ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа №826/4227/18
адміністративне провадження №К/9901/13797/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи - Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Григоровича П.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Бєлової Л.В., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) заборгованість по заробітній платі за період з березня 2014 року по листопад 2014 року під час роботи в Головному управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - ГУ Міндоходів в АР Крим) у розмірі 42808,05 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не будучи звільненим з посади заступника начальника управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в АР Крим, переїхавши на материкову частину України в березні 2014 року, а саме до міста Києва, враховуючи анексію АР Крим та її окупацію Російською Федерацією, у зазначений період ОСОБА_1 протиправно не отримував заробітну плату, що призвело до порушення його прав і законних інтересів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2014 року по листопад 2014 року під час роботи в ГУ Міндоходів в АР Крим у розмірі 42808,05 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року - без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі за спірний період з ДФС України.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФС України подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки стягнення грошових коштів відбулось із юридичної особи, яка не нараховувала та не виплачувала заробітну плату позивачеві.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року - без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області) відзиву на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. ухвалою від 05 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2020 року №762/0/78-20 справу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Шишову О.О. (судді-доповідачу, головуючому судді), Дашутіну І.В., Яковенку М.М .
12. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року №1785/0/78-20 та за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23 вересня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А.
13. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 29 вересня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 30 вересня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. На підставі наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 25 червня 2013 року №49-о ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду начальника відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю окремих об`єктів і операцій ГУ Міндоходів в АР Крим.
15. Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 07 серпня 2013 року №99-о ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу проведення камеральних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в АР Крим.
16. Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 14 жовтня 2013 року №228-о ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в АР Крим.
17. У зв`язку зі службовою необхідністю, з метою забезпечення належної координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та місті Севастополі, Розпорядженням Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів України) від 24 березня 2014 року №55 «Про створення робочої групи» ОСОБА_1 був зарахований до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та місті Севастополі з фактичним розташуванням робочої групи у місті Києві.
18. Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 24 березня 2014 року №121-о «Про відрядження до робочої групи» ОСОБА_1 був відряджений до Міндоходів України на період функціонування зазначеної робочої групи та починаючи з 24 березня 2014 року він виконував поставлені перед робочою групою завдання.
19. На підставі Розпорядження Міндоходів України від 17 квітня 2014 року №76-p його Розпорядження від 24 березня 2014 року №55 «Про створення робочої групи» визнане таким, що втратило чинність у зв`язку з втратою актуальності.
20. Водночас ОСОБА_1 увійшов до складу міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України, що була створена з метою формування належної доказової бази, висвітлення фактів втрат держави, нанесених збитків, порушення прав юридичних та фізичних осіб внаслідок окупації території АР Крим.
21. Міндоходів України листом від 28 травня 2014 року №1081/5/99-99-04-01-01-16 повідомило Міністерство юстиції України про згоду щодо участі у роботі міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України окремих працівників територіальних органів Міндоходів в АР Крим, у тому числі позивача.
22. Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 28 травня 2014 року №126-о «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» ОСОБА_1 був відряджений до Міністерства юстиції України на період функціонування міжвідомчої робочої групи.
23. У той же час ОСОБА_1 продовжував займати посаду заступника начальника управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в АР Крим, він не був звільнений з державної служби або переведений на іншу посаду.
24. У подальшому, на підставі Наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 28 листопада 2014 року №303-о ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.
25. Як зазначав ОСОБА_1 , що не заперечено іншими учасниками справи, остання виплата заробітної плати йому за посадою заступника начальника управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів в АР Крим була здійснена у березні 2014 року в сумі 1350 грн, яку перераховано як аванс за першу половину березня 2014 року.
26. Уважаючи, що його права та законні інтереси на отримання заробітної плати за період з березня 2014 року по листопад 2014 року порушено, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
27. ДФС України листом від 28 грудня 2017 року №17518/У/99-99-05-02-03-14 надано розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 (за аналогічною посадою) за період роботи з 01 березня 2014 року по 28 листопада 2014 року без урахування обов`язкових податків та зборів, загальна сума якої за цей період складає 44158,05 грн, і оскільки у березні 2014 року позивачеві був виплачений аванс за першу половину місяця в розмірі 1350 грн, то заборгованість по його заробітній платі без урахування обов`язкових податків та зборів за відповідний період роботи в ГУ Міндоходів в АР Крим становить 42808,05 грн.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
28. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
29. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
30. Відповідно до частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - КЗпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
31. За змістом статей 4, 13 Закону №108/95-ВР та статті 98 КЗпП України джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
32. Приписами пунктів 1, 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013, (далі - Положення №141/2013) закріплено, що Міндоходів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів України з метою організації своєї діяльності, зокрема: організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; координує діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування; здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України; здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов`язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку тощо.
33. Відповідно до пункту 7 Положення №141/2013 Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.
34. У пункті 1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого Наказом Міндоходів України від 17 квітня 2013 року №43, визначено, що ГУ Міндоходів в АР Крим є територіальним органом Міндоходів України, який підпорядковується Міндоходів України.
35. Згідно з підпунктом 33 пункту 11 Положення №141/2013 Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.
36. За змістом статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, можуть бути, зокрема міністерства в особі їх керівників. Головний розпорядник бюджетних коштів, крім іншого: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі тощо.
37. Постановою від 21 травня 2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» Кабінет Міністрів України постановив утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
38. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №651-р «Питання Державної фіскальної служби» відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» підтримано пропозицію голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.
39. У зв`язку із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №651-р «Питання Державної фіскальної служби» та керуючись Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, голова ДФС України 18 липня 2014 року видав наказ №2 «Про початок діяльності Державної фіскальної служби України», яким наказано розпочати виконання ДФС України покладених на неї Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 «Про Державну фіскальну службу України» функцій і повноважень Міндоходів України, що припиняються.
40. Постановою від 06 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.
41. Згідно з додатком 2 до вказаної Постанови головні управління Міндоходів в АР Крим та у місті Севастополі реорганізовуються шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області, яке створено на території Херсонської області згідно з додатком 1.
42. Законом України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територію АР Крим та міста Севастополя визнано тимчасово окупованою територією і частина перша статті 18 цього Закону гарантує громадянам України дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
43. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
44. З огляду на наведене, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що заробітна плата позивачеві у спірний період не мала нараховуватись і касаційна скарга не містить доводів, які б спростовували право ОСОБА_1 на отримання заробітної плати за спірний період.
45. Водночас Верховний Суд зауважує, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно враховано підпорядкованість територіальних органів, у тому числі Міндоходів в АР Крим - Міндоходів України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів і правонаступником якого є ДФС України.
46. Зважаючи на викладене, враховуючи виключність обставин цієї справи, відсутність у 2014 році правового механізму виплати заробітної плати працівникам територіальних органів Міндоходів України на тимчасово окупованій території України, а також те, що територіальний орган міністерства утворюється в межах коштів, передбачених на утримання відповідного міністерства, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ДФС України як правонаступник Міндоходів України є державним органом, відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачеві.
47. Верховний Суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про відсутність підстав для стягнення із ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за спірний період, надано не було.
48. При касаційному розгляді враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 10 травня 2019 року в справі №810/7085/14 та від 02 липня 2020 року в справі №810/1314/18.
49. Водночас Верховний Суд уважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ГУ ДФС у Херсонській області не несе майнових прав та обов`язків щодо виплати заробітної плати позивачеві.
50. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за спірний період з ДФС України, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують такого висновку та встановлених судами обставин справи.
51. Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
52. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
IХ. Судові витрати
53. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року в справі №826/4227/18 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко