ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/7478/18

касаційне провадження № К/9901/4520/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Григорович П.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бужак Н.П.; судді - Костюк Л.О., Мельничук В.П.)

у справі № 826/7478/18

за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області

до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне підприємство «Чернігівторф»

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Головне управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області; позивач; контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міністерство; відповідач), в якому просило звернути стягнення податкового боргу Державного підприємства «Чернігівторф» (далі - ДП «Чернігівторф»; тертя особа; платник) у розмірі 4691443,41 грн на кошти Міністерства.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 24 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Чернігівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що Міністерство фактично відмовило йому в задоволенні вимог щодо прийняття одного з рішень, передбачених підпунктом 96.1.1 пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а тому ГУ ДФС у Чернігівській області обґрунтовано звернулося до адміністративного суду з розглядуваним позовом.

Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Чернігівській області.

Відзивів на касаційну скаргу від відповідача та ДП «Чернігівторф» не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за ДП «Чернігівторф» обліковується податковий борг на загальну суму 4691443,41 грн, у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 4436234,45 грн (3803676,82 грн - основний борг; 632557,63 грн - пеня); земельного податку з юридичних осіб у сумі 255208,96 грн (232436,92 грн - основний борг; 22772,04 грн - пеня).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 825/2882/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову контролюючого органу до платника про надання дозволу на погашення податкового боргу з тих підстав, що він є державним підприємством та відноситься до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі № 825/249/15-а стягнуто з ДП «Чернігівторф» податковий борг у сумі 2029799,34 грн.

Ухвалою від 20 травня 2016 року розстрочено виконання цієї постанови, проте відповідно до графіку погашень третьою особою податковий борг не сплачувався.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року у справі № 825/1369/16 стягнуто з ДП «Чернігівторф» податковий борг у розмірі 3791657,38 грн.

Ухвалою від 23 листопада 2016 року розстрочено виконання постанови від 23 серпня 2016 року у справі № 825/1369/16, проте згідно з графіком погашень платником податковий борг не сплачувався.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі № 825/2403/16 стягнуто з ДП «Чернігівторф» податковий борг у сумі 69222,56 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі № 825/2331/16 стягнуто з третьої особи податковий борг у розмірі 1943838,25 грн.

Ухвалою від 31 серпня 2017 року розстрочено виконання цієї постанови, проте згідно з графіком погашень платником податковий борг не сплачувався.

Листом від 30 листопада 2017 року № 6818/10/25-01-17-01 ГУ ДФС у Чернігівській області звернулося до Міністерства, в якому просило в найкоротший термін прийняти рішення щодо погашення податкового боргу ДП «Чернігівторф», про що поінформувати контролюючий орган відповідно до положень статті 96 ПК України.

Листом від 03 січня 2018 року № 04/10-50 відповідач повідомив контролюючий орган про те, що він є центральним органом виконавчої влади, утримання якого здійснюється за рахунок державного бюджету, видатки на погашення податкового боргу підприємствами галузі паливно-енергетичного комплексу перед державним бюджетом не передбачено. Крім того, Міністерство зазначило, що подавало пропозиції Міністерству економічного розвитку та торгівлі України щодо вилучення ДП «Чернігівторф» з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також вказало, що з метою реалізації норм податкового законодавства звернулося до третьої особи з проханням вжити дієвих та ефективних заходів щодо покращення фінансової дисципліни в частині сплати податкового боргу і недопущення в подальшому випадків несплати податкових зобов`язань, за умови виплати заробітної плати працівникам.

У зв`язку з цим контролюючий орган, пославшись на положення пункту 96.3 статті 96 ПК України, звернувся до суду із позовною заявою про стягнення наявної заборгованості з Міністерства як засновника ДП «Чернігівторф».

Згідно з пунктом 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

За правилами пункту 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що на виконання вимог пункту 96.2 статті 96 ПК України відповідачем надано ГУ ДФС у Чернігівській області відповідь, яка не містила відмови в задоволенні вимог контролюючого органу. Натомість, повідомлено позивача про вжиття заходів, пов`язаних з вилученням ДП «Чернігівторф» з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також про звернення до третьої особи з проханням вжити дієвих та ефективних заходів щодо покращення фінансової дисципліни в частині сплати податкового боргу і недопущення в подальшому випадків несплати податкових зобов`язань.

Крім того, слід враховувати, що наведені в пункті 96.2 статті 96 ПК України особливості погашення податкового боргу державних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За правилами пункту 95.7 статті 95 ПК України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі державних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.

Однак, у розглядуваній ситуації, як з`ясовано судами, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначених ПК України, щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу ДП «Чернігівторф».

Більш того, в контексті положень пункту 87.5 статті 87 ПК України контролюючим органом не надано доказів виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу державного підприємства у вигляді дебіторської заборгованості платника податків та її стягнення в порядку пункту 95.22статті 95 цього Кодексу.

За таких обставин висновок судових інстанцій про відсутність правових підстав для звернення стягнення податкового боргу ДП «Чернігівторф» у розмірі 4691443,41 грн на кошти Міністерства слід визнати правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Чернігівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова