ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/5125/16

касаційне провадження № К/9901/41141/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2017 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кучма А.Ю.; судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі № 826/5125/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс Україна»

до Офісу великих платників податків ДФС

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс Україна» (далі - ТОВ «Марс Україна»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: зобов`язати відповідача здійснити коригування в інтегрованій картці платника, відобразивши на його особовому рахунку наявну переплату з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 20992583,00 грн та наявну переплату з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 43541786,00 грн; зобов`язати Офіс ВПП ДФС зарахувати ТОВ «Марс Україна» надміру сплачені суми податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 20992583,00 грн та надміру сплачені суми податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 5693170,00 грн у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 та 2015 роки відповідно.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 03 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Офіс ВПП ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що він не має повноважень змінювати алгоритм контролю податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року № 872, або діяти врозріз наведеному нормативному акту.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 квітня 2014 року позивач звернувся до контролюючого органу з листом № 146, в якому просив зарахувати надмірно сплачені кошти протягом 2013 року в сумі 20992583,00 грн з податку на прибуток у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток з травня по жовтень 2014 року.

20 березня 2015 року ТОВ «Марс Україна» звернулося до відповідача з листом № 146 з проханням зарахувати частину надмірно сплачених коштів протягом 2014 року в сумі 8539755,00 грн з податку на прибуток у рахунок погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за 2015 та 2016 роки.

В подальшому 26 січня 2016 року платник звернувся до Офісу ВПП ДФС із заявою № 23 про проведення звіряння стану розрахунків з бюджетами з податку на прибуток підприємства за всіма наявними кодами платежів станом на 26 січня 2016 року.

Контролюючим органом складено акт звірки від 05 лютого 2016 року № 547-20, згідно з яким станом на 01 січня 2016 року за платником обліковується позитивне сальдо розрахунків у сумі 13899235,58 грн.

Позивач, не погоджуючись з даними, зазначеними в указаному акті звірки, 19 лютого 2016 року звернувся до Офісу ВПП ДФС із заявою № 42, в якій просив: привести дані інтегрованої картки у відповідність з даними податкових декларацій за 2013 та 2014 роки; відобразити в інтегрованій картці погашення грошових зобов`язань з оплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 та 2015 року за рахунок надміру сплачених сум податку на прибуток; надати витяги з облікових карток з податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року включно.

Відповідач листом від 18 березня 2016 року № 7348/10/28-10-07-4-20 повідомив ТОВ «Марс Україна», що відповідно до розробленого Міністерством доходів і зборів України алгоритму контролю податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом від 30 грудня 2013 року № 872, подана декларація з податку на прибуток за 2013 рік автоматично рознесена до картки особових рахунків, а саме: значення рядка 14 зменшено на значення рядка 13.5.1 додатку ЗП та відображено в картці особового рахунку з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за умови значення рядка 13.5.1 Додатка не може перевищувати значення (рядка11 + рядка12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1+ рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13)).

Судові інстанції цілком об`єктивно не погодилися з такими доводами контролюючого органу та дійшли правильного висновку про безпідставне невиконання ним передбачених статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) заходів та дій з повернення платнику надміру перерахованого податку на прибуток.

Так, відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Отже, надміру сплачені суми грошових зобов`язань з податку на прибуток можуть бути спрямовані на сплату щомісячних авансових внесків з цього податку на підставі поданої заяви.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пунктів 43.1, 43.3, 43.4, 43.5 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

У справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що позивачем 27 лютого 2014 року подано декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, що підтверджується квитанцією № 2, в якій податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, становить 48382827,00 грн, зменшений на суму 69375410,00 грн (додаток ЗП до декларації), із задекларованим від`ємним значенням у рядку 14 у розмірі 20992583,00 грн.

Крім того, 24 лютого 2015 року ТОВ «Марс Україна» подано декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, що підтверджується квитанцією № 2, в якій податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, становить 6831802,00 грн, зменшений на суму 50229500,00 грн (додаток ЗП до декларації), із задекларованим від`ємним значенням у рядку 14 у розмірі 43397698,00 грн.

Названу податкову звітність відповідачем прийнято без зауважень, а відтак усі показники є відповідними.

За таких обставин, оскільки на час виникнення надміру сплачених сум позивач не мав податкового боргу, суми переплати підтверджені податковими деклараціями з податку на прибуток, які прийнято контролюючим органом без зауважень, ТОВ «Марс Україна» звернулося письмово до відповідача із заявою та вказало напрям перерахування коштів, тобто виконало умови, передбачені приписами ПК України, висновок судів про наявність у розглядуваній ситуації правових підстав для задоволення позовних вимог є цілком об`єктивним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова