ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 826/4406/18

адміністративне провадження № К/9901/11156/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Чудак О. М. від 14.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Файдюка В. В., суддів: Земляної Г. В., Мєзєнцева Є. І. від 16.02.2021

у справі № 826/4406/18

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання незаконними та нечинними постанови та відповідей, стягнення моральної шкоди і збитків

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - відповідачі), в якому просив: визнати постанову Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 незаконною та нечинною повністю та такою, що запроваджена в дію і використовується відповідачами явно злочинно для порушення майнових прав позивача; визнати відповіді Кабінету Міністрів України щодо розгляду звернень позивача неправомірними; стягнути з Кабінету Міністрів України моральну шкоду і збитки в розмірі 70000,00 грн; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві моральну шкоду і збитки в розмірі 70000,00 грн.

2. 09.10.2020 позивач подав до суду адміністративний позов (доповнення із залученням співвідповідачів) до Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Пенсійного фонду України, Верховної ради України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправними та скасування актів.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021, адміністративний позов (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020 повернуто позивачу.

4. 30.03.2021 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021, в якій просить визнати, що до прийняття ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 діяв і її постановив неповноважний склад суду, який не був «судом, встановленим законом» у зв`язку із застосуванням діючого за рахунок підробки судового законодавства і цьому складу суду неодноразово заявлено відвід, де підстави для його відводу визнати обґрунтованими; ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 визнати незаконними і явно злочинними, такими, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, тому їх скасувати і направити справу до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду в іншому складі суду у справі; для цього попередньо вжити процесуальні дії для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою усунення виниклої у справі правової невизначеності, оскільки наявна виключна правова проблема у зв`язку зі складністю для суддів і нерозумінням обставин справи, що призводить до прийняття ними протиправних і явно злочинних неправосудних рішень, а тому така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; визнати ОСОБА_1 потерпілим від явно злочинних дій і рішень судів першої і апеляційної інстанцій.

5. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2021 відкрито касаційне провадження у цій справі.

6. 17.05.2021 від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. 28.05.2021 від позивача надійшли заперечення на відзив Кабінету Міністрів України, у яких просив: визнати зловживання судді суду першої інстанції Чудак О. М. процесуальними правами в нарадчій кімнаті шляхом надуманого і свавільного тлумачення на свій розсуд висловлювання у судовому засіданні 14.12.2020 Суботи О. В. , якого та не здійснювала, чим обмежено право позивача на рівність сторін процесу і на справедливу змагальність; визнати недоведення судом першої інстанції щодо поданих позивачем доповнень до позову невідповідності події, у зв`язку з якою позов був поданий, та покладення без належного правового мотивування і обґрунтування вини на позивача з ініціативи неповноважної у справі особи, коли суд мав прирівняти до доведеності правомірності доповнень до позову; визнати Суботу О. В. неповноважною у справі особою і визнати зловживання нею процесуальними правами шляхом ненадання мотивування на викладені обставини у касації та ненаправлення нею копій документів до відзиву про наділення її повноваженнями на представництво у цій справі; визнати відзив Суботи О. В. на касаційну скаргу позивача необґрунтованим, надісланим з порушенням процесуальних строків та таким, що не підлягає касаційному розгляду; визнати, що Кабінету Міністрів України як юридичної особи під назвою «Кабінет Міністрів України» при прийнятті 02.11.2006 постанови № 1522 не існувало, тому ця постанова від імені Кабінету Міністрів України є фіктивною і на цій підставі ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 не відповідають нормам матеріального та процесуального права; скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 повністю як явно злочинні і передати справу повністю на новий розгляд для вирішення питання щодо встановлення повноважень відповідачів у справі та залучення повноважних співвідповідачів і продовження розгляду справи.

8. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2021 виправлено описку в ухвалі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 826/4406/18 шляхом викладення другого абзацу описової частини в наступній редакції: «Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов (доповнення із залученням співвідповідачів) повернуто позивачу.».

9. 20.07.2021 від позивача надійшла заява, в якій просить:

1) визнати дії держави України явно злочинними із порушенням прав позивача як людини і пенсіонера Міністерства внутрішніх справ України:

1.1. У справі №826/4406/18: 1) із прийняттям протиправної ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 про повернення доповнення до позову із залученням співвідповідачів і постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 16.02.2021, визнати їх нечинними і скасувати; 2) визнати, що колегія суддів ВС КАС протиправно керувалася нормами КАС України в редакції з 15.12.2017, шо призвело до порушення строків розгляду касаційної скарги від 29.03.2021 і невиконання її вимог;

1.2. Із прийняттям і введенням в дію нелегітимного і нікчемного Закону України №2147-VIII від 03.10.2017:

- що Президент України ОСОБА_3 обов`язків гаранта Конституції України не виконав, тому цей Закон запроваджений в дію з порушенням конституційної процедури і підлягає визнанню протиправним, нечинним і скасуванню;

- що Верховна Рада України цей Закон прийняла і запровадила в дію шляхом вчинення кримінальних службових правопорушень з ознаками підробки Закону, тому цей Закон підлягає визнанню протиправним, нечинним і скасуванню;

1.3. що державна реєстрація Верховного Суду вчинена 09.11.2017 протиправно не по своїй територіальності заступником начальника відділу державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві держадміністрації в непередбаченому Законом порядку і передчасно, тому він не є «судом, встановленим законом» і підлягає скасуванню;

1.4. що Пленум Верховного Суду від 30.11.2017 є фіктивним і не збирався, на ньому незаконно неповноважні і нелегітимні особи призначили себе головуючим як начебто фізична особа ОСОБА_4 і секретарем Пленуму як начебто суддя Верховного Суду Рогач Л.І., які без будь-яких правових підстав вчинили ряд фіктивних постанов від ВС і Пленуму ВС за №№1-5, зокрема фіктивну Постанову ВС від 30.11.2017 № 1 «Про затвердження Регламенту Пленуму Верховного Суду», яка на публікацію не подавалася, а також ці особи вчинили фіктивну Постанову від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», яка передчасно і явно злочинно була підготовлена та заздалегідь до проведення цього удаваного Пленуму була направлена для публікації в газеті Голос України від 01.12.2017 № 225, і підлягають скасуванню;

2) вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення вчинення 09.11.2017 дії заступника начальника відділу державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві держадміністрації із внесенням ним даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про створення органу державної влади - Верховного Суду за кодом №41721784 з місцезнаходженням у м. Київ, вул. П. Орлика, 8 (Печорський район в м. Києві);

3) постановити окрему ухвалу і направити її Генеральному прокурору для виявлення кримінальних правопорушень щодо викладених позивачем обставин під час ухвалення Закону України №2147-VIII від 03.10.20f7, а також щодо правомірності держреєстрації Верховного Суду у Шевченківській районній в м. Києві держадміністрації, вчиненої 09.11.2017 під ідентифікаційним кодом 41721784, і винесення Верховним Судом 30.11.2017 постанов №№І-5, з вимогою вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенням закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що будуть міститися в окремій ухвалі, встановити в ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у цій справі, виходив з того, що поданий позивачем адміністративний позов (доповнення із залученням співвідповідачів) від 09.10.2020 фактично є поданням нового позову, оскільки містить відмінний від первинних предмет та підстави позову, а відтак підлягає поверненню позивачу.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА ВІДЗИВ

11. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що суди лише зазначили про заборону одночасної зміни предмета та підстав позову, однак не конкретизували, що на їх думку є предметом та підставами позову у цій справі згідно з первісно поданою позовною заявою та заявою про доповнення із залученням співвідповідачів. Судами не враховано, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і посилання на норми матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду питання щодо поданої позивачем заяви про відсторонення представника Кабінету Міністрів України від апеляційного розгляду справи у зв`язку з його неповноважністю та не надав оцінки доказам, зазначеним у ній. Судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо переходу правонаступництва від Ради Міністрів Української РСР до Кабінету Міністрів України та не постановлено з цього приводу окреме судове рішення. Зауважує, що є наявною виключна правова проблема у зв`язку з відсутністю єдиної правозастосовчої практики щодо питань: 1) розуміння судами поняття «належний доказ» і «допустимий доказ» та виконання обов`язку на стадії процесу щодо внесення судом пропозиції для сторін про висловлювання своєї думки про поставлене судом в судовому засіданні процедурне питання для його вирішення стосовно поданого позивачем письмового і обґрунтованого доповнення до позову із залученням співвідповідачів, спрямованого на захист порушеного права, за обставин, коли представник Кабінету Міністрів України усно без мотивування висловив свою стислу базовану на припущеннях думку, яку не обґрунтував, але суд належним і допустимим доказом сприйняв лише абстрактну і оцінну на припущеннях думку представника Кабінету Міністрів України, для цього послався не на обставини у справі, а на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 і на Академічний тлумачний словник; 2) розуміння судами, що саме є поняття «обґрунтованість» і «необґрунтованість» у частині четвертій статті 40 КАС України у співвідношенні до приписів частини третьої статті 242 КАС України; 3) розуміння судами що є поняття «предмет» і «підстави» адміністративного позову у справі і яке вони мають відношення до посилання судами першої та апеляційної інстанцій на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 і на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17; 4) розуміння судами щодо правової обставини, чи є представник Кабінету Міністрів України повноважним і чи має право приймати участь у справі за обставин, оскільки Кабінет Міністрів України постанову № 1522 прийняв 02.11.2006, коли станом на 02.11.2006 юридичної особи під назвою «Кабінет Міністрів України» не існувало, бо Верховна Рада України відповідний закон вперше прийняла 21.12.2006 за № 514-V і він набрав чинності з публікацією в газеті «Голос України» 02.02.2007 № 19, а до цього діяв Закон Української РСР «Про Раду Міністрів Української РСР» від 19.12.1978 № 4157-ІХ, введений Постановою Верховної Ради № 4158-ІХ від 19.12.1978; 5) розуміння судами поняття «правовідносини» у справі за спірної правової обставини, коли з 1997 року до цього часу у позивача в користуванні знаходиться пенсійне посвідчення № 2719 за номером пенсійної справи, але пенсію з 01.01.2006 почало таємно від позивача нараховувати і виплачувати через Ощадбанк ГУ ПФУ в м. Києві, яке з позивачем договірних і, відповідно, зобов`язальних правовідносин не уклало і цього не пропонувало, і яке у судовому засіданні у цій справі не з`являється і належних та допустимих доказів у справі суду щодо своїх дій по нарахуванню пенсії позивачу не надає; 6) розуміння судами у цій справі застосування практики ЄСПЛ не щодо певної спірної правової обставини у справі, яка потребує вирішення. Питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи, бо згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

12. Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що поданий позивачем адміністративний позов (доповнення із залученням співвідповідачів) від 09.10.2020 фактично є поданням нового позову, оскільки містить відмінний від первинних предмет та підстави позову.

13. У запереченнях на відзив позивач зазначає, що такий підписано особою, яка не має на це відповідних повноважень та поданий із порушенням процесуальних строків. Зазначає, що те, що позивач зазначив у касаційній скарзі відповідачем Кабінет Міністрів України, то це є помилкою.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

15. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неналежність Кабінету Міністрів України як відповідача у цій справі та про відсутність підстав для врахування під час ухвалення судового рішення у цій справі відзиву, поданого особою, яка діє від Кабінету Міністрів України, Суботою О. В. , колегія суддів зазначає наступне.

16. Положення статті 48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

17. З огляду на наведене, визначення відповідачів є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися навіть за ініціативою суду.

18. Колегія суддів зауважує, що здійснюючи розгляд касаційної скарги, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права судами першої ті апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у цій справі, якими адміністративний позов (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020 повернуто позивачу.

19. Рішення судом першої інстанції по суті спору у справі №826/4406/18 не ухвалене, а тому встановлення належності відповідачів у цій справі є обов`язком суду першої інстанції.

20. На даний час у цій справі одним із відповідачів є Кабінет Міністрів України, а тому оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Субота О. В. є представником Кабінету Міністрів України, наділена повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, а тому, враховуючи положення статті 55 КАС України відсутні підстави вважати, що відзив на касаційну скаргу у цій справі подано неналежною особою. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення строку подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки такий поданий з дотриманням строку, визначеного в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

21. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду питання щодо поданої позивачем заяви про відсторонення представника Кабінету Міністрів України від апеляційного розгляду справи у зв`язку з його неповноважністю та не надав оцінки доказам, зазначеним у ній, оскільки, як вбачається зі змісту рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів відмовила в задоволенні цієї заяви у зв`язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

22. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення адміністративного позову (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020, колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

24. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

25. Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

26. Частиною першою статті 47 КАС України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

27. За змістом статті 160 КАС України предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

28. Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.

29. Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

30. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/19197/16.

31. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

32. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

33. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поданий позивачем позов (доповнення із залученням співвідповідачів) від 09.10.2020 фактично є поданням нового позову, оскільки містить відмінний від первинних предмет та підстави позову, так як позивач заявляє нові вимоги до нових відповідачів (Пенсійного фонду України, Верховної ради України, Міністерства внутрішніх справ України) та обґрунтовує такі вимоги відповідними обставинами (підставами), відмінними від первинних підстав позову.

34. Однак судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не встановлено, які саме предмет позову та його підстави зазначені позивачем під час подання позовної заяви до суду, а які визначені ним у адміністративному позові (доповненнях із залученням співвідповідачів) від 09.10.2020, і не перевірено, чи збережені позивачем первісні обставини справи з урахуванням поданих доповнень, а відтак достовірно не встановлено, чи можна вважати поданий позивачем позов (доповнення із залученням відповідачів) від 09.10.2020 таким, у якому змінено предмет та підстави позову.

35. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення адміністративного позову (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020 позивачу.

36. Вирішуючи клопотання позивача про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключних правових проблем та для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів виходить з наступного.

37. Згідно з частиною п`ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

38. З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

39. Щодо формування єдиної правозастосовної практики Верховний Суд зазначає, що таке формування необхідне у разі наявності різної судової практики з одного й того ж питання. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом неодноразово надавалася оцінка правовідносинам, подібним до тих, які склалися у межах розгляду цієї справи, про що й зазначено у тексті цієї постанови.

40. Колегія суддів наголошує, що у межах перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права під час постановлення судами попередніх інстанцій ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021, якими адміністративний позов (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020 повернуто позивачу. Судове рішення по суті спору у цій справі не ухвалене, а тому суд касаційної інстанції не надає оцінки доводам позивача, які стосуються суті спору у цій справі, а також не може передавати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питань, які стосуються вирішення спору по суті.

41. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про невирішення судом апеляційної інстанції питання стосовно переходу правонаступництва від Ради Міністрів Української РСР до Кабінету Міністрів України і непостановлення з цього приводу окремого судового рішення, колегія суддів відхиляє такі, оскільки у межах вимог касаційної скарги Верховний Суд вирішує виключно питання щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час постановлення оскаржуваних судових рішень, які стосуються виключно вирішення судами питання щодо повернення адміністративного позову (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020.

42. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

43. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

44. За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про повернення адміністративного позову (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020, у зв`язку з чим оскаржувані рішення підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість прийняття адміністративного позову (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020.

45. Щодо зазначених позивачем у касаційній скарзі вимог про визнання тієї обставини, що ухвалу Одеського окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 постановив неповноважний склад суду, який не був «судом, встановленим законом» і цьому складу суду неодноразово заявлено відвід, підстави для відводу якого позивач просить визнати обґрунтованими, а також про визнання його потерпілим від явно злочинних дій і рішень судів першої і апеляційної інстанцій, колегія суддів відхиляє такі, оскільки до повноважень суду касаційної інстанції у межах здійснення перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі не входить вирішення питання щодо обґрунтованості/необґрунтованості заявлених під час розгляду цієї справи відводів складу суду першої інстанції, як і до компетенції колегії суддів не входить встановлення наявності ознак явно злочинних дій та рішень судів і визнання особи потерпілою від таких.

46. Щодо зазначених вимог та доводів позивача, викладених у запереченнях на відзив та у заяві від 20.07.2021 як доповнень до касаційної скарги, колегія суддів відхиляє такі, оскільки відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Натомість такі подані після закінчення строку на касаційне оскарження.

47. Окрім цього, щодо нових позовних вимог позивача, викладених у запереченнях на відзив та у заяві від 20.07.2021, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

48. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

49. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

50. Враховуючи зазначене, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 - скасуванню, а справа № 826/4406/18 направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість прийняття адміністративного позову (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020

51. Щодо клопотання позивача про постановлення окремо ухвали колегія суддів зазначає наступне.

52. Частинами першою та другою статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

53. Колегія суддів зазначає, що постановлення окремої ухвали є виключним правом суду. У межах здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Суд не вбачає підстав для її постановлення.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 скасувати, а справу № 826/4406/18 направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість прийняття адміністративного позову (доповнення із залученням співвідповідачів) ОСОБА_1 від 09.10.2020.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін