ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 826/7140/17
адміністративне провадження № К/9901/11514/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2019 (головуючий суддя: Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 (головуючий суддя: Бабенко К.А., судді: Єгорова Н.М., Федотов І.В.) у справі №826/7140/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бушівський кар`єр» до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бушівський кар`єр» (далі - ТОВ «Бушівський кар`єр» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра або відповідач), в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність Держгеонадра України щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Бушівський кар`єр»;
зобов`язати відповідача видати ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціальний дозвіл на користування надрами.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26.11.2019, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020, позов задовольнив частково:
визнав протиправними дії відповідача щодо надання ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київський області без врахування висновків суду викладених в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2014 у справі №826/3485/14 та постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2016 у справі №826/20907/15;
зобов`язав Держгеонадра України видати ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціальний дозвіл на користування надрами з урахуванням висновків викладених в даному рішенні та в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2014 у справі №826/3485/14 та постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2016 у справі №826/20907/15.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.2012 позивачем було направлено до Держгеонадра України пакет документів для отримання дозволу на видобування надр у Бушівському родовищі гранітів Київській області.
Листом від 19.12.2012 Держгеонадра України повідомила позивача, що відповідно до протоколу Комісії з питань надрокористування від 01.11.2012 № 21/2, наказу Держгеонадра України від 06.11.2012 № 543, прийнято рішення про надання TOB «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області. Також зазначено, що позивач повинен звернутись до Українського державного геологорозвідувального інституту для обрахунку розміру збору за надання спеціального дозволу на користування надрами.
Листом від 07.02.2013 №1014/03/12-13 Держгеонадра України повідомила позивача про необхідність сплати за надання спеціального дозволу збору в сумі 477 000 грн. Зазначені кошти сплачені позивачем згідно із платіжним дорученням №73355664 від 12.02.2013.
Проте, 26.02.2014 відповідачем було прийнято наказ №62 «Про скасування наказу Держгеонадр України від 06.11.2012 №543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами», яким скасовано рішення Комісії з питань надрокористування Державної служби геології та надр України (протокол від 01.11.2012р №21/12) та наказ Держгеонадр України від 06.11.2012 №543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині надання TOB «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області у зв`язку із частковою несплатою збору за надання спеціального дозволу.
Зазначений наказ оскаржений позивачем в судовому порядку.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 07.05.2017 у справі №826/3485/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014, скасував наказ Держгеонадра України від 26.02.2014 № 62 «Про скасування наказу Держгеонадр України від 06 листопада 2012 року № 543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині надання ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища».
В подальшому, листом від 12.06.2015 №6832/13/12-15 позивача повідомлено, що наказом Держгеонадр України від 04.06.2015 №146 скасовано пункту 2 додатку 5 до наказу Держгеонадр України від 06.11.2012 №543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині надання ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області у зв`язку із частковою несплатою збору за надання спеціального дозволу на користування надрами.
Зазначений наказ також було оскаржено позивачем в судовому порядку.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 18.01.2016 у справі №826/20907/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016, визнав протиправним і скасував наказ Держгеонадра України від 04.06.2015 №146 «Про скасування наказу Держгеонадр України від 06.11.2012 №543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині надання ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища», яким скасовано пункт 2 додатку 5 до наказу Держгеонадр України від 06.11.2012 №543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині надання ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області, у зв`язку із частковою несплатою збору за надання спеціального дозволу на користування надрами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Держгеонадра України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 у справі №826/20907/15.
Згодом листом від 04.07.2016 №11440/13/12-16 відповідач повідомив ТОВ «Бушівський кар`єр» про те, що відповідно до протоколу Комісії з питань надрокористування від 27.08.2015 №10/15, наказу Держгеонадр України від 01.09.2015 №257 прийнято рішення про надання TOB «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області. Цим же листом, з посиланням на положення пункту 13 Порядку №615, позивача повідомлено про необхідність сплати збору у повному обсязі за надання дозволу на користування надрами, а також роз`яснено наслідки у разі несплати обов`язкового платежу. Також позивачу було запропоновано звернутися до Українського державного геологорозвідувального інституту для обрахунку розміру збору за надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища.
Вважаючи протиправними бездіяльність відповідача щодо видачі спецдозволу без врахування висновків суду, висловлених в рішеннях №826/3485/14, №826/20907/15, які вступили в законну силу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що судовими рішеннями у справах №826/3485/14, №826/20907/15, що набрали законної сили, встановлений факт повної сплати товариством збору за отримання дозволу на користування надрами, проте відповідач протиправно вимагає оплатити збір повторно. Позивач наголошує, що сплата обов`язкового платежу (збору) за отримання дозвільних документів здійснюється одноразово при його отриманні. Вимога відповідача повторно сплатити збір покладає на товариство надмірний тягар, та є протиправною.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
З посиланням на преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №826/3485/14, №826/20907/15, суди першої та апеляційної інстанцій констатували факт сплати позивачем збору за отримання дозволу на користування надрами в повному обсязі у зв`язку із чим дійшли висновку про задоволення позову. Зважаючи на протиправну поведінку державного органу стосовно необґрунтованості вимоги про подвійну сплату збору за отримання дозвільного документу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність зобов`язання відповідача видати ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціальний дозвіл на користування надрами з урахуванням висновків суду, викладених у судових в справах №826/3485/14 та №826/20907/15.
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що товариством частково сплачено вартість збору за надання спеціального дозволу згідно із розрахунком Українського геологорозвідувального державного геологорозвідувального інституту від 29.01.2013 №94 за кількістю запасів А+В+С1 - 4799,4 тис.м3., тоді як розмір запасів по Бушівському родовищі на момент прийняття рішення складав по кат. А+В+С1 - 13425 тис.м2. (протокол УкрТКЗ від 28.12.1978 №3932). За таких обставин, відповідач вважає обґрунтованою вимогу щодо необхідності сплати позивачем збору у повному обсязі (доплатити різницю). Також скаржник посилається на дискреційність повноважень у питаннях, повстяних із отриманням дозвільних документів.
Позивач процесуальним право на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Згідно із частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 (далі Положення - №1174) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра).
Держгеонадра у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення №1174).
Згідно із пунктом 4 Положення №1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, з поміж інших, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами.
Пунктом 7 Положення №1174 встановлено, що Держгеонадра здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із пунктом 9 цього Положення, Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (частина перша статті 4 Кодексу України про надра).
Частинами першою та третьою статті 15 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
За приписами статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком №615.
Дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком (пункт 2).
Згідно із пунктом 8 Порядку №615 без проведення аукціону дозвіл надається у разі, зокрема, геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).
Відповідно до положень пункту 13 Порядку №615 за надання дозволу без проведення аукціону справляється збір у розмірі, який розраховується, виходячи з початкової ціни продажу такого дозволу на аукціоні, відповідно до Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1374 (далі - Методика).
Згідно із пунктом 5 зазначеної Методики вихідною інформацією для визначення початкової ціни продажу дозволу є результати раніше проведених геолого-економічних оцінок (ГЕО-1, ГЕО-2, ГЕО-3), протоколи затвердження запасів корисних копалин Державної комісії по запасах корисних копалин, державні баланси запасів корисних копалин, акти та протоколи експертної оцінки ресурсів підготовлених і виявлених об`єктів Держгеолслужби, протоколи затвердження прогнозних ресурсів наукової ради з прогнозування, науково-технічних рад підприємств та фактичні техніко-економічні показники діючих гірничопереробних (гірничодобувних) підприємств або об`єктів-аналогів, затверджені наказом Мінприроди.
Ключовим питанням у цій справі є правомірність вимоги Держгеонадра щодо сплати позивачем збору за отримання дозволу на користування надрами стосовно всього Бушівського родовища, кількість запасів гранітів якого складає 13 425, 00 тис. м. куб.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що питання сплати позивачем збору за отримання дозвільного документу вже поставало під час розгляду справ №826/3485/14 та №826/20907/15.
Так, предметом судового оскарження у справі №826/3485/14 виступав наказ Держгеонадра України від 26.02.2014 № 62 «Про скасування наказу Держгеонадр України від 06 листопада 2012 року № 543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині надання ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища». Підставою для скасування наказу відповідача № 543 від 06.11.2012 в частині надання ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціального дозволу на користування надрами слугувало те, що позивач виділив частину запасів Бушівського родовища, а саме 4 799,00 тис. м. куб., та сплатив збір у розмірі 477 000 грн лише за виділену частину родовища, в той час як рішення відповідача про надання спеціального дозволу на користування надрами було прийняте стосовно всього Бушівського родовища, кількість запасів гранітів якого складає 13 425, 00 тис. м. куб.
Судовим рішеннями у справі №826/3485/14 встановлені наступні обставини.
До своєї заяви від 17.10.2012 про отримання дозволу на видобування надр у Бушівському родовищі гранітів Київській області, позивачем додано копію протоколу засідання Української територіальної комісії по запасам корисних копалин Міністерства геології Української РСР № 3932 від 28.12.1978. Згідно із цим протоколом, станом на 01.07.1978, затверджено запаси корисних копалин Бушівського родовища у кількості 13 425,00 тис. м. куб.
Водночас, 24.12.2012 ТОВ «Бушівський кар`єр» звернулося до відповідача із листом, в якому повідомило про те, що можливості розробки всього Бушівського родовища на даний час немає, оскільки частина запасів знаходиться під землями, які надані у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з чим, 06.12.2012 між TOB «Бушівський кар`єр» та Державною комісією України по запасах корисних копалин було укладено договір № 273, предметом якого є роботи з державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Бушівського родовища гранітів в Рокитнянському районі Київської області.
Також вказаним листом позивач зазначив, що після проведення цієї експертизи, ТОВ «Бушівський кар`єр» звернеться до Українського державного геологорозвідувального інституту для обрахування розміру збору за надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища.
Так, протоколом № 2823 від 04.01.2013 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України, станом на 01.12.2012, затверджено запаси Бушівського родовища у кількості 4 799,00 тис. м. куб. та відзначено наявність у межах східної частини Бушівського родовища та у вибухонебезпечній зоні запасів гранітів з невизначеним промисловим значенням у кількості 7 692, 40 тис. м. куб.
Відповідно до пункту 3.9 зазначеного протоколу № 2823 від 04.01.2013, вважається таким, що втратив чинність протокол засідання Української територіальної комісії по запасам корисних копалин Міністерства геології Української РСР № 3932 від 28.12.1978, у зв`язку з повною переоцінкою запасів граніту.
Тобто, при прийнятті наказу № 62 від 26.02.2014 відповідач неправомірно керувався положеннями зазначеного протоколу № 3932 від 28.12.1978, оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу, такий протокол втратив чинність.
Таким чином, за висновками судів всіх трьох інстанцій у справі №826/3485/14, для визначення початкової ціни продажу дозволу, що відповідно до пункту 13 Порядку №615 є підставою для обрахунку розміру збору, що підлягає сплаті за надання дозволу на користування надрами, в даному випадку, має використовуватися саме інформація з протоколу № 2823 від 04.01.2013 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України.
Окрім цього, відповідач листом №1014/03/12-13 від 07.02.2013 визначив позивачу суму збору за надання спеціального дозволу в розмірі 477 000 грн. В подальшому жодних повідомлень від Державної служби геології та надр України про корегування такої суми на адресу позивача не надходило.
Також суди у справі №826/3485/14 констатували факт сплати позивачем збору в сумі 477 000 грн, хоча і з пропуском строку, встановленого пунктом 13 Порядку №615.
Судовими рішеннями у справі №826/20907/15 про оскарження наказу Держгеонадра України від 04.06.2015 №146, яким скасовано пункт 2 додатку 5 до наказу Держгеонадр України від 06.11.2012 №543 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування гранітів Бушівського родовища у Київській області, також встановлено факт сплати позивачем збору за отримання дозволу на користування надрами в обсязі (477 000 грн), визначеному Держгеонадра України в листі від 07.02.2013 №1014/03/12-13.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд зазначає, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Одночасно, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
Разом з цим, Держгеонадра преюдиційні обставини, встановлені у справах №826/3485/14 та №826/20907/15 щодо повної сплати позивачем збору за отримання дозволу на користування надрами у виділеній частині запасів Бушівського родовища (4799,00 тис. м куб.), не спростовані.
Отже, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №826/3485/14 та №826/20907/15, що набрали законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Обраний у даному випадку судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача видати ТОВ «Бушівський кар`єр» спеціальний дозвіл на користування надрами з урахуванням висновків суду, викладених у судових в справах №826/3485/14 та №826/20907/15, відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги Держгеонадра.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Статтею 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №826/7140/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа