ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/717/17
адміністративне провадження № К/9901/4804/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Миргородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Державне підприємство «Державний Миргородський гренажний завод» про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року (судді: Кузьменко В.А. (головуючий), Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (судді: Земляна Г.В. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі № 826/717/17.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Полтавській області) звернулась до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Мінагрополітики), треті особи: Миргородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - Миргородська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), Державне підприємство «Державний Миргородський гренажний завод» (далі - ДП «Державний Миргородський гренажний завод») про стягнення за рахунок коштів Мінагрополітики податкового боргу ДП «Державний Миргородський гренажний завод» в розмірі 931 044,15 грн, в тому числі по сплаті земельного податку з юридичних осіб на території Біликівської сільської ради Миргородського району у розмірі 196 664,19 грн та по сплаті земельного податку з юридичних осіб на території міста Миргород у розмірі 640 041,99 грн на користь ГУ ДФС у Полтавській області шляхом перерахування на відповідні бюджетні рахунки.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вжиті позивачем заходи з погашення податкового боргу ДП «Державний Миргородський гренажний завод», який підпорядкований Мінагрополітики, не призвели до позитивних результатів та враховуючи, що у ДП «Державний Миргородський гренажний завод» відсутнє майно, яке може бути внесено у податку заставу та відчужено з метою погашення податкового боргу, позивач зазначає про неодноразові звернення до відповідача з метою прийняття рішень, передбачених пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, однак жодного рішення за результатами розгляду звернень позивача Мінагрополітики щодо погашення вказаного податкового боргу не прийнято.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Мінагрополітики податкового боргу ДП «Державний Миргородський гренажний завод», у зв`язку з недоведеності ГУ ДФС у Полтавській області обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, а також ненадання належних, допустимих та достатніх доказів (документальних підтверджень) зазначеним у адміністративному позові обставинам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Полтавській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ДФС у Полтавській області у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «Державний Миргородський гренажний завод» (код ЄДРПОУ 00703279) зареєстрований як юридична особа 25.09.1996, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20.01.2009 за № 1 573 120 0000 000359, підприємство є державним. Його засновником є Мінагрополітики згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно Статуту ДП «Державний Миргородський гренажний завод», його майно є державною власністю і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Відчуження майна, що є державною власністю і закріпленого за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством. ДП «Державний Миргородський гренажний завод» з 14.05.1993 перебуває на обліку як платник податків в Миргородській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області за № 29.
Судами попередніх інстанцій встановлено (що не заперечується сторонами у справі), що за ДП «Державний Миргородський гренажний завод» рахується податковий борг у розмірі 931 044,15 грн (згідно з довідкою-розрахунком ГУ ДФС у Полтавській області від 4 грудня 2017 року № 20505/10/16-31-17-05-31) в тому числі: по сплаті земельного податку з юридичних осіб на території Біликівської сільської ради Миргородського району у розмірі 196 664,19 грн на користь Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області; по сплаті земельного податку з юридичних осіб на території м. Миргород у розмірі 640 041,99 грн.
Спірна сума податкового боргу виникла у зв`язку із несплатою ДП «Державний Миргородський гренажний завод» земельного податку, самостійно визначеного у податкових розрахунках земельного податку, визначеного на підставі податкових повідомлень-рішень, та у зв`язку із нарахуванням пені за несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було направлено ДП «Державний Миргородський гренажний завод» першу та другу податкові вимоги на підставі норм Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». З метою забезпечення погашення податкового боргу ДП «Державний Миргородський гренажний завод» Миргородська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийняла рішення про опис майна у податкову заставу від 3 листопада 2015 року № 6 та склала акт опису майна від 3 листопада 2015 року № 5/6.
Контролюючим органом зазначено, що стягнення податкового боргу з ДП «Державний Миргородський гренажний завод» здійснювалось у судовому порядку: постановами Полтавського окружного адміністративного суду у справах: № 2а-47653/10/16, № 2а-3050/10/1670, № 2а-5584/10/1670, № 2а1670/4213/11, № 2а-1670/9194/11, № 2а-1670/4601/12, № 2а-1670/6711/12, № 816/5768/13-а, № 816/5527/13-а. На виконання вказаних постанов видано виконавчі листи, які перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, однак, виконавче провадження по стягненню із ДП «Державний Миргородський гренажний завод» на користь Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було закрито з урахуванням вимог Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області направлено інкасові доручення до банківських установ про стягнення з ДП «Державний Миргородський гренажний завод» суми заборгованості за судовими рішеннями, однак, вони повернуті без виконання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, у справі № 816/222/16 було відмовлено у задоволенні позову Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області до ДП «Державний Миргородський гренажний завод» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, у зв`язку із тим, що звернення стягнення на майно, в тому числі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що не підлягає приватизації може бути здійснено у випадку виключення підприємства з переліку таких, що не підлягають приватизації або в процедурі банкрутства, порушеного уповноваженим органом відносно цього підприємства.
Колегія суддів зазначає, що вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції були залишені без змін постановою Верховного Суду від 19 червня 2020 року.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Державний Миргородський гренажний завод» (вул. Київська, 15, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, код ЄДРПОУ 00703279) відповідно до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Згідно з наданої позивачем інформації, позивач звертався до Мінагрополітики з поданням від 8 грудня 2016 року № 6599/10/16-31-17-25 з проханням прийняти рішення відповідно до статі 96 Податкового кодексу України. Подання ГУ ДФС у Полтавській області отримано лише 14 грудня 2016 року, а відповідь щодо прийнятого рішення надана 4 січня 2017 року, тобто у строк встановлений пунктом 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України. Зі змісту листа Мінагрополітики від 4 січня 2017 року № 27-27-1-15/97 вбачається прийняття органом, уповноваженим майном ДП «Державний Миргородський гренажний завод» рішення щодо виключення з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, ряду державних підприємств, що належить до сфери управління Мінагрополітики, у тому числі і ДП «Державний Миргородський гренажний завод». Таке рішення полягає у внесенні Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України проекту закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» щодо деяких об`єктів сільськогосподарської та транспортної галузей від 27.04.2016 № 4536, що підтверджується інформацією з сайту Верховної Ради України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень чинного податкового законодавства, а також того, що за ДП «Державний Миргородський гренажний завод» рахується податковий борг, а контролюючий орган звертався до відповідного органу щодо погашення податкового боргу ДП «Державний Миргородський гренажний завод», що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункти 87.1, 87.2, 87.5 статті 87.
Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
У разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.
Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п`ятиденний термін з дня отримання відповідного документа.
10.2. Пункти 95.1, 95.3 статті 95.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
10.3. Пункти 96.2, 96.3 статті 96.
У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
96.2.4. виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з Мінагрополітики податкового боргу ДП «Державний Миргородський гренажний завод».
Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що положення статті 96 Податкового кодексу України регламентують процедуру стягнення податкового боргу державного підприємства та визначає конкретну послідовність обставин, що передують виникненню у податкового органу права на звернення до суду із вимогами про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України встановлено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Однак, наведені особливості погашення податкового боргу державних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (державних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо вказані заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) відповідного органу, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.
У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено (що не спростовано позивачем належними, допустимими та достатніми доказами) невжиття контролюючим органів всіх вказаних заходів щодо стягнення з ДП «Державний Миргородський гренажний завод» податкового боргу за рахунок коштів, готівки, а у разі їх недостатності - проведення публічних торгів щодо майна боржника, відчуження його майна або встановлення відсутності у боржника відповідного майна, тоді як відповідач діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.
14. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, позивачем інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано та в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не обґрунтовано. Позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.
15. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року слід залишити без задоволення.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі № 826/717/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова