ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/5566/17

адміністративне провадження № К/9901/53976/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2018 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі № 826/5566/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» до Енергетичної митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Енергетичної митниці ДФС України (надалі відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про визначення коду товару, картки відмови в прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та зобов`язати митний орган здійснити митне оформлення.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28.02.2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 року, в задоволені позову відмовив.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно зроблено висновок, що за своїм фракційним складом, задекларований позивачем товар слід класифікувати за кодом УКТ ЗЕД 2710192900, а відтак підстави для скасування рішення про визначення коду товару відсутні. Оскільки решта позовних вимог є похідними від первісної, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Товариство, зокрема, зазначає, що судами не взято до уваги пояснення та докази, долучені позивачем до справи, відхилено доводи позивача щодо доказовості наданих сертифікатів якості виданих лабораторією ІП «СЖС Україна».

Відзив на касаційну скаргу Товариства від відповідача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

26.07.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (покупець) та АТ «Орлен Летуа» (Республіка Литва) (продавець) укладено договір купівлі-продажу № LT/16/009/R/TW/E від 18.12.2015 року.

У відповідності до п. 3.1, п. 5.1 договору продавець зобов`язується продати, а покупець - купить товар або товарну партію на умовах, зазначених у цьому договорі. Загальна кількість товару - це зазначена в спеціальній частині договору кількість товару, яку покупець має купити, а продавець продати на протязі року або іншого періоду часу, встановленого сторонами договору в спеціальній частині.

З метою декларування товарів позивача в митних органах ДФС України, між Товариством та ТОВ «Авантаж інспект» (митний брокер) укладений договір доручення на декларування товарів від 01.01.2016 року №10-01/01-1.

В межах запланованої поставки партії нафтопродуктів 19.12.2016 року митним брокером подано митні декларації від 19.12.2016 року №903020001/2016/021648 в режимі ІМ-40 ЕЕ, згідно з якою товар « 1. Паливо дизельне Арктик клас 2 (CS 51), (ДП-АРК-Євро5-В0), кількість 156,600 тис.л., приведених до температури 150С, з вмістом сірки 7,7 мг/кг, 0,00077 мас %, фракційний склад: при 210 0С відганяється 31,0 об.%, при 2500С відганяється 64,5об.%, при 306,50С відганяється 95об.%. Температура спалаху 57,00С, гранична температура фільтруємості, 0С - мінус 38, щільність при температурі 150С - 827,1 кг/м3 (акцизний податок - 95 EUR за 1 тис.л.)» та № 903020001/2016/021650, згідно з якою товар « 1. Паливо дизельне Арктик клас 2 (CS 51), (ДП-АРК-Євро5-В0), кількість 156,600 тис.л., приведених до температури 150С, з вмістом сірки 7,7 мг/кг, 0,00077 мас %, фракційний склад: при 2100С відганяється 31,0 об.%, при 2500С відганяється 64,5об.%, при 306,50С відганяється 95об.%. Температура спалаху 57,00С, гранична температура фільтруємості, 0С - мінус 38, щільність при температурі 150С - 827,1 кг/м3.

Позивачем віднесено товар до «важких дистилятів» та класифіковано за кодом УКТ ЗЕД - 2710194300.

Водночас, рішеннями про визначення коду товару від 27.12.2016 року № КТ-903000000-0141-2016 та №КТ-903000000-0142-2016 спірний товар визначено за кодом УКТ ЗЕД - 2710192900.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із додатковими примітками до групи 27 «Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні» розділу V Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, які затверджені наказом ДФС України від 09.06.2015 року №401, нафтопродукти, 65 об.% або більше яких переганяється при температурі 250 °С, належать до «середніх дистилятів», та відносяться до товарних категорій 2710 19 11 - 2710 19 29.

Нафтопродукти, менш як 65 об.% яких переганяється при температурі 250°С відносяться до «важких дистилятів», товарних категорій 2710 19 31 - 2710 19 99 та 2710 20 11 - 2710 20 90.

Таким чином характеристика фракційного складу товару, а саме його частини, яка переганяється при температурі 250°С, є визначальною при класифікації за кодами УКТ ЗЕД: 65 % та більше належить до середніх дистилятів, а 64,5% та нижче - до важких дистилятів.

Заявлений до митного оформлення 19.12.2016 року товар митним брокером позивача було віднесено до важких дистилятів та класифіковано за кодом УКТ ЗЕД - 2710194300.

Суд вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій не встановлено подання позивачем саме тимчасової митної декларації, яка у відповідності до частини першої статті 260 Митного кодексу України подається якщо декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, які необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку.

Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, у частині першій статті 258 Митного кодексу України розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Позивач пояснює подання тимчасової декларації відсутністю точних даних про фракційний склад дизельного палива у зв`язку з суперечливими відомостями паспортів якості заводу-виробника.

За приписами статті 261 Митного кодексу України у разі подання тимчасової митної декларації декларант повинен протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Таким чином, у визначений Митним кодексом України строк декларант має з`ясувати точні відомості про товари, достатні для заповнення декларації у звичайному порядку.

Позивач зазначає, що з цією метою представником позивача в присутності представника відповідача 20 грудня 2016 року були відібрані проби нафтопродуктів, про що складені акти № 2 та № 3.

Судами встановлено, що за результатами випробувань лабораторія ІП «СЖС Україна» видала сертифікати якості від 26.12.2016 року №1630-0008/16-00765.001 та № 1630-0008/16-00765.002.

Вказані сертифікати разом із листом виробника, в якому повідомляється про помилку в зазначенні об`єму дистиляту надано митному органу.

Проте вказані документи судами до уваги не прийнято та в ході судового розгляду не досліджено.

Як підставу для неприйняття до уваги сертифікатів суди попередніх інстанцій зазначили, що відбір проб товару здійснював представник декларанта, та на відібрані проби товару митне забезпечення не накладалось.

Відповідно до статті 327 Митного кодексу України у разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2012 року за №1085/21397) затверджений Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з пунктом 9 цього Порядку якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації.

З наведеного слідує, що для визначення характеристик товарів з метою їх класифікації за кодами УКТ ЗЕД залученню підлягають експерти (експертні установи) та спеціалісти.

У зв`язку з суперечливими даними паспортів якості заводу-виробника, відповідач під час митного контролю мав обґрунтовані та законні підстави для призначення митної експертизи.

До принципів здійснення державної митної справи, що передбачені статтею 8 Митного кодексу України належать: законність та презумпція невинуватості; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

З метою захисту інтересів суб`єктів господарювання законом передбачена можливість залучення експертів та спеціалістів без ініціативи з боку митного органу.

Так, відповідно до частини 5 статті 327 Митного кодексу України у разі необхідності за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу).

Згідно з правовим висновком, висловленим Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі №808/4428/15 (адміністративне провадження №К/9901/10029/18) та від 20 травня 2019 року у справі №816/5085/14 (касаційне провадження №К/9901/5401/18) експертні установи, призначені декларантом не можуть мати інші права та завдання, ніж експертні установи, призначені органом доходів і зборів. Отже, завданням митної експертизи (незалежно від того, якою установою вона проводиться) є з`ясування обставин, що мають значення для визначення коду товару, але вона не може підміняти власне правозастосування, тобто прийняття рішення про визначення коду товарів за УКТ ЗЕД.

У разі залучення експертів та спеціалістів з ініціативи декларанта за приписами частини 6 статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, декларантами або уповноваженими ними особами здійснюється спільно з посадовими особами відповідного органу доходів і зборів.

Кодекс не містить окремих правил операцій з такими пробами.

Водночас, вимоги частини 1 статті 357 Митного кодексу України щодо доставки проб посадовою особою органу доходів і зборів не розповсюджуються на дослідження, які проводяться з ініціативи декларанта. Таке підтверджується вказівкою у цій нормі на експертні установи, куди доставляються проби. Їх перелік відповідає тим, що можуть залучатися саме з ініціативи митного органу.

Що стосується посилання судів попередніх інстанцій на порушення порядку відбору проб, Суд зазначає, що судами взагалі не встановлювалися обставини оформлення проб, відібраних згідно з актами № 2 та № 3 від 20.12.2016 року. Норми матеріального права, які б встановлювали вимоги щодо опломбування проб, що відбираються не з ініціативи органу доходів і зборів судами не наведені.

Поза увагою судів залишилися підстави залучення позивачем лабораторії ІП «СЖС Україна», її статус та компетенція у спірних правовідносинах. Адже форма фіксації результатів проведених досліджень експертами та спеціалістами відрізняється.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу Товариства, вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийнятого рішення передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки зроблено Касаційний адміністративним судом у складі Верховного Суду по справі №826/6189/17 (постанова від 25.06.2019)

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом як першої так і апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 року у справі № 826/5566/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник