ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
м.Київ
справа №826/8097/16
провадження №К/9901/10228/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (головуючий суддя Желтобрюх І.Л., судді Мамчур Я.С., Епель О.В.)
у справі №826/8097/16
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича (далі - Київський міський голова Кличко В.В.) та просив: визнати протиправною бездіяльність Київського міського голови Кличка В.В., яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №5 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 13.01.2016 № 5, зареєстрованим у Київській міській раді за вх. №08/М-230; зобов`язати відповідача винести на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №5 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 13.01.2016 № 5, зареєстрованим у Київській міській раді за вх. №08/М-230 або мотивовану відмову у його наданні.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2016 у справі №826/8097/16 в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №826/8097/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2016 скасовано в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Київського міського голови Кличка В. В. про визнання протиправною бездіяльності щодо невинесення протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №5 відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за клопотанням від 13.01.2016 № 5, зареєстрованим у Київській міській раді за вх. №08/М-230 та задоволено позовні вимоги в цій частині.
4. Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 стягнуто з Київського міського голови Кличка В.В. на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 2320 гривень.
5. 13.10.2016 представник позивача Калько Д.О. подав через канцелярію суду заяву про винесення додаткової постанови, якою просив вирішити питання розподілу судових витрат, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені в ході апеляційного перегляду справи.
6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 відмовлено представнику позивача в задоволенні заяви про винесення додаткової постанови.
7. ОСОБА_1 ухвалою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №826/8097/16 та ухвалити нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1160 грн. 00 коп.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про винесення додаткової постанови, суд апеляційної інстанції керувався тим, що фактична оплата наданої правової допомоги за апеляційний перегляд справи не доведена позивачем, а також апеляційна скарга не містила вимог щодо розподілу судових витрат за результатами перегляду справи і документи на підтвердження відповідних витрат були додані до матеріалів справи поза межами судового розгляду.
9. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив неналежне дослідження матеріалів справи, безпідставно зробив висновок про те, що в апеляційній скарзі мала бути зазначена вимога про відшкодування витрат на правову допомогу, а також необґрунтовано зазначив про те, що документи на підтвердження відповідних витрат мають бути подані в межах судового розгляду.
10. Позивач вважає процесуальним порушенням апеляційного адміністративного суду те, що суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача ухвалою, а не додатковою постановою.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
12. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 168 КАС України (в редакції чинній на час прийняття додаткової постанови) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За правилами п. 5 ч. 1 ст. 161 КАС України (в редакції, яка була чинною на час ухвалення постанови по суті позовних вимог) під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КАС України питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
13. Положеннями ст. 87 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення спірних питань) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
14. Відповідно до ст. 90 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення спірних питань), витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Главою 6 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення спірних питань) визначено склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.
15. За змістом вищезазначених норм вбачається, що на підтвердження витрат на правову допомогу суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
16. Слід також зазначити, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тією особою або особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
17. Виходячи з положень ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні; під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Не зважаючи на порядок обчислення витрат на правову допомогу у договорі, для визначення суми компенсації необхідно зазначати і (або тільки) вартість однієї години роботи фахівця в галузі права, при цьому вартість години роботи встановлюється за згодою сторін договору, але компенсації буде підлягати лише сума, що не перевищує 40 відсотків мінімальної заробітної плати на момент надання правової допомоги.
18. Доказами, що підтверджують погодинну вартості правової допомоги, наданої у справі, є розрахунок, який може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором, та повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
19. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 04.08.2016 №04/08-2, замовлення, акт виконаних робіт та платіжне доручення на суму 2320 грн.
20. Як встановлено судом апеляційної інстанції у п.2 Акту виконаних робіт зазначено, що замовник у повному обсязі оплатив виконавцю послуги з надання правової допомоги за банківською квитанцією №0.0.595600869.2.
21. Суд апеляційної інстанції в оскарженій ухвалі відзначив, що квитанція №0.0.595600869.2 в матеріалах справи відсутня, а надана позивачем квитанція №0.0.595600869.1 не може вважатися належним доказом факту оплати правової допомоги за вищеозначеним Актом і до нього не відноситься. Будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували зазначені обставини та відомості позивачем суду надано не було.
22. Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи (т.1, а.с. 116) міститься платіжний документ, у якому міститься одночасно дві квитанції від 05.08.2016: №0.0.595600869.1 і №0.0.595600869.2.
23. За таких обставин, позивачем документально підтверджено фактичну оплату наданої правової допомоги адвокатом Кальком Д.О. позивачу ОСОБА_1 у сумі 1160 грн. 00 коп. з урахуванням того, що апеляційну скаргу позивача було задоволено частково, а також позовні вимоги було задоволено частково, а саме: задоволено одну з двох вимог позивача, що становить 50% від загального розміру позовних вимог.
24. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не були зазначені в апеляційній скарзі і не були додані до матеріалів справи під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, оскільки процесуальним законодавством, чинним до 15.12.2017 не встановлювалося обов`язку сторони заявляти про відшкодування витрат на правову допомогу одночасно з поданням апеляційної скарги.
25. За вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) передбачено, що суд присуджує здійснені позивачем (який не є суб`єктом владних повноважень) документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто судовий збір присуджується з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
26. Керуючись вищенаведеною нормою, колегія суддів вважає, що сплата позивачем витрат на правову допомогу підлягає відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради як органу, посадовою особою якого є Київський міський голова Кличко В.В.
27. З урахуванням приписів ч. 1 ст. 351 КАС України, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про винесення додаткової постанови щодо розподілу витрат на правову допомогу за апеляційний перегляд слід скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити вказану заяву та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради витрати на правову допомогу, понесені позивачем . у сумі 1160 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі №826/8097/16 - скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника позивача Калька Дмитра Олексійовича про винесення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на правову допомогу, понесені під час апеляційного розгляду задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судових витрат на правову допомогу в розмірі 1160 (одна тисяча шістдесят) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний