на наступне.

Як вказано в акті перевірки, під час її здійснення контролюючий орган використовував відомості, що містяться в інформаційних базах даних (пункт 1.11), а також інформацію про зустрічні звірки (перевірки) з питань взаємовідносин самозайнятої особи ОСОБА_1 з іншими суб`єктами - контрагентами (пункт 1.12), зокрема, Інспекцією було направлено запит для проведення зустрічної звірки до Шосткинської ОДПІ у Сумській області щодо взаєморозрахунків ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 (лист від 14.09.2015 № 4366/7/26-55-17-01), у відповідь на який Інспекція отримала від Шосткинської ОДПІ у Сумській області лист від 29.09.2015 № 8124/7/18-17-17-023. При цьому, будь-якої інформації, яка була вказана Шосткинською ОДПІ у Сумській області у цьому листі, зокрема, щодо здійснення/недійснення між позивачем та ФОП ОСОБА_2 господарських операцій та розрахунків за ними, Інспекція у акті перевірки не вказала. В свою чергу, суди зазначені обставини не перевірили, дійсних обставин справи щодо реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та розрахунків за ними не встановили.

Також, в акті перевірки (підпункт 2.1.1) вказано, що самозайнятою особою ОСОБА_1 у 2012 - 2014 роках для заповнення податкових декларацій за звітні податкові періоди використовувались Книги обліку доходів і витрат. Порушень ведення книг обліку доходів і витрат перевіркою не встановлено.

Отже, виходячи з вимог пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженому наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025 (який був чинним до 16.09.2013), та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України, від 16.09.2013 № 481, книги обліку доходів і витрат за відповідний податковий період повинні містити реквізити документів, які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом (номер, дата і назва документа).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійсних обставин справи щодо контрагентів, з якими позивач здійснював господарські операції, не встановили, наявності/відсутності документів, на підставі яких позивач сформував витрати, не перевірили, книг обліку доходів та витрат за 2012-2014 роки не витребували, доводів позивача щодо подання Інспекції у процесі проведення документальної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом від 17.02.2016 № 306/26-55-12-01-2790509043 (призначеної в рамках процедури адміністративного оскарження оспорюваних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги), документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 та проведення розрахунків за такими операціями, не спростували, з урахуванням того, що у акті перевірки від 05.10.2015 № 1236/26-55-17-01-2790509043 (пункт 1.10) вказано, що перевірка документів, охоплених даною перевіркою, здійснювалась вибірковим методом, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять копії акту від 17.02.2016 № 306/26-55-12-01-2790509043, який вказано додатком 80 до позовної заяви.

В свою чергу, оскільки єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, то висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині також є передчасними.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга приватного нотаріуса ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова